Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мельниченка Сергія Петровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА,

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сергія МЕЛЬНИЧЕНКА,

представника Громадської ради доброчесності Сергія КРИВОНОСА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мельниченка Сергія Петровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Відповідно до частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Мельниченко С.П. звернувся до Комісії із заявою про допуск його до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Мельниченка С.П. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Мельниченко С.П. ____ року народження, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2002 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серії ХА № 17549370 від 29 червня 2002 року).

Має науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2016 році в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ МВС України захистив дисертацію за спеціальністю «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» на тему: «Криміналістична характеристика та особливості розслідування незаконного переміщення вогнепальної зброї» (диплом кандидата наук серія ДК № 039298, отриманий на підставі рішення Атестаційної колегії від 13 грудня 2016 року).

Вченого звання кандидат не має.

Мельниченко С.П. відповідно до пункту 1 частини першої статті 28 Закону має стаж роботи на посаді судді більше п’яти років.

Указом Президента України від 25 липня 2008 року № 674/2008 Мельниченка С.П. призначено на посаду судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області строком на п’ять років.

Присягу судді Мельниченко С.П. склав 03 жовтня 2008 року.

Указом Президента України від 09 листопада 2012 року № 634/2012 Мельниченка С.П. переведено на роботу на посаді судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в межах п’ятирічного строку.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 06 червня 2013 року № 326-VII Мельниченка С.П. обрано суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська безстроково.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Мельниченка С.П.

Рішенням Комісії від 25 травня 2018 року № 114/зп-18 суддю Мельниченка С.П. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Кваліфікаційного оцінювання судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Мельниченка С.П. не завершено.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» змінено найменування Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на Соборний районний суд міста Дніпра.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до положень статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення, в разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Мельниченко С.П. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

Професійна компетентність	Когнітивні здібності	50,10	365,60
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	145,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	130,50

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 365,60 бала із 400 можливих, свідчить про підтвердження Мельниченком С.П. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Мельниченка С.П.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів з інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Мельниченка С.П. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 132/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Мельниченку С.П. відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» як такому, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах (не склав практичного завдання).

Рішенням Комісії від 04 липня 2025 року № 132/зп-25 вирішено здійснити оцінювання першого модельного судового рішення, сформованого кандидатом на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді (кримінальна спеціалізація) з індивідуальним кодом 0047529, у складі екзаменаційної комісії, визначеної рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25.

Рішенням Комісії від 09 липня 2025 року № 134/зп-25 затверджено загальний результат першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах Мельниченка С.П. у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Мельниченка С.П. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, включено, зокрема, Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді. Встановлено строк подання кандидатами на посаду судді заяви про намір претендувати на посаду судді в суді, включеному до другої групи судів на першій стадії конкурсу.

У строки, визначені рішенням Комісії від 02 липня 2025 року № 127/зп-25, Мельниченко С.П. звернувся із заявою про намір претендувати на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мельниченка С.П. визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.

Комісією в межах повноважень надіслано запити до Національного агентства з питань запобігання корупції, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, а також отримано відомості з державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відповіді державних органів та витяги з реєстрів долучено до суддівського досьє кандидата.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25) з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 20 серпня 2025 року надійшли пояснення Мельниченка С.П., у яких надано інформацію, що, на думку кандидата, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 03 липня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 02 липня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мельниченка С.П. критеріям доброчесності та професійної етики.

Членом Комісії – доповідачем надіслано кандидату висновок ГРД (лист від 03 липня 2026 року № 32дпс-848/24/5) та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.

До Комісії 07 липня 2026 року надійшли пояснення Мельниченка С.П. щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

Мельниченку С.П. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду із Мельниченком С.П. проведено 09 липня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси як: вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також його відповіді на співбесіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахо-ваний відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	18	19	19	18,67	39,00
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	20	21	20	20,33

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39,00 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що Мельниченко С.П. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

При оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. З урахуванням наданих кандидатом пояснень під час співбесіди та документів на їх підтвердження членами Комісії індивідуально оцінено Мельниченка С.П. за показниками критерію соціальної компетентності таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	9	9	9,00	39,00
	Ефективна взаємодія	9	9	9	9,00
	Стійкість мотивації	10	10	10	10,00
	Емоційна стійкість	11	11	11	11,00

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий Мельниченком С.П. за цим критерієм, становить 39,00 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

Відповідно до пункту 5.13 Положення істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Для встановлення істотності порушень використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

До Комісії надійшов висновок ГРД від 02 липня 2026 року, в якому викладено обставини, які можуть свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду Мельниченка С.П. критеріям доброчесності та професійної етики.

На думку ГРД кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункти 1, 3 пункту 19, підпункт 2 пункту 17 Єдиних показників).

1.1. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) та дослідження (узагальненого аналізу справ) незалежного антикорупційного центру NGL.media, суддя Мельниченко С.П. за період роботи в Жовтневому районному суді міста Дніпра розглянув 722 адміністративні справи, порушені за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (керування транспортними засобами у нетверезому стані), з яких у 500 справах (що становить близько 68%) провадження було закрито з посиланням на положення пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, зокрема, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Аналіз судових рішень свідчить, що суддя у справах цієї категорії неодноразово посилався на відсутність належних доказів повторності як підставу для висновку про відсутність складу правопорушення (зокрема, справи № 201/499/22, № 201/502/22, № 201/508/22, № 201/509/22). У цих рішеннях використано типове формулювання про непідтвердження факту притягнення особи двічі протягом року до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Обставини відсутності двох свідків при фіксації факту відмови особи від проходження огляду на стан сп’яніння (справи № 201/563/22, № 201/1096/22, № 201/871/22, № 201/600/22), навіть за наявності відеофіксації, також ставали підставою для закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення.

ГРД вказує, що забезпечення стандартів справедливого судового розгляду та дотримання принципу доведеності вини є фундаментальними вимогами правосуддя, зокрема й у адміністративних справах, які за критеріями Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) можуть прирівнюватися до «кримінального обвинувачення».

Водночас наведені кандидатом у процесі комунікації з ГРД аргументи щодо обставин розгляду цієї категорії справ не спростовують встановлених ГРД обставин та не усувають сумнівів щодо характеру його судової практики з розгляду цієї категорії справ з огляду на таке.

По-перше, посилання на стандарти доказування та недопустимість доказів не пояснює системного застосування саме закриття проваджень за відсутністю складу правопорушення у випадках, коли встановлені недоліки направлених до суду матеріалів можуть бути виправлені та не виключають наявність складу правопорушення як такого. Проте такий підхід створює враження підміни правових підстав: процесуальні порушення фактично ототожнюються з відсутністю складу правопорушення.

По-друге, кандидат вказує на необхідність суворого дотримання процедури під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП. Однак аналіз конкретних судових рішень свідчить про схильність кандидата до формального тлумачення вимог щодо участі свідків, навіть за наявності відеофіксації, яка відповідно до чинного регулювання має пріоритетне значення. Такий підхід не виглядає пропорційним меті забезпечення доказової достовірності та не узгоджується з принципом розумного балансу між формою і змістом доказування.

По-третє, пояснення кандидата щодо обмеженого застосування ним інституту повернення справ на доопрацювання не спростовують встановленого факту, оскільки в інших категоріях справ він допускає можливість усунення недоліків матеріалів, тоді як у справах за статтею 130 КУпАП подібні недоліки системно призводять до закриття провадження з підстав відсутності складу правопорушення.

По-четверте, кандидат не надав пояснень щодо непропорційно високої частки закриття справ за статтею 130 КУпАП у його практиці, що в поєднанні з наведеними підходами до оцінки доказів посилює сумніви у послідовності, нейтральності та неупередженості застосування ним норм права.

Вказані факти формального закриття провадження у справах зазначеної категорії (у більшості з яких встановлено як подію, так і склад правопорушення), виходячи з власного переконання судді, не звільняє суд від обов’язку забезпечити досягнення цілей адміністративної відповідальності та належним чином врахувати характер правопорушення, його суспільну небезпечність і наслідки для суспільства.

1.2. ГРД встановлено, що кандидат допускав систематичне порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП (щодо вчинення домашнього насильства), що призводило до закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.

За результатами аналізу в період 2012–2025 років суддя розглянув 1 508 справ цієї категорії, з яких: 83 справи (25,4%) — закрито у зв’язку із закінченням строків; 529 справ (35,8%) — повернуто на доопрацювання; лише 385 справ (25,5%) — завершилися притягненням до відповідальності.

У низці справ (зокрема № 201/99/22, № 201/9251/21, № 201/6331/21) кандидат розглядав матеріали після спливу строків притягнення до відповідальності, не наводячи переконливого обґрунтування причин затримки їх розгляду. Такі дії безпосередньо призводили до закриття проваджень на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

У низці справ (№ 201/7121/17, № 201/13033/16-п, № 201/3730/19 та ін.) суддя неодноразово відкладав розгляд у зв’язку з неявкою особи; обирав обмежений інструментарій забезпечення явки (переважно привід); повертав матеріали до органів поліції. Після повторного надходження матеріалів такі справи закривались у зв’язку із закінченням строків.

Кандидат неодноразово повертав справи на доопрацювання через недоведеність повторності (наприклад, № 201/304/22, № 201/4612/23, № 201/9214/21), після чого такі справи закривались через сплив строків.

Порівняльний аналіз свідчить про те, що у справах за статтею 130 КУпАП кандидат закриває провадження через «відсутність складу» при недоведеності повторності, а у справах за статтею 173-2 КУпАП – повертає матеріали на доопрацювання за аналогічних обставин. Така різниця у підходах свідчить про непослідовність застосування процесуальних механізмів.

У сукупності наведені обставини свідчать про неналежну організацію розгляду справ, створення умов для системного спливу строків притягнення до відповідальності, практику, яка об’єктивно сприяє уникненню відповідальності за правопорушення, пов’язані з домашнім насильством та формування негативного суспільного сприйняття ефективності правосуддя.

На спростування обставин, викладених у висновку ГРД, Мельниченко С.П. надав письмові пояснення, які підтримав під час співбесіди, зазначивши таке.

На його переконання, сам по собі відсоток закритих у зв’язку з відсутністю складу правопорушення справ, без аналізу змісту кожного судового рішення та якості складених поліцією матеріалів, не може свідчити про невідповідність судді критеріям доброчесності, адже кожна ухвалена постанова про закриття провадження містить докладні мотиви та підстави для прийняття такого рішення.

Процедура доказування вини в цій категорії справ є найбільш врегульованою порівняно з іншими складами правопорушень та регламентується статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Постанова № 1103), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі – Інструкція № 1376).

Кандидат наголосив, що положення статті 266 КУпАП відсилають до вказаних підзаконних нормативно-правових актів та встановлюють, що огляд на стан сп’яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Аналогічні положення містяться і в Інструкції № 1452/735.

Неналежне оформлення працівниками поліції протоколів про адміністративне правопорушення та доданих до них документів (з порушенням вимог закону та нормативно-правових актів), призводило до недійсності таких доказів, та, як наслідок, недоведеності в діях особи складу адміністративного правопорушення, що мало наслідком закриття провадження у справі. Водночас кандидат наголосив, що такий підхід він застосовує не тільки при розгляді адміністративних справ за статтею 130 КУпАП, а й усіх інших категоріях адміністративних справ.

До адміністративних матеріалів за частиною другою статті 130 КУпАП працівники поліції часто не долучали постанову про притягнення особи за аналогічне правопорушення до відповідальності протягом року. Згідно з пунктом 3 Інструкції № 1376 визначення кваліфікуючої ознаки повторності встановлюється за фактом винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили. Не надання такої постанови разом з протоколом про адміністративне правопорушення є порушенням вимог до оформлення таких матеріалів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ суд не вправі самостійно усувати недоліки, зумовлені неналежністю, неповнотою або суперечливістю поданих доказів, тому такі матеріали ним не поверталися до патрульної поліції на дооформлення. Водночас винесені ним у таких справах постанови (про закриття провадження) направлялися до відділів патрульної поліції, відповідно, поліція мала б на них реагувати і виправляти ці помилки.

Кваліфікуюча ознака повторності є обов’язковою ознакою складу тих адміністративних правопорушень, відповідальність за які нacтaє лише за повторне вчинення відповідного діяння. Якщо така ознака не доведена належними та допустимими доказами, відсутній один із необхідних елементів складу адміністративного правопорушення, інкримінованого особі, що відповідно до статті 247 КУпАП зумовлює закриття провадження.

Таким чином, закриття провадження у відповідних справах було не проявом дискреції суду, а єдиним процесуально можливим рішенням, що відповідало вимогам KУпAП, принципу законності, презумпції невинуватості, диспозитивності та обов’язку суду діяти виключно в межах наданих законом повноважень.

На запитання члена колегії, чи може суддя самостійно перевірити кваліфікацію повторності за статтею 130 КУпАП, використовуючи відкриті державні реєстри, зокрема Єдиний державний реєстр судових рішень (далі – ЄДРСР), кандидат пояснив, що це призводить до порушення принципу безсторонності суду та змагальності сторін.

Кандидат запевнив, що в нього відсутня практика направлення адміністративних протоколів за статтею 130 КУпАП на дооформлення. Навіть після того, як член Комісії звернула його увагу на постанову від 24 червня 2022 року у справі № 201/2347/22, у якій зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення не підтверджує повторності порушення протягом року, у зв’язку з чим матеріали адміністративної справи направлено на дооформлення, кандидат заявив, що він не пам’ятає такого рішення, скоріше це було якесь виключення, тому що він у таких випадках завжди закривав провадження.

У письмових поясненнях на спростування тверджень ГРД про неоднаковість підходів до розгляду різних категорій справ, де повторність передбачена як кваліфікуюча ознака, Мельниченко С.П. навів перелік справ, розглянутих і закритих ним за тими ж підставами. Стосовно наведених у висновку ГРД трьох справ за частиною другою статті 173-2 KУпAП, які було повернено для доопрацювання, на переконання кандидата, вони є винятком, носять поодинокий характер i не свідчать про існування будь-якої окремої практики чи вибіркового підходу до розгляду справ цієї категорії.

Стосовно неврахування відеофіксації в адміністративних справах, порушених за статтею 130 КУпАП, кандидат пояснив, що на час розгляду справ існувала колізія між двома підзаконними нормативно-правовими актами, які регулювали однакові правовідносини. Так, 04 січня 2022 року до Інструкції № 1376 було внесено зміни, які надавали право працівникам поліції здійснювати фіксацію правопорушення за допомогою технічних засобів – відеозапису, а у разі відсутності такої за обов’язковою участю двох свідків. Однак такі зміни не було внесено до Постанови № 1103, яка має вищу юридичну силу (до неї зміни було внесено лише 25 січня 2023 року). Саме тому в період між 04 січнем 2022 року і 25 січнем 2023 року ним не брався до уваги відеозапис як належний доказ фіксації правопорушення. Це мало наслідком закриття провадження в адміністративній справі. На думку кандидата, такий підхід не є формальним розглядом справи, а відповідає принципу законності.

Стосовно висновків ГРД про порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, що призвело до закриття проваджень у зв’язку з закінченням строків притягнення осіб до відповідальності, Мельниченко С.П. зазначив, що більша частина такого закриття припадає на 2017–2021 роки, і пов’язана з об’єктивними чинниками, насамперед, надмірним навантаженням.

Додатково кандидат звернув увагу на недоліки процесуального характеру. Так, до 01 серпня 2021 року норма статті 268 KУпAП містила імперативну вимогу особистої присутності в суді особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в цій категорії справ. Таким чином, неявка особи, навіть належно повідомленої про час i місце розгляду справи, тягла за собою її відкладення, застосування приводів та, як крайнього заходу, повернення справи на додаткове дооформлення для встановлення місця знаходження особи i забезпечення її явки до суду.

Надаючи оцінку кандидату з урахуванням викладених обставин, Комісія виходить з такого.

Соборним районним судом міста Дніпра до Комісії на запит надано інформацію (статистичні дані) про кількість справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, розглянутих суддею Мельниченком С.П. після 17 березня 2021 року, та результати ухвалених ним судових рішень (постанов) у цих справах (лист від 25 квітня 2026 року вих. № 5/612/2026). Згідно з цією інформацією у провадженні судді перебувало 908 справ; ухвалено судове рішення у 647 справах, з яких: закрито провадження у 445 справах, притягнуто осіб до адміністративної відповідальності у 202 справах; 10 справ повернено. Тобто за вказаний період закриття провадження у справах цієї категорії у відсотковому відношенні до розглянутих справ становило 69%.

Зі слів кандидата, такий відсоток судових рішень про закриття провадження у адміністративних справах з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 247 КУпАП, є обґрунтованим з огляду на те, що працівниками патрульної поліції до суду направлялися матеріали зі значними недоліками – протоколи та інші матеріали не відповідали вимогам відповідних статей КУпАП, положенням Постанови № 1103, Інструкції № 1452/735 та Інструкції № 1376. Під час розгляду цих матеріалів він не застосовував інститут направлення матеріалів на дооформлення, оскільки це імперативно не передбачено положеннями КУпАП, призводить до порушення принципу змагальності сторін, сформованої практики ЄСПЛ щодо неприпустимості порушення принципу безсторонності суду під час розгляду цієї категорії справ.

Комісія у складі колегії критично оцінює пояснення кандидата з питання закриття провадження в адміністративних справах, передбачених статтею 130 КУпАП.

Комісія вкотре наголошує, що в межах кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційної інстанції не оцінюються з процесуальної точки зору мотиви ухвалених ним судових рішень. Водночас предметом дослідження є саме поведінка судді під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, яка може свідчить про добросовісність виконання професійних обов’язків.

Визначаючись, щодо цієї категорії справ, Комісія цілком погоджується з твердженням ГРД, що керування транспортним засобом у стані сп’яніння є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, адже створює реальну загрозу життю і здоров’ю людей, як для самого водія, так і для інших учасників руху. Закриття проваджень у справах щодо керування транспортними засобами у стані сп’яніння призводить до уникнення особами відповідальності за суспільно небезпечні правопорушення та справляє негативний ефект на забезпечення виховного та попереджувального впливу на суб’єктів права, нівелюючи його превентивну функцію.

Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують його як особу, зокрема наскільки відповідально він ставиться до своїх обов’язків, чи своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів у доброчесності та професійній етиці. Оцінка етичної поведінки судді здійснюється з позицій підвищених стандартів.

Вимога, щоб правосуддя не лише чинилось, а й було видно, що воно чиниться, сходить до численних правових позицій ЄСПЛ, який закріпив його як стандарт оцінки об’єктивної безсторонності суду. Потреба в забезпеченні очевидності («видимості») здійснення правосуддя безпосередньо відображена і в положеннях Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 21 липня 2006 року № 2006/23. Згідно з пунктом 3.1 цих принципів поведінка судді має бути бездоганною навіть з погляду стороннього спостерігача; поведінка та діяльність судді мають підтримувати впевненість суспільства в доброчесності правосуддя (пункт 3.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Згідно із частинами першою – третьою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Положення вказаної статті надають право посадовій особі (судді) для виконання завдань, визначених КУпАП, вчинити дії, необхідні для своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Водночас відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З огляду на зазначене, хоча нормами КУпАП не передбачено процедури повернення на дооформлення неналежно оформлених (складених) протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, однак положення статті 278 КУпАП надають право посадовій особі, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги закону щодо правильного оформлення протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що відповідно до частини другої статті 7 КУпАП забезпечить здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності.

У постанові від 24 червня 2022 року у справі № 201/2347/22, яка була предметом обговорення під час засідання Комісії, і якою матеріали цієї справи повернено для оформлення належним чином, суддя Мельниченко С.П. констатував:

«… при дослідженні матеріалів адміністративної справи, судом було встановлено, що повторність правопорушення не підтверджується в діях ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що останній піддавався протягом року адміністративному стягненню передбаченому ст. 130 КУпАП.. Відповідно до вимог п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 215 року, повторність правопорушення визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили. Відсутність таких постанов про накладання адміністративних стягнень не дозволяє, в свою чергу, встановити в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Верховним Судом України визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог ст. 256 КпАП України, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14)».

Важливо наголосити, що після належного оформлення матеріалів цієї справи суддя виніс постанову, якою притягнув порушника до адміністративної відповідальності, наклавши на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі тридцять чотири тисячі гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу (постанова від 07 листопада 2022 року у справі № 201/2347/22).

Правова позиція щодо можливості направлення адміністративних матеріалів на дооформлення також підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 11-97сап20. Так у пунктах 74, 75 цієї постанови викладено:

«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.

75. Сформовані на підставі аналізу сталої судової практики рекомендації відповідної вищої судової інституції орієнтували суддів на можливість повернення протоколу уповноваженому органу, який його склав, для дооформлення шляхом винесення відповідних постанов (див. абзац другий пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення»)».

Хоча кандидат категорично заперечив використання ним інституту дооформлення, утім з інформаційної довідки Соборного районного суду міста Дніпра від 23 квітня 2026 року № 5/612/2026 вбачається, що суддею Мельниченком С.П. у 2021–2022 роках здійснювалося повернення окремих адміністративних матеріалів для належного оформлення.

Аналіз такої практики свідчить, що повернення протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів компетентним органам для належного оформлення, як правило, сприяло досягненню мети та завдань визначених положеннями статей 1, 7, 245 КУпАП та забезпечувало в подальшому притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Прикладом, крім названої вище справи, можуть слугувати справи № 201/2123/22 (постановою від 13 червня 2022 року справу повернено на доопрацювання (не було долучено відеозапису), постановою від 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення); № 201/2121/22 (постановою від 22 квітня 2022 року справу повернено на доопрацювання (не було долучено відеозапису), а постановою від 10 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення, постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2022 року постанову суду першої інстанції залишено без змін).

Як наголошувалось вище, Комісія не має повноважень у межах конкурсної процедури надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим кандидатом, натомість вона оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики, який зобов’язує суддю докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини – законослухняної особи, достатньою мірою поінформованої про факти та процеси, що відбуваються, яка об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони, його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.

Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими КУпАП правопорушеннями, а безпідставне звільнення правопорушників від відповідальності має вкрай негативні наслідки, викликає значний суспільний інтерес. Саме з огляду на значний рівень суспільної небезпеки таких дій законодавець послідовно посилював відповідальність за їх вчинення та передбачив сувору санкцію у вигляді значного штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами. Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань адміністративної відповідальності щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Комісія погоджується з висновками ГРД, що «формальний підхід судді до оцінки процесуальних недоліків фактично призводить до уникнення відповідальності за адміністративні правопорушення підвищеної суспільної небезпеки, та на думку поінформованого спостерігача створюють враження системної поблажливості у справах щодо керування транспортними засобами у стані сп’яніння, що негативно впливає на авторитет правосуддя та рівень довіри до суду».

Дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісією у складі колегії визнаються такими, що істотно впливають на його оцінку за критеріями доброчесності та професійної етики, Зокрема, Мельниченко С.П. допустив поведінку, яка може викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно. Комісія бере до уваги позицію ЄСПЛ, згідно з якою критерії відбору можуть бути суворішими в тому разі, коли йдеться про відбір суддів, які займають вищі посади в ієрархії. Так, ЄСПЛ підкреслив першорядну важливість суворого процесу відбору суддів для забезпечення того, щоб на суддівські посади призначались найбільш кваліфіковані кандидати – як щодо професійної компетентності, так і щодо доброчесності. ЄСПЛ зазначив, що чим вище суд знаходиться в судовій ієрархії, то більш вимогливими повинні бути критерії відбору. На думку ЄСПЛ, такий відбір не лише забезпечує спроможність судового органу здійснювати правосуддя, але й має вирішальне значення з погляду забезпечення довіри громадськості до судової влади (пункт 84 рішення «Беснік проти Албанії» від 04 жовтня 2022 року).

З огляду на викладене під час закритого обговорення Комісія у складі колегії одноголосно вирішила визнати встановлені факти як істотну невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (неухильне дотриманні суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті), що зумовлює оцінку в 0 балів і є самостійною підставою для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Ураховуючи наведене, результати дослідження матеріалів досьє, інформації, наданої ГРД у висновку, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також результати голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками, сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, тому Комісія виснує, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	50,10	365,60
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	145,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	130,50
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	18,67	39,00
	Безперервний розвиток	20,33
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,00	39,00
	Ефективна взаємодія	9,00
	Стійкість мотивації	10,00
	Емоційна стійкість	11,00
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	443,60

Таким чином, Мельниченко С.П. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Мельниченко Сергій Петрович набрав 443,60 бала.

2. Визнати Мельниченка Сергія Петровича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                    Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                                                 Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                           Галина ШЕВЧУК