Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА (доповідач), Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Наталії ТОКАР,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Артема ПАНЧЕНКА,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Токар Наталії Володимирівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад підстав проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
У грудні 2023 року Токар Наталія Володимирівна звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Токар Н.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Токар Н.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності – 44,70 бала; 2) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 147 бали; 3) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 114 бала; 4) знання історії української державності – 40 балів. Загальний результат кандидата за критерієм професійної компетентності – 345,70 бала.
Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Токар Н.В.
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.
До Комісії 15 травня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 14 травня 2026 року.
Членом Комісії – доповідачем надіслано (лист від 15 травня 2026 року № 32 дпс-1107/23/5) кандидату висновок ГРД та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені в цьому висновку.
До Комісії 19 травня 2026 року надійшли пояснення Токар Н.В. щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.
Комісією у складі колегії 25 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом, під час якої встановлено результати спеціальної перевірки, обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у складі колегії від 25 червня 2026 року № 337/ас-26 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Токар Н.В. набрала 678,36 бала. Питання про підтвердження здатності Токар Н.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді вирішено внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Основні відомості про кандидата
Токар Наталія Володимирівна, дата народження – _____________ року, громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
У 2001 році кандидат закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (спеціаліст).
У 2005 році отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (магістр).
У 2018 році здобувала науковий ступінь кандидата наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю: «Адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право».
Здійснювала викладацьку діяльність у Національній школі суддів України на підставі цивільно-правового договору 2018 року.
Указом Президента України від 12 січня 2007 року № 12/2007 Токар Н.В. призначено на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Указом Президента України від 18 липня 2011 року № 764/2011 Токар Н.В. було переведено до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4324-VI Токар Н.В. обрано на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська безстроково.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В.
Рішенням Комісії від 13 вересня 2018 року № 1561/ко-18 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В. Комісія звернулась до Вищої ради правосуддя (далі –ВРП) для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Токар Н.В., у зв’язку з підтвердженням інформації про недостовірність тверджень, вказаних нею у деклараціях доброчесності судді за 2016 та 2017 роки.
Рішенням ВРП від 28 листопада 2018 року № 3625/здп/15-18 відмовлено у притягненні судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.
Рішенням Комісії від 19 березня 2019 року № 36/ко-19 визначено, що суддя Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 773,125 бала. Визнано суддю такою, що відповідає займаній посаді.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ змінено найменування Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська на Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Розгляд питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики у пленарному складі.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Комісією у пленарному складі досліджено матеріали досьє кандидата, висновок ГРД, пояснення Токар Н.В. та встановлено таке.
У висновку ГРД зазначено, що кандидата двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності у 2018 та 2019 роках за допущені під час здійснення правосуддя істотні порушення норм процесуального права, які призвели, зокрема, до обмеження права на доступ до правосуддя та порушення процесуальних прав учасників судового провадження. На думку ГРД, повторюваність таких дисциплінарних проступків упродовж нетривалого часу свідчить про системні недоліки у здійсненні правосуддя та є підставою для висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики за показником сумлінності.
Кандидат зазначила, що дисциплінарні стягнення, застосовані до неї рішеннями ВРП у 2018 та 2019 роках, були погашені в порядку, передбаченому статтею 110 Закону, а отже, не повинні породжувати жодних негативних правових наслідків під час вирішення питання щодо зайняття посади судді апеляційного суду.
Кандидат звернула увагу, що під час розгляду відповідних дисциплінарних справ ВРП не встановила умисного характеру допущених порушень. Також зазначила, що допущені порушення були неумисними та враховані нею у подальшій професійній діяльності.
Комісією у пленарному складі встановлено, що рішенням Третьої дисциплінарної палати ВРП від 06 червня 2018 року № 1745/3дп/15-18 суддю Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження.
Дисциплінарним органом встановлено, що суддею Токар Н.В. під час розгляду клопотання прокурора про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, та постановленні за результатами процесуального рішення істотно порушено норми процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу (стороною кримінального провадження – прокурором) наданих процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків і, як наслідок, позбавило прокурора можливості під час судового розгляду (справа № 204/544/17, провадження № 1-кс/204/137/17) довести перед слідчим суддею наявність достатніх підстав такого звернення. Такі порушення були визнані наслідком недбалості, а не умислу, та стали підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження.
Рішенням Другої дисциплінарної палати ВРП від 21 січня 2019 року № 162/2дп/15-19 суддю Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Дисциплінарним органом встановлено, що суддя Токар Н.В. під час розгляду справи № 204/4032/16-ц незаконно залишила позовну заяву без руху, висунувши вимоги щодо надання доказів обставин, на які позивач не посилався в позовній заяві, встановила процесуальний строк для усунення недоліків всупереч вимогам Цивільного процесуального кодексу України та повернула позовну заяву без підтвердження отримання позивачем ухвали про залишення її без руху, чим внаслідок недбалості незаконно відмовила особі в доступі до правосуддя. Крім того, під час розгляду справи № 204/2720/17 суддя розглянула скаргу на бездіяльність прокурора за відсутності скаржника, не пересвідчившись у його належному повідомленні про час і місце розгляду скарги, чим порушила вимоги частини третьої статті 306 Кримінально-процесуального кодексу України, позбавила скаржника права на участь у розгляді скарги та відстоюванні своєї позиції у зазначеній справі. Так, дисциплінарний орган виснував, що недотримання суддею Токар Н.В. під час розгляду справи № 204/2720/17 зрозумілих за змістом норм процесуального законодавства (частини третьої статті 306 Кримінально-процесуального кодексу України) містять ознаки грубої недбалості. Будь-яких доказів умисності вчиненого проступку під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.
Рішенням ВРП від 11 квітня 2019 року № 1128/0/15-19 залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 січня 2019 року № 162/2дп/15-19.
Комісія у пленарному складі не вдається до перевірки та оцінки постановлених Токар Н.В. рішень та обставин зазначених вище справ, однак наголошує, що під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки кандидата в сенсі виявлення і визначення його нових якостей (характеристик, ознак чи рис), на підставі яких формується висновок про здатність бути суддею апеляційного суду. Такими фактами (явищами) минулої поведінки і є випадки притягнення до дисциплінарної відповідальності, які Комісія аналізує та враховує для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання.
З огляду на викладене Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами Комісії у складі колегії про те, що визнання помилки та вжиття заходів для недопущення подібних ситуацій у майбутньому, безумовно, свідчать про позитивні зміни в поведінці Токар Н.В. Водночас характер та наслідки дисциплінарного проступку не можуть залишитися поза увагою під час кваліфікаційного оцінювання Токар Н.В. як кандидата на посаду судді апеляційного суду.
Комісія у пленарному складі вважає, що Комісія у складі колегії надала належну оцінку викладеним обставинам та переконана, що наведені факти не можуть вважатися достатніми для того, аби вважати кандидата таким, що не відповідає критерію професійної етики, однак свідчать про небездоганну поведінку у професійній діяльності та правомірно стали підставою для зменшення кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності.
1.2. У деклараціях доброчесності судді за 2016 та 2017 роки кандидат підтвердила відсутність випадків ухвалення нею одноособово або у складі колегії суддів рішень із порушенням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішеннях Європейського суду з прав людини. Водночас ГРД звертає увагу, що матеріали суддівського досьє свідчать про участь кандидата в розгляді справ «Ігнатов проти України» та «Буза та інші проти України», у яких Європейський суд з прав людини встановив порушення положень Конвенції. З огляду на це ГРД вважає, що кандидат подала неповні та недостовірні відомості в деклараціях доброчесності за 2016 та 2017 роки.
Кандидат зазначила, що на момент подання декларації доброчесності за 2016 рік їй не було відомо про рішення Європейського суду з прав людини у справі «Буза та інші проти України», яким було констатовано порушення Конвенції у справі, що певний час перебувала в її провадженні. Наголошує, що відповідна справа надійшла до неї після тривалого розгляду іншими суддями, перебувала у її провадженні близько шести місяців, за результатами розгляду нею було ухвалено рішення, яке надалі скасовано апеляційним судом. За твердженням кандидата, про існування рішення Європейського суду з прав людини їй стало відомо лише у 2018 році під час ознайомлення із суддівським досьє у процедурі кваліфікаційного оцінювання, у зв’язку з чим незазначення відповідної інформації в декларації за 2016 рік було, на її думку, помилковим та неумисним.
Стосовно декларації доброчесності за 2017 рік кандидат пояснила, що помилково підтвердила відсутність рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», незважаючи на наявність рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти України». Зауважила, що брала участь у розгляді відповідної кримінальної справи як член колегії суддів, а встановлені Європейським судом порушення стосувалися, зокрема, мотивування рішень про продовження тримання під вартою, тривалості такого тримання та своєчасності судового контролю. За її словами, стислий виклад рішення Європейського суду був опублікований в офіційному друкованому виданні, однак до суду для відома не надсилався. Після його опублікування питання було обговорено на зборах суддів, а практика Європейського суду врахована у подальшій роботі суду.
Крім того, кандидат звертає увагу, що обставини незазначення інформації в деклараціях доброчесності вже були предметом оцінки під час кваліфікаційного оцінювання у 2018–2019 роках, за результатами якого її визнано такою, що відповідає займаній посаді. Таким чином, допущені неточності при заповненні декларацій доброчесності, на думку кандидата, були технічними та неумисними, не були спрямовані на приховування інформації, а відповідні обставини вже отримали оцінку під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Комісією у пленарному складі встановлено, що 24 січня 2017 року Токар Н.В. вперше подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік, 11 січня 2018 року – декларацію доброчесності судді за 2017 рік. У зазначених деклараціях суддею Токар Н.В. підтверджено, що за звітні періоди нею не ухвалювалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Водночас Комісія встановила, що Токар Н.В., обіймаючи посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, дійсно, 07 серпня 2008 року ухвалила рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання незаконними дій комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» щодо відмови у відключенні квартири від централізованого опалення. Крім того, вказаним рішенням зобов’язано комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» відключити від централізованого опалення квартиру.
Зазначена справа із квітня 2002 року неодноразово розглядалась Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Справу за позовом ОСОБА_1 судді Токар Н.В. було передано для відкриття провадження 23 січня 2008 року після скасування попереднього рішення суду. У провадженні судді Токар Н.В. ця справа перебувала 7 місяців та 7 серпня 2008 року нею було ухвалено рішення про задоволення вимог позивача. Апеляційний суд Дніпропетровської області 23 грудня 2008 року скасував рішення, ухвалене судом першої інстанції, і відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України від 18 липня 2011 року № 764/2011 Токар Н.В. переведено на роботу на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
Європейським судом з прав людини 03 березня 2016 року ухвалено остаточне рішення щодо дружнього врегулювання у справі «Михайло Серафимович Буза проти України та 9 інших заяв», одним із заявників у якій був ОСОБА_1. Заявники в цій справі скаржились до Європейського суду з прав людини на підставі пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку із цим.
У різні дати Європейський суд з прав людини отримав декларації щодо дружнього врегулювання спору, відповідно до яких заявники погодились відмовитися від будь-яких подальших вимог до України стосовно фактів, які призвели до подання цих заяв, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також судових та інших витрат.
Крім того, у провадженні Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська в період з 2013 року до 2015 року перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 та іншої особи, що була розглянута колегією суддів цього суду у складі головуючого судді Мащука В.Ю., суддів Григоренка Д.Ю., Токар Н.В.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» встановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з відсутністю в ухвалі суду першої інстанції обґрунтування продовження строку тримання заявника під вартою; порушення пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з неналежним обґрунтуванням продовження тримання заявника під вартою і відсутністю ефективного та своєчасного перегляду законності такого тримання. Стислий виклад вказаного рішення Європейського суду з прав людини було опубліковано 24 травня 2017 року в газеті «Урядовий кур’єр» № 94.
Зазначені обставини вже були предметом дослідження під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на відповідність займаній посаді. Під час розгляду відповідних матеріалів у 2018 році Комісія звернулася до ВРП для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 листопада 2018 року № 3625/здп/15-18 відмовлено у притягненні судді Токар Н.В. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.
Дисциплінарний орган виснував, що встановлені обставини в сукупності вказують на те, що суддя Токар Н.В. вперше дізналась про наявність рішення Європейського суду з прав людини від 03 березня 2016 року, яким ухвалено остаточне рішення щодо дружнього врегулювання у справі «Михайло Серафимович Буза проти України та 9 інших заяв», під час проведення з нею співбесіди Комісією; на час заповнення декларації доброчесності за 2016 рік (вперше) не володіла інформацією стосовно прийняття рішення Європейським судом з прав людини у справі «Ігнатов проти України» від 15 грудня 2016 року, а на час заповнення декларації доброчесності за 2017 рік не мала наміру свідомо приховати інформацію про ухвалення нею рішення, передбаченого частиною другою статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки у 2017 році таке рішення нею не ухвалювалось.
Також зазначено, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, які беззаперечно свідчили б, що вказані дії суддя вчинила внаслідок умислу, тому Третя Дисциплінарна палата ВРП вважала, що в цьому випадку відсутня обов’язкова складова дисциплінарного проступку.
З огляду на викладене Комісія у пленарному складі зауважує, що сам факт незазначення кандидатом у деклараціях доброчесності за 2016 та 2017 роки інформації про рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буза та інші проти України» та «Ігнатов проти України» не може бути безумовною підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Оцінка таких обставин має здійснюватися з урахуванням причин їх виникнення, обставин участі кандидата в розгляді відповідних справ, моменту отримання нею інформації про рішення Європейського суду з прав людини, а також подальшої поведінки кандидата.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, Комісія у пленарному складі погоджується з тим, що такі обставини є підставою для зменшення кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності.
2.1. У 2007–2013 роках матір’ю кандидата було набуто транспортні засоби та нерухоме майно, сукупна вартість яких, на думку ГРД, істотно перевищує розмір її офіційно підтверджених доходів за відповідний період. Зокрема, у цей період вона придбала автомобілі Hyundai Getz 2007 року випуску, Toyota Auris 2008 року випуску вартістю 114 041 грн (еквівалент орієнтовно 21 651 $) та Honda CR-V 2011 року випуску вартістю 277 870 грн (еквівалент 34 875 $). Крім того, матір кандидата у 2013 році набула у власність квартиру у м. Дніпрі вартістю 414 630 грн (еквівалент 51 000 $).
Загальна вартість придбаного матір’ю майна у 2007–2013 роках становить щонайменше 836 541 грн (еквівалент 114 430 $) без урахування вартості автомобіля Hyundai Getz, 2007 року випуску (інформація про вартість якого відсутня), перевищує її підтверджені доходи. Натомість сукупний дохід матері кандидата за період з 1998 року до 2019 року становив 233 989,30 грн.
Кандидат пояснила, що її мати тривалий час здійснювала трудову діяльність на посадах перукаря, а з 2001 року на посаді директора фірми «Блиск» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, у результаті чого сформувала особисті заощадження, які використовувала, зокрема, для придбання рухомого та нерухомого майна, а також частково залучала позичені кошти, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою. За її словами, транспортні засоби Hyundai Getz, Toyota Auris та Honda CR-V придбані її матір’ю за власні та частково позичені кошти. До 2016 року кандидат не була власником зазначених транспортних засобів, а користувалася окремими з них лише епізодично під час відвідування матері з метою навчання керуванню автомобілем (на вихідні дні, за можливості). У зв’язку з цим вона вважала, що такі транспортні засоби не підлягали декларуванню, оскільки не перебували у її володінні чи користуванні. Після передачі кандидату в користування автомобіля Honda CR-V у 2016 році відповідні відомості були відображені в декларації за 2016 рік.
Стосовно придбання квартири в місті Дніпрі кандидат пояснила, що вона була придбана матір’ю для її проживання, частина коштів для такого придбання була позичена у знайомих.
Комісія у пленарному складі не ставить під сумнів правомірність укладених матір’ю кандидата цивільно-правових правочинів та не надає оцінки їх законності.
Водночас під час оцінювання відповідності кандидата критерію доброчесності Комісія зобов’язана оцінити не лише формальну законність відповідних дій при набутті об’єктів у власність, а й дослідити вказані обставини з точки зору законності джерел походження прав на об’єкти цивільних прав як одного із показників критерію доброчесності.
Комісія враховує, що протягом нетривалого часу матір кандидата, не маючи посвідчення водія та права керувати транспортними засобами, придбавала нові транспортні засоби, у тому числі із залученням кредитних та позичених у третіх фізичних осіб коштів. За таких обставин пояснення кандидата про те, що до 2016 року вона користувалася придбаними її матір’ю автомобілями лише епізодично, виключно для навчання керуванню транспортним засобом та впродовж строку, що не породжував обов’язку їх декларування, не узгоджуються із сукупністю встановлених Комісією обставин та викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності.
Надані кандидатом пояснення про використання особистих заощаджень і позичених коштів підтверджуються виключно нотаріально посвідченими заявами позикодавців та самі собою не усувають обґрунтованих сумнівів щодо джерел фінансування відповідного майна.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 183, 184 постанови від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24 зазначила, що кандидат, який бере участь у конкурсі на посаду судді, повинен усвідомлювати, що усі обставини його життя можуть бути предметом уваги та обговорення. І лише у разі його відповідності найвищим стандартам поведінки він може бути визнаний таким, що відповідає таким критеріям.
Оскільки доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, то обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття, особливо якщо йдеться про суддю.
З урахуванням установлених обставин, наданих кандидатом пояснень та їх оцінки в сукупності Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії, що кандидат не усунула сумнівів щодо правдивості своїх пояснень стосовно користування транспортними засобами, а також щодо достатності підтвердження законності джерел походження коштів, використаних її матір’ю для придбання рухомого та нерухомого майна, що правомірно стало підставою для зменшення кількості балів за показниками «чесність» та «законність джерел походження майна» критерію доброчесності.
2.2. Кандидат вперше відобразила в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2019 рік гараж, право власності на який було набуто ще у 2003 році на підставі договору дарування. У 2020 році гараж було відчужено за 63 300 грн, однак відомості про дохід також не були відображені в декларації за 2020 рік. На думку ГРД, наведені обставини свідчать про неповне декларування майна та доходів.
Кандидат пояснила, що після переїзду у 2006 році до м. Дніпра правовстановлювальні документи на гараж залишилися у матері, яка проживала у м. Харкові, через що вона забула про це майно. Документи були виявлені у 2019 році, після чого кандидат зареєструвала право власності та відобразила гараж у декларації. Невідображення доходу від його продажу у 2020 році пояснила технічною помилкою та відсутністю обов’язку подавати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, оскільки дохід не перевищував встановленого порогу.
Згідно з пунктами 2,7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на дату подання Декларації) у декларації зазначаються:
- відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право;
- отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Згідно з роз’ясненнями НАЗК «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» від 13 лютого 2020 року № 1 доходи включають якщо майно, яке перебувало у власності суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом звітного періоду, було відчужено у звітному період і в результаті цього суб’єкт декларування або член його сім’ї отримали дохід, то відповідна інформація повинна бути відображена в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації. Також підлягає заповненню розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» (у разі перевищення відповідного порогу вартості об’єкта при укладенні правочину про його відчуження).
Ураховуючи викладене, Комісія у пленарному складі вважає, що кандидат не вжила належних заходів для забезпечення декларування гаража, яким фактично володіла з 2003 року, у деклараціях, поданих до 2019 року, а також для відображення в декларації за 2020 рік доходу в розмірі 63 300 грн, отриманого від відчуження цього майна. У зв’язку з цим Комісія у складі колегії обґрунтовано дійшла висновку, що це може бути підставою для зменшення кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності.
Узагальнюючи досліджені вище обставини, Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії, що викладені порушення у пункті 1.1 та у пункті 2.2 висновку ГРД у своїй сукупності є підставою для зменшення кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності на 15 балів.
2.3. У 2016 році кандидат набула в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в Харківській області. У 2017 році через представника відчужила житловий будинок за 404 100 грн. Водночас відомості про його відчуження та отриманий дохід не були відображені в декларації за 2017 рік.
Такий дохід був відображений у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані за 2019 рік, однак як джерело доходу зазначено особу, яка не є стороною договору купівлі-продажу, від 03 листопада 2017 року. У декларації за 2019 рік відповідний дохід відображено лише в розділі «Грошові активи», а не в розділі «Доходи». На думку ГРД, наведені обставини свідчать про подання кандидатом неповних та недостовірних відомостей у деклараціях, зокрема щодо відчуження нерухомого майна, джерела отриманого доходу та його належного декларування.
Кандидат пояснила, що через відсутність можливості самостійно займатися продажем уповноважила представника, який не повідомив її про укладення договору купівлі-продажу 03 листопада 2017 року та не передав отримані від продажу кошти. Про відчуження будинку кандидат, за її словами, дізналася лише під час ознайомлення із суддівським досьє, а кошти фактично отримала 26 серпня 2019 року. Помилки у декларуванні пояснила відсутністю інформації про укладення договору у 2017 році, заперечивши наявність умислу на приховування відповідних відомостей.
Комісією у пленарному складі встановлено, що право власності на житловий будинок загальною площею 31,60 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані у смт Покотилівка Харківської області, кандидат набула на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 червня 2017 року.
22 червня 2017 року кандидат посвідчила довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти від її імені всі необхідні та доцільні дії з підготовки необхідних документів для відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими у смт Покотилівка Харківської області.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 2017 року, укладеного представником кандидата за довіреністю ОСОБА_3, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами було відчужено за 404 100 грн.
Однак у декларації за 2017 рік відомості про відчуження будинку та дохід від його продажу відсутні. У повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 30 серпня 2019 року кандидат відобразила відомості про отримання доходу у розмірі 404 100 грн, вид доходу – спадщина, джерело доходу – ОСОБА_3. У декларації за 2019 рік зазначені кошти відображені в розділі 12 «Грошові активи», однак не відображені в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній станом на дату подання декларації) у декларації зазначаються отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Кандидат не відобразила в декларації за 2017 рік відомості про дохід у розмірі 404 100 грн від відчуження належного їй житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реалізованого 03 листопада 2017 року на підставі договору купівлі-продажу.
Водночас частина друга статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» передбачала обов’язок суб’єкта декларування протягом 10 днів повідомити НАЗК про отримання доходу, що перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного року.
Станом на 01 січня 2017 року 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб становили 80 000 грн. Оскільки сума доходу, отриманого від відчуження майна, перевищувала зазначений поріг, у кандидата виник обов’язок подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в порядку та строки, визначені частиною другою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», що нею зроблено не було.
Пояснення кандидата про те, що вона не була обізнана про відчуження належного їй нерухомого майна та отримала кошти від його продажу лише у 2019 році (майже через два роки після укладення договору купівлі-продажу), викликають сумніви у їх достовірності.
Відповідно до статті 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року (далі – Кодекс суддівської етики) суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Видавши представнику довіреність на відчуження нерухомого майна, кандидат мала усвідомлювати можливість вчинення відповідного правочину та вживати розумних заходів для контролю за його виконанням, в тому числі з метою належного виконання своїх обов’язків як суб’єкта декларування. Однак у декларації за 2017 рік вона не зазначила відомостей про відчуження майна та відповідний дохід. Крім того, після фактичного отримання коштів, з її слів, у 2019 році, кандидат вказала у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані іншу особу як джерело доходу, а у щорічній декларації за 2019 рік не відобразила цей дохід у розділі «Доходи».
Сукупність цих обставин не узгоджується з вимогами щодо повного та достовірного декларування відомостей і не дає достатніх підстав вважати пояснення кандидата переконливими.
Із зазначених підстав Комісія у складі колегії правомірно дійшла висновку про наявність сумніву у відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.
Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу судді та суспільної довіри до судової влади. Водночас підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності мають бути об’єктивними, реальними, вагомими та достатніми, щоб поставити під сумнів таку відповідність або негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
З огляду на викладене Комісія у пленарному складі погоджується із висновком колегії, що викладені порушення в пункті 2.1 та в пункті 2.3 висновку ГРД у своїй сукупності слугували підставою для зменшення кількості балів за показником «чесність» критерію доброчесності на 15 балів.
3. У 2007 році після призначення суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Токар Н.В. було надано службове житло площею 13,8 кв.м у місті Павлограді. За її зверненням житло було виключено з числа службових жилих приміщень, приватизовано та відчужено d короткий проміжок часу після його отримання.
На переконання ГРД, хоча зазначені дії формально могли відповідати вимогам чинного на той час законодавства, їх сукупність та послідовність викликають обґрунтовані сумніви щодо добросовісності використання гарантій забезпечення судді житлом.
Кандидат пояснила, що житло було непридатним для постійного проживання, перебувало у занедбаному стані, не мало належних комунікацій і потребувало значних витрат на ремонт. Після відчуження вона планувала придбати інше житло, однак через рівень суддівської винагороди та високі ціни на нерухомість була змушена його винаймати. Після переведення у 2011 році до м. Дніпропетровська потреба у житлі в Павлограді відпала. Кандидат наголосила, що всі рішення щодо надання, виключення зі службового фонду, приватизації та відчуження житла були прийняті уповноваженими органами відповідно до законодавства.
Комісія у пленарному складі погодилась із критичною оцінкою пояснень кандидата, оскільки вони не повною мірою узгоджуються з послідовністю її дій та не усувають сумнівів щодо мети виключення житла зі службового фонду і його подальшого відчуження. Водночас Комісія враховує, що житло було надано на підставі чинного на той час законодавства, рішення про його виключення зі службового фонду прийнято компетентним органом, а незаконність відповідних рішень не встановлена.
За сукупністю наведених обставин Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії, що хоча пояснення кандидата не усувають усіх сумнівів щодо мотивів реалізації нею права на службове житло та оцінюються критично, самі собою ці обставини не є достатніми для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики та не є самостійною та достатньою підставою для висновку про невідповідність кандидата одному із показників критеріїв доброчесності та професійної етики.
4. У межах права на відповідь кандидату було поставлено питання щодо здійснення нею або членами її сім’ї поїздок до російської федерації, Республіки Білорусь або на тимчасово окуповані території України в період після початку збройної агресії у 2014 році, а також майна, корпоративних прав, рахунків або інших майнових інтересів, пов’язаних із зазначеними державами чи територіями.
Як зазначає ГРД, питання стосувалося всього періоду після 2014 року, тоді як відповідь кандидата охоплювала лише 2014 рік. За інформацією ГРД, мати кандидата після 2014 року здійснювала поїздки до російської федерації та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим. На думку ГРД, надання неповної відповіді щодо зазначених обставин не відповідає вимогам повноти та добросовісності розкриття інформації, яка має значення для оцінки відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Кандидат пояснила, що надала відповідь відповідно до змісту поставленого питання, яке, на її думку, не містило уточнення щодо періоду «після 2014 року». Вона також зазначила, що під час кваліфікаційного оцінювання у 2018–2019 роках повідомляла про поїздки матері до російської федерації у 2015–2018 роках, які здійснювалися з особистих причин (туристичних та санаторно-лікувальних), та заперечила умисел щодо приховування інформації.
Комісія у пленарному складі не встановила ознак умисного приховування інформації, однак критично оцінює пояснення кандидата та вважає, що остання не вжила достатніх заходів для надання повної інформації з метою спростування сумніву у її відкритості.
Стосовно інших обставин, встановлених рішенням Комісії від 25 червня 2026 року № 337/ас-26, та висновків, зроблених Комісією в складі колегії за результатом їх оцінки, Комісія у пленарному складі погоджується з підходом Комісії у складі колегії, що викладені порушення правил декларування у своїй сукупності обґрунтовано стали підставою для зниження оцінки кандидата в бальному еквіваленті за критерієм доброчесності.
Стосовно додаткової інформації, зазначеної у висновку ГРД, а саме: порушення принципів академічної доброчесності, ухвалення судових рішень під час навчання, ухвалення рішень про закриття проваджень у справах за статтями 130 та 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, Комісія у пленарному складі погоджується із тим, що за своїм характером вона не впливає на висновок щодо відповідності кандидата критерію доброчесності. У зв’язку з цим необхідність її детального аналізу в цьому рішенні відсутня.
За результатами голосування під час закритого обговорення Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що Токар Н.В. підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
«ЗА» визнання кандидата такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя, проголосувало дванадцять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Людмила ВОЛКОВА, Віталій ГАЦЕЛЮК, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан МЕЛЬНИК, Андрій ПАСІЧНИК, Руслан СИДОРОВИЧ, Галина ШЕВЧУК), «ПРОТИ» – два члени Комісії (Олексій ОМЕЛЬЯН, Сергій ЧУМАК).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами. Таким чином, кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Токар Н.В. визнається такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Токар Наталію Володимирівну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
