Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Таргонія Михайла Вячеславовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),

членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Михайла ТАРГОНІЯ,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Артема ПАНЧЕНКА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Таргонія Михайла Вячеславовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.

Таргоній Михайло Вячеславович, дата народження – ___________, громадянин України.

У 2002 році Таргоній М.В. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та здобув кваліфікацію спеціаліста з міжнародного права, перекладача. (диплом спеціаліста ВК № 21189956 від 24.06.2002).

У 2007 році Таргоній М.В. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста (про перепідготовку) ДСК № 113496 від 23.02.2007). Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.

Свою професійну діяльність Таргоній М.В. розпочав у 2002 році на посадах консультанта суду, помічника судді в Костопільському районному суді Рівненської області.

29.05.2007 Таргоній М.В. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та до 28.09.2012 здійснював адвокатську діяльність (право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно із заявою від 28.09.2012).

Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 Таргоній М.В. призначений на посаду судді Березнівського районного суду Рівненської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 26.09.2015 № 564/2015 Таргонія М.В. переведено на посаду судді Рівненського районного суду Рівненської області в межах п’ятирічного строку.

Указом Президента України від 17.05.2019 № 267/2019 Таргонія М.В. призначено на посаду судді цього суду безстроково.

До органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Таргоній М.В. не обирався, адміністративні посади не займав.

У 2018 та 2020 роках Таргоній М.В. здійснював викладацьку діяльність у Національній школі суддів України (всього 8 академічних годин).

Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.03.2019 № 40/ко-19 суддя Рівненського районного суду Рівненської області Таргоній Михайло Вячеславович за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 697,5 бала. Визнано суддю Рівненського районного суду Рівненської області  Таргонія Михайла Вячеславовича таким, що відповідає займаній посаді.

Інформація про участь кандидата в конкурсі.

Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).

До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Таргоній М.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 105/ас-24 Таргонія М.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням Комісії від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального (кримінальна спеціалізація) суду в межах Конкурсу. Таргонія М.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Таргонія М.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Таргонія М.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Відповідно до рішення Комісії від 22.04.2026 № 46/зп-26 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Рівненського апеляційного суду в межах Конкурсу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 24.04.2026 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.

Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).

За результатами спеціальної перевірки Таргонія М.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 17.06.2026 № 21.2-319/26.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Таргонію М.В. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.

Комісією у складі колегії № 4 проведено 13.08.2026 співбесіду із кандидатом Таргонієм М.В., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД),  затверджений ГРД 07.08.2026, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Джерела права та їх застосування.

Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.

Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.

Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).

Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду, Таргоній М.В. набрав 138 балів.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Таргоній М.В. набрав 42,6 бала.

За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Таргоній М.В. набрав 127 балів.

Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30.12.2024, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що кандидат Таргоній М.В. не складав іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.

Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальний результат складеного Таргонієм М.В. кваліфікаційного іспиту становить 347,6 бала, що свідчить про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

Комісією 01.05.2026 надіслано лист Таргонію М.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

На адресу Комісії 14.05.2026 надійшли пояснення кандидата щодо його відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності.

Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками рішучість та відповідальність (19, 18, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 18,67; безперервний розвиток (19, 20, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,33; загальний бал за критерій – 38.

З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Таргоній М.В. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

Ураховуючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Таргоній М.В. продемонстрував належний рівень соціальної компетентності.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (9,50, 9,50, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,67; ефективна взаємодія (9,50, 9,50, 9,50), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,50; стійкість мотивації (9,50, 10, 9,50), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,67; емоційна стійкість (9,50, 9,50, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,67; загальний бал за критерій – 38,51.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38,51 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Таргоній М.В. відповідає критерію соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Таргонія М.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення ним правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Таргоній М.В. не притягувався.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, що може свідчити про його невідповідність цим критеріям.

Комісією під час співбесіди для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено таку інформацію.

У період 2012 – 2025 років суддею Таргонієм М.В. розглянуто 6 312 справ та 2 043 матеріали (загалом 8355 справ та матеріалів).

Із ухвалених суддею Таргонієм М.В. за вказаний період судових рішень скасовано – 101 рішення (1,20 %), змінено – 21 рішення (0,25%).

За звітній період суддею Таргонієм М.В. із порушенням процесуального строку розглянуто 90 справ.

Інформація про порушення встановлених процесуальним законодавством строків виготовлення повного тексту судових рішень відсутня.

Загальні показники середньомісячного навантаження судді у 2012–2025 роках дорівнюють середньомісячним показникам навантаження інших суддів відповідних судів.

Дані щодо судових рішень, постановлених за участі судді, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань, відсутні.

Таргонієм М.В. виконано вимогу Закону щодо проходження відповідної підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України та дотримано строки подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацій доброчесності та родинних зв’язків судді.

Водночас Комісією встановлено, що декларацію доброчесності судді за 2017–2021 роки та декларацію родинних зв’язків судді за 2021 рік Таргонієм М.В. подано з порушенням установленого строку.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону (у редакції, чинній на момент подання) суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію родинних зв’язків за формою, що визначається Комісією.

Аналогічні вимоги містилися у частині першій статті 62 Закону щодо подання декларації доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Відповідно до відомостей суддівського досьє Таргонєм М.В. подано декларацію доброчесності судді за 2017–2021 роки та декларацію родинних зв’язків судді за 2021 рік 07.02.2022.

Таргоній М.В. у своїх письмових поясненнях та під час засідання зазначив, що декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді ним подано із пропуском установленого строку на 7 днів. Причиною цього, за його словами, була необхідність з’ясування та уточнення відомостей, що підлягали внесенню до зазначених декларацій. Зокрема, у 2021–2022 роках завершувався фінальний етап масштабної реорганізації та кадрового перезавантаження системи органів прокуратури, у якій на той час та продовжує працювати його ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про якого підлягали зазначенню в декларації родинних зв’язків судді.

Крім того, кандидат послався на технічні причини, зокрема нестабільне інтернет-з’єднання під час роботи із вебсайтом, перевантаження системи та неодноразові випадки, коли сформований документ не надсилався.

Кандидат також зазначив, що основні причини несвоєчасного подання декларацій були ним наведені в декларації доброчесності за 2022 рік, поданій 27.01.2023. За його твердженням, він не мав наміру порушувати встановлені строки подання декларації доброчесності та декларації родинних зв’язків судді, а факт їх подання 07.02.2022 за встановленого строку до 31.01.2022 був ним розкритий у декларації доброчесності за 2022 рік, поданій 27.01.2023.

Комісія критично оцінює наведені Таргонієм М.В. пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації доброчесності судді за 2017–2021 роки та декларації родинних зв’язків судді за 2021 рік. З огляду на особливий статус судді та покладені на нього Законом обов’язки суддя має бути прикладом неухильного додержання вимог законодавства, у тому числі щодо своєчасного виконання встановлених законом обов’язків. Наведені кандидатом обставини, зокрема необхідність уточнення відомостей про ІНФОРМАЦІЯ_2 та технічні труднощі, на переконання Комісії, не можуть виправдати недотримання встановленого законом строку, а свідчать про несумлінне ставлення до виконання обов’язків, прямо визначених Законом.

Комісія враховує, що для подання декларацій встановлено строк в один місяць, протягом якого кандидат мав можливість завчасно зібрати, перевірити та уточнити необхідні відомості, у тому числі інформацію щодо ІНФОРМАЦІЯ_3. Посилання на необхідність такого уточнення без наведення об’єктивних обставин, які унеможливлювали його здійснення у встановлений строк, не є достатнім виправданням його пропуску.

З огляду на це Комісія вважає, що такі дії не відповідають критерію сумлінності, визначеному пунктом 19 розділу ІІІ Показників, відповідно до якого сумлінність передбачає старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею своїх обов’язків.

Водночас Комісія переконана, що наведені факти не можуть бути достатніми для висновку про невідповідність кандидата критерію доброчесності з огляду на характер допущеного порушення, незначний строк пропуску та відсутність умислу на ухилення від виконання встановленого законом обов’язку.

Зазначені обставини Комісія розцінює як такі, що свідчать про недостатньо сумлінне ставлення кандидата до виконання обов’язків, установлених законом, та враховує їх під час визначення балів за критерієм доброчесності.

Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

Комісією також проаналізовано відомості, зазначені кандидатом у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, та встановлено таке.

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у 2018 році Таргоній М.В. отримав дохід у розмірі 950 грн від Національної школи суддів України (далі – НШСУ) (ознака доходу 102 – дохід за цивільно-правовим договором). Зазначений дохід не відображений у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік.

Таргоній М.В. у письмових поясненнях та під час засідання зазначив, що ним помилково не було зазначено відомостей про отримання доходу від НШСУ на підставі цивільно-правового договору за проведення лекції в розмірі 950 грн.

Кандидат пояснив, що з огляду на разовий характер заходу та незначний розмір отриманої винагороди, яка становила менше ніж 0,4 % його сукупного річного доходу у вигляді суддівської винагороди за основним місцем роботи, незазначення цього доходу мало виключно технічний характер та було зумовлене неуважністю. За його твердженням, зазначена помилка не мала на меті приховування доходу чи відомостей про його майновий стан.

Крім того, кандидат пояснив, що на момент заповнення декларації у нього не було письмових документів, які б давали змогу здійснити додаткову звірку отриманих доходів. Зазначене, а також значний проміжок часу між проведенням лекції у другому кварталі 2018 року та поданням декларації у першому кварталі 2019 року, за його словами, призвели до того, що відповідні відомості були помилково не зазначені під час заповнення декларації за 2018 рік.

Кандидат зазначив, що після виявлення неточності ним було вжито заходів для її усунення шляхом надсилання 04.08.2026 через офіційний вебсайт Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) повідомлення ID НОМЕР_1 щодо відповідної декларації за 2018 рік. На підтвердження зазначеного кандидат долучив копію вказаного повідомлення.

Надалі кандидат зобов’язався під час заповнення декларацій забезпечувати належну перевірку та достовірність відомостей щодо всіх без винятку видів доходів, які підлягають декларуванню.

Також Комісією встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків дружині кандидата ОСОБА_1 у 2023 році було нараховано дохід у розмірі 10 302 грн, у 2024 році – 10 302 грн, у 2025 році – 6 020 грн (ознака доходу 128 – соціальні виплати з відповідних бюджетів). Однак зазначені доходи не відображені в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023–2025 роки.

Таргоній М.В. у письмових поясненнях та під час засідання зазначив, що причиною невідображення в деклараціях за 2023–2025 роки відомостей про нарахування його дружині ОСОБА_1 соціальних виплат стало помилкове припущення щодо порядку їх відображення.

Кандидат пояснив, що в декларації за 2022 рік ним було зазначено загальну суму соціальних виплат, отриманих його дружиною, у розмірі 50 000 грн. До цієї суми входили ІНФОРМАЦІЯ_4, яка у 2022 році загалом становила 41 280 грн, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 6 300 грн, а також ІНФОРМАЦІЯ_6, яка з 01.07.2022 становила 2 668,50 грн. За твердженням кандидата, розбіжність у визначенні загальної суми отриманих соціальних виплат становила 248,50 грн.

Кандидат зазначив, що невідображення відповідних відомостей у деклараціях за 2023–2025 роки могло бути зумовлено тим, що ним не було враховано обставину здійснення виплати ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 41 280 грн не одним платежем у 2022 році, а частинами, у тому числі протягом наступних звітних періодів.

Таргоній М.В. наголосив, що зазначені неточності не були зумовлені наміром приховати дійсний розмір соціальних виплат, отриманих його дружиною у зв’язку ІНФОРМАЦІЯ_8.

Комісією також встановлено, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік Таргонієм М.В. зазначено транспортний засіб LEXUS LX 570 2008 року випуску, вартість якого на дату набуття права власності становила 850 000 грн. Водночас відповідно до декларацій за 2024–2025 роки та відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів вартість зазначеного транспортного засобу становила 804 509 грн.

Таргоній М.В. пояснив, що 09.09.2023 ним придбано транспортний засіб LEXUS LX 570 2008 року випуску вартістю 804 509 грн. Відповідне придбання було відображено в повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 19.09.2023 із зазначенням суми видатку в розмірі 804 509 грн.

За твердженням кандидата, така ж вартість придбання транспортного засобу 804 509 грн зазначена ним у деклараціях за наступні звітні періоди. Водночас у декларації за 2023 рік у розділі 6 вартість придбаного транспортного засобу помилково зазначено в розмірі 850 000 грн. Кандидат пояснив, що така розбіжність є технічною опискою, яка могла виникнути внаслідок механічної помилки під час внесення числових даних до відповідного поля декларації.

Кандидат також пояснив, що ним було виявлено зазначену неточність, однак на момент її виявлення строк для подання виправленої декларації вже сплив. Під час заповнення декларацій за наступні звітні періоди відповідні відомості зазначалися ним правильно.

З метою усунення виявленої розбіжності кандидатом 06.08.2026 через офіційний вебсайт декларування НАЗК надіслано повідомлення ID НОМЕР_2. На підтвердження зазначеного кандидат долучив копію відповідного повідомлення щодо розділу 6 декларації за 2023 рік.

Крім того, Комісією встановлено, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік Таргонієм М.В. задекларовано дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 258 288 грн. Однак у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» інформація про відповідний правочин відсутня.

Кандидат у письмових поясненнях та під час засідання зазначив, що в декларації за 2023 рік ним було задекларовано дохід від відчуження рухомого майна у розмірі 258 288 грн, однак у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» відомості про відповідний договір купівлі-продажу транспортного засобу TOYOTA CAMRY 2014 року випуску помилково не зазначено. Інформацію про продаж автомобіля, отриманий дохід та покупця було відображено в повідомленні про суттєві зміни у майновому стані від 29.08.2023 та в розділі 11 декларації за 2023 рік. Кандидат пояснив, що невнесення відповідних відомостей до розділу 14 є помилкою, яка, на його думку, виникла у зв’язку з різними підходами до тлумачення вимог законодавства у сфері декларування.

Кандидат зазначив, що після виявлення неточності ним вжито заходів для її усунення шляхом дадсилання 06.08.2026 через офіційний вебсайт НАЗК повідомлення ID НОМЕР_3 щодо декларації за 2023 рік. Водночас кандидат наголосив, що інформацію про отриманий дохід та факт відчуження транспортного засобу він не приховував, а в подальшому, з урахуванням офіційних роз’яснень НАЗК, зобов’язується належним чином відображати відповідні відомості в усіх розділах декларації.

Комісією також встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України 29.05.2007 Таргоній М.В. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а з вересня 2012 року право на заняття адвокатською діяльністю зупинено.

Водночас у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2025 роки в розділі 16 «Входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об’єднань, організацій, членство в таких об’єднаннях (організаціях)» кандидатом зазначено про відсутність відповідних об’єктів декларування (на вказані обставини також звернено увагу ГРД у частині наданої інформації).

Таргоній М.В. у письмових поясненнях та під час засідання зазначив, що в поданих ним щорічних деклараціях у розділі 16 помилково не було зазначено відомостейпро членство в Національній асоціації адвокатів України.

Пояснив, що на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 29.05.2007 № 34 йому було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 559, а 28.09.2012 здійснення адвокатської діяльності ним було зупинено у зв’язку з несумісністю.

За твердженням кандидата, після створення Національної асоціації адвокатів України (далі – НААУ) його було автоматично включено до її членства з 17.11.2012, хоча із заявою про зарахування до НААУ він не звертався. Кандидат зазначив, що невідображення відомостей про членство у НААУ було помилкою, зумовленою різним тлумаченням вимог законодавства у сфері декларування, а інформацію про набуття статусу адвоката та здійснення адвокатської діяльності він не приховував.

Після самостійного виявлення неточності 19.05.2026 ним подано до НАЗК відповідні повідомлення про виправлення помилки у деклараціях за попередні звітні періоди. Надалі кандидат зобов’язався належним чином зазначати відповідні відомості під час заповнення декларацій.

Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкт декларування зобов’язаний зазначати у декларації достовірні відомості про об’єкти декларування, доходи, видатки та правочини у порядку та обсязі, визначених законом. Такий обов’язок поширюється, зокрема, на відомості про отримані доходи суб’єкта декларування та членів його сім’ї, набуття і відчуження транспортних засобів, правочини, що підлягають декларуванню, а також членство у відповідних об’єднаннях та організаціях.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Отже, належне виконання обов’язку щодо повного та достовірного декларування є складовою сумлінного виконання суддею вимог закону.

Комісія критично оцінює сукупність установлених розбіжностей у деклараціях кандидата, які стосуються незазначення доходу від НШСУ, соціальних виплат дружини, помилкового зазначення вартості транспортного засобу, невідображення правочину з відчуження автомобіля в розділі 14, а також невказання членства в НААУ. Однак Комісія враховує, що виявлені недоліки мають різний характер, а за більшістю з них кандидат надав пояснення, вжив заходів для їх виправлення та не приховував самого факту отримання відповідних доходів, придбання чи відчуження транспортних засобів або набуття статусу адвоката. Комісією також не встановлено обставин, які б свідчили про умисне приховування кандидатом майнового стану чи доходів. Водночас кількість встановлених недоліків та їх повторюваність свідчать про недостатньо ретельне ставлення кандидата до виконання обов’язку щодо повного і правильного заповнення декларацій, що характеризує окремі несуттєві недоліки за показником «сумлінність».

З урахуванням характеру встановлених порушень, їх незначного майнового характеру, відсутності ознак умисного приховування інформації, самостійного виявлення та подальшого виправлення кандидатом більшості неточностей, а також наданих ним пояснень Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини самі собою не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Однак їх сукупність свідчить про окремі недоліки в дотриманні вимог законодавства про декларування та має бути врахована Комісією під час визначення балів за відповідним критерієм.

Таким чином, ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за вказаним показником.

Комісією також проаналізовано відомості, викладені у висновку ГРД, затвердженого ГРД 07.08.2026, зокрема встановлено таке.

1. ГРД зазначає, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником сумлінність (підпункти 3, 6 пункту 19 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17.12.2024 № 3659/0/15-24).

Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживав достатніх заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справ, виготовлення процесуальних документів та не наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права та встановлених фактів. (підпункти 6.1, 6.3 пункту 6 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, ред. 16.12.2020; індикатор 3, 7 Переліку індикаторів Комісії і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09.11.2023).

1.1. ГРД зазначає, що під час аналізу судової практики кандидата у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) виявлено обставини, що мають критичне значення для публічної безпеки та суспільної довіри до правосуддя.

У період з 2014 до 2021 року кандидат розглянув 353 справи за статтею 130 КУпАП, з яких у 40 справах (11,33 %) провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП).

Відомості щодо цих справ та пояснення кандидата, надані в межах реалізації права на відповідь, ГРД наведено в Таблиці 1 до пункту 1.1. висновку.

У письмових поясненнях та під час засідання Таргоній М.В. пояснив, що відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за загальним правилом розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас статтею 130 КУпАП не передбачено обов’язкової присутності такої особи. Розгляд справи за її відсутності можливий за умови наявності даних про своєчасне повідомлення про місце і час судового розгляду та відсутності клопотання про його відкладення.

Зазначив, що у 14 із 40 справ, наведених у таблиці (№ 6, 9, 10, 11, 16, 19, 22, 23, 31, 34, 37, 38, 39, 40), особи до суду не з’являлися, а підтвердження їх своєчасного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи були відсутні або надходили вже після призначеного судового засідання. За таких обставин суд був позбавлений можливості розглянути справи за відсутності осіб та змушений був відкладати їх розгляд і здійснювати повторні виклики. На думку Таргонія М.В., дотримання процесуальних строків не може забезпечуватися шляхом обмеження права особи на захист та права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стосовно 2 справ (№ 14, 15) зазначив, що в окремих судових засіданнях також були відсутні підтвердження своєчасного отримання особами судових повісток, а в інших випадках, коли належне повідомлення було підтверджено, особи подавали клопотання про відкладення розгляду у зв’язку з хворобою. Такі обставини мали місце, зокрема, у період дії карантинних обмежень та надзвичайної ситуації, пов’язаної з поширенням COVID-19.

У справі № 8, крім несвоєчасного підтвердження отримання судової повістки, особа зверталася з клопотаннями про відкладення розгляду у зв’язку з хворобою та смертю близької особи.

У 12 справах (№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 12, 20, 25, 26, 27, 33) особи, крім клопотань про відкладення у зв’язку з хворобою, зверталися з іншими процесуальними клопотаннями, зокрема про ознайомлення з матеріалами справ, отримання правової допомоги, виклик свідків та витребування доказів. В окремих випадках відповідні клопотання подавалися захисниками. За результатами їх розгляду судом приймалися процесуальні рішення, витребовувалися докази та відеоматеріали, здійснювався виклик свідків, що об’єктивно потребувало додаткового часу та зумовлювало відкладення судових засідань.

Таргоній М.В. також зазначив, що у 11 інших справах (№ 13, 17, 18, 21, 24, 28, 29, 30, 32, 35, 36) особи, заперечуючи свою винуватість, заявляли клопотання, спрямовані на реалізацію права на захист, зокрема про ознайомлення з матеріалами справ, отримання правової допомоги, виклик свідків та витребування доказів. За цими клопотаннями судом приймалися відповідні постанови, надсилалися запити до органів поліції та закладів охорони здоров’я, а також здійснювався виклик свідків. Необхідність виконання таких процесуальних дій зумовлювала потребу в додатковому часі та відкладенні розгляду справ.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Таргоній М.В. наголосив, що справи про адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції у її кримінальному аспекті, а право особи на участь у розгляді справи, достатній час і можливості для підготовки захисту та правову допомогу є складовими права на справедливий суд. Зокрема, неналежне повідомлення особи про судове засідання або невмотивована відмова у відкладенні розгляду на її обґрунтоване клопотання може призвести до порушення таких гарантій.

Окремо зазначив, що навіть ризик уникнення адміністративної відповідальності у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не може виправдовувати обмеження права особи на захист та справедливий судовий розгляд. На його думку, безальтернативна орієнтація на притягнення особи до відповідальності може суперечити принципу презумпції невинуватості та створювати ризик перетворення суду на каральний, а не незалежний орган правосуддя.

1.2. ГРД зазначає, що кандидат ухвалив три сумнівні рішення без належного обґрунтування, якими звільнив осіб від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку із малозначністю адміністративного правопорушення.

У справі № 555/2169/13-п кандидат звільнив особу від адміністративної відповідальності, яка за версією працівників патрульної поліції керувала автомобілем перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та відмовилась від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Таргоній М.В. у межах права на надання відповіді зазначив, що у справі щодо порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, оцінюючи зібрані докази, суд врахував, зокрема, інвалідність особи І групи, статус постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також те, що автомобіль, яким вона керувала, був наданий органом соціального забезпечення. З урахуванням характеру та суті адміністративного правопорушення, ступеня вини особи і тяжкості наслідків суд дійшов висновку про малозначність вчиненого правопорушення та на підставі статті 22 КУпАП звільнив особу від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

У справі № 555/2075/14-п кандидат звільнив особу від адміністративної відповідальності, яка за версією працівників патрульної поліції керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку відмовилась.

Таргоній М.В. у межах права на надання відповіді зазначив, що в судовому засіданні особа заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на вимогу поліцейського. Особа пояснила, що в стані сп’яніння не перебувала та напередодні алкоголь не вживала, а твердження працівників ДАІ про наявність ознак сп’яніння вважала суб’єктивними.

Також кандидат зазначив, що, оцінюючи зібрані у справі докази, суд врахував характер і суть адміністративного правопорушення, ступінь вини, особу правопорушника, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та тяжкість наслідків, що настали, і дійшов висновку про малозначність вчиненого правопорушення. У зв’язку з цим на підставі статті 22 КУпАП особу було звільнено від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження.

Справа № 555/2292/14-п – кандидат звільнив особу від адміністративної відповідальності, яка за версією працівників патрульної поліції керувала мопедом Вайпер, з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку відмовилась.

Таргоній М.В. у межах права на надання відповіді зазначив, що в судовому засіданні особа заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на вимогу поліцейського. Особа пояснила, що в стані сп’яніння не перебувала, напередодні алкоголь не вживала, а твердження працівників ДАІ про наявність ознак сп’яніння вважала суб’єктивними.

Також кандидат зазначив, що суд, оцінюючи зібрані у справі докази, врахував характер і суть адміністративного правопорушення, ступінь вини та особу правопорушника, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, а також тяжкість наслідків, що настали. У сукупності зазначені обставини суд визнав такими, що свідчать про малозначність вчиненого правопорушення, у зв’язку з чим на підставі статті 22 КУпАП звільнив особу від адміністративної відповідальності та обмежився усним зауваженням.

ГРД звертає увагу, що Таргоній М.В. постановою від 06.09.2013 у справі № 555/2267/13-п вже притягував цю саму особу до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, із накладенням штрафу в розмірі 2 700 гривень.

На переконання ГРД, кандидат не навів достатніх та переконливих підстав для звільнення осіб від адміністративної відповідальності у зазначених справах та належним чином не обґрунтував, які саме обставини свідчили про малозначність вчинених адміністративних правопорушень.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, чітке обґрунтування та аналіз є основними вимогами до судових рішень і важливою складовою права на справедливий суд. Неналежне обґрунтування судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, негативно впливає на його якість, сприйняття сторонами та суспільством як результату належного застосування законодавства, справедливого судового розгляду та оцінки доказів.

На думку ГРД, наведений підхід може створювати у стороннього спостерігача враження про визнання кандидатом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння малозначним правопорушенням. Звільнення особи від відповідальності за таких обставин може формувати у неї відчуття безкарності та створювати ризик повторного вчинення правопорушень, у тому числі під час перевезення пасажирів.

ГРД також зазначає, що правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, становлять підвищену суспільну небезпеку, що зумовлено, зокрема, встановленням законодавцем більш суворих заходів адміністративної відповідальності порівняно з багатьма іншими адміністративними правопорушеннями. З огляду на це, на переконання ГРД, такі правопорушення, за винятком дійсно виняткових та належним чином обґрунтованих випадків, не можуть визнаватися малозначними.

У письмових поясненнях та під час засідання Таргоній М.В. додатково зазначив, що питання можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння у зв’язку з малозначністю тривалий час залишалося дискусійним у судовій практиці та науковій юридичній літературі. Він звернув увагу, що КУпАП не містив чіткого визначення та критеріїв малозначності адміністративного правопорушення, що зумовлювало різне її тлумачення на практиці.

Кандидат зазначив, що відповідно до статті 22 КУпАП у разі малозначності вчиненого адміністративного правопорушення уповноважений орган або посадова особа могли звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. Водночас у науковій літературі існували різні підходи до визначення критеріїв малозначності, зокрема з урахуванням характеру діяння, ступеня заподіяної або можливої шкоди, форми вини, обставин вчинення правопорушення та особи правопорушника. Відповідно до іншого підходу обставини, що пом’якшують відповідальність, самі собою не є підставою для визнання правопорушення малозначним.

Окремо Таргоній М.В. звернув увагу на можливість застосування положень статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, зокрема, пов’язаних із відмовою від проходження огляду на стан сп’яніння на вимогу поліцейського.

1.3. ГРД зазначає, що Таргоній М.В. ухвалив 3 сумнівні рішення у справах № 555/2086/13-п, № 570/4914/20 та № 570/1686/20, якими звільнив осіб від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та передав матеріали на розгляд трудових колективів.

Кандидат у межах права на відповідь ГРД зазначив, що у справі № 555/2086/13-п від 20.09.2013 суд врахував визнання особою вини, щире каяття, наявність двох неповнолітніх дітей, тривалу роботу водієм та ризик втрати роботи, яка була єдиним джерелом доходу сім’ї. З огляду на характер правопорушення та особу правопорушника суд дійшов висновку про доцільність застосування заходу громадського впливу та передав матеріали на розгляд трудового колективу відповідно до статті 21 КУпАП.

У справі № 570/1686/20 від 20.07.2020, за поясненнями Таргонія М.В., суд врахував щире каяття, наявність постійної роботи, неповнолітньої дитини, матеріальний стан особи та можливість втрати роботи у разі позбавлення права керування транспортними засобами. У справі № 570/4914/20 від 15.01.2021 було враховано щире каяття, позитивну характеристику з місця роботи, наявність двох неповнолітніх дітей, матеріальний стан особи та рішення трудового колективу про застосування заходів виховного впливу.

Кандидат у межах права на відповідь також зазначив, що рішення про звільнення від адміністративної відповідальності та передання матеріалів на розгляд трудових колективів були прийняті з урахуванням сукупності обставин, які, на його думку, свідчили про можливість досягнення мети адміністративної відповідальності шляхом застосування заходів громадського впливу.

Водночас ГРД звертає увагу, що особа у справі № 570/4914/20 раніше, у травні 2018 року, вже притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Попри це, кандидат передав матеріали на розгляд трудового колективу, а вже через 9 днів після ухвалення відповідної постанови особа повторно вчинила правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за що була притягнута до адміністративної відповідальності.

Особа у справі № 570/1686/20 також раніше притягувалася до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у серпні 2016 року.

ГРД звертає увагу, що керування транспортним засобом у стані сп’яніння становить підвищену небезпеку для життя і здоров’я учасників дорожнього руху, а тому рішення про звільнення від відповідальності або передачу матеріалів на розгляд трудового колективу потребують особливо ретельного та належного обґрунтування. На думку ГРД, у наведених рішеннях основна увага приділена особі правопорушника – його сімейному та матеріальному стану, позитивній характеристиці, наявності дітей та роботі, тоді як не обґрунтовано, яким чином ці обставини впливають на суспільну небезпечність самого правопорушення та доцільність звільнення від відповідальності.

Особливо сумнівним ГРД вважає застосування такого підходу до осіб, які вже притягувалися до відповідальності за аналогічні правопорушення. Обставини у справі № 570/4914/20, коли через 9 днів після передання матеріалів на розгляд трудового колективу особа повторно вчинила правопорушення за статтею 130 КУпАП, ставлять під сумнів обґрунтованість висновку кандидата про ефективність обраного заходу громадського впливу.

ГРД окремо звертає увагу на рішення кандидата про звільнення осіб від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення. На думку ГРД, у таких рішеннях не наведено належного обґрунтування того, чому конкретні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, з огляду на їх характер та суспільну небезпечність, визнано малозначними. Такий підхід створює ризик підміни оцінки малозначності самого правопорушення оцінкою особи правопорушника.

ГРД також зазначає, що загалом встановлено 40 судових рішень кандидата про закриття провадження у справах у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а також 3 рішення про звільнення осіб від відповідальності у зв’язку з малозначністю та 3 рішення про передання матеріалів на розгляд трудових колективів. На переконання ГРД, зміст цих рішень не завжди дає змогу встановити належні мотиви, з яких кандидат дійшов відповідних висновків.

Таким чином, 46 судових рішень, ухвалених кандидатом у період з 2013 до 2021 року, що становить 13,03 % від загальної кількості розглянутих ним справ за статтею 130 КУпАП, викликають, на думку ГРД, обґрунтовані сумніви щодо дотримання вимог законності, своєчасності та належної мотивованості судових рішень, а також стандартів професійної етики судді. Сукупність цих обставин, на переконання ГРД, могла призвести до уникнення правопорушниками адміністративної відповідальності та негативно вплинути на довіру до судової влади.

Під час засідання Таргоній М.В. додатково пояснив, що застосовував положення статті 22 КУпАП лише за наявності, на його думку, виняткових обставин та підтвердження вини особи. Зокрема, у справі щодо літнього чоловіка, особи з інвалідністю І групи, який керував спеціальним автомобілем, наданим органом соціального забезпечення, сільською польовою дорогою, кандидат врахував, що через стан здоров’я особа приймала сильнодіючі лікарські засоби зі специфічним запахом, який поліцейський сприйняв як ознаку алкогольного сп’яніння, а відмову від поїздки до віддаленого медичного закладу для проходження огляду особа пояснювала станом здоров’я. За таких обставин, враховуючи вік, інвалідність, характер дороги, соціальний статус та ненавмисність дій особи, кандидат дійшов висновку про мінімальний ступінь суспільної небезпеки правопорушення та застосував статтю 22 КУпАП.

Стосовно передання матеріалів на розгляд трудового колективу кандидат пояснив, що таких випадків було лише три. У кожному з них суд перевіряв офіційне працевлаштування особи, її характеристики з місця роботи та звернення відповідного трудового колективу. Йшлося про великі підприємства, а не дрібні приватні підприємства чи фізичних осіб–підприємців.

Стосовно повторного вчинення особою правопорушення через 9 днів після передання матеріалів на розгляд трудового колективу Таргоній М.В. зазначив, що відомості про попереднє притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності були відсутні в матеріалах справи, наданих органами поліції. На його думку, обов’язок щодо належного формування матеріалів справи покладається на органи поліції, тоді як суд не вправі самостійно збирати докази поза межами наданих матеріалів, оскільки це може порушувати принцип безсторонності суду. Кандидат зазначив, що повторне вчинення особою правопорушення через 9 днів стало для нього розчаруванням та свідчило про те, що надана особі довіра не виправдала себе. Водночас цей випадок, за словами кандидата, став останнім, коли він застосовував інститут передання матеріалів на розгляд трудового колективу у справах такої категорії.

Комісія, дослідивши обставини, наведені ГРД у пункті 1 висновку, надані кандидатом письмові пояснення та пояснення під час засідання, а також кількість і характер розглянутих ним справ, зміст та вмотивованість ухвалених судових рішень, зазначає таке.

Оцінювання судді за критеріями доброчесності та професійної етики не може ґрунтуватися виключно на змісті конкретного судового рішення, незгоді з правовою позицією судді чи самому факті його скасування судом вищої інстанції.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові № 990/557/25 від 04.06.2026, відповідно до якої оцінювання має стосуватися не змісту судового рішення як такого, а поведінки кандидата та його відповідності вимогам, що ставляться до судді з точки зору професійної етики, доброчесності та формування довіри суспільства до суду.

Водночас Комісія не залишає поза увагою питання якості мотивування судових рішень. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Якість судового рішення значною мірою залежить від належності його обґрунтування, яке не лише забезпечує сторонам розуміння суті та підстав прийнятого рішення, а й є гарантією від свавільного здійснення правосуддя.

Вимога щодо належного мотивування судових рішень випливає також із пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності наведення судами достатніх мотивів, на яких ґрунтуються їхні рішення. Зокрема, у справі «Бендерський проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

З огляду на це Комісія взяла до уваги наведені ГРД зауваження щодо мотивування рішень кандидата, зокрема, у справах про звільнення осіб від адміністративної відповідальності за малозначністю та передання матеріалів на розгляд трудових колективів, а також щодо причин порушення строків розгляду окремих справ. Водночас Комісія врахувала пояснення кандидата, у яких він навів конкретні обставини ухвалення відповідних рішень, зокрема мотиви застосування статей 21 та 22 КУпАП, а також пояснення щодо обставин, які зумовили тривалість розгляду окремих справ.

Комісія також бере до уваги кількість відповідних справ у співвідношенні із загальною кількістю розглянутих кандидатом справ за статтею 130 КУпАП, характер установлених обставин та те, що надані кандидатом пояснення дають можливість встановити його позицію щодо причин прийняття відповідних процесуальних рішень. При цьому сам собою факт наявності певної кількості рішень, мотиви яких ГРД вважає недостатніми, без установлення інших обставин, які б свідчили про недоброчесність, упередженість чи свідоме нехтування кандидатом вимогами професійної етики, не є достатнім для висновку про його невідповідність відповідним критеріям.

Комісія вважає, що сукупність установлених обставин свідчить про наявність окремих недоліків у діяльності кандидата, пов’язаних із належним обґрунтуванням судових рішень та повнотою наведених у них мотивів. Зокрема, у низці справ мотивувальна частина рішень не повною мірою розкриває, чому саме встановлені судом обставини є достатніми для звільнення особи від адміністративної відповідальності або передання матеріалів на розгляд трудового колективу, а також яким чином вони співвідносяться з характером та суспільною небезпечністю відповідного правопорушення.

Зазначені недоліки з урахуванням наданих кандидатом пояснень, кількості та характеру відповідних справ, а також відсутності інших установлених обставин, які б свідчили про свідоме використання кандидатом повноважень всупереч завданням правосуддя, не дають Комісії достатніх підстав для висновку про невідповідність Таргонія М.В. критеріям доброчесності та професійної етики, водночас оцінюються Комісією як наявність декількох менш суттєвих порушень, що мають бути враховані Комісією під час визначення балів за відповідним критерієм.

Пунктом 19 розділу ІІІ Показників, сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів.

Таким чином, ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за вказаним показником.

2. ГРД зазначає, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником чесність (підпункт 5 пункту 18 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17.12.2024 року № 3659/0/15-24).

Кандидат під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ допускав поведінку, яка, на думку звичайної розсудливої людини, може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду (підпункт 4.10 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, ред. 16.12.2020; індикатор 2 переліку індикаторів Комісією і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09.11.2023).

2.1. ГРД зазначає, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік Таргоній М.В. задекларував квартиру загальною площею 38 кв.м у місті Рівне, право користування якою за його згодою виникло 31.05.2017.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» подарунком є, зокрема, грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають (одержують) безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Стосовно обставин користування квартирою кандидат у межах права на відповідь зазначив, що у період з 31.05.2017 до 04.12.2018 проживав у ній на підставі договору користування. За його словами, власники квартири проживали в іншому місті та погодилися на його проживання за умови належного утримання квартири, здійснення поточного ремонту, сплати комунальних платежів і придбання необхідної побутової техніки. Кандидат зазначив, що фактично користування квартирою не було безоплатним, оскільки він ніс витрати на її утримання, однак договору оренди сторони не укладали.

ГРД зазначає, що з наведених кандидатом пояснень вбачається, що власниця квартири та її чоловік не є Таргонію М.В. або членам його сім’ї близькими особами у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас кандидатом не надано документального підтвердження понесених ним витрат, зокрема квитанцій, чеків чи інших документів щодо оплати комунальних послуг, проведення поточного ремонту або придбання побутової техніки. Відтак, наведені пояснення щодо фактично оплатного характеру користування квартирою об’єктивними документами не підтверджені.

За таких обставин, на думку ГРД, безоплатне або фактично безоплатне користування житлом, що належить особі, яка не є близькою особою суб’єкта декларування, може мати ознаки одержання подарунка в розумінні антикорупційного законодавства та потребує оцінки на предмет дотримання кандидатом встановлених статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції» обмежень щодо одержання подарунків.

2.2. ГРД зазначає, що відповідно до майнових декларацій кандидата за 2018–2020 роки в його користуванні з 04.12.2018 перебувала квартира загальною площею 38 кв.м у місті Рівне.

Стосовно обставин користування цією квартирою кандидат у межах права на відповідь зазначив, що з 04.12.2018 до 15.09.2020 проживав у квартирі, що належить ОСОБА_1, у місті Рівне. Кандидат наголосив, що це інша квартира, ніж та, яка була зазначена ним у декларації за 2017 рік. За його поясненнями, з власницею та її чоловіком було домовлено про користування квартирою за умови її належного утримання, здійснення поточного ремонту, сплати комунальних платежів та придбання необхідної побутової техніки. Таргоній М.В. зазначив, що користування квартирою фактично не було безоплатним, оскільки він ніс відповідні витрати, однак договір оренди сторони не укладали. Припинення проживання, за його словами, було пов’язане з наміром власниці продати квартиру.

Водночас ГРД враховує наведені кандидатом пояснення, проте зазначає, що вони не підтверджені документально. Зокрема, до письмових пояснень не долучено документів, квитанцій чи інших підтверджень понесення кандидатом витрат на утримання квартири, оплату комунальних послуг, проведення ремонту або придбання побутової техніки.

Крім того, з пояснень Таргонія М.В. вбачається, що власниця квартири ОСОБА_1 не є йому або членам його сім’ї близькою особою в розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Отже, наведені обставини, на думку ГРД, потребують оцінки з огляду на можливість безоплатного або фактично безоплатного користування майном, належним особі, яка не є близькою особою суб’єкта декларування, та дотримання кандидатом встановлених антикорупційним законодавством обмежень.

У письмових поясненнях кандидат зазначив, що в періоди з 31.05.2017 до 04.12.2018 та з 04.12.2018 до 15.09.2020 проживав відповідно у двох квартирах у місті Рівне на підставі договорів користування. За його словами, користування житлом не було безоплатним, оскільки він ніс витрати на їх утримання, поточний ремонт, оплату комунальних послуг та придбання необхідної побутової техніки, однак власники не погоджувалися на укладення договорів оренди. Кандидат пояснив, що кошти на комунальні послуги передавав власникам, які здійснювали відповідні платежі, а підтвердних документів щодо цих витрат, ремонту та придбання техніки не зберіглося з огляду на давність подій. Також зазначив, що не мав можливості проживати у власному житлі через проживання там колишньої дружини та ІНФОРМАЦІЯ_9 дочки, а інші варіанти проживання вважав неприйнятними; його доходи дозволяли нести відповідні витрати. Кандидат наголосив, що не сприймав таке користування як подарунок чи привілей та що власники квартир не зверталися до нього з будь-якими проханнями, пов’язаними з його професійною діяльністю.

Під час засідання Таргоній М.В. додатково повідомив, що після розірвання шлюбу мав нагальну потребу в окремому житлі, оскільки залишив власну квартиру колишній дружині та ІНФОРМАЦІЯ_10 доньці, а запропоновані агентствами нерухомості варіанти були для нього неприйнятними за вартістю або умовами. За його словами, за рекомендацією знайомих він звернувся до власників квартир у місті Рівне, які проживали в інших областях, а їхнє житло потребувало постійного догляду та нагляду. Кандидат зазначив, що наполіг на письмовому оформленні відносин та уклав із власниками договори користування, копії яких надав ГРД. За його твердженням, користування квартирами не було безоплатним, оскільки він оплачував комунальні послуги, рахунки ОСББ, прибирання під’їзду, а також здійснював поточний дрібний ремонт та дооблаштування квартир побутовою технікою.

Комісія критично оцінює вказані пояснення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані подавати декларацію із зазначенням відомостей про об’єкти нерухомості, які перебувають у їхній власності, у спільній сумісній або спільній частковій власності, а також перебувають у їх користуванні або у користуванні членів їх сім’ї, незалежно від форми правочину, на підставі якого таке користування здійснюється.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» до обов’язкових для декларування об’єктів належать, зокрема, відомості про об’єкти нерухомості, у тому числі ті, що перебувають у користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, із зазначенням підстави такого користування.

Крім того, частиною третьою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що відомості в декларації повинні бути точними, повними та достовірними, а подання недостовірних відомостей є порушенням вимог антикорупційного законодавства.

Водночас відповідно до частини першої статті 811 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) житла укладається у письмовій формі. Тобто правовідносини, які породжують право користування квартирою, повинні мати належне юридичне оформлення, якщо мова йде про платне або тривале проживання.

Комісією встановлено, що Таргоній М.В. у деклараціях за 2017–2020 роки вказав право користування двох квартир у місті Рівне (з 31.05.2017 до 04.12.2018 та з 04.12.2018 до 15.09.2020). У графі «інформація щодо прав на об’єкт» зазначив: «Інше право користування. Інший тип: користування за згодою». У письмових поясненнях Таргоній М.В. зазначив, що проживав у зазначених квартирах на підставі договорів користування, оскільки власники відмовлялися укладати письмові договори оренди.

Такий підхід не узгоджується з вимогами антикорупційного законодавства. Формулювання «користування за згодою» не передбачене чинними нормативно-правовими актами як юридична підстава виникнення права користування нерухомістю. Вказані обставини можуть свідчити про порушення вимог щодо повноти відомостей у декларації.

Таргоній М.В. мав бути обізнаний про вимоги цивільного законодавства щодо форми правочинів, а також про обов’язок сумлінного і достовірного заповнення декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас Комісія доходить висновку, що наявні матеріали не містять достатніх відомостей для беззаперечного висновку про те, що користування Таргонієм М.В. зазначеними квартирами було безоплатним та мало характер подарунка. Комісія бере до уваги надані кандидатом пояснення, зокрема, щодо фактичного несення ним витрат на утримання житла, а також надані ним договори користування. Проте відсутність документального підтвердження відповідних витрат та обрання кандидатом конструкції «користування за згодою», яка не дає змоги чітко встановити правову природу таких правовідносин, об’єктивно створюють питання щодо належного оформлення користування нерухомим майном та повноти відображення відповідних відомостей у деклараціях.

Комісія враховує, що оцінювання доброчесності та професійної етики судді не обмежується встановленням формального порушення вимог законодавства. Від судді, як носія судової влади та особи з підвищеним стандартом професійної поведінки, очікується не лише дотримання встановлених законом вимог, а й уникнення поведінки, яка за об’єктивної оцінки може створювати у стороннього, розсудливого спостерігача сумніви щодо доброчесності судді, його незалежності чи дотримання антикорупційних обмежень. Саме така поведінка має особливе значення для збереження авторитету правосуддя та суспільної довіри до суду.

У цьому випадку тривале користування двома квартирами, що належали особам, які не є близькими особами кандидата, без укладення договорів оренди та за відсутності документів, які підтверджували б фактичну оплатність такого користування, об’єктивно могло створювати у стороннього спостерігача сумніви щодо характеру отриманого кандидатом блага. Комісією не встановлено даних про те, що власники квартир зверталися до кандидата з проханнями, пов’язаними з його професійною діяльністю, або, що таке користування було обумовлене його статусом судді.

Таким чином, хоча встановлені обставини не дають Комісії достатніх підстав стверджувати про одержання кандидатом подарунка чи інше свідоме порушення антикорупційного законодавства, спосіб оформлення та фактичні обставини користування нерухомістю не повною мірою відповідають підвищеним стандартам прозорості та обачності, яких має дотримуватися суддя. Водночас зазначені обставини в сукупності з наданими кандидатом поясненнями підлягають врахуванню Комісією під час оцінювання його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

3. ГРД зазначає, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті (підпункт 1 пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17.12.2024 № 3659/0/15-24).

3.1. ГРД зазначає, що матеріали суддівського досьє містять інформацію про звернення колишньої дружини кандидата на лінію «102» щодо дій кандидата, а також відомості закладу охорони здоров’я про ІНФОРМАЦІЯ_11.

Крім того, відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10.12.2015 у справі № 569/12213/15-ц, яким задоволено позов колишньої дружини кандидата про розірвання шлюбу, серед причин ІНФОРМАЦІЯ_12.

ГРД також звертає увагу на публікацію «Слідство.Інфо» під назвою «Порошенко призначив суддею в Рівному людину із сумнівною репутацією», у якій, з посиланням на власні джерела, зазначалося про неодноразові звернення колишньої дружини кандидата до поліції у зв’язку з нібито побиттям її кандидатом, а також про наведені нею під час розгляду справи про розірвання шлюбу твердження щодо ІНФОРМАЦІЯ_13.

Таргоній М.В. у своїх письмових поясненнях у межах права на відповідь зазначив, що із зазначеною в питанні публікацією не ознайомлювався, однак обставини, викладені в ній, йому відомі, оскільки частина з них уже була предметом дослідження та обговорення під час проведеного стосовно нього у 2019 році кваліфікаційного оцінювання. За його словами, відомості про звернення колишньої дружини ОСОБА_3 на лінію «102» 31.12.2015 та 05.01.2015 не знайшли підтвердження: протоколи про адміністративні правопорушення не складалися, процесуальні рішення в порядку Кримінального процесуального кодексу України не приймалися, а згідно з повідомленням Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області від 22.10.2018 № 16927/200/01-18 матеріали за цими зверненнями списано у справу як звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Кандидат пояснив, що на той час між ним та колишньою дружиною склалася складна психологічна ситуація у зв’язку з розірванням шлюбу, а її оцінка його дій та поведінки була, на його думку, суб’єктивною. Він заперечив намір завдати їй будь-якої шкоди та зазначив, що після з’ясування непорозумінь колишня дружина претензій до нього не мала, надалі конфліктних ситуацій між ними не виникало. Щодо причин розірвання шлюбу кандидат зазначив, що викладені в позові колишньої дружини обставини також не знайшли підтвердження, а складність їхніх взаємовідносин була зумовлена, зокрема, необхідністю його перебування на роботі в іншому місті та іншими обставинами.

Кандидат також у письмових поясненнях та під час засідання зазначив, що на момент описаних подій він перебував у процесі розірвання шлюбу, що зумовило складну психологічну ситуацію та конфлікти з колишньою дружиною. За його словами, конфлікт виник на побутовому ґрунті щодо того, з ким дитина святкуватиме Новий рік, а звернення до поліції було емоційною реакцією колишньої дружини. Згодом колишня дружина повідомила про відсутність претензій та врегулювання конфлікту. Щодо причин розірвання шлюбу Таргоній М.В. пояснив, що наведені колишньою дружиною обставини не знайшли належного підтвердження, а складність їхніх стосунків була зумовлена, зокрема, необхідністю його перебування на роботі в іншому місті. Кандидат також наголосив, що звернення до поліції або наявність медичних документів не підтверджують вчинення ним неетичної чи протиправної поведінки, а судовим рішенням про розірвання шлюбу таких обставин не встановлено. Водночас кандидат визнав, що в тій складній життєвій ситуації йому, як чоловікові та судді, варто було проявити більше м’якості та терпіння.

Проаналізувавши надані Таргонієм М.В. пояснення, у тому числі надані ним у межах права на відповідь та під час засідання, а також документи, наявні у суддівському досьє, Комісія вважає їх достатніми та прийнятними. Матеріали суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді не містять підтверджених відомостей про порушення кандидатом норм професійної етики чи доброчесності, а звернення колишньої дружини до поліції не знайшли свого підтвердження та не призвели до складання відповідних протоколів чи прийняття процесуальних рішень. Ураховуючи наведене, Комісія не встановила обставин, які б підтверджували висновки ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики за цим показником.

3.2. ГРД зазначає, що у 2016 році стосовно Таргонія М.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2016 у справі № 569/7241/16-п провадження у справі було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення та у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Суд, зокрема, дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували керування кандидатом транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або його відмову від проходження огляду, а також звернув увагу на порушення його права на захист та неналежність показань свідків, які не були очевидцями відповідних подій.

У своїх письмових поясненнях кандидат зазначив, що обставини цієї справи вже були предметом дослідження під час проведеного стосовно нього у 2019 році кваліфікаційного оцінювання, та заперечив факт відмови від проходження огляду. За його поясненнями, біля транспортного засобу він не відмовлявся від огляду, однак поліцейським такий огляд проведено не було. У медичному закладі Таргоній М.В. також не відмовлявся від огляду, а просив до прибуття адвоката утриматися від проведення відповідних дій та забезпечити його право на захист. На його думку, саме ці обставини були помилково розцінені поліцейським як відмова від проходження огляду та стали підставою для складення протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП. Кандидат також звернув увагу на те, що свідки, зазначені у протоколі, не були присутніми біля транспортного засобу в момент, коли, за версією поліцейських, відбулася відмова від огляду, а їхні пояснення не підтверджували обставин, викладених у протоколі.

Кандидат наголосив, що суд за результатами розгляду справи не встановив у його діях складу адміністративного правопорушення, а постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2016 набрала законної сили. Водночас зазначені обставини отримали публічне висвітлення в публікації «Слідство.Інфо» під назвою «Порошенко призначив суддею в Рівному людину із сумнівною репутацією», у якій наведено інформацію про складення щодо Таргонія М.В. протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, його позицію щодо обставин події та закриття судом провадження у справі.

Під час засідання Таргоній М.В. пояснив, що не вживав алкоголю та не перебував у стані сп’яніння, а автомобіль на момент прибуття поліцейських стояв на узбіччі. За його словами, він одразу погодився пройти огляд на місці, однак у патрульних не було відповідного приладу, а свідків на місці події вони не залучили, у зв’язку з чим запропонували проїхати до медичного закладу, на що кандидат добровільно погодився. У медичному закладі він звернувся з проханням залучити адвоката для забезпечення свого права на правову допомогу, однак поліцейський розцінив таке клопотання як відмову від проходження огляду та склав відповідний протокол. Кандидат наголосив, що не відмовлявся від огляду, а його дії були спрямовані виключно на реалізацію права на захист. Також зазначив, що за результатами судового розгляду провадження щодо нього було закрито у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а під час інциденту він не афішував свого статусу судді та поводився стримано.

Комісією проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2016 у справі № 569/7241/16-п, а також надані Таргонієм М.В. письмові пояснення та пояснення, надані під час засідання. Комісія враховує наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким провадження у справі стосовно кандидата закрито у зв’язку, зокрема, з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Оцінивши зазначені матеріали в їх сукупності, Комісія вважає пояснення Таргонія М.В. послідовними, достатніми та такими, що узгоджуються з установленими судом обставинами. Крім того, у поведінці кандидата та наданих ним поясненнях Комісією не встановлено обставин, які б свідчили про порушення ним вимог професійної етики, доброчесності чи інших правил, дотримання яких очікується від судді. За таких обставин Комісія не вбачає достатніх підстав для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на зазначені обставини.

Додатково ГРД надано інформацію, яка не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидата, зокрема, стосовно повноти декларування доходів колишньої дружини, вартості придбаних та відчужених транспортних засобів, отримання грошових подарунків від батька, дати виникнення та погашення кредитного зобов’язання, звернення до суду з позовом про припинення права користування житлом, джерел формування грошових активів дружини та доньки, декларування родинних зв’язків, дат ухвалення окремих судових рішень, членства в Національній асоціації адвокатів України, відвідування білорусі, поїздок дружини та її доньки до тимчасово окупованих територій і російської федерації, ймовірного громадянства російської федерації родичів дружини, декларування нерухомості дружини, родинних зв’язків кандидата з працівниками судової та правоохоронної систем, а також неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та несвоєчасної сплати штрафів.

Кандидатом надано пояснення та документи на підтвердження викладених обставин. Комісією їх проаналізовано та встановлено, що надані пояснення є послідовними, а долучені документи достатніми для з’ясування порушених ГРД питань та усунення відповідних сумнівів. За результатами оцінки зазначених матеріалів Комісія не встановила обставин, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Водночас у пункті 11 інформації ГРД вказала на систематичні та численні випадки несвоєчасного надсилання кандидатом судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) у 2016–2026 роках із різною тривалістю прострочення.

Відповідно до матеріалів суддівського досьє кандидатом допускалися порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР у 2016–2026 роках. Найбільша кількість таких випадків припадала на 2017–2024 роки, зокрема у 2017 році – 660 рішень, 2019 році – 374, 2020 році – 415, 2021 році – 346, 2022 році – 568, 2023 році – 415 та 2024 році – 469. Окремі рішення надсилалися зі значним порушенням строків: у 2016 році – до 325 днів, у 2017 році – до 338 днів, у 2019 році – до 146 днів, у 2020 році – до 236 днів, у 2021 році – до 264 днів, у 2022 році – до 160 днів, у 2023 році – до 254 днів, у 2024 році – до 79 днів, у 2025 році – до 219 днів. У 2025–2026 роках кількість таких випадків істотно зменшилася.

Кандидат у межах права на відповідь пояснив це значним судовим навантаженням, необхідністю розгляду великої кількості справ, відпустками та відрядженнями, тимчасовою непрацездатністю, технічними збоями, особливостями роботи системи «Діловодство-З», а у 2025 році – також численними повідомленнями про замінування суду. Він заперечив умисне невиконання обов’язку та зазначив, що після виявлення прострочених рішень вони надсилалися до ЄДРСР. ГРД визнає, що окремі обставини могли спричиняти затримки, однак вважає, що вони не пояснюють їх масштаб та систематичність.

Також Комісією встановлено, що за вказаний період із порушенням процесуального строку розглянуто 90 справ.

Кандидат у своїх поясненнях та під час засідання зазначив, що недотримання процесуальних строків при розгляді 90 справ та матеріалів у період 2012–2025 років було зумовлено об’єктивними обставинами, які виникали під час розгляду конкретних справ, зокрема неявкою учасників процесу, необхідністю задоволення їхніх клопотань, значним обсягом доказів та тривалістю судового розгляду складних кримінальних проваджень. В окремих випадках строки розгляду адміністративних справ були обмежені законодавством, чинним на відповідний час, і не давали можливості забезпечити повний та об’єктивний розгляд справи в межах установленого строку.

Крім того, на організацію роботи суду впливали аварійні та планові відключення електроенергії, повідомлення про замінування та інші обставини, які призводили до тимчасового припинення роботи суду, відкладення засідань і збільшення кількості справ, що залишалися у провадженні. Кандидат наголосив, що не мав наміру умисно порушувати строки чи проявляти недбалість та за першої можливості вживав заходів для проведення судових засідань і здійснення необхідних процесуальних дій.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Комісія критично оцінює пояснення Таргонія М.В. та вважає, що неодноразове допущення ним порушень процесуальних строків розгляду справ та строків надсилання судових рішень до ЄДРСР свідчить про невжиття достатніх заходів для належної організації роботи та дотримання встановлених законом строків, а також про несумлінне ставлення до виконання покладених на нього процесуальних обов’язків. До того ж окремі судові рішення надсилалися до ЄДРСР із значним порушенням установлених строків, що в окремих випадках сягало кількох місяців.

Водночас, оцінюючи зазначені обставини в сукупності, Комісія врахувала кількість судових рішень, надісланих до ЄДРСР із порушенням установлених строків, показники середньомісячного навантаження судді, наведені ним пояснення, а також відсутність встановлених негативних наслідків для учасників справ. З огляду на це Комісія дійшла висновку, що вказані порушення, хоча й свідчать про несумлінне ставлення кандидата до виконання процесуальних обов’язків, проте не є достатніми для визнання його таким, що не відповідає критерію доброчесності.

Однак з урахуванням характеру, кількості та тривалості допущених порушень Комісія відносить їх до одного суттєвого порушення за показником «Сумлінність».

Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити кандидату кількість балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

Комісією під час кваліфікаційного оцінювання також перевірено інші обставини, інформацію, викладену у висновку ГРД, та враховано пояснення Таргонія М.В. Комісія вважає такі пояснення кандидата прийнятними та достатніми. Фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності й впливали б на їх оцінку, Комісією не встановлено.

Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень, співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за вказаними критеріями, становить 225 балів із 300 можливих, що є дорівнює 75% (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Таргоній М.В. відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Таргоній М.В. набрав 649,11 бала.

З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата Таргонія М.В. критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності Таргонія М.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним «ПРОТИ»

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Таргонія Михайла Вячеславовича вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Таргоній Михайло Вячеславович набрав 649,11 бала.

3. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Таргонія Михайла Вячеславовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                               Віталій ГАЦЕЛЮК (ЗА)

Члени Комісії:                                                                            Олег КОЛІУШ (ЗА)

                                                                                                      Руслан МЕЛЬНИК (ПРОТИ)