Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА,
членів Комісії: Олега КОЛІУША (доповідач), Руслана МЕЛЬНИКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ірини ІВАЩЕНКО,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Іващенко Ірини Ігорівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Іващенко Ірина Ігорівна, дата народження – _________, громадянка України.
У 2008 році Іващенко (ІНФОРМАЦІЯ_1) І.І. закінчила Міжрегіональну Академію управління персоналом, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серії КН № 35364003 від 20.08.2008).
Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.
Свою трудову діяльність Іващенко І.І. розпочала у 2007 році.
З 03.09.2012 до 31.12.2015 працювала юристом на підприємстві об’єднання громадян «ІНВАСЕРВІС».
З 01.02.2016 є генеральним директором ТзОВ «Туроператор Янтур».
Іващенко І.І. 03.03.2014 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, склала присягу адвоката.
З 20.09.2016 й дотепер є керуючою Адвокатського бюро «Іващенко Ірини».
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Іващенко І.І. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 1/ас-24 Іващенко І.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Іващенко І.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Іващенко І.І. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Іващенко І.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 22.04.2026 № 46/зп-26 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Рівненського апеляційного суду в межах Конкурсу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 24.04.2026 доповідачем у справі визначено члена Комісії Коліуша О.Л.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія встановлює результати спеціальної перевірки в засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).
За результатами спеціальної перевірки Іващенко І.І. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 01.07.2026 № 21.2-482/26. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Іващенко І.І. зайняти посаду, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень Комісією перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
Водночас Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Комісію, що за результатами спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік встановлено ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей, оскільки такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання такої декларації, які потребують додаткових пояснень кандидата на посаду відповідно до частини другої статті 58 Закону.
Кандидатом 26.06.2026 надано пояснення стосовно зазначених розбіжностей, які були дослідженні під час встановлення відповідності Іващенко І.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією у складі колегії 14.07.2026 та 31.08.2026 проведено співбесіди із кандидатом Іващенко І.І., досліджено матеріали досьє, зокрема рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів). Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 вказаного Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), Іващенко І.І. набрала 132 бали.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Іващенко І.І. набрала 47,2 бала.
За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Іващенко І.І. набрала 128 балів.
Пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30.12.2024, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Іващенко І.І. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Іващенко І.І. кваліфікаційного іспиту становить 347,2 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 01.05.2026 надіслано запит Іващенко І.І. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 13.05.2026 надійшли пояснення кандидата.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками «рішучість та відповідальність» (19; 19; 20), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,33; «безперервний розвиток» (20; 20; 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,67; загальний бал за критерій – 39.
З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками «ефективна комунікація» (9,5, 10, 9,5), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,67; «ефективна взаємодія» (10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 10; «стійкість мотивації» (9,5, 9,5, 9,5), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,5; «емоційна стійкість» (10, 10, 9,5), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,83; загальний бал за критерій – 39.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
На адресу Комісії 29.06.2026 надійшло рішення ГРД про надання інформації стосовно кандидата на посаду судді Іващенко І.І., затверджене 29.06.2026.
ГРД зазначає, що кандидат у деклараціях за 2022–2024 роки в порушення вимог антикорупційного законодавства не вказала посаду, на яку претендує. Зокрема, у кандидата виник обов’язок подати декларації у зв’язку з тим, що вона претендує на обіймання посади судді апеляційного суду. На питання про її майбутню належність до національних публічних діячів, кандидат відповіла «Ні».
Крім того, ГРД повідомила, що Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) стосовно кандидата здійснювалося виконавче провадження № _______ від 30.07.2020 про стягнення коштів на користь держави. Стягувач – Головне управління ДПС у Рівненській області. Наявність виконавчого провадження свідчить про імовірне притягнення кандидата до адміністративної відповідальності і невиконання нею добровільно накладених на неї санкцій (імовірно за несплату штрафів за порушення вимог податкового законодавства), у зв’язку з чим органи державної виконавчої служби виконували рішення уповноважених органів у примусовому порядку.
Стосовно зазначення в деклараціях за 2022–2024 роки інформації щодо належності до національних публічних діячів кандидат пояснила, що при заповненні декларацій виходила зі свого фактичного статусу на момент їх подання, а саме адвоката (адвокатів у відповідному переліку немає). Питання вона зрозуміла як таке, що стосується статусу особи саме на момент подання декларації.
Водночас під час співбесіди кандидат визнала, що така відповідь була неправильною, оскільки необхідно було орієнтуватися на встановлені законом критерії. Кандидат зазначила, що це була помилка в розумінні питання, а не свідоме приховування інформації чи намір надати недостовірні відомості.
Стосовно виконавчого провадження кандидат пояснила, що воно було пов’язане не з притягненням її до адміністративної відповідальності, а з донарахуванням єдиного соціального внеску після зміни організаційної форми здійснення адвокатської діяльності. Кандидат зазначила, що необхідні заяви щодо зняття з обліку подавала, однак у 2018 році контролюючим органом було здійснено донарахування єдиного соціального внеску. Про наявність відповідної заборгованості вона дізналася у 2020 році після відкриття виконавчого провадження і одразу сплатила визначену суму, у зв’язку з чим провадження було закінчено.
Комісія, дослідивши інформацію, викладену в рішенні ГРД, наявні матеріали та заслухавши пояснення кандидата щодо зазначених у рішенні ГРД питань, вважає надані нею пояснення послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з установленими обставинами. З урахуванням наведеного Комісія не встановила фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата Іващенко І.І. критеріям доброчесності та професійної етики за вказаними обставинами.
Водночас під час дослідження досьє та інформації з відкритих реєстрів Комісією встановлено таке.
Між ОСОБА_1, ОСОБА_2 (іпотекодавці) та Іващенко І.І. (іпотекодержатель) 15.07.2022 укладено договір іпотеки.
У цьому договорі зазначено, що «цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору позики грошей, укладеного 15.07.2022 між іпотекодержателем та іпотекодавцями, за умовами якого іпотекодавці зобов’язані до 20.07.2022 повернути іпотекодержателю позику у сумі 57 700 доларів США, що є еквівалентом 1 688 007,73 гривень згідно курсу НБУ на день укладення договору. У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцями своїх зобов’язань за договором позики грошей отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах. Предметом іпотеки є нерухоме майно: а саме приміщення офісні, що знаходяться АДРЕСА_1 в місті Рівне, (приміщення 416, загальною площею 87,8 кв.м)».
Іващенко І.І. 22.07.2022 звернулася до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості відповідно до договору позики від 15.07.2022.
Після невиконання позичальниками основного зобов’язання 05.09.2022 Іващенко І.І. набула право власності на вказане майно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та Іващенко І.І. (іпотекодержатель) 10.11.2023 укладено договір іпотеки.
У цьому договорі зазначено, що «цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору позики грошей, укладеного 10.11.2023 між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов’язаний до 16.11.2023 повернути іпотекодержателю позику у сумі 85 000 доларів США, що є еквівалентом 3 063 060 гривень згідно курсу НБУ на день укладення договору. У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за договором позики грошей отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху (Літ. А-5), що знаходяться АДРЕСА_2 в місті Рівне, загальною площею 151,7 кв.м».
Іващенко І.І. 17.11.2023 звернулася до ОСОБА_3 з вимогою про сплату заборгованості відповідно до договору позики від 10.11.2023.
Після невиконання позичальником основного зобов’язання 18.01.2024 Іващенко І.І. набула право власності на вказане майно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що коштів для надання позики було достатньо за рахунок сімейного бюджету та сімейних заощаджень. Зазначила, що основним джерелом наповнення сімейного бюджету є доходи її чоловіка, водночас вона також робить внесок у формування спільних коштів. Основними джерелами доходів сім’ї є доходи від підприємницької діяльності, а в різні періоди також кошти, отримані від продажу майна, за рахунок яких сім’я набувала інше майно. Крім того, кандидат наголосила, що з 2007 року постійно працює та отримує власний дохід.
Водночас у пункті 5.4.1 договору іпотеки від 15.07.2022 зазначено, що «згідно заяви чоловіка іпотекодержателя ОСОБА_4 його дружина Іващенко І.І. передала в позику особисті кошти, які не є спільною власністю подружжя, а тому Іващенко І.І., одержить задоволення своїх особистих вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання умов договору позики грошей іпотекодавцями».
Іващенко І.І. пояснила, що кошти, які вона передала в позику, були спільними сімейними коштами. Водночас вона зазначила, що за домовленістю з чоловіком частину цих коштів було визначено як її особисті кошти, які вона і передала в позику. За словами кандидата, така домовленість була досягнута за згодою чоловіка та відповідала положенням статей 60 і 65 Сімейного кодексу України.
Кандидат пояснила, що саме тому в договорі іпотеки зазначено, що передані нею кошти є її особистими та не є спільною власністю подружжя. Водночас вона наголосила, що між нею та чоловіком відбулася домовленість щодо визначення належності цих коштів, а не їх безоплатна передача.
Також під час співбесіди кандидат пояснила, що не мала на меті набуття права власності на майно, а розглядала передачу майна в іпотеку виключно як спосіб забезпечення повернення позики. Зазначила, що в її адвокатській та господарській діяльності раніше з подібними ситуаціями не стикалася. За її словами, кошти надавалися виключно з розрахунком на їх повернення, а можливість набуття права власності на предмет іпотеки не планувалася. Кандидат також пояснила, що договори укладалися офіційно, а питання придбання відповідного майна та пов’язаних із цим платежів не розглядалося, оскільки купувати це майно вона не планувала.
Крім того, Іващенко І.І. повідомила, що приміщення, право власності на яке набуто 05.09.2022 (площею 87,8 кв.м), вона відповідно до договору позички від 12.09.2022 передала в безоплатне користування матері ОСОБА_5. Приміщення, право власності на яке набуто 16.01.2024 (площею 151,7 кв.м), вона відповідно до договору позички від 20.03.2024 передала в безоплатне користування своєму чоловіку для використання в його підприємницькій діяльності, оскільки сама не планує займатися його використанням чи здаванням в оренду. Чоловік використовує приміщення у своїй діяльності та здає його в оренду. Водночас кандидат вказала, що відповідно до договору оренди від 01.04.2024 сама орендує це приміщення у чоловіка та офіційно сплачує йому орендну плату, оскільки використовує його для здійснення своєї професійної діяльності.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, Комісія зазначає таке.
Відповідно до положень Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, та Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів «Принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів», довіра суспільства до судової влади є основоположним чинником ефективності системи правосуддя в демократичній правовій державі. Етична поведінка суддів – як у професійній діяльності, так і в особистому житті – становить невід’ємну частину цієї довіри.
Чинне законодавство України, зокрема Закон, Кодекс суддівської етики (затверджений рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України 18.09.2024) та Коментар до нього, визначає високі вимоги до особистих і професійних якостей судді. Суддя має бути прикладом дотримання закону, принципу верховенства права, присяги судді та демонструвати бездоганну поведінку, яка відповідає високому статусу його посади.
Кодекс суддівської етики також виходить із того, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. При цьому бездоганність поведінки передбачає не лише уникнення безпосереднього порушення норм етики, а й недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті.
Доброчесність кандидата як складова його професійної придатності включає чесність, незалежність, неупередженість, сумлінність, дотримання морально-етичних норм, а також готовність добровільно приймати обмеження, пов’язані зі статусом судді. Поведінка кандидата повинна виключати будь-які прояви упередженості або неналежного впливу та відповідати очікуванням розумної, поінформованої, законослухняної особи щодо моральних якостей представника судової влади.
У цьому контексті незалежність судді є не особистим привілеєм, а гарантією реалізації принципу верховенства права і забезпечення справедливого розгляду справ. Суддя, у тому числі кандидат на посаду судді, має бути незалежним не лише на інституційному рівні, а й у світоглядному та етичному вимірі. Він повинен усвідомлювати, що навіть його приватне життя перебуває під пильним контролем суспільства, а отже, має уникати будь-яких дій, які могли б підірвати довіру до судової влади чи знецінити авторитет правосуддя.
Таким чином, при оцінюванні відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики слід виходити з того, що саме дотримання високих стандартів поведінки, законослухняність і моральна стійкість є визначальними умовами для формування позитивного уявлення громадськості про суд та його представників, а також для забезпечення ефективного функціонування судової системи загалом.
Досліджуючи питання укладення Іващенко І.І. двох договорів іпотеки 15.07.2022 та 10.11.2023 з наступним набуттям права власності на предмети іпотеки шляхом звернення стягнення на нього через призму положень Бангалорських принципів поведінки суддів та Кодексу суддівської етики, Комісія зазначає, що кандидат упродовж відносно нетривалого періоду двічі укладала договори позики, де виступала позикодавцем на значні суми коштів, строк виконання договорів був п’ять і шість днів відповідно, в обох випадках виконання зобов’язань забезпечувалося нерухомим майном, а після настання строку повернення коштів кандидат набувала право власності на відповідні предмети іпотеки. Сукупність зазначених подій та обставин, їх послідовність та взаємозв’язок підлягають оцінці Комісією з огляду на вимоги до поведінки кандидата, зокрема щодо дотримання принципів доброчесності та належної поведінки.
Комісія зауважує, що сам собою факт укладення договорів позики та іпотеки, як і набуття права власності на предмет іпотеки у встановленому законом порядку, не свідчить про порушення кандидатом законодавства. Водночас у межах кваліфікаційного оцінювання Комісія має оцінювати не лише формальну правомірність укладення відповідних правочинів, а й послідовність та характер дій кандидата, пов’язаних з укладенням і виконанням цих правочинів, їх економічну обґрунтованість, а також узгодженість наданих кандидатом пояснень із фактично встановленими обставинами.
Стосовно невідповідності фактичної поведінки кандидата її поясненням.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що передання коштів здійснювалося виключно з метою їх повернення. Вона наголосила, що не мала наміру набувати право власності на предмети іпотеки, не планувала придбавати відповідне майно, а іпотека розглядалася нею виключно як спосіб забезпечення повернення позики.
Комісія критично оцінює такі пояснення з огляду на таке.
У першому випадку кандидат за умовами договору позики передала 57 700 доларів США, у другому – 85 000 доларів США. В обох випадках строк повернення був нетривалим (5 та 6 днів), в обох випадках майно передавалося в іпотеку, в обох випадках після невиконання основного зобов’язання кандидат зверталася з вимогою про повернення коштів та в подальшому набувала право власності на предмет іпотеки.
Таким чином, надані кандидатом пояснення про те, що укладення договору позики мало на меті виключно повернення коштів у визначений строк, не узгоджуються з установленими Комісією обставинами, за яких кандидат у подальшому набула право власності на предмет іпотеки.
Особливої уваги заслуговує те, що аналогічний результат настав у двох різних правовідносинах.
Така повторюваність обставин не дозволяє розглядати набуття нерухомого майна як випадковий або непередбачуваний наслідок господарських відносин.
Навпаки, наведена послідовність подій може створювати сумнів у тому, що єдиною реальною метою відповідних правочинів було отримання кандидатом назад саме грошових коштів.
Водночас Комісія не встановлює факту попереднього умислу кандидата на набуття конкретного нерухомого майна, а оцінює сукупність встановлених обставин, їх повторюваність та відповідність поясненням кандидата. Саме ця сукупність обставин об’єктивно зумовлює сумніви щодо того, що єдиною метою укладення відповідних правочинів було повернення переданих кандидатом грошових коштів.
Окремої оцінки потребує пояснення кандидата про те, що у її адвокатській та господарській діяльності вона раніше не стикалася з подібними ситуаціями. Таке пояснення не узгоджується з тим, що у двох самостійних правовідносинах за участю кандидата фактично реалізувався аналогічний механізм.
Стосовно подальшого розпорядження набутим майном.
Комісія також бере до уваги подальшу поведінку кандидата щодо майна, право власності на яке вона набула в результаті звернення стягнення.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що приміщення площею 87,8 кв.м, право власності на яке вона набула 05.09.2022, відповідно до договору позички від 12.09.2022 передала в безоплатне користування своїй матері.
Інший об’єкт – нежитлові приміщення площею 151,7 кв.м, право власності на яке кандидат набула в січні 2024 року, відповідно до договору позички від 20.03.2024 вона передала в безоплатне користування своєму чоловікові для використання в його підприємницькій діяльності.
Водночас кандидат зазначила, що сама не планує використовувати це приміщення або здавати його в оренду.
Проте з пояснень кандидата та наданих нею документів встановлено, що відповідно до договору оренди від 01.04.2024 вона сама орендує це ж приміщення у свого чоловіка та використовує його для здійснення власної професійної діяльності.
Таким чином, правовідносини, пов’язані з другим об’єктом нерухомості, характеризуються послідовністю взаємопов’язаних дій, кожна з яких сама по собі не свідчить про незаконність, однак їх сукупність має нетиповий та складний характер. Кандидат набула майно у власність шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, після чого безоплатно передала його в користування чоловікові. Чоловік використовує це майно у своїй підприємницькій діяльності та передає його в оренду, водночас кандидат, яка пояснювала, що не мала наміру використовувати це майно, укладає з чоловіком договір оренди та сплачує йому орендну плату за користування тим самим приміщенням для здійснення власної професійної діяльності.
На думку Комісії, наведена модель поведінки підлягає оцінці з урахуванням статусу кандидата та встановлених до неї підвищених вимог щодо доброчесності, обґрунтованості та послідовності її дій.
Комісія не стверджує, що укладення договору позички чи договору оренди між подружжям саме по собі свідчить про неправомірність таких правочинів. Водночас при оцінюванні доброчесності має враховуватися сукупність пов’язаних між собою правочинів, укладених між близькими особами, та їх фактичні наслідки. У цьому випадку взаємопов’язані операції з майном і коштами призвели до послідовної зміни майнових прав між членами подружжя, економічний зміст і практична доцільність якої з огляду на надані пояснення залишаються недостатньо зрозумілими.
Стосовно відсутності реалізації майна та невідповідності цього поясненням кандидата.
Комісія також враховує, що кандидат пояснила набуття права власності на предмети іпотеки як небажаний для неї наслідок невиконання позичальниками основних зобов’язань, оскільки її метою було повернення переданих у позику грошових коштів.
Водночас кандидат не реалізувала набуті об’єкти нерухомості для отримання грошового еквівалента позики.
Перший об’єкт було передано в безоплатне користування матері, а другий – у безоплатне користування чоловікові, після чого кандидат стала його орендарем та використовує його у власній професійній діяльності.
Отже, виникає суперечність між заявленою кандидатом метою правовідносин та її подальшою поведінкою.
Якщо кандидат дійсно прагнула отримати назад кошти, передані в позику, то набуття нерухомого майна могло бути проміжним способом задоволення її майнової вимоги з подальшою його реалізацією.
Однак подальша поведінка кандидата не узгоджується з наведеними нею поясненнями: набуте майно залишилося в її майновій сфері, щодо нього здійснювалися дії з оформлення та використання за участю близьких осіб.
Саме ця обставина оцінюється Комісією разом з іншими встановленими фактами та ставить під сумнів твердження кандидата про випадковий характер набуття нерухомого майна.
Стосовно суперечностей у поясненнях про джерело коштів.
Комісія також бере до уваги пояснення кандидата щодо джерел коштів, переданих у позику.
Кандидат зазначила, що відповідні кошти були сформовані за рахунок сімейного бюджету та сімейних заощаджень, основним джерелом яких були доходи її чоловіка, а також доходи від підприємницької діяльності, продажу майна та власні доходи кандидата.
Водночас пунктом 5.4.1 договору іпотеки від 15.07.2022 визначено, що відповідно до заяви чоловіка іпотекодержателя передані в позику кошти є особистими коштами Іващенко І.І. та не є спільною власністю подружжя.
Кандидат пояснила це тим, що спочатку кошти були спільними сімейними коштами, однак за домовленістю з чоловіком частина з них була визначена як її особисті кошти.
Комісія не дає оцінки цивільно-правовій допустимості такої домовленості.
Водночас така розбіжність має значення для оцінювання прозорості майнової поведінки кандидата, оскільки в одному випадку джерело коштів описується як спільний сімейний бюджет та сімейні заощадження, а в договорі вони визначені як особисті кошти кандидата.
За таких обставин від кандидата, яка претендує на посаду судді, обґрунтовано очікується особливо чітке, послідовне та документально підтверджене пояснення походження коштів, обставин їх передання та повернення.
Комісія наголошує, що із набуттям статусу кандидата на посаду судді особа добровільно приймає на себе підвищені вимоги щодо прозорості власної поведінки, оскільки майбутній суддя є носієм судової влади, а довіра до нього є складовою довіри до суду загалом.
У правових позиціях Великої Палати Верховного Суду неодноразово підкреслювалося, що Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 9901/124/19).
Сукупність наведених обставин має істотне значення для оцінки пояснень кандидата, оскільки вони стосуються не поодинокого випадку, а двох значних за розміром фінансово-майнових операцій, які завершилися набуттям кандидатом нерухомого майна та його подальшим переданням близьким особам.
Комісія бере до уваги, що відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання враховується істотність обставин, які можуть свідчити про невідповідність критеріям, зокрема систематичність та інші обставини, що характеризують поведінку кандидата.
Таким чином, сукупність встановлених обставин свідчить про недостатню прозорість у майновій поведінці кандидата, непослідовність та суперечливість наданих нею пояснень. У сукупності це створює об’єктивні підстави для сумнівів стороннього спостерігача щодо добросовісності та чесності кандидата.
Для особи, яка претендує на посаду судді, така поведінка є несумісною з вимогою демонструвати бездоганність не лише у професійній діяльності, а й у особистому житті.
З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що дії кандидата Іващенко І.І. свідчать про недотримання принципів чесності, прозорості та відкритості, що є складовими критерію доброчесності судді.
Пунктами 2.13.2, 2.13.6 розділу 2 Положення визначено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за показниками чесність та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
Відповідно до пункту 5.10 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Сукупність встановлених фактичних даних дає Комісії підстави для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показникам «чесність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», що своєю чергою є достатнім для того, щоб вважати її такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала.
Ураховуючи викладені обставини, Комісія одноголосно вирішила визнати кандидата такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Іващенко І.І. набрала 425,2 бала.
З огляду на встановлені обставини Комісія у складі колегії вирішила визнати Іващенко І.І. такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»
вирішила:
Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Іващенко Ірини Ігорівни вимогам до кандидата на посаду судді.
Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Іващенко Ірина Ігорівна набрала 425,2 бала.
Визнати Іващенко Ірину Ігорівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК «ПРОТИ»
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
