Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Віталія ГАЦЕЛЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сергія КОЛОДЯЖНОГО,
представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНИК,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Колодяжного Сергія Юрійовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
І. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Колодяжний Сергій Юрійович, дата народження – ___________ року, громадянин України.
У 2003 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка; отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію магістра права.
Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 Колодяжного С.Ю. призначено на посаду судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області строком на п’ять років, Указом Президента України від 13 лютого 2014 року № 75/2014 – переведено в межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Залізничного районного суду міста Львова.
Указом Президента України від 22 квітня 2019 року № 156/2019 його призначено на посаду судді Залізничного районного суду міста Львова.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Колодяжний С.Ю. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Колодяжного С.Ю. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Колодяжного С.Ю.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії Конкурсу.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернувся Колодяжний С.Ю.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Пасічника А.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 18 травня 2026 року надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Колодяжного С.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування висновку ГРД кандидатом Колодяжним С.Ю. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 16 червня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки Колодяжного С.Ю., проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 16 червня 2026 року № 314/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Колодяжний С.Ю. набрав 686,54 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Колодяжний С.Ю. набрав 371,2 бала; за критерієм особистої компетентності – 37,67 бала; за критерієм соціальної компетентності – 37,67 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 240 балів.
Таким чином, під час проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Колодяжний С.Ю. набрав 686,54 бала, що становить більше 75 відсотків суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
ІІІ. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 18 травня 2026 року надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Колодяжного С.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики.
Підставами для висновку стало таке.
Кандидат у своїй декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — майнова декларація), за 2016 рік задекларував право користування його дружиною автомобілем «AUDI A3» 2007 року випуску, який належить матері дружини ОСОБА_1. ГРД зазначає, що під час проведення попередньої співбесіди кандидат надав інформацію про те, що вказаний автомобіль був придбаний за 30 000 грн, оскільки він потребував ремонту. На переконання ГРД, існує сумнів щодо реальності вказаної вартості авто.
Кандидат надав пояснення, що його дружина, дійсно, періодично користувалася вказаним автомобілем, а така вартість на дату придбання була зумовлена його незадовільним технічним станом.
ГРД також повідомила, що з 27 червня 2015 року дружина кандидата володіла автомобілем «TOYOTA CAMRY» 2013 року випуску. У майнових деклараціях кандидата вказано, що вартість автомобіля на дату набуття становила 145 000 грн. Згідно з декларацією за 2021 рік дружина кандидата продала це авто за 560 000 грн у 2021 році, тобто майже в 4 рази дорожче вартості придбання, незважаючи на типове падіння вартості авто зі зростанням терміну його служби. На думку ГРД, це створює обґрунтований сумнів щодо реальності задекларованої вартості придбання цього автомобіля.
Кандидат щодо цього зазначив, що вказав ціну автомобіля, яку було вказано в договорі купівлі-продажу.
У 2014 році дочка кандидата набула право власності на квартиру 110,70 кв.м у місті Львові. Ідеться про квартиру, в якій раніше проживав батько кандидата. Надалі вона була приватизована дочкою кандидата. Дочці на той момент було ____ роки, тож очевидно, що в її інтересах діяв хтось із батьків.
Кандидат пояснив, що розпорядженням голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1310 від 23 жовтня 2000 року за його батьком (на той час співробітником Управління Служби Безпеки України у Львівській області) була закріплена квартира АДРЕСА_1 у місті Львові і на неї був виданий службовий ордер. У 2003 році ця квартира виключена з числа службових та перейшла в комунальну власність, де основним квартиронаймачем значився батько кандидата. Квартира була безоплатно приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності № _______ від 19 лютого 2014 року, і з того часу належить на праві приватної власності доньці кандидата.
Крім того, у висновку ГРД зазначено, що відповідно до інформації, яка міститься у відкритих джерелах та матеріалах засобів масової інформації, кандидат був головуючим суддею у справі про адміністративне правопорушення щодо особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності – судді Галицького районного суду міста Львова, за статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Постановою суду від 23 грудня 2023 року у справі № 462/9192/23 провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях судді складу адміністративних правопорушень.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2025 року № 2188/2дп/15-25 вказаного вище суддю Галицького районного суду міста Львова притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Кандидат пояснив, що своє рішення вважає мотивованим та обґрунтованим, усі докази під час розгляду досліджено та надано їм відповідну оцінку.
Додатково ГРД надала Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку.
Дружина судді працювала у ПАТ «Укрсоцбанк». За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — ЄДРСР), кандидат у період з 2014 року до 2026 року ухвалив близько 67 судових рішень (ухвали і рішення по суті) у справах, де стороною було ПАТ «Укрсоцбанк». Ухвал про самовідводи чи наявність в описових частинах роз’яснень про право на відвід не виявлено.
Кандидат пояснив, що в період з 2010 року до 2019 року його дружина дійсно працювала у ПАТ «Укрсоцбанк», проте ІНФОРМАЦІЯ_1, тому підстав для самовідводу не бачив.
ГРД також зазначає, що у провадженні кандидата перебувала справа про адміністративне правопорушення № 462/2251/14-п щодо генерального директора ПАТ «Львів-Авто» за частиною першою статті 163-1 КУпАП. Кандидатом 14 квітня 2014 року провадження закрито у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. У той же час батько дружини кандидата обіймав посаду директора Стрийського автосервісного підтриємства ДП ПАТ «Львів-авто».
Відповідно до пункту 3.1. статуту Стрийського автосервісного підтриємства ДП ПАТ «Львів-авто», затвердженого 14 травня 2015 року рішенням ТОВ «Стрий-Автосеріс» в особі директора, підприємство створене за рішенням установчих зборів АТ «Львів-Авто» 30 липня 1993 року. Корпоративні права підприємства передані ТОВ «Стрий-Автосеріс» на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав Стрийського автосервісного підприємства дочірнього підприємства ПАТ «Львів-Авто» від 12 травня 2015 року.
Тобто до 2015 року директор Стрийського автосервісного підтриємства ДП ПАТ «Львів-авто» призначався та звільнявся генеральним директором засновника на підставі рішення Наглядової ради ПАТ «Львів-Авто», а отже, мав юридичний та адміністративний зв’язок з ПАТ «Львів-Авто».
Кандидат пояснив, що не знав про пов’язаність тестя з ПАТ «Львів-Авто» і особою, що притягається до адміністративної відповідальності.
ГРД також зазначила, що відповідно до інформації, що міститься у відкритих джерелах та матеріалах засобів масової інформації, мати кандидата придбала квартиру АДРЕСА_2 у місті Львові.
За інформацією податкової служби, що наявна в суддівському досьє, мати кандидата не могла придбати цю квартиру. Інформація про доходи батька неповна, враховуючи відсутність інформації про доходи в період роботи в СБУ. Ураховуючи наведене, викликає сумнів їх спроможність придбати вказане житло.
Кандидат пояснив, що згадана квартира придбавалася його матір’ю на первинному ринку за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 18 липня 2012 року (державна реєстрація права власності на квартиру проведена 30 травня 2014 року), а 22 березня 2016 року подарована матір’ю рідній сестрі кандидата.
IV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Комісією у пленарному складі 29 липня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Колодяжного С.Ю., проаналізувавши письмові та усні пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі висновує таке.
Кандидат у своїх майнових деклараціях за 2016–2019 роки задекларував право користування його дружиною автомобілем «AUDI A3» 2007 року випуску, який належить матері дружини ОСОБА_1. ГРД зазначає, що під час проведення попередньої співбесіди кандидат надав інформацію про те, що вказаний автомобіль придбаний за 30 000 грн, оскільки він потребував ремонту. На переконання ГРД, існує сумнів щодо реальності вказаної вартості авто.
Кандидат надав пояснення, що його дружина періодично користувалася вказаним автомобілем, а така вартість на дату придбання зумовлена його незадовільним технічним станом.
Під час співбесіди кандидат уточнив, що автомобіль придбано батьками дружини, а сама дружина користувалась ним періодично.
На уточнювальне запитання члена Комісії Пасічника А.В.: «Чому Ви вирішили задекларувати цей автомобіль?» кандидат відповів: «Формально обов’язку не було». Кандидат уточнив свою позицію, вказавши, що зазначив цей автомобіль у майновій декларації через те, що не хотів, щоб хтось вважав, що його дружина користується незадекларованим автомобілем.
На уточнення члена Комісії Пасічника А.В., що зазначення в майновій декларації майна, яке не підлягає декларуванню, також є порушенням законодавства, кандидат повідомив: «Я розумію. Можливо важко було визначити строк, протягом якого (прим. – здійснювалось) користування».
Комісія звертає увагу на те, що норма стосовно обов’язкового декларування в разі користування майном упродовж 183 днів діє лише з 2020 року та не стосується вже поданих декларацій за попередні роки.
Зважаючи на пояснення кандидата, Комісія вважає, що особисті переконання та мотиви кандидата не повинні впливати на дотримання ним антикорупційного законодавства. Відображення в майновій декларації відомостей про транспортний засіб, який не потрібно було декларувати, є таким же порушенням, як і приховування активів від декларування.
Отже, на переконання Комісії, Колодяжний С.Ю. під час заповнення декларацій за 2016–2019 роки продемонстрував неуважність і недостатню сумлінність. Такий прояв недбалості Комісія у складі колегії розцінила як підставу для зменшення балів кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Сумлінність».
Комісія у пленарному складі погоджується із висновком Комісії у складі колегії про відсутність підстав вважати таку поведінку кандидата умисною, однак, послідовне виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларацій суттєво дисонує із вимогами, що ставляться до судді.
Комісією у складі колегії також встановлено, що дружина судді працювала у ПАТ «Укрсоцбанк». За даними ЄДРСР, кандидат у період з 2014 року до 2026 року ухвалив близько 67 судових рішень (ухвали і рішення по суті) у справах, де стороною було ПАТ «Укрсоцбанк». Ухвал про самовідводи чи наявність в описових частинах роз’яснень про право на відвід не виявлено.
Кандидат пояснив, що в період з 2010 року до 2019 року його дружина працювала в ПАТ «Укрсоцбанк», проте ІНФОРМАЦІЯ_2, тому підстав для самовідводу не бачив.
Під час співбесіди на уточнювальне запитання члена Комісії Чумака С.Ю.: «Як щодо сумнівів у безсторонності?...», кандидат пояснив, що результати розгляду зазначених справ не впливали на оплату праці дружини або її кар’єрний ріст.
ГРД також зазначає, що у провадженні кандидата перебувала справа про адміністративне правопорушення № 462/2251/14-п щодо генерального директора ПАТ «Львів-Авто» за частиною першою статті 163-1 КУпАП. Кандидатом 14 квітня 2014 року провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. У той же час батько дружини кандидата обіймав посаду директора Стрийського автосервісного підтриємства ДП ПАТ «Львів-авто».
Відповідно до пункту 3.1. статуту Стрийського автосервісного підтриємства ДП ПАТ «Львів-авто», затвердженого 14 травня 2015 року рішенням ТОВ «Стрий-Автосеріс» в особі директора, підприємство створене за рішенням установчих зборів АТ «Львів-Авто» 30 липня 1993 року. Корпоративні права підприємства передані ТОВ «Стрий-Автосеріс» на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав Стрийського автосервісного підприємства дочірнього підприємства ПАТ «Львів-Авто» від 12 травня 2015 року.
Тобто до 2015 року директор Стрийського автосервісного підтриємства ДП ПАТ «Львів-авто» призначався та звільнявся генеральним директором засновника на підставі рішення Наглядової ради ПАТ «Львів-Авто», а отже, мав юридичний та адміністративний зв’язок з ПАТ «Львів-Авто».
Кандидат пояснив, що не знав про пов’язаність тестя з ПАТ «Львів-Авто» і особою, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.
Під час співбесіди суддя повідомив, що обставини, які стосувались роботи його дружини в ПАТ «Укрсоцбанк», були предметом обговорення з іншими суддями цього суду. Проте учасники справи не були обізнані про такі обставини, які могли бути підставою для відводу (самовідводу) кандидата як судді.
Також не була надана належна оцінка цим обставинам відповідно до вимог процесуального законодавства.
Так, Комісія звертає увагу на те, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону).
У Бангалорських принципах зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів).
Відповідно до статті 10 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року (далі – Кодекс суддівської етики), суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 146, 159, 160 постанови від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24 вказала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.
Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Відповідно до підпункту 1 пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники) суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті якщо він, зокрема, але не виключно перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.
За таких обставин Комісія у складі колегії визнала зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
Комісія у пленарному складі, як і Комісія у складі колегії не робить висновку про упередженість кандидата під час прийняття рішень у справах, де сторонами виступали ПАТ «Укрсоцбанк» та посадові особи ПАТ «Львів-Авто», однак такі обставини, на думку незалежного стороннього спостерігача, в умовах системності можуть негативно впливати на авторитет правосуддя.
Комісія у складі колегії також звернула увагу на таке.
Як зазначає ГРД, з 27 червня 2015 року дружина кандидата володіла автомобілем «TOYOTA CAMRY» 2013 року випуску. У майнових деклараціях кандидата зазначено, що вартість автомобіля на дату набуття становила 145 000 грн. З декларації за 2021 рік слідує, що дружина кандидата продала це авто за 560 000 грн у 2021 році, тобто майже в 4 рази дорожчого вартості придбання, незважаючи на типове падіння вартості авто зі зростанням терміну його служби.
Кандидат щодо цього поясненнґ, що відповідну вартість на дату набуття права власності він вказав у декларації згідно з договором купівлі-продажу цього транспортного засобу.
На уточнювальні запитання члена Комісії кандидат повідомив, що вказана в договорі купівлі-продажу вартість цього транспортного засобу більш ніж в 2 рази менша від фактичної суми розрахунку. Однак для цілей декларування у звітні періоди 2015–2021 років кандидат використовував саме вказану в договорі купівлі-продажу вартість.
За таких обставин очевидно, що кандидат був обізнаний про те, що в договорі купівлі-продажу транспортного засобу вказано недостовірну інформацію щодо вартості автомобіля, однак до майнових декларацій вніс саме відомості із вказаного договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації, зокрема, зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Такі відомості, зокрема, включають дані щодо вартості майна на дату його набуття у власність, володіння або користування.
Аналізуючи майновий стан сім’ї кандидата, Комісія доходить висновку, що кандидат не мав на меті приховати активи, реально використані для купівлі згаданого вище авто, натомість кандидат, ймовірно, прагнув забезпечити відповідність відображених у майнових деклараціях відомостей правовстановлювальним документам на рухоме майно.
Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв формального підходу до обов’язку декларування та знецінення важливості відображення повних та достовірних відомостей.
Відповідно до пункту 19 Єдиних показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
За таких обставин виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларації Комісія у складі колегії розцінила як підставу для зменшення балів кандидата за критерієм доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».
Комісія у пленарному складі погоджується із висновком Комісії у складі колегії про те, що така поведінка кандидата, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв формального підходу до обов’язку декларування та знецінення важливості відображення повних та достовірних відомостей.
Крім того, Комісія у складі колегії звернула увагу на судову практику кандидата щодо розгляду справ про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Так, відповідно до наданих Залізничним районним судом міста Львова відомостей Колодяжним С.Ю. за період здійснення правосуддя, а саме з 06 березня 2014 року до дати надання відповіді (06 жовтня 2025 року), розглянуто 306 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з яких у 60 справах прийнято постанови про закриття провадження у справі, що становить 19,6% від загальної кількості. У 21 справі рішення про закриття прийнято у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, що становить 35% від загальної кількості закритих кандидатом справ.
Комісія у складі колегії зауважила, що на думку стороннього поінформованого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ та закриття проваджень сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання. Такі дії судді можуть видаватись навмисними і такими, що підривають довіру до суду.
Не надаючи оцінки судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
Отже, формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності.
За таких обставин Комісія у складі колегії визнала зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».
Водночас, Комісія у пленарному складі звертає увагу на таке.
У висновку ГРД зазначено, що відповідно до інформації, яка міститься у відкритих джерелах та матеріалах засобів масової інформації, кандидат був головуючим суддею у справі про адміністративне правопорушення щодо особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності – судді Галицького районного суду міста Львова, за статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою суду від 23 грудня 2023 року у справі № 462/9192/23 провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях судді складу адміністративних правопорушень.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2025 року № 2188/2дп/15-25 вказаного вище суддю Галицького районного суду міста Львова притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Кандидат пояснив, що своє рішення вважає мотивованим та обґрунтованим, усі докази під час розгляду досліджено та надано їм відповідну оцінку.
Оцінюючи вказані обставини, Комісія враховує таке.
Комісія вкотре наголошує, що в межах кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційної інстанції не здійснює перевірки законності чи обґрунтованості ухвалених суддею судових рішень, а також не переоцінює фактичні обставини конкретних справ. Натомість у межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду Комісія оцінює його відповідність встановленим законом критеріям.
Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія здійснює оцінювання фактів і обставин минулої професійної діяльності та поведінки кандидата з метою виявлення і визначення його професійних та особистих якостей (характеристик, ознак чи рис), що дають змогу сформувати висновок про здатність кандидата здійснювати правосуддя в суді апеляційної інстанції, зокрема щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2026 року в справі № 990/557/25 звернула увагу на те, що доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
Доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
Аналізуючи цю категорію справ, Комісія погоджується з твердженням ГРД, що керування транспортним засобом у стані сп’яніння є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, адже створює реальну загрозу життю і здоров’ю людей, як для самого водія, так і для інших учасників руху. Закриття проваджень у справах щодо керування транспортними засобами у стані сп’яніння призводить до уникнення особами відповідальності за суспільно небезпечні правопорушення та справляє негативний ефект на забезпечення виховного та попереджувального впливу на суб’єктів права, нівелюючи його превентивну функцію.
З огляду на суспільну небезпечність таких правопорушень та значення належного реагування на них, підхід кандидата до розгляду цієї категорії справ є обставиною, яка підлягає оцінці Комісією в межах кваліфікаційного оцінювання. Водночас Комісія перевіряє не лише відповідність кандидата формальним критеріям, а й оцінює сукупність обставин, що характеризують його як особу, зокрема рівень сумлінності та відповідальності у виконанні професійних обов’язків, а також те, чи не викликає його поведінка обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності та професійної етики. Такий підхід зумовлений тим, що до судді як носія судової влади висуваються підвищені вимоги щодо етичної поведінки та дотримання стандартів, здатних забезпечити суспільну довіру до правосуддя.
Вимога, щоб правосуддя не лише чинилось, а й було видно, що воно чиниться, сходить до численних правових позицій Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який закріпив його як стандарт оцінки об’єктивної безсторонності суду. Потреба в забезпеченні очевидності («видимості») здійснення правосуддя безпосередньо відображена і в положеннях Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 21 липня 2006 року № 2006/23. Згідно з пунктом 3.1 цих принципів поведінка судді має бути бездоганною навіть з погляду стороннього спостерігача; поведінка та діяльність судді мають підтримувати впевненість суспільства в доброчесності правосуддя (пункт 3.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
У частині другій статті 7 КУпАП закріплено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також іншими документами.
У цьому контексті Комісія бере до уваги інформацію, наведену у висновку ГРД, щодо розгляду кандидатом як головуючим суддею справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно судді Галицького районного суду міста Львова.
Як вбачається зі змісту постанови Залізничного районного суду міста Львова від 27 грудня 2023 року в справі № 462/9192/23 суддя Колодяжний С.Ю. закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.
Кандидат під час співбесіди пояснив, що вважає зазначене судове рішення мотивованим та обґрунтованим, а всі докази такими, що були досліджені судом та отримали належну оцінку.
Водночас ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2025 року № 1747/2дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області (відряджений до Галицького районного суду міста Львова) ОСОБА_2.
У дисциплінарній скарзі від 29 січня 2025 року ОСОБА_3 порушила питання щодо обґрунтованості закриття провадження у справі № 462/9192/23 про притягнення судді ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП. На думку скаржниці, обставини дорожньо-транспортної пригоди, суперечності в показаннях свідків, а також інші наявні у справі відомості ставили під сумнів висновок про відсутність у діях судді складу адміністративних правопорушень.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2025 року № 2188/2дп/15-25 притягнуто суддю Солонянського районного суду Дніпропетровської області (відряджений до Галицького районного суду міста Львова) ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя ОСОБА_2 допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Дії судді, які підлягали кваліфікації, полягали в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, недотримання високих стандартів поведінки судді під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) та спілкування з працівниками патрульної поліції. З огляду на це в діях судді наявний склад дисциплінарного правопорушення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження встановила, що суд при розгляді справи № 462/9192/23 не заслухав та не оцінив в сукупності з іншими доказами показання патрульних поліцейських, які складали протоколи про адміністративні правопорушення та відбирали показання у свідків ДТП, у зв’язку з тим, що вони не викликались в судове засідання. Крім того Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність істотних суперечностей між поясненнями кандидата, свідка та іншими доказами.
Комісія не надає оцінки правильності (законності, обґрунтованості, вмотивованості) постанови суду від 23 грудня 2023 року у справі № 462/9192/23 та не вирішує питання щодо наявності чи відсутності в діях особи, стосовно якої здійснювалося провадження, складу адміністративного правопорушення.
Водночас Комісія враховує встановлені рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя обставини, оскільки належне, повне та всебічне дослідження доказів є невід’ємною складовою здійснення правосуддя та необхідною передумовою ухвалення обґрунтованого судового рішення. Тому обставини, пов’язані з дослідженням та оцінкою доказів під час розгляду конкретної справи, можуть бути предметом кваліфікаційного оцінювання не з метою перевірки правильності ухваленого судового рішення, а тією мірою, якою вони характеризують рівень сумлінність кандидата під час виконання ним суддівських повноважень.
Кандидат під час співбесіди пояснив, що вважає зазначене судове рішення мотивованим та обґрунтованим, а всі докази такими, що були досліджені судом та отримали належну оцінку. Однак такі пояснення не узгоджується з установленою дисциплінарним органом обставиною щодо недослідження показань патрульних поліцейських, які складали протоколи про адміністративні правопорушення та відбирали показання у свідків ДТП.
Кандидат також не навів переконливих пояснень щодо розбіжності між твердженням кандидата про дослідження всіх доказів та висновками, встановленими дисциплінарним органом.
На переконання Комісії, суддя, здійснюючи правосуддя, повинен не лише ухвалити процесуальне рішення, а й забезпечити такий порядок розгляду справи, за якого всі належні та допустимі докази, що мають значення для вирішення справи, отримують належну процесуальну оцінку. Саме від повноти дослідження доказів залежить можливість суду сформувати обґрунтовані висновки щодо фактичних обставин справи.
Крім того, Комісія зауважує, що ця справа стосувалася притягнення до адміністративної відповідальності іншого судді, а отже, з огляду на «особливий» статус учасника провадження та суспільний інтерес до таких справ, від судді об’єктивно очікується підвищений рівень ретельності, послідовності та прозорості у дослідженні всіх істотних обставин.
Як наголошувалось вище, Комісія не має повноважень у межах конкурсної процедури надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим кандидатом, натомість вона оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики, який зобов’язує суддю докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини – законослухняної особи, достатньою мірою поінформованої про факти та процеси, що відбуваються, яка об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони, його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.
Дії судді щодо розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, Комісією визнаються такими, що істотно впливають на його оцінку за критеріями доброчесності та професійної етики. З урахуванням обставин розгляду справи, встановлених Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, Комісія дійшла висновку, що поведінка судді Колодяжного С.Ю. не свідчить про належний рівень сумлінного ставлення до виконання професійних обов’язків, якого обґрунтовано можна очікувати від судді.
Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання кандидатом на посаду судді своїх обов’язків (пункт 19 Єдиних показників).
Таким чином, сумлінність у здійсненні правосуддя передбачає відповідальне, добросовісне та неухильне виконання суддею покладених на нього професійних обов’язків, особливо у справах, які стосуються суспільно небезпечної поведінки та мають значний превентивний вплив. Відповідно, поведінка судді під час розгляду справи цієї категорії підлягає оцінці не лише з погляду формального дотримання процесуальних вимог, а й з огляду на те, чи свідчить вона про належне ставлення судді до виконання своїх професійних обов’язків.
У цьому контексті Комісія враховує позицію ЄСПЛ щодо необхідності застосування підвищених вимог під час відбору суддів, які претендують на зайняття вищих посад у судовій ієрархії. Так, ЄСПЛ підкреслив першорядну важливість суворого процесу відбору суддів для забезпечення того, щоб на суддівські посади призначались найбільш кваліфіковані кандидати – як щодо професійної компетентності, так і щодо доброчесності. ЄСПЛ зазначив, що чим вище суд знаходиться в судовій ієрархії, то більш вимогливими повинні бути критерії відбору. На думку ЄСПЛ, такий відбір не лише забезпечує спроможність судового органу здійснювати правосуддя, але й має вирішальне значення з погляду забезпечення довіри громадськості до судової влади (пункт 84 рішення «Беснік проти Албанії» від 04 жовтня 2022 року).
Таким чином, допущені кандидатом під час розгляду справи дії не можуть розглядатися виключно як окремі процесуальні недоліки, оскільки в сукупності вони характеризують його ставлення до виконання професійних обов’язків та свідчать про недостатній рівень сумлінності, якого можна обґрунтовано очікувати від судді. Зазначені обставини є такими, що негативно характеризують кандидата за показником сумлінності.
З огляду на вказані обставини Комісія вважає, що наявні обґрунтовані сумніви у відповідності Колодяжного С.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність».
Комісія у пленарному складі вважає, що зазначені обставини свідчать про істотну невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.
Отже, Комісія у пленарному складі не погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Відповідно до пункту 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами), рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Під час закритого обговорення за підтвердження здатності кандидата на посаду судді Колодяжного С.Ю. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді проголосувало шість членів Комісії (Андрій ПАСІЧНИК, Надія КОБЕЦЬКА, Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан СИДОРОВИЧ, Галина ШЕВЧУК), проти – п’ять членів Комісії (Віталій ГАЦЕЛЮК, Ігор КУШНІР, Руслан МЕЛЬНИК, Олексій ОМЕЛЬЯН, Сергій ЧУМАК).
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Колодяжного Сергія Юрійовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Віталій ГАЦЕЛЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
