Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Олега КОЛІУША,
членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК (доповідач),
за участю:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ірини ШАПОВАЛОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Олега БАТУРІНА
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Шаповалової Ірини Сергіївни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
І. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Статтею 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Згідно з частиною першою статті 79 Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп- 16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.
Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
У грудні 2023 року Шаповалова І.С. звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
ІІ. Стислий опис проходження першого та другого етапів кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Шаповалову І.С. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.
Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах конкурсу. Шаповалову І.С. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) допущено 507 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема Шаповалову І.С.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів (цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
З огляду на зазначене Шаповалова І.С. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності – 55,00 бала; 2) знання історії української державності – 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 146,00 бала; 4) здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 126,50 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності – 367,50 бала.
До Комісії 16 липня 2025 року надійшла заява Шаповалової І.С. про намір претендувати на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Шаповалової І.С. визначено члена Комісії Шевчук Г.М.
Комісією в межах повноважень та на виконання вимог статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» надіслано запити до уповноважених державних органів з метою перевірки відомостей стосовно відповідності кандидата вимогам, визначеним Законом, та достовірності поданих документів. Отримані відповіді від уповноважених державних органів (результати спеціальної перевірки) враховано при ухваленні рішення Комісії у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25), із пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
До Комісії 12 серпня 2025 року надійшли пояснення від Шаповалової І.С. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
До Комісії 30 червня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду Шаповалової І.С. критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД зазначає, Шаповалова І.С. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «відповідність рівня життя задекларованим доходам».
Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, Шаповалова І.С. задекларувала отримання її донькою 8 грудня 2016 року подарунка від ОСОБА_1 у негрошовій формі у вигляді квартири площею 50 кв.м у смт Слобожанське, Дніпропетровської області, задекларована вартість правочину становила 50 397 гривень.
На думку ГРД, задекларована вартість зазначеного об’єкта нерухомості не відповідає ринковим умовам того періоду, що підтверджується архівними аналітичними даними щодо вартості житлової нерухомості у місті Дніпро та Дніпропетровській області. Так, у 2016 році середня вартість 1 кв.м житла у місті Дніпро становила 633-681 доларів США, а фактичні угоди щодо однокімнатних квартир площею 38-40 кв.м укладалися в межах 23 800 – 26 800 доларів США, що еквівалентно приблизно 600-670 доларів США за кв.м.
З урахуванням того, що смт Слобожанське є передмістям міста Дніпра, допустимим є певне зниження вартості, однак навіть за таких умов ринкова ціна не могла бути нижчою за орієнтовно 450-550 доларів США за кв.м, що для квартири площею 50 кв.м становить близько 22 500 – 30 000 доларів США або приблизно 575 000 – 770 000 гривень за курсом 2016 року.
Також, ГРД зазначає, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік чоловік Шаповалової І.С. набув у власність автомобіль марки «LEXUS RX 350», 2010 року випуску, вартість якого зазначена 250 000 гривень, що еквівалентно на дату набуття близько 8 460 доларів США.
Разом з тим, за даними спеціалізованих автомобільних майданчиків та ринку вживаних транспортних засобів, середньоринкова вартість автомобілів такої моделі та року випуску становить приблизно 14 000 – 18 000 доларів США залежно від технічного стану, що еквівалентно 602 000 – 774 000 гривень за офіційним курсом НБУ.
Крім того, ГРД на вебсайті «AvtoRia» було виявлено оголошення про продаж автомобіля, аналогічного тому, який придбав чоловік Шаповалової І.С. З огляду на збіг VIN-коду, ймовірно, йдеться про той самий транспортний засіб. Відповідно до оголошення, автомобіль пропонувався до продажу за 18 400 доларів США, що на момент придбання становило приблизно 543 720 гривень.
На думку ГРД, вказані обставини свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності.
Також на думку ГРД Шаповалова І.С. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність».
ГРД звертає увагу на обставини розгляду Шаповаловою І.С. справи № 185/5387/22 за позовом про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав; справи № 185/672/24 та справи № 185/3193/24 за позовом батьків про позбавлення матерів батьківських прав; справи № 185/5586/24 за позовом про визначення місця проживання дитини з батьком.
На думку ГРД, ухвалені судові рішення у зазначених справах не містять обґрунтування наявності спору між батьками, а у їх мотивувальних частинах фактично відсутній аналіз обставин і доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для втручання у сімейні відносини, а також не вбачається належного обґрунтування того, яким чином таке втручання у сімейні відносини відповідало найкращим інтересам дітей. Крім того, окрему увагу ГРД привернули скорочені строки розгляду справ, зокрема справи № 185/5387/22, яку було розглянуто протягом 15 днів.
На підставі зазначеного ГРД вважає, що Шаповалова І.С. під час здійснення професійної діяльності не вживала достатніх заходів щодо дотримання прав дитини та, ймовірно, сприяла створенню підстав для уникнення військовозобов’язаними мобілізації.
Також, на думку ГРД Шаповалова І.С. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності» та «сумлінність».
ГРД зазначає, що Шаповалова І.С., перебуваючи у відрядженні, ухвалила 12 рішень у цивільних справах. Водночас, 31 січня 2022 року вона постановила ухвали про виправлення описок у цих рішеннях, змінивши дату їх ухвалення з 23 на 24 травня 2019 року.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але є такою, що характеризує Шаповалову І.С.
Шаповаловою І.С. надано письмові пояснення щодо доводів, зазначених у висновку ГРД, які підтримано під час співбесіди.
Комісією у складі колегії проведено співбесіду з кандидатом 09 липня 2026 року.
Під час співбесіди Комісією у складі колегії обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики. Предметом детального обговорення і мотивованої оцінки Комісії у складі колегії стали також обставини, викладені у висновку ГРД, пояснення кандидата щодо пунктів цього висновку.
Рішенням Комісії у складі колегії від 09 липня 2026 року № 374/ас-26 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Шаповалова І.С. набрала 742,50 бала. Питання про підтвердження здатності Шаповалової І.С. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Рішення Комісії у складі колегії мотивовано тим, що кандидат набрала необхідну кількість голосів за усіма критеріями, а саме:
- за критерієм особистої компетентності – 46,00 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критерієм соціальної компетентності – 44,00 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критеріями доброчесності та професійної етики – 285,00 бала із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому кандидат відповідає цим критеріям.
ІІI. Основні відомості про кандидата.
Шаповалова І.С. ____ року народження, громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
У 2006 році закінчила Дніпропетровський національний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію «юрист».
У 2020 році в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ захистила дисертацію на тему «Застосування слідчим суддею практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судового контролю» та отримала науковий ступінь «доктор філософії».
Вчене звання відсутнє.
Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 394/2012 Шаповалову І.С. призначено на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області строком на п’ять років.
Присягу судді Шаповалова І.С. склала 19 грудня 2012 року.
Указом Президента України від 07 вересня 2018 року № 272/2018 Шаповалову І.С. призначено на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 липня 2024 року № 2233/0/15-24 Шаповалову І.С. відряджено до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (нині – Дніпровський районний суд Дніпропетровської області) для здійснення правосуддя строком на один рік із 01 серпня 2024 року.
Рішеннями Вищої ради правосуддя від 22 травня 2025 року № 1095/0/15-25 та 21 травня 2026 року № 952/0/15-26 строк відрядження Шаповалової І.С. до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області для здійснення правосуддя продовжився на один рік.
ІV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 20 липня 2026 року.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду, інформацію, викладену у висновку ГРД, проаналізувавши письмові пояснення Шаповалової І.С., підтримані в засіданні, надані нею документи на спростування обставин та інформації, викладених у висновку ГРД, Комісія у пленарному складі виходить з такого.
Комісія у складі колегії, ухвалюючи 09 липня 2026 року рішення № 374/ас-26, зменшила кандидату бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
З пояснень Шаповалової І.С. вбачається, що її доньці ОСОБА_2 з 08 грудня 2016 року по 21 листопада 2025 року належала квартира ___ в будинку АДРЕСА_1 в смт Слобожаське (Ювілейне) Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області на підставі договору дарування від 08 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № ____.
Вищевказана квартира була подарована її доньці бабусею ОСОБА_1.
Оскільки доньці ОСОБА_2 на момент укладення договору було ІНФОРМАЦІЯ_1.
Щодо визначеної вартості цього майна в сумі 50 397 гривень Шаповалова І.С. пояснила тим, що договір дарування є безоплатним правочином, а вказана сума була відображена в договорі відповідно до документів, використаних під час нотаріального оформлення правочину, зокрема даних щодо оціночної вартості такого нерухомого майна, яка визначена суб’єктом оціночної діяльності, та яка визначалась для цілей подальшого оподаткування, оскільки, відповідно до пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу України об’єкти дарування оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування спадщини (на час укладення договору у 2016 році дарування між особами, які не належали до членів сім’ї першого ступеня споріднення, підлягало оподаткуванню у порядку, передбаченому статтею 174 Податкового кодексу України). При посвідченні договору нотаріусу були надані всі необхідні документи, у тому числі документи щодо вартості об’єкта нерухомості.
Під час співбесіди Шаповалова І.С. наголосила, що вартість квартири в договорі дарування зазначалась саме для цілей подальшого оподаткування такого правочину.
Комісія у пленарному складі погоджується із висновками Комісії у складі колегії, що наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви, що Шаповалова І.С. при укладенні договору дарування квартири із зазначенням очевидно суттєво заниженої ціни для подальшого оподаткування діяла відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм.
Щодо вартості автомобіля марки «LEXUS RX 350», 2010 року випуску Шаповалова І.С. пояснила, що автомобіль був придбаний її чоловіком ОСОБА_4 11 травня 2022 року. На момент придбання транспортний засіб мав значний пробіг та перебував у незадовільному технічному стані, що підтверджується звітом про оцінку № 2022-05.11/01 від 11 травня 2022 року, складеним суб’єктом оціночної діяльності — ТОВ «ПРАЙМ ОЦІНКА».
Щодо оголошення на вебсайті «AvtoRia», на яке посилається ГРД, кандидатка зазначила, що воно не може вважатися належним доказом ринкової вартості спірного автомобіля, оскільки не враховує індивідуальних характеристик конкретного автомобіля, його технічного стану, пробігу, історії експлуатації, комплектації, наявності пошкоджень та інших факторів, які безпосередньо впливають на ринкову вартість.
Також кандидат звернула увагу, що оголошення було опубліковано 4 січня 2022 року, тобто більш ніж за чотири місяці до придбання автомобіля її чоловіком 11 травня 2022 року.
Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Комісії у складі колегії, що пояснення кандидата та надані документи на їх підтвердження є прийнятними, однак встановлені обставини є підставою для зменшення балів кандидата за критерієм доброчесності та професійної етики.
Також, Комісією у пленарному складі досліджено зазначені ГРД обставини розгляду Шаповаловою І.С. справи № 185/5387/22 за позовом про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав; справи № 185/672/24 та справи № 185/3193/24 за позовом батьків про позбавлення матерів батьківських прав; справи № 185/5586/24 за позовом про визначення місця проживання дитини з батьком.
Шаповалова І.С. надала аналогічні за змістом письмові пояснення до Комісії та ГРД, які підтримала під час співбесіди.
Кандидат зазначила, що усвідомлює підвищений суспільний інтерес до категорії справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, відібранням дітей та визначенням місця проживання дитини, особливо в умовах воєнного стану.
Разом з тим вважає, що суд не може виходити з припущення про можливі майбутні наміри сторін або оцінювати їхні дії через призму потенційного використання рішення для цілей, не пов’язаних безпосередньо із захистом прав та інтересів дитини. Предметом судового розгляду в кожній конкретній справі є встановлені доказами фактичні обставини та найкращі інтереси дитини, а не можливі правові наслідки для батьків у інших сферах правовідносин.
Щодо строків розгляду справ, Шаповалова І.С. зауважила, що як правило намагається забезпечити швидкий та оперативний розгляд справ будь-якої категорії та не зволікає із ухваленням судового рішення. До того ж, у зазначеній категорії справ дуже часто строки розгляду є вкрай важливими, оскільки безпосередньо стосуються життя, безпеки і добробуту дітей.
Після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, необхідність з’ясування думки дитини також оцінювалася нею у кожній конкретній справі з урахуванням достатності доказів щодо ухвалення рішення без з’ясування думки дитини, її віку та розвитку щодо можливості висловлення такої думки, а також через призму безпекової ситуації в місті Павлограді в конкретний часовий проміжок.
Пояснюючи мотиви ухвалення рішень у справах № 185/5387/22, № 185/672/24, № 185/3193/24 та № 185/5586/24, Шаповалова І.С. зазначила, що всі вони належать до категорії справ, у яких предметом судового розгляду були права та інтереси дітей. Саме тому визначальним критерієм під час розгляду кожної із зазначених справ був принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, закріплений у статті 3 Конвенції про права дитини, статті 7 Сімейного кодексу України та послідовно застосований у практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. У кожній із зазначених справ судом було досліджено всі надані сторонами докази, такі як письмові матеріали справи, які зокрема характеризують особу позивача та відповідача в контексті виконання їх батьківських обов’язків, документи щодо умов проживання дітей, висновки органів опіки та піклування, акти обстеження житлово побутових умов, відомості щодо фактичної участі кожного з батьків у вихованні та утриманні дітей, а також інші докази, що мали значення для правильного вирішення спору у справах цієї категорії.
Щодо зауваження про недостатнє відображення оцінки окремих доказів Шаповалова І.С. зазначила, що відповідно до статей 89, 263, 264 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та безпосереднього дослідження. Закон не вимагає надання окремої деталізованої оцінки кожному доказу за умови, що із змісту рішення вбачається, які саме обставини суд визнав встановленими, на підставі яких доказів та з яких мотивів дійшов відповідних висновків.
Щодо зауваження про відсутність очевидного спору між батьками Шаповалова І.С. пояснила, що наявність спору в сімейних правовідносинах не завжди проявляється у відкритому конфлікті сторін. У низці випадків судове вирішення питання про місце проживання дитини є необхідним для усунення правової невизначеності, забезпечення реалізації прав дитини та батьків, а також для закріплення фактично існуючого порядку проживання дитини, який відповідає її інтересам. Усі рішення у зазначених справах ухвалювалися на підставі встановлених судом фактичних обставин, досліджених доказів та вимог чинного законодавства. Висновок про відповідність таких рішень найкращим інтересам дітей ґрунтувався не на формальному підході чи перевазі одного з батьків над іншим, а на комплексній оцінці всіх обставин кожної конкретної справи та необхідності забезпечення належного захисту прав і законних інтересів дітей.
Щодо справи № 185/672/24 Шаповалова І.С. зазначила наступне. Предметом спору були вимоги батька про позбавлення матері батьківських прав щодо малолітньої дитини. Водночас під час розгляду справи судом було встановлено обставини, які свідчили про тривале фактичне самоусунення матері від виконання батьківських обов’язків та відсутність її участі у житті дитини. Судом було встановлено, що після виїзду за кордон у 2022 році відповідачка фактично передала дитину батькові та залишилася проживати за межами України. Починаючи з цього часу дитина постійно проживала разом із батьком, який самостійно забезпечував її утримання, виховання, розвиток та повсякденний догляд. Суттєве значення для оцінки обставин справи мало також те, що рішенням суду від 21 листопада 2023 року було встановлено батьківство позивача (справа №185/637/23).
При цьому під час розгляду справи про визнання батьківства відповідачка участі не брала, інтересу до справи не проявляла, а після встановлення батьківства не вжила жодних дій щодо реалізації своїх батьківських прав та виконання батьківських обов’язків. Дослідженими доказами підтверджувалося, що дитина фактично проживає разом із батьком, перебуває на його повному утриманні, а відповідачка не бере участі у її вихованні, матеріальному забезпеченні та розвитку. Водночас судом не було отримано доказів, які б свідчили про безповоротну втрату матір’ю емоційного зв’язку з дитиною або про наявність виключних підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Саме тому суд не погодився із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав та відмовив у цій частині позову.
Разом із тим суд дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про наявність передбачених статтями 164 та 170 Сімейного кодексу України підстав для застосування менш суворого заходу захисту прав дитини — відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. При цьому суд врахував правові позиції Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини щодо пріоритетності найкращих інтересів дитини та необхідності дотримання принципу пропорційності втручання у сімейні відносини. Висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав був врахований судом. Фактично суд погодився із цією частиною висновку, оскільки позбавлення батьківських прав як крайній захід застосоване не було. Однак відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед встановленої сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що найкращим інтересам дитини відповідає збереження її проживання з батьком, який фактично здійснює батьківське піклування та забезпечує належні умови життя і розвитку. Одночасно суд не позбавив матір батьківських прав, залишивши їй можливість відновити належні стосунки з дитиною та реалізовувати свої батьківські права у майбутньому.
Таким чином, рішення було спрямоване на забезпечення стабільного, безпечного та юридично визначеного становища дитини з максимальним урахуванням принципу найкращих інтересів дитини та дотриманням балансу між правами батьків і правами дитини. Позаяк, в серпні 2025 року позивач знов звернувся до суду із вимогою про позбавлення відповідачки батьківських прав та його позовні вимоги були задоволені (справа №185/9692/25).
Щодо справи № 185/3193/24 Шаповалова І.С. зазначила наступне. Предметом спору були вимоги батька про позбавлення матері батьківських прав щодо малолітньої дитини. Під час розгляду справи судом було встановлено, що після розірвання шлюбу дитина фактично залишилася проживати з батьком, який самостійно здійснював її утримання, виховання та забезпечував усі потреби дитини. Відповідачка припинила спільне проживання з дитиною, залишила місце реєстрації та не брала участі у вирішенні питань її виховання. Важливе значення для встановлення фактичних обставин справи мала нотаріально посвідчена заява відповідачки від 14 березня 2024 року, в якій вона висловила згоду на позбавлення її батьківських прав щодо дитини.
Разом із тим суд виходив із того, що така заява сама по собі не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки відповідно до законодавства України батьківські права існують не в інтересах батьків, а насамперед в інтересах дитини. Судом також було встановлено, що місце перебування відповідачки фактично невідоме, вона не підтримувала належного зв’язку з дитиною, не брала участі у її матеріальному забезпеченні та вихованні, а всі обов’язки щодо дитини виконував батько.
Однак, судом не було встановлено достатніх підстав для застосування крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав. Суд врахував як висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав, так і необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у сімейні відносини. Саме тому у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав було відмовлено. Водночас встановлені судом обставини свідчили про наявність передбачених статтями 164 та 170 Сімейного кодексу України підстав для застосування іншого способу захисту прав дитини — відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.
Такий підхід дозволив забезпечити фактичне проживання дитини з тим із батьків, який реально здійснює її виховання та утримання, водночас не позбавляючи матір остаточно можливості відновити сімейні зв’язки та реалізовувати батьківські права у майбутньому. Висновок органу опіки та піклування був врахований судом. Більше того, рішення суду фактично узгоджується із висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав, оскільки найсуворіший захід сімейно-правової відповідальності застосований не був.
Щодо справи № 185/5387/22 Шаповалова І.С. зазначила таке. У справі судом було задоволено позов про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком.
Підставою для такого рішення стали встановлені обставини самоусунення матері від виконання батьківських обов’язків, відсутність її участі у вихованні дитини, невідомість її місця перебування, а також позитивний висновок органу опіки та піклування щодо доцільності відібрання дитини та визначення її місця проживання з батьком.
Висновок суду про відповідність рішення найкращим інтересам дитини ґрунтувався на тому, що дитина фактично проживала з батьком, перебувала на його утриманні, була забезпечена належними умовами проживання та виховання, тоді як відповідачка припинила спільне проживання з дитиною, залишила місце реєстрації та не брала участі у вирішенні питань її виховання.
За таких обставин юридичне закріплення проживання дитини з батьком та її відібрання від матері без позбавлення батьківських прав забезпечувало стабільність правового статусу дитини та відповідало принципу найкращих інтересів дитини. Дитина була залишена з тим із батьків, хто реально забезпечує її виховання та розвиток, але без безповоротного розриву правового зв’язку з іншим із батьків за відсутності достатніх підстав для позбавлення батьківських прав.
Щодо справи № 185/5586/22 Шаповалова І.С. зазначила наступне. У справі предметом розгляду було виключно визначення місця проживання дитини.
У цій справі висновки ґрунтуються виключно на інтересах дитини та доказах щодо фактичного виконання батьківських обов’язків. Дитина була залишена з тим із батьків, хто реально забезпечує її виховання та розвиток.
До того ж, ці справи стосуються різних за своєю правовою природою способів захисту прав та інтересів дитини: визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та позбавлення батьківських прав.
Рішення у цих справах не були однотипними та не свідчать про існування певної сталої практики автоматичного задоволення вимог батька у позові проти матері дитини. Навпаки, у кожному випадку суд застосовував різний правовий механізм залежно від встановлених обставин та ступеня втручання, необхідного для захисту інтересів дитини.
Шаповалова І.С. зауважила, що кожне із судових рішень, на які звертає увагу ГРД, ухвалювалося виключно на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, із дотриманням принципів змагальності, рівності сторін, безпосередності дослідження доказів та незалежності судді.
Комісією у пленарному складі встановлено, що суддею Шаповаловою І.С. ухвалою від 26 липня 2022 року відкрито провадження у справі № 185/5387/22, підготовче судове засідання призначено на 03 серпня 2022 року, яке відкладено на 10 серпня 2022 року у зв’язку із залученням до участі у справі третьої особи: Служби у справах дітей Павлоградської міської ради. Справу по суті із постановленням судового рішення розглянуто 10 серпня 2022 року.
На запитання членів Комісії щодо стислих строків розгляду справи № 185/5387/22 Шаповалова І.С. пояснила, що на момент ухвалення судового рішення у матеріалах справи містився висновок органу опіки та піклування тому були відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Крім того, під час розгляду справи, у серпні 2022 року, безпекова ситуація в Дніпропетровській області була нестабільною. Два суди, територіально наближені до Павлограда, припинили здійснення правосуддя, а також існувала реальна ймовірність припинення роботи Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Окремо Шаповалова І.С. зазначила, що предметом спору було відібрання дитини. Такі справи за своєю природою є невідкладними, оскільки безпосередньо стосуються забезпечення найкращих інтересів дитини, її життя, здоров’я та безпеки.
До початку розгляду справи по суті та отримання всіх необхідних відомостей від органу опіки та піклування у неї були достатні підстави припускати існування потенційної загрози для дитини, оскільки саме позов про відібрання дитини ґрунтується на твердженнях про наявність обставин, що можуть створювати небезпеку для її життя, здоров’я або належного виховання.
Визначаючи дату підготовчого судового засідання, вона керувалася виключно категорією справи, її пріоритетністю та необхідністю забезпечення ефективного судового захисту прав дитини, а також конкретною безпековою ситуацією, що склалася на той час. Будь-яких інших мотивів, не пов’язаних із належним здійсненням правосуддя, при визначенні строків розгляду справи не існувало.
Шаповалова І.С. наголосила, що по жодній із зазначених у висновку ГРД справ не було створено штучного спору і особами не було отримано відстрочки від проходження військової служби, що підтверджується листом Павлоградської державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року з якого вбачається, що за судовими рішеннями у справах: від 10 серпня 2022 року № 185/5387/22, від 05 червня 2024 року № 185/672/24, від 24 червня 2024 року № 185/3193/24, від 22 липня 2024 року № 185/5586/24 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зазначеним у запиті громадянам, не надавалися, у зв’язку з відсутністю підстав для надання такої відстрочки.
Комісія у пленарному складі, не вдаючись до оцінки законності чи обґрунтованості судових рішень у справах № 185/5387/22, № 185/672/24, № 185/3193/24, № 185/5586/24 бере до уваги пояснення Шаповалової І.С. та вважає, що наведені обставини самі по собі не є достатньою підставою для висновку про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісія враховує, що зазначені відомості стосуються окремих справ, не свідчать про системний характер недотримання суддею вимог законодавства чи правил професійної етики та були об’єктивно зумовлені особливостями розгляду справи. Водночас Комісія наголошує на необхідності неухильного дотримання суддею принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, вимог процесуального законодавства та правових висновків Верховного Суду під час розгляду справ цієї категорії.
Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, Комісія у пленарному складі не встановила достатніх підстав для висновку про невідповідність Шаповалової І.С. критеріям доброчесності та професійної етики.
Також Комісією у пленарному складі досліджено доводи ГРД про ухвалення Шаповаловою І.С. судових рішень в період перебування на семінарі в Дніпровському регіональному відділенні НШСУ.
З наданих Шаповаловою І.С. пояснень вбачається, що 23 травня 2019 року вона приймала участь у проведенні семінару, який проходив в Дніпровському регіональному відділенні НШСУ.
Шаповалова І.С. зазначає, що за час її відрядження помічником судді було складено проєкти судових рішень по справам: - № 185/4061/19 (провадження 2/185/2795/19) – ухвала про відкриття загального позовного провадження у справі; 185/1982/19 (провадження 2/185/2198/19) – ухвала про відкриття загального провадження у справі; - 185/3903/19 (провадження 2/185/2731/19) – ухвала про відкриття загального позовного провадження у справі; - 185/3506/19 (провадження 2/185/2632/19) – ухвала про відкриття загального провадження у справі; - 185/3560/19 (провадження 2/185/2652/19) – ухвала про відкриття загального позовного провадження у справі; - 185/3695/19 (провадження 2/185/2698/19) – ухвала про відкриття загального позовного провадження у справі; - 185/3818/19 (провадження 2-н/185/319/19) – ухвала про відмову у видачі судового наказу; - 185/3833/19 (провадження 2-н/185/327/19) – ухвала про відмову у видачі судового наказу; - 185/3834/19 (провадження 2-н/185/328/19) - ухвала про відкриття наказного провадження; - 185/3834/19 (провадження 2-н/185/328/19) – судовий наказ про стягнення заборгованості; - 185/3838/19 (провадження 2-н/185/330/19) – ухвала про відкриття наказного провадження; - 185/3838/19 (провадження 2-н/185/330/19) – судовий наказ про стягнення заборгованості.
Вказані проєкти були збережені за датою їх виготовлення – 23 травня 2019 року та підготовлені для надіслання до ЄДРСР на наступний робочий день 24 травня 2019 року.
Під час комунікації з Етичною радою (січень 2022 року) було виявлено, що дати у вищевказаних ухвалах не відповідають фактичній даті їх постановлення – 24 травня 2019 року, і саме це стало підставою для постановлення ухвал про виправлення описки у відповідності до положень частини першої статті 269 Цивільно процесуального кодексу України.
Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії, що пояснення Шаповалової І.С. щодо зазначених фактів є обґрунтованими та достатніми, такими, які не дають підстав, щоб ставити під сумнів дотримання кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики, оскільки зазначені порушення виправлені кандидатом самостійно шляхом ухвалення рішень про виправлення описок.
Дослідивши висновок ГРД, заслухавши пояснення, надані кандидатом під час засідання, Комісія у пленарному складі погодилась із висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії від 09 липня 2026 року № 374/ас-26, щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності. Інших суттєвих обставин, які могли б свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сімʼї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу», Комісією у пленарному складі під час проведення співбесіди з Шаповаловою І.С. не встановлено.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності та підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одинадцятьма голосами «ЗА» та трьома голосами «ПРОТИ»
вирішила:
визнати Шаповалову Ірину Сергіївну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Олег КОЛІУШ «ЗА»
Члени Комісії: Людмила ВОЛКОВА «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»
Ярослав ДУХ «ПРОТИ»
Роман КИДИСЮК «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»
Ігор КУШНІР «ЗА»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ЗА»
Роман САБОДАШ «ПРОТИ»
Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»
Сергій ЧУМАК «ПРОТИ»
Галина ШЕВЧУК «ЗА»
