Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сільченка Вадима Євгеновича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,

за участі: кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Вадима СІЛЬЧЕНКА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сільченка Вадима Євгеновича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Сільченко Вадим Євгенович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 Сільченка В.Є. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Основні відомості про кандидата.

Сільченко Вадим Євгенович, дата народження – _____________ року, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 1998 році кандидат закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (спеціаліст).

Указом Президента України від 21 грудня 2009 року № 1085/2009 Сільченка В.Є. призначено на посаду судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 12 червня 2017 року № 157/2017 Сільченка В.Є. призначено на посаду судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченка В.Є.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ з 30 квітня 2025 року змінено найменування суду на Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених
главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 та від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів передбачено, що учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Сільченко В.Є. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

професійна компетентність	когнітивні здібності	45,90	355,90
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та зі спеціалізації суду	142
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	128

Отже, кількість балів, отриманих Сільченком В.Є. за кваліфікаційний іспит, свідчить про його відповідність критерію професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Сільченка В.Є.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Сільченка В.Є. вимогам до кандидата на посаду судді.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Сільченка В.Є.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сільченка В.Є. визначено члена Комісії Богоноса М.Б.

Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, НАЗК, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно кандидата, яку долучено до матеріалів досьє.

Комісія 06 серпня 2025 року надіслала кандидату на посаду судді апеляційного загального суду листа № 21-6808/25, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 20 серпня 2025 року надійшли пояснення Сільченка В.Є. (на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25). Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Під час підготовки до співбесіди доповідачем надіслано запит до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу щодо надання інформації про суддівську діяльність Сільченка В.Є.

У відповідь на вказаний запит надано інформацію, яку долучено до матеріалів досьє.

До Комісії 24 червня 2026 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про надання інформації від 23 червня 2026 року.

Членом Комісії – доповідачем надіслано  зазначене рішення кандидату (лист від 24 червня 2026 року № 32дпс-1033/24/5) та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені в рішенні ГРД.

До Комісії 30 червня 2026 року надійшли пояснення Сільченка В.Є. щодо обставин, викладених у рішенні ГРД, та копії відповідних документів.

Сільченку В.Є. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з Сільченком В.Є. проведено 02 липня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами, встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Рішучість та відповідальність.

2. Безперервний розвиток.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, що мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат спроможний до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25 звернула увагу на те, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість і відповідальність» та «безперервний розвиток».

Зміст означених вище показників вказує, що особиста компетентність судді (кандидата на посаду судді) проявляється у поєднанні умінь, зокрема, вчасно ухвалювати рішення [незважаючи на їх складність чи умови, в яких вони приймаються]; брати на себе відповідальність за ухвалені рішення та усвідомлювати їх наслідки; постійно розвиватися у професійній діяльності, адекватно сприймаючи критику на свою адресу.

Суд наголосив, що ці показники оцінюються членами Комісії за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об’єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться в досьє та які надані під час проведення співбесіди. Крім того, не можна залишити поза увагою, що згадані показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, тому вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. Водночас Комісія є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Суд звернув увагу на те, що Комісія вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися в можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість і відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб’єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов’язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

При оцінці цього показника Комісією враховано такі обставини: несвоєчасне надсилання до ЄДРСР судових рішень у кількості 6 374 (середнє значення перевищення строків надсилання 4,91 дня), постановлення стосовно кандидата окремих ухвал Апеляційного суду Дніпропетровської області у справах №№ 22ц-20514/2011 та 4008/6804/12, а також особливості використання цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, під час виконання обов’язків судді.

Обставини, пов’язані з несвоєчасним надсиланням судових рішень до ЄДРСР та постановлення окремих ухвал, детальніше викладено нижче в рішенні.

Стосовно використання штучного інтелекту кандидат під час співбесіди пояснив, що застосовує відповідні технології з метою аналізування тексту процесуальних документів (позовна заява та відзив), надання посилань на основні докази, позиції та норми права, на які посилається кожна зі сторін у справі. Водночас наголосив, що безпосередній аналіз доказів здійснює особисто, а штучний інтелект використовує як допоміжний інструмент для економії часу.

На питання члена Комісії щодо обмежень використання суддями штучного інтелекту кандидат не зміг надати чіткої відповіді, зазначивши лише в загальних рисах про недопустимість розголошення таємниці досудового розслідування та персональних даних учасників процесу.

Крім того, кандидат не зміг назвати хоча б одне національне чи міжнародне джерело, яке регулює використання штучного інтелекту суддями. На уточнювальне запитання щодо ознайомлення з положеннями Кодексу суддівської етики (у частині, що стосується використання штучного інтелекту), а також висновками Консультативної ради європейських суддів із цього питання кандидат не зміг надати відповіді.

Надані Сільченком В.Є. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
особиста компетентність	рішучість	18	19	19	18,67	37,67
	відповідальність
	безперервний розвиток	19	19	19	19

За результатами оцінки письмових пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Ефективна комунікація.

2. Ефективна взаємодія.

3. Стійкість мотивації.

4. Емоційна стійкість.

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності, саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, що мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією з оцінюванням особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Для оцінки цього показника у засіданні Комісії, з поміж іншого, обговорено  ефективність виконання кандидатом обов’язків судді-спікера, зокрема щодо представництва суду у взаємодії із громадськістю та засобами масової інформації, його участь у діяльності суду, ведення сторінки суду у соціальних мережах, а також результати виконаної ним роботи.

Надані Сільченком В.Є. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
соціальна компетентність	ефективна комунікація	9	9	9	9	37,67
	ефективна взаємодія	9	9	9	9
	стійкість мотивації	9	10	10	9,67
	емоційна стійкість	10	10	10	10

Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, що забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням ВРП від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності Єдиним показникам відбувається через призму істотності порушення правил та/або норм.

Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Для оцінювання відповідності кандидата показникам критерію використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, що є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо невідповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Відповідно до пункту 5.12. Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата.

Істотність порушень встановлюється Комісією в закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (пункт 5.13 Положення).

Встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

До Комісії 24 червня 2026 року надійшло рішення ГРД про надання інформації від 23 червня 2026 року, у якому вказано таке.

1. Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2021 рік дружина кандидата  набула у власність житловий будинок загальною площею 81 кв.м, розташований у місті Кривий Ріг, вартістю 145 260 грн (еквівалент – 5 200 $).

Водночас аналіз архівних оголошень щодо продажу нерухомого майна в місті Кривий Ріг за 2018–2021 роки свідчить, що вартість нерухомого майна була значно вищою.

Стосовно ймовірної невідповідності вартості житлового будинку в місті Кривий Ріг кандидат пояснив, що об’єкт було придбано для сезонного відпочинку. На момент придбання будинок перебував у занедбаному, фактично непридатному для проживання стані (відсутні водопостачання та каналізація, пошкоджена покрівля, зруйнована система опалення та захаращене подвір’я). Саме цим, за словами кандидата, пояснюється його невисока вартість, яка відповідає ціні, визначеній у договорі купівлі-продажу та Декларації.

Кандидат зазначив, що будинок придбано за рахунок його особистих заощаджень у сумі 6 012 $, задекларованих за 2021 рік. Договір купівлі-продажу був оформлений на дружину, оскільки на дату його укладення кандидат перебував у процесі обміну паспорта та не мав чинного документа, що посвідчував особу.

Комісія бере до уваги надані кандидатом пояснення, визнаючи їх достатньо обґрунтованими та підтвердженими відповідними фактичними даними.

2. У провадженні кандидата перебувало на розгляді 987 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). У 49 справах ним закрито провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При розгляді 27 справ кандидат, на переконання ГРД, мав достатньо часу для їх розгляду, що становить 6,2% від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії.

У провадженні кандидата також перебували на розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП. У 144 справах кандидатом закрито провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Аналіз ГРД свідчить, що причини такого закриття є різними. Зокрема, у 69 справах матеріали спочатку поверталися для доопрацювання, після чого провадження закривалися через сплив строків; у 43 справах розгляд був ускладнений неявкою особи, яка притягалася до відповідальності, попри вжиті судом заходи для забезпечення її участі; у 23 справах матеріали надійшли до суду вже після закінчення встановлених законом строків; в окремих випадках суд мав обмежений час для розгляду матеріалів після їх надходження.

Водночас ГРД з’ясовано, що у 8 справах суд мав достатній час для їх розгляду, однак провадження також були закриті у зв’язку зі спливом строків притягнення до відповідальності.

ГРД зазначає, що вказані обставини потребують пояснень кандидата.

Кандидат своєю чергою не погодився з наведеним ГРД показником 6,2% щодо 27 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у яких, на переконання ГРД, суд мав достатньо часу для розгляду. За його підрахунками  цей показник становить 2,7%.

За словами кандидата, у низці справ закриття проваджень було зумовлене не бездіяльністю суду, а несвоєчасним надходженням матеріалів до суду (через 30 днів після їх складання), необхідністю забезпечення повного та всебічного дослідження доказів, виклику свідків, лікарів-наркологів і працівників поліції, неявкою учасників процесу, а також ненаданням витребуваних доказів. Кандидат зазначив, що в окремих випадках на момент встановлення недоведеності вини особи строки притягнення до адміністративної відповідальності вже спливли, що відповідно до вимог КУпАП зумовлювало закриття провадження саме з цієї підстави.

Крім того, кандидат звернув увагу, що частина таких справ розглядалася в період дії карантинних обмежень, пов’язаних із пандемією COVID-19, що також вплинуло на явку учасників процесу та строки розгляду.

Аналогічним чином пояснює випадки закриття проваджень у справах за статтею 173-2 КУпАП. Кандидат погодився з наведеним ГРД аналізом причин закриття більшості таких справ, які були зумовлені об’єктивними обставинами, зокрема несвоєчасним надходженням матеріалів до суду, неявкою осіб, які притягалися до відповідальності, та обмеженим часом для їх розгляду. Водночас він не погодився з висновком ГРД щодо решти справ, вважаючи, що вжив усіх передбачених законом заходів для їх своєчасного розгляду.

Не вдаючись до оцінки судових рішень та мотивів їх ухвалення, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та вдосконалення практичних навичок.

Комісія враховує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, у якому вказано: «довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду».

Водночас Комісія звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть дотримуватися вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності такої особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на участь у процесі, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти на свій захист.

Розглядаючи справи, у яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у становище, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурзького суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість реалізації прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав) та забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак такі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з урахуванням системності таких дій, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальної поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Комісія звертає увагу на те, що вказані статистичні відомості, з урахуванням пояснень судді, повною мірою не викликають сумніву в сумлінності судді при організації судового процесу для ефективного розгляду справ окреслених категорій.

З урахуванням викладеного Комісія вважає, що пояснення Сільченка В.Є. є достатніми, а надана ГРД інформація щодо цих проваджень не свідчить про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

4. Кандидат задекларував недостовірні відомості у Декларації за 2012 рік щодо загальної площі квартири в місті Кривий Ріг, а саме зазначено 37 кв.м, тоді як ця площа  становить 67 кв.м.

Стосовно розбіжностей у площі квартири кандидат пояснив, що такі пов’язані з помилковим розумінням правил декларування.

Комісія підкреслює, що правильність і повнота декларування становлять один із базових елементів доброчесності судді. Суддя як носій підвищеного стандарту поведінки має демонструвати зразкове ставлення до дотримання вимог щодо фінансового контролю.

Показник сумлінності критерію доброчесності охоплює, зокрема, здатність кандидата сумлінно дотримуватися правил декларування, у тому числі щодо повноти та точності відображення відомостей. Належне та ретельне заповнення декларацій є проявом відповідальності й поваги до закону, який суддя повинен демонструвати у своїй професійній діяльності.

Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку, що виявлені недоліки не свідчать про наявність ознак умисного приховування відомостей та не є достатніми для визнання кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності.

3. Кандидат ухвалював судові рішення під час перебування на навчанні та у відпустці, зокрема:

1) у періоди перебування на навчанні:

- з 15 квітня 2013 року до 26 квітня 2013 року – сім судових рішень: постанова від 15 квітня 2013 року у справі № 210/1620/13-п, ухвала від 15 квітня 2013 року у справі № 210/2037/13-ц, постанова від 16 квітня 2013 року у справі № 210/1622/13-п, постанова від 16 квітня 2013 року у справі № 210/1622/13-п, ухвала від 20 квітня 2013 року у справі № 408/2847/12, судовий наказ від 23 квітня 2013 року у справі № 408/2847/12, ухвала від 24 квітня 2013 року у справі № 210/1823/13-ц;

- з 12 вересня 2011 року до 23 вересня 2011 року – шість судових рішень: постанова від 12 вересня 2011 року у справі № 2-а-1610/11; ухвала від 12 вересня 2011 року у справі № 2-1881/11, постанова від 14 вересня 2011 року у справі № 3-2061/11, постанова від 21 вересня 2011 року у справі № 3-2067/11, постанова від 22 вересня 2011 року у справі № 3-2241/11, ухвала від 22 вересня 2011 року № 2-2118/11;

2) у періоди перебування у відпустці:

- з 26 березня 2018 року до 30 березня 2018 року – одне судове рішення від 28 березня 2018 року у справі № 210/2936/17;

- 05 жовтня 2018 року – одне судове рішення – ухвала у справі № 210/5620/18;

- з 23 жовтня 2021 року до 29 жовтня 2021 року – одне судове рішення від 26 жовтня 2021 року у справі № 211/4058/21.

Стосовно періодів перебування на навчанні кандидат не заперечував, що у 2011 та 2013 роках проходив підготовку суддів місцевих загальних судів, однак в цей період до ЄДРСР внесено ухвалених ним тринадцять судових рішень.

Звернув увагу, що рішення у справі № 2-188/11 від 12 вересня 2011 року ухвалено в іншому складі суду (суддя Грищенко Н.М.).

Стосовно інших судових рішень кандидат зазначив, що вони були внесені до ЄДРСР його помічником ОСОБА_1 із використанням її власного електронного цифрового підпису, що підтверджується даними системи електронного діловодства суду.

За твердженням кандидата, на той час внесення судових рішень до ЄДРСР помічником судді було допустимим. Просив врахувати, що відповідні дії були вчинені без його відома під час його перебування на навчанні.

Кандидат повідомив, що після виявлення цих обставин у лютому 2013 року він ініціював притягнення помічника до дисциплінарної відповідальності, за результатами чого до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. На підтвердження цих обставин кандидат надав копію відповідного наказу, у якому зазначено, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення стало його подання.

Незважаючи на це, під час його чергового навчання у квітні 2013 року помічником було вчинено аналогічні дії. За словами кандидата, цей факт він виявив на початку 2014 року під час перевірки результатів роботи за попередній рік, після чого припинив співпрацю з ОСОБА_1. На підтвердження цього кандидат надав копію наказу про призначення іншого помічника.

Крім того, кандидат наголосив, що жодне із зазначених судових рішень за своїм змістом не пов’язане з корупційною діяльністю, умисним ухваленням неправосудного рішення чи іншими неправомірними діями. Також він наголосив, що наведені випадки мали місце понад десять років тому, носили поодинокий характер та після змін в організації роботи більше не повторювалися.

З метою перевірки виявлених обставин, Комісією здійснено аналіз ЄДРСР та встановлено ухвалення кандидатом судових рішень у таких періодах:

1) у період перебування на навчанні з 15 квітня 2013 року до 26 квітня 2013 року – ухвалено сім судових рішень:

- постанова від 15 квітня 2013 року у справі № 210/1620/13-п, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 20 серпня 2013 року;

- ухвала від 15 квітня 2013 року у справі № 210/2037/13-ц, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 04 лютого 2014 року;

- постанова від 16 квітня 2013 року у справі № 210/1622/13-п, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 11 червня 2013 року;

- постанова від 16 квітня 2013 року у справі № 210/1622/13-п, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 05 липня 2013 року;

- ухвала від 20 квітня 2013 року у справі № 408/2847/12, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 22 квітня 2013 року;

- судовий наказ від 23 квітня 2013 року у справі № 408/2847/12, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 22 квітня 2013 року;

- ухвала від 24 квітня 2013 року у справі № 210/1823/13-ц, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 05 листопада 2013 року;

2) у період перебування на навчанні з 12 вересня 2011 року до 23 вересня 2011 року – ухвалено шість судових рішень:

- постанова від 12 вересня 2011 року у справі № 2-а-1610/11, надіслана судом до ЄДРСР 17 вересня 2015 року, зареєстрована 26 червня 2015 року;

-  ухвала від 12 вересня 2011 року у справі № 2-1881/11, надіслана судом до ЄДРСР 25 серпня 2015 року, зареєстрована 27 серпня 2015 року;

- постанова від 14 вересня 2011 року у справі № 3-2061/11, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 11 листопада 2011 року;

- постанова від 21 вересня 2011 року у справі № 3-2067/11, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 11 листопада 2011 року;

- постанова від 22 вересня 2011 року у справі № 3-2241/11, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 11 листопада 2011 року;

- ухвала від 22 вересня 2011 року № 2-2118/11, надіслана судом до ЄДРСР (не визначено), зареєстрована 29 листопада 2011 року;

3) у період перебування у відпустці з 26 березня 2018 року до 30 березня 2018 року – ухвалено одне судове рішення від 28 березня 2018 року у справі № 210/2936/17, надіслане судом до ЄДРСР 16 травня 2018 року, зареєстроване 17 травня 2018 року;

4) у період перебування у відпустці 05 жовтня 2018 року – ухвалено одне судове рішення – ухвала у справі № 210/5620/18, надіслана судом до ЄДРСР 18 жовтня 2018 року, зареєстрована 19 жовтня 2018 року;

5) у період перебування у відпустці з 23 жовтня 2021 року до 29 жовтня 2021 року – ухвалено одне судове рішення від 26 жовтня 2021 року у справі № 211/4058/21, надіслане судом до ЄДРСР 11 листопада 2021 року, зареєстроване 11 листопада 2021 року.

Під час співбесіди членом Комісії порушено питання щодо законних підстав ухвалення судових рішень у періоди перебування на навчанні та у відпустках, однак кандидат не зміг пригадати обставини ухвалення таких рішень.

Стосовно ухвалення рішення від 26 жовтня 2021 року у справі № 211/4058/21 під час перебування у відпустці кандидат пояснив, що зазначена дата є технічною помилкою, яку було виправлено ухвалою від 29 грудня 2021 року в установленому процесуальному порядку.

Згідно з ухвалою від 29 грудня 2021 року № 211/4058/21 суд постановив: «Вважати вірною дату ухвалення рішення суду у цивільній справі за позовом адвоката ОСОБА_2 поданого в інтересах особи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 29 грудня 2021 року».

Отримана від кандидата відповідь стала причиною уточнювального запитання члена Комісії, оскільки залишилось незрозумілим – як судове рішення, правильною датою ухвалення якого є 29 грудня 2021 року, було підписано кандидатом у листопаді 2021 року та надіслано до ЄДРСР 11 листопада 2021 року (до його фактичного ухвалення).

Однак кандидат не зміг надати відповіді на це питання.

Стосовно ухвали від 05 жовтня 2018 року у справі № 210/5620/18 кандидат зазначив, що цього дня він приступив до виконання службових обов’язків та постановив відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі. Однак у зв’язку з аварійною ситуацією у власному помешканні був змушений залишити робоче місце. Водночас подав заяву про надання йому відпустки на цей день. За його словами, саме цим пояснюється наявність судового рішення, постановленого в день, який згодом було оформлено як день відпустки.

На уточнювальне запитання члена Комісії щодо хронології написання та надсилання ухвали до ЄДРСР кандидат повідомив, що надіслав таке рішення до написання заяви про відпустку та залишення робочого місця. Натомість встановлені Комісією відомості з ЄДРСР вказують на те, що ухвала від 05 жовтня 2018 року у справі № 210/5620/18 надіслана судом 18 жовтня 2018 року, що свідчить про суперечливість  його пояснень.

Визначаючись щодо вказаних обставин, першочергово, слід наголосити, шо Комісія не надає правову оцінку діям помічника судді Сільченка В.Є. щодо підписання власним ЕЦП та надсилання судових рішень до ЄДРСР.

Предметом дослідження у цьому випадку є інформація про ухвалення судових рішень у періоди офіційної відсутності Сільченка В.Є. у зв’язку з перебуванням на навчанні та у відпустках.

Обставини появи судових рішень із датами їх ухвалення, що припадають на періоди офіційної відсутності судді, за відсутності чітких, логічних та послідовних пояснень кандидата, об’єктивно породжують питання щодо того, у який спосіб у відповідних справах здійснювалося правосуддя.

Однак кандидат не зміг пояснити, чи перебував він у приміщенні суду в дні ухвалення відповідних судових рішень, чи відкликався у встановленому порядку з відпустки, чи передбачало або практично дозволяло проходження ним навчання одночасного здійснювати правосуддя, а також не навів інших обставин, які б дозволили усунути сумніви щодо фактичного виконання ним суддівських повноважень у зазначені періоди. Пояснення кандидата щодо ухваленого рішення від 26 жовтня 2021 року у справі № 211/4058/21 також не узгоджуються з відомостями про його підписання та направлення до ЄДРСР, а пояснення щодо ухвали від 05 жовтня 2018 року у справі № 210/5620/18 не узгоджуються з датою її направлення до ЄДРСР.

У ситуаціях, які досліджуються, проблема полягає не в допущених у судових рішеннях описках чи навіть не у виконанні функцій із надсилання їх електронних копій до ЄДРСР. За відсутності чітких та переконливих пояснень кандидата, який є суддею, залишається незрозумілим, як відбулося правосуддя судом у його складі та чи не делеговано кандидатом невластиві функції помічнику судді чи іншому працівнику апарату суду.

Комісія для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання в таких випадках зауважує про необхідність дотримання засади наочності («видимості») правосуддя, яка визначає стандарт зовнішньої переконливості судочинства, обов’язковий для кожного судді незалежно від правильності ухвалених ним рішень по суті.

Потреба в забезпеченні очевидності («видимості») здійснення правосуддя безпосередньо відображена і в положеннях Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 21 липня 2006 року № 2006/23. Згідно з пунктом 3.1 цих принципів поведінка судді має бути бездоганною навіть з погляду стороннього спостерігача; поведінка та діяльність судді мають підтримувати впевненість суспільства в доброчесності правосуддя (пункт 3.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Комісія не надає оцінку судовим рішенням, прийнятим суддею, натомість предметом оцінювання є зовнішні поведінкові прояви кандидата під час здійснення правосуддя – чи відповідає спосіб ведення провадження стандартам, які підтримують суспільну довіру до судової влади з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року (далі – Кодекс).

Відповідно до статті 1 Кодексу суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Статтею 3 Кодексу визначено, що суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, зазначено, що в пункті 7 Висновку № 7(2005) Консультативної ради європейських суддів указано, що метою судочинства є вирішення спорів. Ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.

Відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, стосовно того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Нормою частини першої статті 57 Закону покладено на суддю обов’язок об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Частиною п’ятою статті 15 Закону визначено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування суддів у відпустці, відсутність у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інші передбачені законом випадки.

Кандидатом не надано належних та обґрунтованих пояснень щодо обставин ухвалення судових рішень у періоди перебування на навчанні та у відпустці, попри те, що відповідна інформація була викладена в рішенні ГРД, з яким кандидат мав можливість завчасно ознайомитися, а також не був обмежений у праві надати письмові та усні пояснення.

Сам по собі факт датування окремих судових рішень періодами перебування кандидата на навчанні чи у відпустках не є безумовною підставою для висновку про невідповідність критерію доброчесності. Однак відсутність належних і переконливих пояснень щодо того, яким чином здійснювалося правосуддя в зазначені періоди, зокрема ненаведення відомостей щодо місця проходження навчання, можливості поєднання навчання зі здійсненням правосуддя, можливого відкликання з відпустки чи інших обставин, не дала можливості усунути сумнів щодо належної організації кандидатом виконання своїх професійних обов’язків та забезпечення зовнішньої видимості здійснення ним правосуддя.

У сукупності наведені обставини свідчать про недоліки в організації кандидатом власної професійної діяльності та недостатньо відповідальне ставлення до виконання обов’язків судді, що не забезпечило дотримання стандартів поведінки, покликаних підтримувати довіру суспільства до судової влади.

Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку, що вказане порушення свідчить про невідповідність кандидата показнику «сумлінність» критерію доброчесності.

Водночас за результатами дослідження досьє кандидата Комісією встановлено інші обставини, які не вказані у рішенні ГРД, однак не можуть бути залишені поза увагою.

1. Кандидат не дотримувався строків надсилання до ЄДРСР електронних копій судових рішень.

Із перевищенням установлених законодавством строків у період із липня 2017 року до березня 2026 року кандидатом внесено до ЄДРСР 6 374 судових рішень (середнє значення перевищення строків надсилання 4,91 дня).

Найбільші перевищення встановлених строків надсилання виявлено, зокрема, у таких справах:

- № 210/7185/24 – на 36 днів (дата постановлення ухвали 10 квітня 2025 року, дата направлення до ЄДРСР 22 травня 2025 року);

- № 210/1913/25 – на 50 днів (дата ухвалення постанови 04 серпня 2025 року, дата направлення до ЄДРСР 24 вересня 2025 року);

- № 210/3992/25 – на 97 днів (дата ухвалення постанови 10 вересня 2025 року, дата направлення до ЄДРСР 17 грудня 2025 року);

- № 213/280/19 – на 167 днів (дата постановлення ухвали 22 квітня 2024 року, дата направлення до ЄДРСР 14 жовтня 2024 року);

- № 2-165/11 – на 40 днів (дата постановлення ухвали 03 серпня 2023 року, дата направлення до ЄДРСР 18 вересня 2023 року);

- № 210/3877/21– на 115 днів (дата ухвалення рішення 02 лютого 2023 року, дата направлення до ЄДРСР 09 червня 2023 року);

- № 210/4363/22 – на 50 днів (дата ухвалення постанови 28 березня 2023 року, дата направлення до ЄДРСР 18 травня 2023 року);

- № 210/308/22 – на 63 дні (дата постановлення ухвали 19 січня 2022 року, дата направлення до ЄДРСР 29 березня 2022 року);

- № 210/1461/21– на 49 днів (дата ухвалення постанови 06 квітня 2021 року, дата направлення до ЄДРСР 26 травня 2021 року);

- № 210/713/21– на 51 день (дата ухвалення постанови 15 лютого 2021 року, дата направлення до ЄДРСР 08 квітня 2021 року);

- № 210/1010/20 – на 47 днів (дата постановлення ухвали 20 лютого 2020 року, дата направлення до ЄДРСР 13 квітня 2020 року);

- № 210/4245/16-ц– на 76 днів (дата ухвалення рішення 09 вересня 2019 року, дата направлення до ЄДРСР 05 грудня 2019 року);

- № 210/4095/19 – на 50 днів (дата постановлення ухвали 01 листопада 2019 року, дата направлення до ЄДРСР 27 грудня 2019 року);

- № 210/5301/16-п – на 46 днів (дата ухвалення постанови 15 травня 2019 року, дата направлення до ЄДРСР 01 липня 2019 року);

- № 210/5302/16-п – на 46 днів (дата ухвалення постанови 15 травня 2019 року, дата направлення до ЄДРСР 01 липня 2019 року);

- № 211/995/18– на 168 днів (дата постановлення ухвали 25 червня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 18 грудня 2018 року);

- № 210/3320/18– на 107 днів (дата постановлення ухвали 03 вересня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 27 грудня 2018 року);

- № 210/1562/18 – на 91 день (дата постановлення ухвали 10 вересня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 18 грудня 2018 року);

- № 210/1779/18 – на 91 день (дата постановлення ухвали 10 вересня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 18 грудня 2018 року);

- № 210/3703/17 – на 71 день (дата ухвалення рішення 03 квітня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 26 червня 2018 року);

- № 210/3643/17 – на 56 днів (дата постановлення ухвали 13 квітня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 14 червня 2018 року);

- № 804/740/17 – на 49 днів (дата ухвалення рішення 03 травня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 03 липня 2018 року);

- № 210/1779/18 – на 88 днів (дата ухвалення рішення 10 вересня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 18 грудня 2018 року);

- № 210/1562/18– на 88 днів (дата ухвалення рішення 10 вересня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 18 грудня 2018 року);

- № 210/7201/13-ц – на 54 дні (дата постановлення ухвали 01 жовтня 2018 року, дата направлення до ЄДРСР 05 грудня 2018 року).

Під час співбесіди кандидат пояснив, що несвоєчасне внесення частини судових рішень до ЄДРСР було зумовлено перебоями в електропостачанні та іншими технічними обставинами (обставини мають місце і на цей час). Щодо інших випадків кандидат не зміг пояснити причин несвоєчасного внесення.

Оцінюючи пояснення кандидата, Комісія враховує, що перебої в електропостачанні могли об’єктивно вплинути на несвоєчасність внесення судових рішень до ЄДРСР лише протягом окремого періоду. Водночас досліджена Комісією статистика охоплює понад вісім років та має системний характер, тому наведені пояснення не обґрунтовують несвоєчасне внесення 6 374 судових рішень до ЄДРСР.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені в письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Пунктом 19 розділу ІІІ Єдиних показників визначено, що сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно: ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; демонструє високий рівень професійної мотивації; під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів; утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень; підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов’язків та інших повноважень; наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів; під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

З огляду на вказане Комісія вважає, що значна кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР несвоєчасно, може свідчити про наявність у кандидата певних труднощів в ефективній організації своєї роботи та несумлінне виконання обов’язку, покладеного на нього законодавством.

Таким чином, системний характер недотримання кандидатом установлених строків надсилання судових рішень до ЄДРСР протягом тривалого часу (понад вісім років) свідчить про неналежне виконання ним професійних обов’язків та невідповідність показнику «сумлінність» критерію доброчесності.

2. Під час співбесіди обговорено питання щодо наявності окремих ухвал, постановлених стосовно кандидата.

Так, відповідаючи на запитання, зазначене в розділі 12 анкети кандидата на посаду суді щодо постановлених окремих ухвал (постанов), кандидат повідомив, що такі наявні. Зокрема, апеляційним судом Дніпропетровської області, за словами кандидата, приблизно у 2010–2013 роках стосовно нього постановлено декілька («дві або три») окремих ухвал щодо «несвоєчасного, на думку суддів апеляційного суду, направлення справ до суду апеляційної інстанції після надходження апеляційних скарг». Зазначив, що додатковою інформацію щодо них не володіє.

Під час проведення співбесіди Комісія досліджувала зазначені обставини не лише через призму постановлених щодо кандидата окремих ухвал та їх підстав, але й з точки зору їх значення для професійної діяльності кандидата, аналізу ним змісту цього виду судових рішень та їх підстав,  з метою забезпечення необхідного рівня самокритичності для ефективного здійснення правосуддя та недопущення схожих порушень у майбутньому.

У зв’язку з чим головуючий поставив уточнювальні запитання щодо точної кількості окремих ухвал, постановлених стосовно кандидата, чіткого окреслення їх підстав, оскільки з інформації, наведеної в анкеті, це встановити було неможливо.

Відповідаючи на питання головуючого, кандидат повідомив, що зазначені окремі ухвали до його відома не доводилися, а інформацію про їх існування встановив самостійно та відобразив у анкеті.

На запитання головуючого про вжиття додаткових заходів для з’ясування інформації щодо точної кількості окремих ухвал після заповнення анкети кандидат чіткої відповіді не надав.

За результатами перевірки відомостей у ЄДРСР Комісією встановлено наявність двох окремих ухвал Апеляційного суду Дніпропетровської області у справах №№ 22ц-20514/2011 та 4008/6804/12.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 року у справі № 22ц-20514/2011 звернено увагу голови Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу на допущення суддею Сільченком В.Є. порушень норм матеріального та процесуального закону. Ухвалено довести зміст окремої ухвали до відома всіх суддів Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу. Про вжиті заходи за окремою ухвалою надати відповідь до апеляційного суду відповідно до частини першої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про необхідність доведення до відома голови Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу інформації про явне порушення суддею Сільченком В.Є. матеріального закону: Сімейного кодексу України, саме неправильне застосування вказаних норм при розгляді справи про розірвання шлюбу та порушення вимог процесуального закону.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2012 року у справі № 4008/6804/12 вирішено довести до відома начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про допущені суддями Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Масалітіною Н.А. та Сільченком В.Є. порушення вимог кримінально-процесуального закону в частині автоматизованого розподілу судових справ, для проведення відповідної перевірки та вжиття заходів реагування, передбачених чинним законодавством України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що зокрема, суддя Сільченко В.Є. вийшов за межі своїх повноважень під час ухвалення рішень, чим грубо порушив вимоги кримінально–процесуального закону, а саме прийняв до свого провадження скаргу, передану йому у незаконний спосіб, і розглянув її.

Стосовно окремої ухвали у справі № 22ц-20514/2011 кандидат зазначив, що не погоджується з викладеними в ній висновками, оскільки вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства.

Стосовно обставин, викладених в окремій ухвалі у справі № 4008/6804/12, кандидат визнав допущену помилку та пояснив, що вона була пов’язана з початковим етапом функціонування ЄСІТС.

Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо неможливості встановлення точної кількості окремих ухвал, постановлених стосовно нього, та не вважає їх переконливими.

Під час співбесіди кандидат пояснив, що окремі ухвали не доводилися до його відома, а інформацію про їх існування він самостійно встановив під час пошуку в ЄДРСР. Однак після того, як член Комісії оголосив зміст однієї з окремих ухвал, у якій, зокрема, зазначено про необхідність доведення її змісту головою суду до відома всіх суддів відповідного суду, кандидат змінив свої пояснення щодо обізнаності з цією ухвалою. Також, зазначивши в анкеті про наявність декількох окремих ухвал, кандидат обмежився лише орієнтовним визначенням їх кількості (дві чи три), не навів відомостей про вжиття ним конкретних заходів для встановлення точної кількості таких ухвал, їх реквізитів та змісту, а під час співбесіди не зміг чітко пояснити, чи здійснював додаткову перевірку після заповнення анкети.

Комісія зазначає, що сама по собі наявність окремих ухвал, постановлених стосовно судді, не свідчить про його невідповідність критерію доброчесності. Водночас з огляду на правову природу окремої ухвали як процесуального акта реагування суду на виявлені порушення закону, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом саме під час судового розгляду, її постановлення є обставиною, яка потребує належного аналізу з боку судді та може бути предметом оцінки Комісії в частині ставлення кандидата до власної професійної діяльності.

Під час співбесіди Комісією встановлено, що кандидат, попри формальне зазначення в анкеті відомостей про наявність окремих ухвал, не продемонстрував належного рівня підготовки до обговорення цих обставин, не зміг надати послідовних пояснень щодо мотивів постановлення окремих ухвал, допустив суперечності у своїх поясненнях та не підтвердив, що вжив достатніх заходів для з’ясування їх змісту й підстав постановлення.

Такі обставини свідчать про відсутність належного критичного осмислення власної процесуальної діяльності та аналізу причин допущених процесуальних порушень, що не сприяє покращенню ефективності здійснення правосуддя.

Комісія враховує наведені обставини в сукупності з іншими встановленими під час кваліфікаційного оцінювання фактами, щодо яких кандидат також надав поверхневі пояснення. З’ясовані обставини не дали Комісії підстав дійти висновку про належний рівень відповідального ставлення кандидата до оцінки власної професійної діяльності, що є необхідною складовою сумлінного здійснення правосуддя, особливо з огляду на намір обійняти посаду судді суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність якщо, зокрема, але не виключно: ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; демонструє високий рівень професійної мотивації; під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів; утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень; підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов’язків та інших повноважень; наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів; під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що кандидат не усунув обґрунтованих сумнівів щодо своєї відповідності показнику «сумлінність» критерію доброчесності.

3. Під час співбесіди Комісією досліджено обставини набуття кандидатом права користування транспортними засобами та встановлено таке.

У Деклараціях за 2012–2017 роки кандидат відобразив відомості про право користування автомобілем «Mazda 06» 2006 року випуску, власником якого є ОСОБА_4. Датою набуття права зазначено 14 червня 2013 року.

Дружина кандидата ОСОБА_5 04 травня 2018 року набула право власності на цей автомобіль за ціною 82 500 грн на підставі договору купівлі-продажу від ОСОБА_4 в особі уповноваженої особи, яка діє на підставі доручення – кандидата.

У 2018 році такий автомобіль був відчужений, зі слів кандидата, після його пошкодження в ДТП за 240 000 грн.

У Декларації за 2018 рік кандидат відобразив відомості про право користування автомобілем «Volkswagen Passat» 2012 року випуску, власником якого є ОСОБА_6. Датою набуття права зазначено 27 липня 2018 року.

Дружина кандидата ОСОБА_5 02 серпня 2019 року набула право власності на цей автомобіль за ціною 334 750 грн.

Відповідаючи на запитання члена Комісії щодо підстав користування цими автомобілями, кандидат пояснив таке.

Стосовно автомобіля «Mazda 06» 2006 року випуску кандидат зазначив, що користування цим транспортним засобом здійснювалося не на безоплатній основі, а на підставі генеральної довіреності. Такий автомобіль належав ОСОБА_4, яка є колишньою дружиною колишнього співмешканця сестри кандидата. Правовою підставою набуття права користування зазначив усну домовленість з ОСОБА_7 про фактичне виконання кандидатом кредитних зобов’язань позичальника перед банком за кредитним договором ОСОБА_7.

За словами кандидата, після повного виконання кредитних зобов’язань, що підтверджується листом від 06 червня 2013 року, ОСОБА_4 видала йому генеральну довіреність на автомобіль. Надалі кандидат, в особі уповноваженої особи ОСОБА_4, яка діє на підставі доручення, переоформив автомобіль шляхом укладення договору купівлі-продажу цього автомобіля з дружиною від 04 травня 2018 року.

Кандидат пояснив, що така схема набуття майна була економічно вигідною, оскільки фактично ним було сплачено лише частину вартості автомобіля, тоді як іншу частину кредитних платежів здійснив ОСОБА_7 як позичальник. У зв’язку з цим під час укладення договору купівлі-продажу фактична передача грошових коштів між сторонами не здійснювалася, оскільки відповідні кошти були сплачені банку раніше на виконання кредитного договору. Вартість автомобіля у розмірі 82 500 грн, зазначена у Деклараціях та договорі купівлі-продажу, відповідає його оціночній вартості, визначеній автооцінщиком.

Стосовно автомобіля «Volkswagen Passat» 2012 року випуску кандидат пояснив, що автомобіль був ввезений зі Сполучених Штатів Америки після пошкодження та підлягав пільговому митному оформленню. За словами кандидата, на момент придбання законодавством було встановлено тимчасове обмеження щодо державної реєстрації (перереєстрації) таких транспортних засобів на іншу особу протягом визначеного періоду після їх ввезення. Водночас законодавство не містило заборони на їх відчуження або передачу в користування іншим особам.

Кандидат повідомив, що за кошти, отримані дружиною від відчуження автомобіля «Mazda 06», та частину його доходів, відображених у Декларації, 27 липня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу між дружиною кандидата та ТОВ «Світ Авто Плюс», яке діяло від імені власника автомобіля ОСОБА_6 на підставі договору комісії. Кошти в сумі, зазначеній у Декларації як вартість автомобіля, були передані продавцю під час укладення цього договору, про що також вказано в його тексті.

Кандидат пояснив, що одночасно з укладенням договору купівлі-продажу власник автомобіля видав «генеральну довіреність» на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом. Саме тому в Декларації за 2018 рік було відображено право користування автомобілем, а не право власності. Кандидат зазначив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України право власності на транспортний засіб виникло після його державної реєстрації. Оскільки у 2018 році така реєстрація була неможливою через встановлені законодавством обмеження, автомобіль використовувався на підставі генеральної довіреності. Після скасування таких обмежень у 2019 році транспортний засіб було зареєстровано за дружиною кандидата на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2018 року, у зв’язку з чим у Декларації за 2019 рік автомобіль відображено як такий, що перебуває у власності дружини кандидата.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, Комісія виходить із того, що кандидат повинен надати послідовні, логічні та документально підтверджені пояснення щодо підстав набуття майнових прав, джерел фінансування придбання майна та достовірності відомостей, відображених у поданих Деклараціях.

Стосовно автомобіля «Mazda 06», Комісія звертає увагу, що кандидат пов’язує виникнення права користування транспортним засобом із виконанням ним кредитних зобов’язань іншої особи на підставі усної домовленості. Водночас документів, що підтверджують досягнення такої домовленості, фактичний обсяг виконаних кандидатом кредитних зобов’язань, а також генеральну довіреність, на підставі якої він користувався автомобілем, Комісії та ГРД у ході комунікації не надано.

Крім того, під час співбесіди кандидат не зміг пригадати загальний розмір коштів, фактично сплачених ним за кредитним договором, зазначивши лише орієнтовну суму – 10 000 $. На запитання члена Комісії щодо ринкової вартості автомобіля на момент набуття права кандидат повідомив, що не з’ясовував цього. Водночас вартість автомобіля в розмірі 82 500 грн, зазначена в договорі купівлі-продажу та Деклараціях, не підтверджено документами, які б давали можливість перевірити обґрунтованість та прозорість її визначення.

Комісія також бере до уваги, що згідно з поясненнями кандидата «генеральну довіреність» на автомобіль було видано у 2013 році, тоді як право власності переоформлено на дружину лише у 2018 році.

Аналогічний механізм оформлення прав застосовано і щодо автомобіля «Volkswagen Passat». Незважаючи на пояснення кандидата про існування на той час законодавчих обмежень щодо державної реєстрації транспортного засобу, Комісія звертає увагу на повторюваність використання «генеральної довіреності» як підстави для фактичного володіння та користування автомобілем до оформлення права власності на дружину кандидата. Така повторюваність у поєднанні з наведеними вище обставинами не сприяє формуванню переконання в прозорості способу набуття майнових прав.

Комісія не встановила достатніх підстав для висновку про подання кандидатом недостовірних відомостей у Деклараціях чи про неправомірність укладених правочинів. Однак відсутність належного документального підтвердження окремих пояснень кандидата, неможливість перевірити фактичний розмір понесених витрат та економічну обґрунтованість задекларованої вартості автомобіля «Mazda 06», не дають Комісії можливості дійти висновку, що відповідні майнові операції були достатньо прозорими та повною мірою відображені у Деклараціях кандидата.

Комісія враховує, що принцип свободи договору сам по собі не виключає можливості обрання сторонами різних способів оформлення майнових прав. Водночас, якщо такий договір стосується судді як публічного службовця, кожен обраний спосіб має бути достатньо прозорим, послідовним і підтвердженим належними доказами, оскільки породжує відповідні наслідки для виконання обов’язків декларування.

Відповідно до пункту 18 Єдиних показників, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов’язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Враховуючи те, що пояснення кандидата щодо оформлення майнових прав не знайшли свого документального підтвердження в повному обсязі та не усунули обґрунтованих сумнівів щодо прозорості відповідних майнових операцій і їх деклараційних наслідків, Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.

Ураховуючи встановлені вище порушення, кандидат підлягає оцінці у 0 балів за критерієм доброчесності, що є підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення його кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 (нуль) балів, тому Комісія виснує, що Сільченко В.Є. не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
професійна компетентність	когнітивні здібності	45,90	355,90
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та спеціалізації суду	142
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	128
особиста компетентність	рішучість та відповідальність	18,67	37,67
	безперервний розвиток	19
соціальна компетентність	ефективна комунікація	9	37,67
	ефективна взаємодія	9
	стійкість мотивації	9,67
	емоційна стійкість	10
доброчесність та професійна етика	незалежність		0
	чесність
	неупередженість
	сумлінність
	непідкупність
	дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	431,24

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Сільченко Вадим Євгенович набрав 431,24 бала.

2. Визнати Сільченка Вадима Євгеновича таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                           Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                                        Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                  Галина ШЕВЧУК