Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сороки Олени Павлівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 5:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач),

членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олени СОРОКИ,

представника Громадської ради доброчесності Юлії ОЛЕЩЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сороки Олени Павлівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп- 16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від  29  лютого  2024 року №  72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою  1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі.

Сорока О.П. 16 грудня 2023 року звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року №  48/ас-24 Сороку О.П. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Сорока О.П. ____ року народження, громадянка України.

У 1998 році закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.

У 2021 році кандидат у Національному юридичному університеті України імені Ярослава Мудрого захистила дисертацію «Відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві» та отримала науковий ступінь кандидата наук.

Указом Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004 Сороку О.П. призначено на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 01 квітня 2010 року №  2008-VI Сороку О.П. обрано суддею Червонозаводського районного суду міста Харкова безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 червня 2018 року № 1840/0/15-18 Сороку О.П. звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Стаж роботи на посаді судді становить 14 років.

Кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді Сорока О.П. проходила під час участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного Комісією 02 серпня 2018 року.

Рішенням Комісії від 06 вересня 2019 року Сороку О.П. визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

Сорока О.П. 23 квітня 2019 року отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2766, видане Радою адвокатів Полтавської області, яке зупинено згідно з пунктом  1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 23 квітня 2019 року на підставі заяви адвоката.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня  2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), у  межах конкурсу. Сороку О.П. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 8, 9 та 10 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами). Сороку О.П. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року №  87/зп-25 та №  89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів.

Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року №  185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від  23 листопада  2023 року №  145/зп-23.

З огляду на зазначене Сорока О.П. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	49,7	354,7
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	150
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	115

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 354,7 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Сорокою О.П. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.  

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Сороки О.П.

Запити про надання відомостей стосовно Сороки О.П. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Сороки О.П. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією під час ухвалення цього рішення Комісії при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Сороку О.П., до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14  вересня  2023  року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап  «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії  від  08  жовтня  2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сороки О.П. визначено члена Комісії Омельяна О.С.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах (лист № 21-6808/25) та запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою. Водночас увагу кандидатів було звернено на пункт  5.6 розділу 5 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: критеріями компетентності є, зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

Кандидатом Сорокою О.П. 19 серпня 2025 року надіслано до Комісії відповідні пояснення та докази на їх підтвердження. У поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Сороці О.П. забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

До Комісії 01 травня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Сороки О.П. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 30 квітня 2026 року.

Членом Комісії – доповідачем надіслано зазначений висновок кандидату (лист від  04 травня 2026 року № 32 дпс-1081/23/4) та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.

Кандидатом 13 травня 2026 року надіслано на адресу Комісії пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.

Комісією проведено співбесіду з кандидатом 09 червня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди 09 червня 2026 року Комісія дійшла висновку про необхідність додаткового дослідження окремих обставин, пов’язаних зі здійсненням кандидатом професійної діяльності, а також достовірністю відомостей, зазначених у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв’язку із чим у розгляді питання оголошено перерву до 09 липня 2026 року.

Під час співбесіди 09 липня 2026 року Комісією завершено обговорення результатів дослідження досьє, а також відповідності кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності й професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1.1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

1.2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання  ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані кандидатом документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	16	15	17	20	17	37,5
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	22	20	20	20	20,5

Надана Сорокою О.П. інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,5 бала із 50 можливих, що становить 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1.1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

1.2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

1.3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

1.4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією оцінювання особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Співбесіда є ключовим етапом, під час якого формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія наголошує, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється кожним членом Комісії відповідно до його внутрішнього переконання із застосуванням доступних засобів для її встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані Сорокою О.П. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	10	10	9	9,75	39
	Ефективна взаємодія	10	10	9	10	9,75
	Стійкість мотивації	9	10	10	9	9,5
	Емоційна стійкість	11	10	9	10	10

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності показнику кандидату на посаду судді знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.

Ураховуючи наведене, Комісією під час кваліфікаційного оцінювання Сороки О.П. було досліджено висновок ГРД, письмові пояснення кандидата, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані нею як кандидатом декларації, інформацію, надану державними органами на запити Комісії стосовно кандидата, а також інформацію, яка викликала запитання у членів Комісії.

Зміст висновку Громадської ради доброчесності.

Як зазначалось вище, до Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду критеріям доброчесності та професійної етики.

Підставою для висновку слугували виявлені ГРД обставини.

Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам».

Згідно з даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2023 рік, Сорокою О.П. 27 вересня 2023 року придбано автомобіль марки «BMW IX1 XDRIVE30» вартістю 2 130 000 грн, що еквівалентно близько 58 246,69 дол. США (за курсом Національного банку України (далі – НБУ) станом на 27 вересня 2023 року). Водночас у декларації за 2022 рік сукупний розмір грошових активів становив 1 987 071,97 грн.

ГРД вказує, що аналіз відомостей, зазначених у декларації за 2023 рік, свідчить, що навіть за умови використання всіх задекларованих доходів та грошових активів їх сукупний обсяг є співставним із вартістю набутого транспортного засобу та не враховує мінімально необхідних витрат на проживання кандидата і членів її сім’ї протягом звітного періоду.

Крім того, за результатами співставлення задекларованих грошових активів станом на 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року, доходів, отриманих у 2023 році, мінімально необхідних витрат на проживання кандидата та членів її сім’ї, а також вартості зазначеного автомобіля ГРД встановлено розрахункову недостатність грошових коштів для його придбання в розмірі 92 734,09 грн.

З огляду на викладене ГРД вважає, що встановлені обставини свідчать про невідповідність між значними витратами кандидата та її офіційно задекларованими доходами, що породжує обґрунтований сумнів щодо законності походження коштів, використаних для придбання зазначеного майна, або ж для формування заощаджень.

Сорока О.П. під час співбесіди та в письмових поясненнях вказала, що не погоджується з висновком ГРД щодо недостатності коштів для придбання автомобіля марки  «BMW IX1 XDRIVE30»  вартістю 2 130 000 грн, оскільки розрахунок ГРД не враховує особливості формування її заощаджень в іноземній валюті. За її твердженнями, накопичення були сформовані у 2019–2022 роках за значно нижчим валютним курсом, а під час придбання автомобіля у вересні 2023 року були реалізовані за актуальним курсом, що збільшило їх гривневий еквівалент.

Кандидат зазначила, що кошти на придбання автомобіля були сформовані виключно із законних джерел, а саме за рахунок заробітної плати судді, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, процентів за депозитними вкладами та виплат внутрішньо переміщеній особі. Кандидат стверджує, що використала для придбання автомобіля переважно заощадження, задекларовані станом на кінець 2022 року, а також частину доходів, отриманих у 2023 році.

Сорока О.П. наголосила, що після виходу у відставку вела ощадливий спосіб життя, не здійснювала придбання іншого дороговартісного майна, а її витрати на повсякденне забезпечення були незначними та відповідали її фактичному способу життя. У 2019 та 2021  роках вона разом із дітьми здійснила поїздки до Єгипту, Туреччини та Домініканської Республіки, загальна вартість яких становила близько 6 600 дол. США, однак такі витрати не мали значного впливу на обсяг її заощаджень. У 2022–2023 роках здійснила лише три нетривалі закордонні поїздки, метою яких було відвідування друзів, що, за її поясненнями, не потребувало значних фінансових витрат. На її думку, з урахуванням зміни курсу заощаджень та фактичного рівня особистих витрат на проживання, наявних коштів було достатньо для придбання автомобіля, тому висновок ГРД про розрахунковий дефіцит коштів у сумі  92  734,09  грн є необґрунтованим.

Комісія проаналізувала доводи ГРД щодо недостатності коштів у кандидата для придбання автомобіля марки «BMW IX1 XDRIVE30» вартістю 2 130 000 грн та надані кандидатом пояснення.

Під час співбесіди кандидат надала послідовні та логічні пояснення щодо джерел походження коштів, використаних для придбання у вересні 2023 року автомобіля.

Із матеріалів досьє кандидата на посаду судді, декларацій кандидата та наданих нею пояснень встановлено, що джерелами формування коштів, використаних для придбання автомобіля марки «BMW IX1 XDRIVE30» вартістю 2 130 000 грн, були заощадження кандидата станом на кінець 2018 року, а також заощадження в іноземній валюті, сформовані протягом  2019– 2022 років за рахунок довічного грошового утримання судді у відставці, доходів у вигляді відсотків за депозитними вкладами та виплат внутрішньо переміщеній особі з урахуванням обмінного курсу валют, чинного у 2019– 2023 роках, та частина доходів, отриманих у 2023 році.

Як вбачається із декларації за 2018 рік кандидатом у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відображено такі доходи: 243 479 грн – заробітна плата, отримана за основним місцем роботи; 76 647 грн – вихідна допомога при звільненні; 115 368 грн – довічне утримання судді у відставці; 2 175 грн – проценти за депозитним договором, а в розділі 12 «Грошові активи» задекларовано на кінець звітного періоду заощадження в розмірі 290 733 грн, що еквівалентно сумі близько 11 200 дол. США (за курсом НБУ станом на 2019 року).

Відповідно до відомостей, зазначених у довідці Пенсійного фонду України в Харківській області від 19 березня 2026 року № 2000-0501-8/48789, наданій кандидатом, розмір нарахованого та фактично отриманого довічного грошового утримання судді у відставці за період 2019–2023 років становив: 2019 рік – 408 863,87 грн (еквівалентно близько 15 823 дол. США); 2020 рік – 449 870,04 грн (еквівалентно близько 16 687 дол. США); 2021 рік  – 453 554,04 грн (еквівалентно близько 16 742,5 дол. США); 2022 рік – 548 164,84 грн (еквівалентно близько 16 950 дол. США); до вересня 2023 року – 457 185,04 грн (еквівалентно близько 12 501,5 дол. США).

Комісія враховує, що кандидат, крім довічного грошового утримання судді у відставці, отримувала також доходи у вигляді відсотків за депозитними вкладами у 2019–2022 роках, а саме: у 2019 році  – 5 400 грн (еквівалент 209 дол. США), у 2020 році – 4 500 грн (еквівалент 167 дол. США), у 2021 році – 2 050 грн (еквівалент 76 дол. США), у 2022 році – 2  175  грн (еквівалент 63 дол. США).

Крім того, у 2022–2023 роках кандидат отримувала виплати як внутрішньо переміщена особа: у 2022 році – 86 600 грн (еквівалент 2 678 дол. США), у 2023 році – 50 000  грн (еквівалент 1 367 дол. США). Відомості про зазначені доходи кандидат відобразила в деклараціях за відповідні звітні періоди.

У декларації за 2022 рік кандидатом у розділі 12 «Грошові активи» задекларовано заощадження на кінець звітного періоду в розмірі:  53  296  грн, 34 900 дол.  США та 16 881  євро.

Комісія враховує пояснення кандидата, що заощадження в іноземній валюті було нею конвертовано в гривню за курсом, чинним станом на вересень 2023 року, з метою придбання автомобіля. За її розрахунками, гривневий еквівалент зазначених валютних заощаджень становив близько 2 071 617 грн, а різниця між вартістю автомобіля та сумою конвертованих заощаджень становила 58 383 грн (2 130 000 грн – 2 071 617 грн), яка була покрита за рахунок доходів, отриманих Сорокою О.П. до вересня 2023 року.

Оцінивши в сукупності пояснення кандидата, надані під час співбесіди та в письмових поясненнях, відомості декларацій, матеріали досьє кандидата на посаду судді та подані нею документи, Комісія не встановила достатніх підстав для обґрунтованого сумніву щодо законності походження коштів, використаних Сорокою О.П. для придбання у вересні 2023  року автомобіля марки «BMW IX1 XDRIVE30» вартістю 2 130 000 грн. Тому Комісія відхиляє сумніви ГРД в окресленій частині.

Водночас Комісія, провівши математичний розрахунок доходів кандидата, вважає, що сукупний обсяг отриманих нею в 2019–2022 роках доходів разом із наявними станом на кінець 2018 року заощадженнями не виключав можливості формування грошових активів у розмірі, задекларованому станом на 31 грудня 2022 року, за умови здійснення витрат на проживання в межах, характерних для ощадливого способу життя (забезпечення базових потреб на мінімальному рівні).

У Комісії відсутні достатні фактичні дані, які б давали підстави для висновку, що кандидат не вела ощадливого способу життя в досліджуваний період. Водночас матеріали як суддівського досьє, так і досьє кандидата на посаду судді не містять достатніх відомостей, які б давали можливість беззаперечно підтвердити її твердження щодо рівня повсякденних витрат та формування особистих заощаджень.

Комісія враховує, що протягом зазначеного періоду кандидат не набувала у власність нерухомого чи іншого цінного майна, за винятком автомобіля, придбаного у 2023 році, однак у 2019–2021 роках здійснювала закордонні поїздки разом із дітьми (Єгипет, Туреччина, Домінікана), що свідчить про наявність відповідних витрат, однак не дає підстав для висновку про їх надмірність або невідповідність задекларованим доходам.

Комісія також бере до уваги, що в досліджуваний період на утриманні кандидата перебувало двоє ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей ____ та ____ років народження. Старший син у 2022 році ІНФОРМАЦІЯ_2, однак відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, до 2023 року не отримував самостійних доходів, що могло впливати на загальний обсяг витрат сім’ї.

За таких обставин пояснення кандидата щодо обсягу її повсякденних витрат і формування особистих заощаджень у період 2019–2022 років не можуть бути ані підтверджені, ані спростовані на підставі наявних у Комісії матеріалів та оцінюються в сукупності з іншими дослідженими обставинами під час встановлення балів за критеріями професійної етики та доброчесності.

У висновку ГРД також зазначено, що Сорока О.П. під час співбесіди 11 лютого 2019  року в межах конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повідомила про фактичне відчуження належного їй автомобіля марки «Toyota Auris» 2007 року випуску, яке відбулося у січні 2014 року та було оформлено шляхом видачі довіреності, а не укладення договору купівлі-продажу. Водночас дохід від такого відчуження у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (далі – паперова декларація) за 2014 рік кандидат не відобразила.

На думку ГРД, кошти, отримані від фактичного продажу транспортного засобу, підлягали відображенню в паперовій декларації за відповідний звітний період як дохід від продажу транспортного засобу. Оформлення правочину шляхом видачі довіреності, на переконання ГРД, не усувало обов’язку щодо повного та достовірного відображення відомостей про майновий стан.

ГРД вважає, що невідображення зазначеного доходу в паперовій декларації за 2014 рік може свідчити про недотримання кандидатом принципів прозорості декларування та викликати сумніви щодо її відповідності показнику чесності.

Стосовно вказаних обставин кандидат під час співбесіди та в письмових поясненнях підтвердила, що в січні 2014 року відчужила автомобіль марки «Toyota Auris» 2007 року випуску шляхом видачі довіреності з правом продажу та отримала 115 000 грн, які надалі розмістила на депозитному рахунку та відобразила в паперовій декларації за 2014 рік в розділі  V «Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи».

Кандидат зазначила, що на момент оформлення правочину існувала практика продажу транспортних засобів шляхом видачі довіреності, а обов’язок відображення отриманих коштів як окремого виду доходу їй не був відомий, оскільки відповідних роз’яснень Національне агентства щодо порядку декларування таких операцій на той час не було. У паперовій декларації за 2014 рік автомобіль нею було вказано як об’єкт власності, оскільки право власності юридично не було припинено. Вона наголосила, що не мала наміру приховати отримані кошти чи уникнути декларування доходу, що також підтверджується результатами перевірки паперової декларації за 2014 рік, проведеної відповідним контролюючим органом.

Комісія враховує пояснення кандидата про відсутність умислу приховати відомості щодо отриманого в 2014 році доходу від відчуження автомобіля, оскільки отримані кошти були відображені нею в паперовій декларації за 2014 рік у розділі V «Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи» як вклад на депозитному рахунку. Комісія також бере до уваги, що в паперовій декларації за 2014 рік кандидат задекларувала автомобіль у  розділі IV «Відомості про транспортні засоби» як об’єкт права власності, оскільки оформлення довіреності на розпорядження транспортним засобом не припиняло її право власності на нього.

Крім того, Комісія звертає увагу, що зазначені обставини були предметом обговорення із Сорокою О.П. під час співбесіди в межах конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та не були оцінені як такі, що свідчать про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

З огляду на викладене Комісія не встановила обставин, які б свідчили про недоброчесну поведінку кандидата або наявність у неї наміру приховати отримані доходи. Отже, ці обставини самі по собі не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

У висновку ГРД також зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».

На думку ГРД, Сорока О.П. допустила академічну недоброчесність.

Кандидат у 2021 році захистила дисертацію на тему: «Відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві» (далі – дисертація) та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. Захист дисертації відбувся в Національному юридичному університеті України імені Ярослава Мудрого.

Під час дослідження змісту дисертації ГРД виявила ймовірні факти порушення кандидатом академічної доброчесності.

У дисертації Сороки О.П. виявлено фрагменти академічного плагіату та фальсифікацій, три з яких є грубими порушеннями, оскільки стосуються вступу дисертації та висновків до розділів, які як складові наукових результатів мають бути сформульовані автором самостійно.

Відповідні текстові збіги наведено в порівняльній таблиці у висновку ГРД. Зокрема, встановлено запозичення з наукових праць Чернадчука В.Д., Онищенка О.С., Стефанчука Р.О. та Жирнової К.О.

Крім текстових запозичень, встановлено використання без належного посилання чужих аналітичних висновків. Зокрема, оцінку підходу Ерделевського А.М. кандидат подає як результат власного аналізу, хоча фактично вона відтворює аналітичні висновки Грищук О.В.

Також встановлено структурний плагіат при викладі підходу до визначення розміру компенсації моральної шкоди: шляхом запозичення структури викладу з роботи Онищенка  О.С. кандидат фактично відтворила аналіз праці Антосика С.М. та Кокуна О.М. без належного авторського оформлення.

ГРД критично ставиться до таких порушень, оскільки напрацювання у вступі та висновках розділів дисертації мають бути  отримані самостійно.

Крім того, у ході перевірки встановлено, що два джерела із 247, зазначені в переліку використаної літератури (№ 203 та № 215), не згадуються в тексті дисертації, тобто на них відсутні будь-які посилання.

З огляду на зазначене ГРД підкреслює неприпустимість толерування проявів академічної недоброчесності та наголошує на тому, що допущення кандидатом таких порушень є абсолютним показником недоброчесності. З указаних причин, на переконання ГРД, кандидата неможливо визнати такою, що відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Сорока О.П. надіслала аналогічні за змістом письмові пояснення до ГРД та Комісії, які підтримала під час співбесіди 09 червня 2026 року. У поясненнях кандидат заперечує висновки ГРД щодо наявності в дисертації академічного плагіату та фальсифікації.

Кандидат зазначила, що її дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, що підтверджується значним обсягом використаних джерел; наявністю власних наукових публікацій автора за темою дослідження; наявністю власних висновків, узагальнень та пропозицій.

Стосовно фрагмента у вступі дисертації кандидат пояснила, що наведений текст відтворює положення законодавства, судової практики та загальновідомі положення правової доктрини, має описовий характер і не є самостійним науковим результатом.

Стосовно фрагментів, наведених ГРД як запозичення з праці Чернадчука В.Д., кандидат зазначила, що відповідні висновки сформульовано на підставі норм законодавства, постанови Пленуму Верховного Суду України та судової практики. На думку кандидата, використані формулювання є загальновживаними правовими конструкціями, які не становлять об’єкта авторського права, тому відсутність посилання на працю Чернадчука В.Д. не може свідчити про академічний плагіат. Крім того, кандидат наголосила, що ці положення не були заявлені як наукова новизна дисертації.

Кандидат також зазначила, що під час підготовки дисертації опрацьовувала різні методики визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зокрема підхід Ерделевського  А.М., заснований на «принципі середньої людини», та концептуальний підхід до визначення грошового еквівалента моральної шкоди. На її думку, наведений аналіз є узагальненням наукових підходів різних авторів, а не відтворенням позиції конкретних науковців, зокрема Грищук О.В. чи Стефанчука Р.О. Водночас кандидат наголосила, що відповідні міркування мають описовий характер і не є власними науковими результатами чи науковою новизною дисертації.

Стосовно структурного плагіату Сорока О.П. вказала, що такі зауваження є безпідставними, оскільки в тексті дисертації наведено посилання на першоджерело – працю Антосика С.М. та Кокуна О.М. «Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти», яку також включено до переліку використаних джерел. Крім того, кандидат звернула увагу, що Онищенко О.С. також використовував положення зазначеної праці у власному дослідженні, а тому сам факт наведення аналогічної тези не може свідчити про запозичення структури викладу.

Стосовно відсутності в тексті дисертації посилань на два джерела зі списку літератури кандидат пояснила, що джерело № 203 є її власною науковою публікацією, а відсутність посилання на джерело № 215 зумовлена технічною помилкою, оскільки відповідне цитування було вилучене під час остаточного редагування дисертації, тоді як саме джерело залишилося в переліку використаної літератури.

На підставі наведеного кандидат вважає, що дисертація є результатом її самостійного наукового дослідження, а використання положень інших авторів здійснювалося відповідно до вимог академічної доброчесності.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Комісією встановлено, що в 2021 році в Національному юридичному університеті України імені Ярослава Мудрого Сорока О.П. захистила дисертацію «Відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві» та отримала науковий ступінь кандидата наук (диплом ДК №  059466).

Комісія бере до уваги, що рішення про присудження наукового ступеня кандидата наук Сороці О.П. станом на день проведення співбесіди є чинним, що вказує на дотримання загалом кандидатом вимог до виконання такого виду наукового дослідження.

Під час аналізу висновку ГРД у цій частині Комісія враховує правову позицію, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у складі  Верховного Суду від  03  червня 2025 року у справі №  560/8264/24, у якій зазначено, що ключову роль у забезпеченні академічної доброчесності у вищій освіті відіграє Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі – НАЗЯВО). Комітет з питань етики НАЗЯВО уповноважений розглядати випадки порушення академічної доброчесності та подавати відповідні висновки до НАЗЯВО, яке має повноваження встановлювати факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та ініціювати звернення до Міністерства освіти та науки України щодо скасування рішень про присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук, якщо такі порушення були виявлені.

Суд виснував, що НАЗЯВО відповідно до статті 17 Закону України «Про вищу освіту» є постійно діючим колегіальним органом; юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Комітет з питань етики, який утворюється у складі НАЗЯВО, розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до НАЗЯВО, а також виконує інші повноваження, покладені на нього НАЗЯВО (частина дев’ята статті 19 Закону України «Про вищу освіту»).

Згідно з пунктом 9 положень Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 року № 71), НАЗЯВО встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до Міністерства освіти та науки України про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від  03  червня 2025 року у справі № 560/8264/24 наголошено на тому, що будь-які звинувачення, зокрема в порушенні академічної доброчесності, мають бути підкріплені конкретними доказами та належно перевіреними фактами, а висновки НАЗЯВО як контролюючого органу у цій сфері – бути обґрунтованими.

Із урахуванням встановлених обставин (за відсутності достатніх фактичних даних і висновків компетентного органу, які можуть свідчити про академічну недоброчесність) Комісія вважає, що в даному конкретному випадку сумнів ГРД не є достатньою підставою для однозначного висновку про порушення кандидатом принципів академічної доброчесності з огляду на те, що пояснення кандидата є певною мірою логічними і переконливими.

Водночас Комісія звертає увагу кандидата на викладені обставини та необхідність більш ретельного та уважного оформлення наукових публікацій, зокрема щодо коректного зазначення використаних джерел.

Також у висновку ГРД зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ГРД встановлено, що суддя Сорока О.П. за період 2009–2018 років розглянула 301 справу про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), з яких закрито у зв’язку зі спливом строку притягнення до відповідальності – 47 справ. ГРД вказала, що 7 справ надійшли до суду вже після спливу строку, у межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, або невдовзі до його закінчення; 7 справ направлялись на доопрацювання. Проте у 33 справах, що становить 10,96 % від загальної кількості справ цієї категорії (у висновку ГРД наведено номери відповідних справ), кандидат мала достатньо часу аби розглянути їх у строк, визначений законом.

На думку ГРД, Сорока О.П. допускала необґрунтоване затягування розгляду справ за статтею 130 КУпАП, наслідком чого стало уникнення правопорушниками адміністративної відповідальності через сплив строків. Така практика викликає обґрунтований сумнів у належному виконанні Сорокою О.П. професійних обов’язків та її відповідності критеріям доброчесності і професійної етики.

На спростування обставин, викладених у висновку ГРД, Сорока О.П. надала письмові пояснення, які підтримала під час співбесіди, зазначивши, що справа № 3-2916/10, яка в переліку ГРД зазначена двічі, була розглянута не нею, а суддею Хортицького районного суду міста Запоріжжя, а в окремих справах строки притягнення до адміністративної відповідальності спливли ще до їх надходження до її провадження або незадовго до цього (№ 3-4052/11 та № 646/15171/15-п).

Кандидат просила врахувати, що переважна більшість справ, на які звернула увагу ГРД, припадає на 2017 рік, коли через значний кадровий дефіцит в Основ’янському районному суді міста Харкова її навантаження становило 243,48 %. Вона зазначила, що справи призначалися до розгляду в строки, передбачені статтею 277 КУпАП, або з незначним їх перевищенням, а відкладення розгляду були зумовлені несвоєчасним повідомленням учасників провадження, поверненням поштової кореспонденції, заявленими клопотаннями та необхідністю забезпечення права на захист.

Кандидат також зазначила, що в 2017 році закрила 29 справ на підставі статті 38 КУпАП у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, що, на її думку, було зумовлено пізнім надходженням справ до суду та процесуальною поведінкою осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності, а не її діями.

Крім того, кандидат не погодилася з висновком ГРД щодо направлення нею семи справ на дооформлення, зазначивши, що лише одну із цих справ (№ 646/378/17) було направлено нею, тоді як інші надходили до її провадження після повернення на дооформлення іншими суддями або після передачі з інших судів уже після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Кандидат вказала, що як суддя вживала необхідних заходів для призначення справ до розгляду в розумні строки з урахуванням навантаження, належного повідомлення учасників провадження, заявлених клопотань та інших процесуальних обставин. На її думку, розгляд справ здійснювався з дотриманням гарантій права на справедливий суд, а її дії не сприяли уникненню правопорушниками адміністративної відповідальності.

Надаючи оцінку поясненням кандидата, врахувавши обставини перебігу розгляду наведених ГРД справ та провівши системний аналіз статистичної інформації про розгляд Сорокою О.П. справ відповідної категорії, Комісія бере до уваги таке.

Комісія відзначає, що одним із обов’язків судді згідно з пунктом 1 частини сьомої статті  56 Закону є справедливий, безсторонній та своєчасний розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Стосовно розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, які наведені у висновку ГРД, Комісія погоджується, що незабезпечення ефективного відправлення судочинства у справах про адміністративні правопорушення може за певних обставин свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, та відзначає, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.

Водночас Комісія наголошує, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата) є не мотиви ухвалення ним рішення, а поведінка судді під час розгляду справ та ухвалення рішення щодо того, чи не суперечить вона завданням відповідного виду судочинства та чи не носить ознак свавільного зволікання з розглядом справ, що зумовило закриття провадження та уникнення певними особами відповідальності. Для встановлення в діях судді судової тяганини недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, значення мають конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків.

У своїх поясненнях Сорока О.П. підкреслила необхідність виконання вимог статті 268  КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. У разі відсутності відомостей про вручення судової повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд справи відкладався і особі повторно направлялась судова повістка рекомендованим поштовим відправленням. Кандидат також послалась на те, що у разі, якщо рекомендоване поштове відправлення поверталось з відміткою пошти «за спливом терміну зберігання», то така обставина оцінювалась нею як відсутність достовірних відомостей про повідомлення особи, тому розгляд справи відкладався.

Проаналізувавши пояснення кандидата та надані матеріали, Комісія констатує, що ухвалення судових рішень про закриття проваджень зумовлено насамперед короткими строками розгляду справ дослідженої категорії та необхідністю вчинення процесуальних дій для забезпечення прав особи, яка притягується до відповідальності.

Зіставивши встановлені фактичні обставини з вимогами процесуального закону, що регулює процес здійснення судочинства у справах про адміністративні правопорушення, проаналізувавши поведінку Сороки О.П. при підготовці справ цієї категорії до розгляду, системність, кількість та питому вагу випадків, коли справи були закриті у зв’язку із закінченням строків, навантаження судді, урахувавши ставлення кандидата до суті та характеру своїх дій, Комісія констатує відсутність підстав, які б викликали обґрунтований сумнів у належному виконанні Сорокою О.П. професійних обов’язків та відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

У висновку ГРД також зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Так, ГРД вказує, що наприкінці 2016 року кандидат здійснила транзитний перетин території рф у зв’язку з вильотом на відпочинок до Королівства Таїланд з аеропорту міста Бєлгород.

На переконання ГРД, відвідування кандидатом території держави-агресора за відсутності нагальної життєво необхідної потреби створювало об’єктивні ризики для її незалежності, безпеки та можливого впливу спецслужб рф, а також для національної безпеки України. З огляду на особливий статус судді та вимог дотримання високих стандартів позасудової поведінки такі дії, навіть за відсутності прямої законодавчої заборони на момент їх вчинення, підривали суспільну довіру до судової влади та не відповідали положенням Кодексу суддівської етики і Бангалорських принципів поведінки суддів, що є підставою для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, поза увагою ГРД не залишилися обставини, пов’язані з відвідуванням батьками кандидата тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим. За даними системи «Аркан», у 2018 році вони здійснювали перетин контрольного пункту в’їзду-виїзду «Чонгар».

Стосовно зазначених обставин Сорока О.П. пояснила, що після початку збройної агресії рф проти України у 2014 році вона не відвідувала тимчасово окуповані території України. За її словами, наприкінці 2016 року вона здійснила лише транзитний перетин території рф під час подорожі до Королівства Таїланд з метою відпочинку та оздоровлення дітей.

Кандидат повідомила, що її перебування на території рф мало виключно транзитний характер і тривало не більше трьох годин: близько двох годин до вильоту та близько однієї години після прильоту. Подорож здійснювалася разом із трьома іншими родинами та була пов’язана виключно з пересадкою на інший рейс, без тривалого перебування, здійснення будь-якої діяльності, платежів чи інших дій на території цієї держави. Під час перетину державного кордону вона не виходила з автомобіля, а прикордонний контроль обмежився перевіркою паспортів і проставленням відповідних відміток. Жодних співбесід, агітацій чи інших контактів із представниками державних органів рф не відбувалося.

На підтвердження наведених обставин кандидат надала копії сторінок паспорта для виїзду за кордон із відмітками про перетин державного кордону та візу Королівства Таїланд із зазначенням дат перебування.

Кандидат наголосила, що цей транзитний перетин був єдиним випадком її перебування на території рф після 2014 року. Також вона наголосила на своїй послідовній громадянській позиції щодо засудження збройної агресії рф проти України.

Стосовно поїздок її батьків до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим у  2018 році кандидат пояснила, що після окупації півострова вони переїхали на постійне місце проживання до Харківської області, попередньо відчуживши належне їм нерухоме майно в Автономній Республіці Крим. За її словами, поїздки в 2018 році мали короткотривалий характер і були пов’язані виключно з вивезенням особистих речей, що залишилися на тимчасово окупованій території.

Під час обговорення членами Комісії та уповноваженим представником ГРД поставлено додаткові запитання з метою повного з’ясування мотивів та умов поїздки.

Оцінивши доводи, викладені у висновку ГРД, пояснення кандидата, надані під час співбесіди та в письмовій формі, а також надані документи, Комісія дійшла таких висновків.

Комісією встановлено, що перебування кандидата на території рф наприкінці 2016 року мало виключно транзитний та короткочасний характер і було пов’язане зі здійсненням туристичної подорожі до Королівства Таїланд. З наданих пояснень та копії паспорта для виїзду за кордон убачається, що вказане перебування було обмежене часом, необхідним для перетину державного кордону та здійснення авіаперельоту з міста Бєлгород.

Комісія враховує, що поїздка здійснювалася з метою відпочинку та оздоровлення дітей, а перебування кандидата на території рф не виходило за межі, об’єктивно необхідні для здійснення транзиту. Матеріали досьє не містять відомостей про будь-які інші поїздки кандидата до рф після 2014 року чи обставини, які б свідчили про підтримку нею держави-агресора, або про поведінку, несумісну з вимогами доброчесності та професійної етики.

Надані кандидатом пояснення узгоджуються з відомостями досьє та підтверджуються копіями сторінок паспорта для виїзду за кордон із відмітками про перетин державного кордону та візою Королівства Таїланд. Підстав вважати ці пояснення недостовірними Комісією не встановлено.

За таких обставин Комісія дійшла висновку, що короткочасне транзитне перебування кандидата на території рф у 2016 році, зумовлене туристичною поїздкою, саме по собі не може свідчити про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

ГРД також надано Комісії інформацію стосовно кандидата, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але має бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.

Так, у матеріалах суддівського досьє наявна інформація, що рішенням Вищої ради правосуддя від 14 червня 2018 року № 1840/0/15-18 Сороку О.П. було звільнено з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку. Під час співбесіди 11 лютого 2019 року в межах конкурсу на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду кандидат пояснила, що підставою для такого рішення стало ненабрання нею достатньої кількості балів за результатами тестування в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

На думку ГРД, зазначені обставини мають бути враховані під час оцінювання кандидата, зокрема при визначенні рівня її професійної компетентності.

Стосовно вказаних обставин Сорока О.П. під час співбесіди та в письмових поясненнях вказала, що під час первинного кваліфікаційного оцінювання вона набрала максимальну кількість балів за результатами тестування. Підставою для подання заяви про відставку стало ненабрання необхідної кількості балів саме за результатами виконання практичного завдання, а не недостатній рівень професійних знань.

Кандидат також наголосила, що під час конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за результатами виконання практичного завдання посіла 16 місце в рейтингу, а рівень її компетентності за результатами кваліфікаційного оцінювання був оцінений високими балами. На її думку, багаторічний стаж роботи у сфері права, зокрема 14  років на посаді судді, а також захист дисертаційного дослідження у 2021 році підтверджують її належний професійний рівень та компетентність.

Комісія вважає надані кандидатом пояснення достатніми для спростування наведених у висновку ГРД сумнівів щодо відповідності кандидата критеріям професійної компетентності, оскільки такі обставини самі по собі не можуть беззаперечно свідчити про недостатній рівень її професійних знань чи навичок.

Крім того, ГРД звернула увагу на обставини притягнення кандидата в 2015 році до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Зокрема, щодо Сороки О.П. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за керування транспортним засобом із несправним зовнішнім світловим приладом та відсутність чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Кандидат оскаржила зазначену постанову, за результатами розгляду чого суд її скасував, а провадження у справі закрито.

Стосовно вказаних обставин Сорока О.П. пояснила, що 15 грудня 2015 року щодо неї було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП у зв’язку з нібито керуванням транспортним засобом із несправним зовнішнім світловим приладом та відсутністю чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Кандидат зазначила, що не погодилася з обставинами, викладеними в постанові, оскільки вважала зупинку транспортного засобу та перевірку документів безпідставними, оскільки її автомобіль був справний, у зв’язку з чим оскаржила її в судовому порядку.

На уточнювальні запитання членів Комісії та представника ГРД кандидат підтвердила, що на момент зупинки транспортного засобу страховий поліс був прострочений приблизно на один–два місяці. Водночас вона зазначила, що оскаржувала постанову не у зв’язку з наявністю чи відсутністю поліса, а через те, що не погоджувалася із підставами її зупинки та висновком працівників поліції про несправність світлових приладів. За її словами, під час зупинки вона пояснила працівникам поліції, що зовнішні світлові прилади автомобіля є справними, що було ними фактично перевірено, однак попри це в постанові було зазначено про наявність такої несправності.

Кандидат зазначила, що саме у зв’язку з незгодою з обставинами, викладеними у постанові, та неправомірністю дій працівників поліції вона звернулася до суду. За результатами розгляду справи Дергачівським районним судом Харківської області скасовано зазначену постанову та закрито провадження у справі.

Оцінивши доводи ГРД, пояснення кандидата та матеріали кандидатського досьє, Комісія дійшла таких висновків.

Комісія враховує, що кандидат підтвердила факт керування транспортним засобом за відсутності чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що є порушенням вимог Правил дорожнього руху та не відповідає високим стандартам законослухняної поведінки, які висуваються до судді.

Водночас Комісія бере до уваги, що кандидат оскаржувала постанову не з підстав заперечення факту відсутності чинного страхового поліса, а у зв’язку із незгодою з іншими обставинами, вказаними працівником поліції, зокрема щодо підстав зупинки транспортного засобу та твердження про несправність світлових приладів.

Комісія також враховує, що кандидат послідовно зазначала про відсутність несправності транспортного засобу, про що повідомляла працівникам поліції під час винесення постанови, а також звернулася до суду для перевірки правомірності дій поліцейського. За результатами судового розгляду постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності було скасовано, а провадження у справі закрито.

З урахуванням наведеного Комісія вважає, що факт допущеного порушення свідчить про недотримання кандидатом окремої вимоги правил дорожнього руху, однак за відсутності інших обставин, які б вказували на системність такої поведінки, приховування інформації чи свідоме нехтування законом, сам по собі не може бути достатньою підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, ГРД звернула увагу на обставини, встановлені під час співбесіди 11 лютого 2019 року в межах конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а саме на те, що в поданих кандидатом деклараціях доброчесності судді були відсутні відповіді на окремі передбачені формою запитання.

На думку ГРД, подання декларації доброчесності передбачає обов’язок кандидата надати повну, достовірну та вичерпну інформацію щодо обставин, які мають значення для оцінювання відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

ГРД вважає, що незаповнення окремих розділів декларації або ненадання відповідей на передбачені нею запитання свідчить про неналежне виконання кандидатом обов’язку щодо її заповнення та перешкоджає належній перевірці відповідних обставин.

Стосовно вказаних обставин кандидат зазначила, що під час співбесіди в межах конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду йшлося про декларацію доброчесності кандидата на посаду судді Верховного Суду за 2017 рік, подану 05 вересня 2018  року, в якій дійсно залишилися незаповненими окремі пункти. На її думку, це могло бути наслідком технічної помилки або відсутності відповідних роз’яснень.

Водночас кандидат звернула увагу, що 24 січня 2018 року нею як діючою суддею було подано декларацію доброчесності судді за 2017 рік, у якій усі передбачені відомості були зазначені належним чином. На переконання кандидата, це свідчить про відсутність наміру приховати будь-яку інформацію та спростовує висновок про неможливість перевірки відповідних обставин.

На уточнювальне запитання члена Комісії щодо перевірки декларації перед її поданням кандидат зазначила, що саме ця ситуація стала для неї підставою для більш ретельної перевірки декларацій перед поданням і з того часу вона постійно здійснює таку перевірку.

Комісія враховує пояснення кандидата щодо подання декларації доброчесності кандидата на посаду судді за 2017 рік із незаповненими окремими пунктами, що, за її твердженнями, сталося ненавмисно та могло бути зумовлено технічною помилкою.

Комісія бере до уваги, що за цей самий період кандидатом була подана декларація доброчесності судді з належним заповненням відповідних відомостей, що не свідчить про намір приховати інформацію або унеможливити її перевірку. З огляду на наведене Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини самі по собі не свідчать про недоброчесність кандидата.

Також під час співбесіди Комісія обговорила з кандидатом підстави незазначення в деклараціях за 2018, 2022–2024 роки відомостей, які були їй відомі та підлягали декларуванню.

Так, Комісією встановлено, що відповідно до матеріалів досьє кандидата на посаду судді 23 квітня 2019  року Сорока О.П. отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 23 квітня 2019 року на підставі заяви.

Водночас у деклараціях за 2022–2024 роки Сорока О.П. не вказувала інформації про членство в Національній асоціації адвокатів України.

Крім того, з 18 квітня 2018 року Сорока О.П. є членом громадської організації «Асоціація суддів Харківської області» та входить до складу її правління. Водночас у деклараціях за 2018, 2022–2024 роки відомості про членство в зазначеній громадській організації та перебування у складі її правління відсутні.

Стосовно незазначення в деклараціях за 2022–2024 роки відомостей про членство в Національній асоціації адвокатів України кандидат пояснила, що вважала таке зазначення необов’язковим, оскільки її свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено в день його видачі – 23 квітня 2019 року. Кандидат наголосила, що фактично не здійснювала адвокатської діяльності, не брала участі в діяльності Національної асоціації адвокатів України та не сплачувала щорічні членські внески, у зв’язку з цим вона помилково не відобразила відповідні відомості в деклараціях.

Стосовно незазначення відомостей про членство в громадській організації «Асоціація суддів Харківської області» кандидат пояснила, що 18 квітня 2018 року стала членом цієї організації та була обрана до складу її правління. Водночас у деклараціях за  2022–2024 роки вона помилково не відобразила відповідні відомості, оскільки після виходу у відставку не брала участі в діяльності цієї громадської організації та вважала, що за таких обставин підстави для декларування цієї інформації відсутні.

Кандидат також зазначила, що не мала умислу приховувати інформацію про наявність у неї свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та членство в громадській організації «Асоціація суддів Харківської області». Допущені нею помилки було виправлено та відповідні відомості внесено до декларації за 2025 рік.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України Сорока О.П. отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2766, видане 23 квітня 2019  року Радою адвокатів Полтавської області, яке зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті  31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 23 квітня 2019 року на підставі заяви адвоката. 

Частиною шостою статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що з моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

Також з 18 квітня 2018 року Сорока О.П. є членом громадської організації «Асоціація суддів Харківської області» та входить до складу її правління.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» Сорока О.П. зобов’язана зазначати відомості про входження до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Водночас у деклараціях за 2018, 2022–2024 роки зазначена інформація відсутня. Під час співбесіди Сорока О.П. вказала, що помилково вважала, що не є членом Національної асоціації адвокатів України, оскільки її свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено. Крім того, після виходу у відставку вона не брала участі в діяльності громадської організації «Асоціація суддів Харківської області», у зв’язку з чим помилково вважала, що відомості про членство в цій організації не підлягають декларуванню.

Отже, встановлені обставини свідчать, що Сорока О.П. не зазначила в деклараціях відомості про членство в Національній асоціації адвокатів України та громадській організації «Асоціація суддів Харківської області», що формально є порушенням вимог антикорупційного законодавства.

Водночас Комісія враховує, що кандидат фактично не здійснювала адвокатської діяльності, право на її здійснення було зупинено, членські внески до Національної асоціації адвокатів України не сплачувались, а сама кандидат помилково вважала, що не є її членом. Крім того, після виходу у відставку кандидат не брала участі в діяльності громадської організації «Асоціація суддів Харківської області» та помилково вважала, що відомості про членство в ній не підлягають декларуванню. Комісія також бере до уваги, що відповідні відомості були надалі відображені кандидатом у декларації за 2025 рік.

З огляду на наведене Комісія дійшла висновку, що допущені кандидатом порушення мають формальний характер і самі по собі не свідчать про намір приховати інформацію чи про недоброчесність кандидата, однак зазначені недоліки свідчать про певну неуважність та недостатньо відповідальне ставлення Сороки О.П. до виконання вимог антикорупційного законодавства, що підлягає врахуванню Комісією під час оцінювання її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Водночас Комісією встановлено істотні обставини, які свідчать про невідповідність Сороки О.П. критеріям професійної етики та доброчесності.

Як зазначалось вище, відповідно до пунктів 2.13, 2.14 розділу 2 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Згідно з підпунктами 2, 3, та 5 пункту 18 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

- надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

- надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

- під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов’язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання кандидатом на посаду судді своїх обов’язків (пункт 19 Єдиних показників).

Відповідно до підпункту 1 пункту 19 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим.

Згідно з пунктом 9 Єдиних показників оцінювання відповідності показникам судді (кандидата на посаду судді) може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, з урахуванням давності та подальшої поведінки судді (кандидата на посаду судді).

Процедура кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів для підтвердження здатності здійснювати правосуддя є особливою процедурою, встановленою Конституцією України. Як підкреслюється в постанові Великої Палати Верховного Суду від  04 листопада 2020 року у справі № 200/9195/19-а, вона запроваджена для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу та обумовлена істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні.

Комісія відзначає, що під час процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.

У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді / кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).

І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку ГРД, кандидат на посаду судді повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, кандидат може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності показника, що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження кандидата є правдою.

Якщо кандидат на посаду судді не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони можуть мати вплив на авторитет судової влади, і кандидат має усвідомлювати необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.

Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

Комісія також відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Стосовно обставин набуття у власність Сорокою О.П. будинку загальною площею 461,6 кв.м на АДРЕСА_1 у селі Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області Комісія встановила таке.

Під час співбесіди 09 червня 2026 року з кандидатом було обговорено питання щодо недекларування в паперових деклараціях за 2012–2015 роки відомостей про земельну ділянку загальною площею 1 400 кв.м, розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Черкаська Лозова, АДРЕСА_1, на якій розташований житловий будинок загальною площею 431,60 кв.м, що належить кандидату на праві приватної власності з 17  листопада 2009 року, яка перебуває в її користуванні з 28 січня 2005  року.

Стосовно вказаного кандидат під час співбесіди та в письмових поясненнях повідомила, що з 2004 року до 2010 року проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з батьком своїх дітей. Земельна ділянка площею 1 400 кв.м, на якій розташований житловий будинок, належить на праві власності матері батька її дітей. За усною згодою власниці з  2004 року до 2009 року на цій земельній ділянці здійснювалося будівництво будинку, право власності на який кандидат набула 17 листопада 2009 року на підставі рішення суду та з цього часу постійно декларувала його.

Кандидат зазначила, що письмових договорів щодо користування земельною ділянкою не укладалося, тому вона помилково вважала, що за відсутності зареєстрованого права користування не зобов’язана декларувати цю земельну ділянку. Після запровадження електронного декларування та отримання відповідних роз’яснень Національного агентства вона почала вказувати земельну ділянку в деклараціях. Відомості про неї були вперше відображені в декларації за 2015 рік. Водночас кандидат наголосила, що не мала наміру приховувати зазначене майно, оскільки будинок, розташований на цій земельній ділянці, нею декларувався постійно.

Комісія бере до уваги пояснення Сороки О.П., проте звертає увагу на таке.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від  07 квітня 2011 року № 3206-VI, чинного на момент подачі паперової декларації за  2012  рік, суб’єкти декларування зобов’язані були подавати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру з повним і достовірним відображенням інформації про наявні у них права на майно. Вказаним нормативно-правовим актом затверджено форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, яка містила примітку з 14 пунктів щодо порядку її заповнення.

Зокрема, затвердженою формою паперової декларації в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» безпосередньо зазначено, що підлягає декларуванню «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним», у пункті 23 передбачено подання відомостей про такі об’єкти, як земельні ділянки.

Таким чином, положення антикорупційного законодавства, які були чинні на той час, чітко визначали порядок декларування об’єктів нерухомості, що перебували в користуванні суб’єкта декларування, зокрема земельної ділянки.

Комісією встановлено, що кандидат не дотрималась вказаних вимог, оскільки при заповненні паперових декларацій за 2012–2015 роки не зазначила в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» об’єкт нерухомості, який перебував у її фактичному користуванні.

Водночас, проаналізувавши надані кандидатом пояснення стосовно відсутності в розділі  ІІІ «Відомості про нерухоме майно» паперових декларацій за 2012–2015 роки відомостей про земельну ділянку, яка перебувала в її користуванні протягом цього періоду, Комісія вважає їх достатніми для спростування сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на те, що відомості про житловий будинок, який розташованій на цій земельній ділянці, кандидатом було вказано в розділі ІІІ паперових декларацій за  2012–2015 як такий, що належить їй на праві власності, та в деклараціях за наступні роки кандидат декларувала цю земельну ділянку як таку, що перебуває в її користуванні.

Крім того, Комісія звертає увагу, що згадані обставини були предметом обговорення з Сорокою О.П. під час співбесіди в межах конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та не були оцінені як такі, що свідчать про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Під час співбесіди з кандидатом також було обговорено питання щодо зазначення в деклараціях 2005 рік як дату набуття права користування земельною ділянкою.

Кандидат пояснила, що вказує саме 2005 рік, оскільки в 2004 році їй не було відомо про існування цієї земельної ділянки, і вона не мала до неї жодного відношення. Земельну ділянку 13 серпня 2004  року на підставі договору купівлі-продажу набула у власність мати батька її дітей. За її дозволом батько дітей у 2004 році розпочав будівництво житлового будинку, зокрема було закладено фундамент.

Кандидат зазначила, що про наявність земельної ділянки та будівництво будинку дізналася лише в січні 2005 року, коли її попросили разом із матір’ю батька дітей отримати державний акт на право власності на земельну ділянку. Після отримання акта вони разом відвідали земельну ділянку, де їй повідомили, що будинок будується для їхньої сім’ї. Саме з цього часу вона вважає, що фактично користувалася цією земельною ділянкою, тому й вказує 2005 рік як дату набуття права користування (відеозапис співбесіди https://youtu.be/CEH5P2a3GMU?t=10606, таймкод 02:56:43-03:00:13).

На запитання члена Комісії щодо підстав оформлення права власності на житловий будинок кандидат повідомила, що право власності на нього було оформлено в судовому порядку, оскільки земельна ділянка, на якій розташований будинок, не перебувала в її власності. За словами кандидата, за таких обставин оформлення права власності на будинок було можливим лише на підставі судового рішення.

Водночас, відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії щодо того, чи було у 2004 році розпочато самочинне будівництво, кандидат повідомила, що будівництво не було самочинним, оскільки мати батька її дітей, яка була власницею земельної ділянки, мала відповідний дозвіл на будівництво. За словами кандидата, власниця земельної ділянки прийняла рішення, що збудований будинок буде призначений для проживання та забезпечення її сім’ї (відеозапис співбесіди https://youtu.be/CEH5P2a3GMU?t=10850, таймкод 03:00:50-03:01:06).

Крім того, на запитання члена Комісії, чому право власності на будинок не було оформлено на особу, яка розпочала будівництво, з подальшим відчуженням будинку на користь кандидата, Сорока О.П. повідомила, що було прийнято рішення одразу оформити право власності на неї. За словами кандидата, вона також брала участь у будівництві будинку, зокрема у виборі будівельних матеріалів, благоустрої та озелененні прилеглої території. Крім того, будинок від початку будувався саме для проживання та забезпечення її родини (відеозапис співбесіди https://youtu.be/CEH5P2a3GMU?t=10867, таймкод 03:01:07-03:01:31).

На запитання члена Комісії щодо підстав звернення до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок кандидат повідомила, що, ймовірно, у позовній заяві вона просила визнати право власності на будинок як на самочинне будівництво, оскільки особисто не отримувала дозвіл на будівництво, а саме будівництво було розпочато раніше. Також кандидат зазначила, що не пам’ятає, чи надавала до суду копію дозволу на будівництво, отриманого матір’ю батька її дітей (відеозапис співбесіди  https://youtu.be/CEH5P2a3GMU?t=10892, таймкод 03:01:32-03:02:34).

На запит Комісії  Дергачівським районним судом Харківської області надано скан- копію матеріалів цивільної справи № 2-2464/09 за позовом Сороки О.П. до  Черкасько- Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво.

Проаналізувавши підстави звернення Сороки О.П. до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок, встановлено, що в позовній заяві Сорока О.П. зазначила, що на земельній ділянці за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Черкаська Лозова, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, за дозволом власниці земельної ділянки, вона за власні кошти здійснила будівництво житлового будинку загальною площею 431,60 кв.м.

Під час співбесіди 09 липня 2026 року, відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії, кандидат повідомила, що житловий будинок був об’єктом самочинного будівництва, оскільки земельна ділянка належала матері батька її дітей – ОСОБА_2, а не їй. Кандидат підтвердила, що дозвіл на будівництво дійсно був отриманий ОСОБА_2, однак вже після початку будівельних робіт та на будинок меншої площі. Сорока О.П. також пояснила, що будівництво здійснювалося за кошти батька її дітей, однак фактично вони спільно брали участь у його будівництві (відеозапис співбесіди https://youtu.be/t72K8lVDbfk?t=1570, таймкод  00:26:10-00:27:38).

Крім того, на запитання члена Комісії щодо того, хто саме здійснював фінансування будівництва житлового будинку, оскільки в позовній заяві зазначалося про здійснення будівництва за рахунок власних коштів кандидата, Сорока О.П. пояснила, що на той час вона проживала спільно з батьком її дітей, тому вважала кошти, використані на будівництво будинку, їхніми спільними коштами. Також наголосила, що батько її дітей не звертався до суду з позовом про визнання права власності на цей будинок, оскільки було прийнято рішення оформити право власності на будинок саме на неї (відеозапис співбесіди https://youtu.be/t72K8lVDbfk?t=1660, таймкод 00:27:40-00:28:17).

Оцінюючи пояснення кандидата щодо обставин будівництва житлового будинку та джерел його фінансування, Комісія звертає увагу на наявність у них істотних суперечностей.

Так, під час співбесіди 09 червня 2026 року кандидат зазначила, що будівництво будинку було розпочато в 2004 році, однак у цей період вона не була обізнана про існування земельної ділянки та початок будівельних робіт, а дізналася про це лише в січні 2005  року.

Водночас у позовній заяві про визнання права власності на самочинне будівництво кандидат зазначила, що будівництво житлового будинку було здійснено нею за власні кошти. З огляду на надані кандидатом пояснення щодо того, що на момент початку будівництва в 2004 році вона не знала про земельну ділянку та будівництво будинку, такі твердження викликають сумніви щодо можливості здійснення нею фінансування будівельних робіт у цей період.

Також під час співбесіди 09 червня 2026 року кандидат пояснила, що фінансування будівництва житлового будинку здійснювалося за рахунок коштів батька її дітей. Водночас вона зазначила, що брала участь у процесі будівництва, зокрема шляхом вибору будівельних матеріалів, а також здійснення благоустрою та озеленення прилеглої території.

Як вже зазначалось вище, у позовній заяві про визнання права власності на самочинне будівництво кандидат повідомила, що будівництво житлового будинку було здійснено нею за власні кошти.

Проте під час співбесіди 09 липня 2026 року кандидат змінила пояснення щодо джерела походження коштів, використаних на будівництво будинку. Відповідаючи на уточнювальні запитання члена Комісії, Сорока О.П. пояснила, що, оскільки вона проживала спільно з батьком її дітей, то вважала кошти, використані на будівництво будинку, їхніми спільними коштами.

Однак, як убачається з матеріалів цивільної справи № 2-2464/09, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, Сорока О.П. не надала документального підтвердження джерел фінансування будівництва житлового будинку, а також її фактичної участі у фінансуванні будівельних робіт.

Під час співбесіди кандидат також не надала чітких та логічних пояснень щодо розбіжностей між відомостями, зазначеними нею у позовній заяві про здійснення будівництва житлового будинку за власні кошти, та поясненнями, наданими під час співбесіди, відповідно до яких будівництво фінансувалося за рахунок коштів батька її дітей або їхніх спільних коштів.

Крім того, під час співбесіди 09 липня 2026 року кандидат зазначила, що батько її дітей не звертався до суду з позовом про визнання права власності на цей будинок, оскільки було прийнято рішення оформити право власності на будинок саме на неї. Водночас ці пояснення не узгоджуються з відомостями, викладеними в позовній заяві, де підставою для звернення до суду вказано здійснення будівництва за власні кошти кандидата.

Комісія також звертає увагу, що до отримання копії матеріалів цивільної справи №  2- 2464/09 та з’ясування членом Комісії під час співбесіди обставин, зазначених у позовній заяві, кандидат не повідомляла про здійснення будівництва житлового будинку за рахунок її власних коштів. Під час співбесід кандидат повідомляла, що будівництво фінансувалося за рахунок коштів батька її дітей, а її участь полягала у сприянні будівництву будинку та вирішенні окремих питань, пов’язаних із його облаштуванням.

Лише після уточнювального запитання члена Комісії кандидат пояснила, що, оскільки проживала спільно з батьком її дітей, вважала кошти, використані на будівництво будинку, спільними.

З огляду на викладене Комісія вважає, що пояснення кандидата щодо обставин будівництва будинку та джерел його фінансування не є послідовними та містять внутрішні суперечності, які не були усунуті під час співбесіди. Зокрема, зміна кандидатом пояснень щодо джерела походження коштів, використаних на будівництво будинку, відбувалася залежно від уточнювальних запитань членів Комісії, що не дозволяє вважати надані пояснення достатньо чіткими та узгодженими.

Комісія констатує, що важливим індикатором чесності є надання правдивих відомостей у процедурі оцінювання доброчесності та професійної етики, що є критичним з огляду на мету процедури оцінювання доброчесності.

На думку Комісії, наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо повноти, послідовності та достовірності інформації, наданої кандидатом стосовно обставин будівництва житлового будинку та джерел його фінансування.

Стосовно обставин, пов’язаних із самочинним будівництвом, Комісія встановила таке.

Відповідаючи на запитання членів Комісії щодо підстав звернення до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, кандидат пояснила, що вважала житловий будинок самочинним будівництвом, оскільки земельна ділянка, на якій він розташований, належала ОСОБА_2, а не їй, та особисто вона дозволу на будівництво не отримувала. Кандидат також зазначила, що дозвіл на будівництво був отриманий ОСОБА_2 вже після початку будівельних робіт та на будинок меншої площі.

Отже, з пояснень кандидата слідує, що підставою для віднесення нею цього об’єкта до самочинного будівництва було те, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, перебувала у власності іншої особи та кандидат дозвіл на будівництво не отримувала.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам та поясненням кандидата, Комісія має вийти за межі формального встановлення факту наявності в кандидата зареєстрованого права власності на житловий будинок та дослідити правову природу самочинного будівництва, умови, за яких об’єкт нерухомого майна може бути визнаний самочинним, а також правові підстави та обставини, за яких особа може набути право власності на такий об’єкт у судовому порядку, оскільки вони мають значення для оцінки послідовності, повноти та достовірності пояснень кандидата, а також її відкритості та доброчесності.

Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу  України (далі – ЦК України) (у редакції, чинній на момент звернення Сороки О.П. із позовною заявою до суду) самочинно збудованим вважається об’єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об’єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту; 3) об’єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті  376  ЦК України ознак свідчить про те, що об’єкт нерухомості є самочинним.

Водночас Комісією встановлено таке.

Так, рішенням VII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 01 вересня 2006 року, прийнятим за результатами розгляду висновку Дергачівського архітектурно-планувального бюро щодо можливості розташування та будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд на земельній ділянці за адресою: село Черкаська Лозова, АДРЕСА_1, власнику земельної ділянки ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку за індивідуальним проєктом у два поверхи на п’ять житлових кімнат, житловою площею 205,96 кв.м, загальною (корисною) площею 278,80 кв.м, а також господарського блоку «_», басейну «_» та зливної ями «_». Цим же рішенням ОСОБА_1 було зобов’язано після завершення будівництва здати житловий будинок в експлуатацію приймальній комісії сільської ради.

Крім того, саме ОСОБА_1 як власником об’єкта було замовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташований за адресою: село Черкаська Лозова, АДРЕСА_1, загальною площею 431,6 кв. м, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи № 2-2464/09.

Також у матеріалах цієї цивільної справи міститься висновок про стан забудови присадибної земельної ділянки, складений відділом містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації на замовлення ОСОБА_1.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що під час його підготовки були використані, зокрема, результати обстеження садиби інженером Комунального підприємства «Архітектурне бюро Дергачівського району», а також технічна документація щодо надання дозволу на будівництво відповідно до рішення VII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради від  01 вересня 2006 року.

Метою складання зазначеного висновку було визначення стану забудови земельної ділянки, технічного стану житлового будинку і господарських споруд, їх відповідності будівельним нормам і правилам, а також можливості прийняття об’єкта в експлуатацію.

Із висновку вбачається, що на підставі рішення сільської ради та виданої технічної документації ОСОБА_1 у 2009 році здійснила будівництво двоповерхового житлового будинку загальною площею 431,60 кв.м. Компетентним органом встановлено, що будівництво виконано без порушення норм планування та забудови, однак із відхиленням від технічної документації. Будівництво не порушує права та інтереси інших осіб, власників суміжних домоволодінь.

За таких обставин наявні документи свідчать про те, що будівництво здійснювалося на земельній ділянці, відведеній для відповідної мети, на підставі рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво, а після завершення будівництва власником (ОСОБА_1) були замовлені технічний паспорт на житловий будинок та висновок щодо відповідності забудови вимогам законодавства і можливості прийняття об’єкта в експлуатацію.

Комісія зауважує, що сам по собі факт відхилення від проєктної документації або збільшення площі об’єкта нерухомості не є достатньою правовою підставою для висновку про самочинний характер будівництва.

Натомість висновок відділу містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації прямо підтверджує, що будівництво виконано без порушення норм планування та забудови та не порушує права та інтереси інших осіб, власників суміжних домоволодінь.

Комісія критично оцінює пояснення кандидата про відсутність дозволу на будівництво, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами цивільної справи. Звертаючись до суду, кандидат у позовній заяві посилалася на рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво, а отже, була обізнана як про факт його існування, так і про його зміст.

Крім того, наведені пояснення не відповідають первісній процесуальній позиції кандидата. Як убачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги, кандидат посилалася на те, що будинок було збудовано за її кошти, а земельна ділянка, на якій він розташований, їй не належала.

Комісія також критично оцінює пояснення кандидата про те, що підставою для звернення до суду було відсутність у неї права на земельну ділянку, оскільки надані нею документи підтверджували наявність у власника дозволу на будівництво та відсутність істотних порушень будівельних норм і правил. За таких обставин зазначене кандидатом обґрунтування не узгоджується з іншими матеріалами справи та саме по собі не свідчить про самочинний характер будівництва.

Оцінюючи поведінку кандидата з точки зору показника «чесність», Комісія виходить не із самого факту звернення до суду, який є конституційно гарантованим правом кожної особи, а з добросовісності реалізації цього права та відповідності процесуальної позиції кандидата фактичним обставинам, які були їй відомі.

Матеріали цивільної справи свідчать, що, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку статті 376 ЦК України, кандидат одночасно подала документи, зміст яких свідчив про інші фактичні обставини. Зокрема, на момент звернення до суду кандидату були відомі документи, які підтверджували, що будівництво здійснювалося на земельній ділянці, відведеній для відповідної мети, на підставі рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво, а компетентним органом не було встановлено істотних порушень будівельних норм і правил.

За таких обставин викликає сумніви внутрішня послідовність та добросовісність процесуальної позиції кандидата. З одного боку, вона обґрунтовувала свої вимоги документами, які свідчили про наявність дозволу на будівництво та відсутність встановлених істотних порушень будівельних норм і правил. З іншого боку, вона просила суд застосувати статтю 376 ЦК України, яка регулює правові наслідки самочинного будівництва.

Водночас кандидат не могла не усвідомлювати юридичного значення документів, на які сама посилалася. На відміну від пересічного учасника цивільного процесу, кандидат на посаду судді має високий рівень юридичної підготовки, а тому від нього обґрунтовано очікується здатність правильно оцінювати правову природу відповідних документів та наслідки їх подання до суду.

На думку Комісії, звичайний розсудливий спостерігач може обґрунтовано поставити під сумнів чесність та добросовісність такої поведінки. Хоча кожна особа має право на звернення до суду та обрання способу судового захисту, реалізація цього права особою, яка претендує на здійснення правосуддя, повинна відповідати підвищеним стандартам чесності та професійної етики.

Суддя або кандидат на посаду судді не повинен використовувати юридичні механізми у спосіб, який може створити обґрунтоване враження про намагання досягти бажаного результату всупереч відомим йому фактичним обставинам або шляхом зайняття взаємовиключних правових позицій, оскільки такі дії не узгоджуються зі стандартом відкритості, добросовісності та послідовності, яких суспільство обґрунтовано очікує від кандидата на посаду судді.

З огляду на наведене така поведінка здатна викликати в розсудливого спостерігача обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата показнику «чесність», оскільки може негативно впливати на авторитет правосуддя та рівень суспільної довіри до судової влади.

Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XX чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року, визначає, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону.

У пункті 76 постанови від 24 червня 2020 року у справі № 9901/764/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.

Оцінивши сукупність встановлених обставин, непослідовність пояснень кандидата щодо обставин будівництва житлового будинку та джерел його фінансування, а також суперечності між її процесуальною позицією під час звернення до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво та документами, на які вона посилалася, Комісія має обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.

Комісія зауважує, що зазначені обставини не були предметом дослідження та обговорення з кандидатом під час її участі в конкурсі до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, тому не були предметом їх оцінки в межах відповідної кваліфікаційної процедури.

У контексті дослідження відповідності Сороки О.П. критеріям доброчесності та професійної етики Комісія надає оцінку також обставинам виправлення кандидатом описок у власних рішеннях.

Під час співбесіди Сорока О.П. повідомила, що під описками розуміє, зокрема, технічні помилки та арифметичні неточності. Водночас у резолютивній частині судового рішення не можуть бути виправлені такі істотні питання, як вид та строк покарання, оскільки виправленню підлягають лише очевидні технічні помилки, які не змінюють змісту судового рішення.

Предметом обговорення були такі судові рішення.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 березня 2016 року у справі № 646/2551/16-к виправлено описку в резолютивній частині ухвали цього ж суду від 29 лютого 2016 року, постановленої за результатами розгляду клопотання прокурора про надання тимчасового доступу до документів. У першому абзаці резолютивної частини ухвали замість слова «задовольнити» зазначено «задовольнити частково», що фактично уточнило обсяг задоволених судом вимог прокурора.

Стосовно цих обставин кандидат пояснила, що у справі № 646/2551/16-к фактично було виправлено формулювання резолютивної частини ухвали щодо задоволення клопотання прокурора – із «задовольнити частково» на «задовольнити». На думку кандидата, таке виправлення не мало істотного правового значення, оскільки в другому абзаці резолютивної частини ухвали судом було чітко визначено перелік документів, щодо яких надано тимчасовий доступ та можливість їх вилучення.

Комісія критично оцінює такі пояснення кандидата, оскільки зі змісту ухвали вбачається, що зазначена зміна не зводилася виключно до виправлення технічної описки. Так, у мотивувальній частині ухвали суду від 29 лютого 2016 року також було вказано про часткове задоволення клопотання прокурора, що узгоджувалося із відповідним формулюванням у резолютивній частині ухвали.

За таких обставин зміна формулювання із «задовольнити частково» на «задовольнити» стосувалася не лише технічної неточності, а фактично змінювала зміст прийнятого судового рішення щодо обсягу задоволених вимог. Водночас наявність у резолютивній частині переліку документів, до яких надано тимчасовий доступ, сама по собі не спростовує того, що виправлення торкнулося суті формулювання судового рішення.

Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 березня 2017  року у справі № 646/1709/17 виправлено описку в мотивувальній та резолютивній частинах постанови цього ж суду від 27 березня 2017  року у справі № 646/1709/17 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, а саме: внесено зміни до мотивувальної та резолютивної частин постанови в частині стягнення з правопорушника судового збору в розмірі 320 грн.

Кандидат пояснила, що у справі № 646/1709/17 внесення змін до постанови суду шляхом виправлення описки було зумовлено необхідністю звільнення особи, яка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи та має інвалідність ІІ групи, від сплати судового збору у розмірі 320 грн.

Комісія враховує наведені кандидатом пояснення щодо підстав внесення змін до судового рішення, однак зазначає, що такі зміни не мали характеру технічної описки, оскільки фактично призвели до зміни постанови в частині вирішення питання про сплату судового збору.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 березня 2017  року у справі № 646/1082/17 виправлено описку в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017  року у справі № 646/1082/17 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КУпАП. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення призначене судом адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн, а також стягнення із правопорушника судового збору в розмірі 320 грн замінено на захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, у виді попередження. Таким чином, фактично було змінено вид застосованого адміністративного стягнення та вирішено питання про відсутність підстав для стягнення судового збору шляхом виправлення описки.

Стосовно вказаних обставин Сорока О.П. пояснила, що шляхом виправлення описки змінено адміністративне стягнення неповнолітньому правопорушнику зі штрафу на попередження у зв’язку з відсутністю в останнього самостійного доходу. Крім того, кандидат зазначила, що такі зміни, на її думку, не вплинули на суть судового рішення, оскільки особу вже було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Комісія критично оцінює такі пояснення кандидата, оскільки посилання на відсутність у неповнолітнього правопорушника самостійного доходу не узгоджується з вимогами статті 13 КУпАП, відповідно до якої до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років за загальним правилом застосовуються заходи впливу, передбачені статтею  24-1  КУпАП, а не адміністративні стягнення у виді штрафу, крім випадків, прямо передбачених законом.

Таким чином, питання про застосування до неповнолітнього правопорушника попередження мало вирішуватися під час постановлення судового рішення, а не шляхом виправлення описки, оскільки внесені зміни фактично призвели до зміни виду застосованого стягнення.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 травня 2015 року у справі № 646/2519/15 виправлено описку, допущену в резолютивній частині вироку цього ж суду від 14 травня 2015 року.

Вироком суду обвинувачену визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 395 Кримінального кодексу України (далі – КК  України), та призначено покарання у виді 1 місяця арешту. На підставі статей 71, 72 КК  України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 грудня 2010 року та остаточно визначено покарання у виді 5 місяців 15 днів арешту.

Ухвалою про виправлення описки резолютивну частину вироку викладено в редакції, відповідно до якої остаточним покаранням визначено 5 місяців 15 днів позбавлення волі замість 5 місяців 15 днів арешту, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Стосовно зазначених обставин кандидат пояснила, що заміна виду покарання шляхом виправлення описки була помилковою, оскільки фактично йшлося не про виправлення технічної описки, а про усунення судової помилки. Однак на той момент вона не вбачала іншого процесуального способу її усунення, окрім виправлення описки.

Кандидат також повідомила, що внесені зміни не змінювали суті прийнятого рішення, оскільки особу було визнано винуватою та притягнуто до кримінальної відповідальності. За її поясненнями, необхідність внесення змін була зумовлена неправильним застосуванням статті  72 КК України: під час ухвалення вироку вона помилково здійснила перерахунок покарання, застосувавши співвідношення «одному дню арешту відповідає один день позбавлення волі», тоді як відповідно до статті 72 КК України правильним є співвідношення, за яким одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Комісія критично оцінює пояснення кандидата, оскільки внаслідок такого «виправлення описки» було фактично змінено вид призначеного особі покарання – з арешту на позбавлення волі, що призвело до погіршення її правового становища. Таким чином, шляхом виправлення описки кандидат фактично змінила зміст резолютивної частини вироку, хоча інститут виправлення описок призначений для усунення технічних неточностей, а не для перегляду судового рішення по суті. Такі зміни за своєю правовою природою виходять за межі повноважень суду під час вирішення питання про виправлення описки та фактично становлять перегляд власного судового рішення, що належить до компетенції суду апеляційної інстанції.

Вказані висновки Комісії підтверджуються ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року у справі № 646/2519/15-к, якою зазначену ухвалу про виправлення описки скасовано. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, змінивши шляхом виправлення описки вид остаточного покарання та продовживши дію запобіжного заходу, фактично вийшов за межі своїх повноважень і змінив зміст судового рішення.

Крім того, під час співбесіди з кандидатом Комісією було обговорено й інші ухвали про виправлення описок, які стосувалися виключно технічних або арифметичних помилок, зокрема неправильного зазначення прізвища судді (справи № 646/881/14-ц, № 646/1998/14-ц), виправлення семи описок в одному судовому рішенні (справа № 646/5790/16-ц), а також численних описок щодо прізвищ сторін, дат ухвалення судових рішень, сум, що підлягали стягненню, сум судового збору та інших неточностей, які не змінювали змісту судових рішень по суті.

Водночас Комісія звертає увагу, що значна кількість допущених технічних помилок викликає певне занепокоєння з точки зору уважності при підготовці судових рішень. Самі по собі ці обставини не свідчать про несумлінність судді Сороки О.П., однак Комісія враховує їх як такі, що впливають на оцінювання кандидата в межах співбесіди.

Надаючи оцінку вказаним обставинам та поясненням кандидата вцілому, Комісія зазначає, що виправлення резолютивної частини рішення під виглядом описки є недопустимим. Опискою є зроблена судом механічна  (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо; пункт 5 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2025 року у справі № 990/199/24).

Резолютивна частина рішення є його ключовим елементом, у якому міститься безпосередній висновок суду по суті спору. Внесення будь-яких змін до резолютивної частини під виглядом виправлення описки, особливо якщо це стосується зміни призначеного адміністративного стягнення чи зміни виду призначеного покарання, може поставити під сумнів легітимність такого рішення і може означати перегляд власного рішення по суті, що виходить за межі повноважень суду першої інстанції. Якщо виправлення так званої «описки» в резолютивній частині рішення фактично змінює його зміст, то йдеться вже не про технічну описку, а про зміну самого рішення по суті. Такі помилки мають «виправлятись» не судом, який ухвалив первинне рішення, а судом апеляційної інстанції.

Отже, Комісія при оцінці цієї інформації позбавлена можливості спростувати сумнів у тому, що суддею першої інстанції було фактично перевищено власні повноваження, оскільки виправлення помилок щодо заміни адміністративного стягнення на заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, та щодо виду призначеного покарання в резолютивній частині рішення є прерогативою апеляційного суду і не може бути підставою для зміни резолютивної частини судового рішення шляхом виправлення «описки» як способу уникнення відповідальності за помилкові правові висновки.

Зазначені обставини свідчать про можливе зловживання кандидатом інструментом виправлення описки для зміни суті рішення. Це негативно впливає на оцінювання кандидата за критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність».

Комісія також дослідила декларації доброчесності судді Сороки О.П.

Так, у паперових деклараціях доброчесності судді за 2016–2017 роки та в електронній декларації доброчесності судді за 2017 рік Сорока О.П. у пункті 18 підтвердила, що нею пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Водночас у пункті 17 вказаних декларацій доброчесності судді Сорока О.П. підтвердила, що нею не приймались одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Під час засідання кандидат не заперечувала, що допустила помилки під час заповнення декларацій доброчесності судді за 2016–2017 роки. Вона пояснила, що не проходила перевірки відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Водночас кандидат проходила перевірку відповідно до Закону України «Про очищення влади», у зв’язку з чим помилково ототожнила зазначені види перевірок та проставила в пункті 18 декларацій доброчесності позначку «Підтверджую».

Комісія вкотре відзначає, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від судді (кандидата на посаду судді) уникати неналежної поведінки як при виконанні посадових обов’язків, так і в особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя. Суддя (кандидат на посаду судді) повинен поважати закон, додержуватись його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Згідно з пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.

Загальні правила подання декларації доброчесності судді встановлено статтею 62 Закону.

Частиною першою статті 62 Закону (у редакції, чинній на момент заповнення та подання суддею декларації) передбачалося, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону); за відсутності доказів іншого твердження судді в декларації вважаються достовірними (частина п’ята статті 62 Закону).

Обов’язок подавати декларацію доброчесності не є формальністю. Законодавець визначив, що декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (пункт 19 частини першої статті 106 Закону).

Заповнюючи декларацію доброчесності суддя зобов’язаний не лише надавати правдиві і повні твердження, але й бути уважним для уникнення помилок.

Кандидат під час заповнення паперових декларацій доброчесності судді за 2016– 2017  роки та електронної декларації доброчесності судді за 2017 рік допускала одну й ту саму помилку, вказуючи позначку «Підтверджую» у пунктах 17 «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»» та 18 «Мною пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення мною присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення мене до дисциплінарної відповідальності». Вказані твердження є взаємовиключними. Це свідчить про систематичну неуважність кандидата під час заповнення декларації доброчесності судді за 2016–2017  роки.

Під час дослідження досьє Комісією також встановлено, що кандидатом у 2025 році було подано чотири декларації доброчесності кандидата на посаду судді: 13 березня 2025  року – без зазначення звітного періоду; 17 березня 2025 року – із зазначенням звітного періоду «за 2025 рік»; 22 квітня 2025 року – із зазначенням звітного періоду «за 2024 рік»; 26  квітня 2025  року – із зазначенням звітного періоду «за 2024 рік».

У всіх цих деклараціях у пункті 17 «Мною не відвідувалася територія російської федерації та/або тимчасово окупована російською федерацією територія України після 01 січня 2015 року» кандидат проставив позначку «Не підтверджую».

Стосовно зазначених обставин кандидат пояснила, що після подання першої декларації доброчесності кандидата на посаду судді у 2025 році вона неодноразово перевіряла її зміст та щоразу виявляла окремі помилки. У зв’язку з цим у межах установленого строку подання декларації доброчесності вона після виправлення виявлених недоліків подавала нові редакції декларації доброчесності. Саме з цих причин у 2025 році нею було подано чотири декларації доброчесності.

Комісія вважає такі пояснення Сороки О.П. прийнятними та такими, які не дають достатньо підстав, щоб ставити під сумнів доброчесність кандидата, оскільки відповідні декларації доброчесності були подані в межах строку, встановленого законом для їх подання, з метою виправлення допущених помилок.

Стосовно проставлення позначки «Не підтверджую» у пункті 17 декларацій доброчесності кандидата на посаду судді «Мною не відвідувалася територія російської федерації та/або тимчасово окупована російською федерацією територія України після 01 січня 2015 року» кандидат пояснила, що у 2016 році вона відвідувала територію рф, а саме перебувала в аеропорту міста Бєлгород під час подорожі до Королівства Таїланду. Після цього випадку територію рф вона більше не відвідувала.

Кандидат зазначила, що під час подання декларації доброчесності кандидата на посаду судді, яка не містила визначення звітного періоду, у 2023 році вона проставила в пункті  17  позначку «Не підтверджую», оскільки факт відвідування території рф у 2016 році мав місце після 01 січня 2015 року. Під час подання декларації доброчесності за 2024 рік вона не була впевнена, як правильно вказати відомості в пункті 17. Незважаючи на те, що протягом 2024 року територію рф вона не відвідувала, вважала, що формулювання цього пункту стосується усього періоду після 01 січня 2015 року. Саме з цієї причини вона знову проставила позначку «Не підтверджую».

Водночас слід зауважити, що Правила заповнення та подання форми декларації доброчесності кандидата на посаду судді, змінено рішенням Комісії від 11 січня 2024 року №  1/зп-24 (далі – Правила). У пункті 4 цих Правил чітко визначено, що в декларації зазначаються відомості щодо обставин, які мали місце упродовж звітного періоду та актуальні станом на 31 грудня звітного року. Отже, під час заповнення декларації доброчесності за 2024 рік кандидат мала керуватися саме цими вимогами.

За таких обставин пояснення кандидата про нерозуміння порядку заповнення пункту  17 декларації не можуть бути визнані достатньо переконливими, оскільки відповідні Правила однозначно визначають часові межі відомостей, що підлягають декларуванню. Від кандидата на посаду судді, який зобов’язаний сумлінно та уважно виконувати вимоги законодавства, обґрунтовано очікується належне ознайомлення зі змістом нормативно встановлених правил заповнення декларації та їх правильне застосування.

Комісія також зауважує, що з огляду на те, що декларація доброчесності подається за відповідний звітний період, проставлення кандидатом позначки «Не підтверджую» у пункті  17 декларації за 2024 рік могло створити у стороннього спостерігача обґрунтоване враження про можливе відвідування нею території рф саме протягом звітного періоду –2024  року.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, Комісія виходить із того, що допущені кандидатом помилки під час заповнення декларацій доброчесності кандидата на посаду судді та декларацій доброчесності судді не свідчать про умисне приховування інформації чи намагання ввести Комісію в оману. Водночас їх повторюваність, а також неповне врахування вимог Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності кандидата на посаду судді свідчать про недостатньо уважне ставлення кандидата до виконання обов’язку щодо належного заповнення офіційних документів. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нестачі внутрішньої дисципліни і недостаток старанності, що є важливими рисами в діяльності судді. Зазначені обставини негативно впливають на оцінювання кандидата за показником «сумлінність».

Крім того, члени Комісії обговорили обставини, пов’язані з наявністю в кандидата податкового боргу.

На запит Комісії Головне управління Державної податкової служби у Харківській області надало відповідь (лист від 19 червня 2026 року № 12093/5/20-40-13-05-15), відповідно до якої Сорока О.П. має податковий борг у розмірі 1 780,40 грн – залишок непогашеної пені, нарахованої за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як зазначено в листі, податок на нерухоме майно за 2024 рік, визначений податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2024 року № 0415610-2416-2028UA63120130000010762 у сумі 8 350,88 грн, із граничним строком сплати до 15 вересня 2024 року, був сплачений Сорокою  О.П. лише 29 березня 2026 року в сумі 8 849,41 грн, тобто з порушенням установленого строку сплати.

У зв’язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов’язання відповідно до вимог статті  129 Податкового кодексу України кандидату було нараховано пеню в розмірі 2 278,96  грн за період з 16 вересня 2024 року до 29 березня 2026 року. З цієї суми 29  березня 2026 року було погашено 498,56 грн. З урахуванням здійснених платежів станом на дату надання відповіді залишок непогашеної пені становив 1 780,40 грн.

Стосовно зазначених обставин кандидат під час співбесіди пояснила, що їй не було відомо про нарахування пені, оскільки податкове повідомлення-рішення про її сплату вона не отримувала. Кандидат вказала, що в 2026 році їй надійшло податкове повідомлення-рішення від контролюючого органу щодо необхідності сплати податку на нерухоме майно, після чого вона сплатила суму податку, зазначену в цьому повідомленні.

Відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії щодо сплати суми, яка перевищувала розмір податкового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні (8 350,88 грн), оскільки фактично нею було сплачено 8 849,41 грн, кандидат пояснила, що здійснила оплату саме тієї суми, яка була зазначена в отриманому нею повідомленні. Відомостей про необхідність сплати пені в розмірі 1 780,40 грн у цьому повідомленні не містилося.

Кандидат також зазначила, що сплачує податки після отримання відповідних податкових повідомлень-рішень від контролюючого органу та не користується сервісом «Електронний кабінет платника податків».

Оцінюючи вказані обставини Комісія враховує, що виникнення податкового боргу не було пов’язане з умисним ухиленням кандидата від виконання податкового обов’язку або приховуванням відповідної інформації. Кандидат пояснила, що сплатила визначене податковим повідомленням-рішенням податкове зобов’язання після його отримання, а про нарахування пені їй відомо не було.

Водночас Комісія звертає увагу, що обов’язок платника податків щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання не залежить виключно від отримання податкового повідомлення-рішення, оскільки особа як власник об’єкта оподаткування має проявляти належну обачність та відповідальність у питаннях виконання своїх податкових обов’язків.

Кандидат, будучи особою, яка претендує на зайняття посади судді, має усвідомлювати підвищені вимоги до особистої відповідальності, зокрема щодо контролю за виконанням власних фінансових і податкових зобов’язань.

Комісія звертає увагу, що отримання інформації про наявність податкових зобов’язань та стан розрахунків із бюджетом не становило для Сороки О.П. об’єктивних перешкод, оскільки платникам податків забезпечено можливість отримання такої інформації за допомогою електронного сервісу «Електронний кабінет платника податків». Неперевірка стану розрахунків із бюджетом, зокрема невикористання доступних способів контролю за наявністю податкових зобов’язань, свідчить про недостатню уважність до виконання такого обов’язку.

Ураховуючи незначний розмір залишку податкового боргу, відсутність даних про умисне ухилення від сплати податків та пояснення кандидата щодо причин виникнення заборгованості, Комісія не вважає ці обставини такими, що самостійно свідчать про невідповідність кандидата критерію доброчесності. Водночас зазначені обставини негативно впливають на оцінювання кандидата за показником «сумлінність», оскільки вказують на недостатню уважність та належний рівень самоконтролю при виконанні обов’язків, передбачених податковим законодавством.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, ухваленої у справі № 9901/355/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критерію доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

Оцінюючи наведені обставини в їхній сукупності, Комісія виходить із того, що саме сукупний ефект встановлених фактів, а не кожен із них окремо формує обґрунтований сумнів у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

З огляду на вказані обставини Комісія вважає, що наявні обґрунтовані сумніви у відповідності Сороки О.П. критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність».

Пунктами 2.13.2, 2.13.4 розділу 2 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за показниками «чесність» та «сумлінність».

Відповідно до пункту 5.10 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Сукупність встановлених фактичних даних дає Комісії підстави для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показникам «чесність» та «сумлінність», що своєю чергою є достатнім для того, щоб вважати її такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала.

Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	49,7	354,7
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	150
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	115
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	17	37,5
	Безперервний розвиток	20,5
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,75	39
	Ефективна взаємодія	9,75
	Стійкість мотивації	9,5
	Емоційна стійкість	10
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	431,2

Таким чином, кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Сороки Олени Павлівни вимогам до кандидата на посаду судді.

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Сорока Олена Павлівна набрала 431,2  бала.

Визнати Сороку Олену Павлівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                           Олексій ОМЕЛЬЯН

Члени Комісії:                                                                                        Ярослав ДУХ

                                                                                                                  Ігор КУШНІР

                                                                                                                  Володимир ЛУГАНСЬКИЙ