А особу судді не врахували-то! Чому іноді ВРЮ оголошує «дисциплінарну амністію» володарям мантій, які, на думку ВККС, заслуговують на догани?
Буває, у Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів не збігаються думки щодо необхідності карати законника доганою за певні проступки. Чи можливо при вирішенні питання про дисциплінарне стягнення правильно врахувати характер проступку судді та його наслідки, дослідити особу служителя Феміди та ступінь його вини?
Недостатньо викладених обставин
17 січня 2013 р. ВККС оголосила В’ячеславу Шурупову із Суворовського районного суду м.Одеси догану за затягування слухання: одна з кримінальних справ перебувала в його провадженні майже 3 роки. «Перевищення розумних строків розгляду справи порушує права особи, гарантовані п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», — зазначається в рішенні комісії.
ВККС указала, що «справа призначалася до розгляду з періодичністю від 1 до 3 місяців». Причини відкладення були різними: неодноразова неявка захисників, прокурора, потерпілої, одного з підсудних та їхніх законних представників; клопотання прокурора про ознайомлення з матеріалами справи та його зайнятість в іншому судовому процесі; клопотання сторони захисту про підготовку до судових дебатів та письмових пояснень; невиконання примусового приводу потерпілої, її законного представника та експерта; перебування володаря мантії в нарадчій кімнаті в інших справах. Виходить,
часто В.Шурупов «натискав» у справі на паузу з об’єктивних причин.
«Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів», — уважає комісія.
В.Шурупов, зокрема, пояснив, що «протягом усього часу розгляду зазначеної справи головуючим неодноразово роз’яснювалось учасникам процесу право на заявлення відводів. Але жодного разу будь-яким учасником процесу не було подано заяву про відвід судді, як і не було заявлено скарг чи зауважень з приводу дій та рішень головуючого судді, у тому числі щодо тривалого розгляду справи». Тобто нарікань на В.Шурупова під час розгляду згаданої кримінальної справи не було.
Проте комісія стояла на своєму: такі пояснення не можуть спростувати факт перевищення законником розумних строків розгляду кримінальної справи та призначення засідань з великими інтервалами.
В.Шурупов оскаржив рішення ВККС до ВРЮ. Остання 24 грудня минулого року скасувала вердикт «кваліфікаційників». «Викладені в рішенні ВККС обставини не є достатніми для висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку», — зазначається в рішенні ВРЮ.
Вона вважає, що комісія дала оцінку лише характеру проступку та його наслідкам. Однак не врахувала особу судді, ступінь його вини та обставини, що впливають на можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Здивувало те, що ВРЮ у своєму рішенні, на відміну від ВККС, не обгрунтувала свою думку, а тільки констатувала: досліджено не всі обставини. Проте, найімовірніше, цей вердикт ради — виняток, а не правило. Адже зазвичай конституційний орган детально аналізує всі факти, «сканує» особу законника й обгрунтовує кожну свою думку.
Кожний факт — важливий
«Справа В.Шурупова» — не єдина, в якій ВРЮ вказала на те, що ВККС не врахувала вимог ч.2 ст.87 закону «Про судоустрій і статус суддів»: «При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності».
Так, 10 вересня 2013 р. ВРЮ скасувала рішення ВККС (від 14.03.2013) про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Березівського районного суду Одеської області Олександра Дєткова (працює суддею 11 років). Він розглядав справу про стягнення коштів, не сплачених при звільненні, та стягнення невиплаченої зарплати.
ВККС покарала його за недотримання розумних строків слухання цієї справи. У своєму рішенні комісія вказала на те, що законник вирішив питання про відкриття провадження у справі лише через 3 тижні після її передання до провадження судді. Попереднє засідання володар мантії провів не в 10-денний строк (як записано в законі), а тільки через 1,5 місяця. З моменту відкриття провадження у вищезгаданій цивільній справі до задоволення заяви позивачів про відвід О.Дєткова справа перебувала в його провадженні протягом 3 місяців.
У свою чергу законник пояснив, що тривалий розгляд справи був зумовлений його значним навантаженням, відсутністю помічника (майже 2 роки) та перебуванням інших суддів у відпустках та на лікарняних.
О.Дєтков зауважив, що в листопаді 2012 р. навчався в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів. А це, на його думку, також вплинуло на строки розгляду справ.
ВРЮ взяла всі ці аргументи до уваги. Також вона з’ясувала, що у 2012 р. О.Дєтков розглянув 615 справ (мав найбільше навантаження в суді). До того ж конституційний орган дійшов висновку (на основі даних, отриманих з копій журналів судових засідань), що «розгляд згаданої справи неодноразово відкладався у зв’язку зі здійсненням правосуддя в інших справах, що є об’єктивними причинами неможливості розгляду справи у строки, встановлені ч.1 ст.157 ЦПК».
Крім того, ВРЮ стало відомо, що О.Дєтков неодноразово звертався до очільників Апеляційного суду Одеської області та Березівського райсуду Одеської області про надання йому можливості працювати у вихідні дні. Проте це питання вирішено не було.
«На переконання ВРЮ, ВККС при обранні дисциплінарного стягнення судді не врахувала фактичну відсутність негативних наслідків, ступінь вини судді та не дослідила його особу, як і не врахувала статистичних показників його роботи», — резюмував конституційний орган.
Тобто Рада, розглядаючи скарги служителів Феміди на вердикти «кваліфікаційників», намагається врахувати всі обставини справи, детально аналізує дії законників, установлює причинно-наслідкові зв’язки. Вона бере до уваги: навантаження на володаря мантії; те, скільки законників працює в суді, скільки є вакансій; інформацію, чи притягували його раніше до дисциплінарної відповідальності; те, скільки років він служить Феміді; те, чи були раніше нарікання на його роботу тощо. До речі, іноді ВРЮ враховує навіть особисті причини, які можуть вплинути на емоційний та психологічний стан судді й, відповідно, на його здатність належним чином виконувати обов’язки.
Погодитися з ВККС
Проте Рада не тільки скасовує рішення «кваліфікаційників». Часто вона погоджується з їхньою думкою. Так, у 2012 р. Віолетта Спаї, котра працювала в Амур-Нижньодніпровському райсуді м.Дніпропетровська, отримала догану. Служителька Феміди оскаржила відповідне рішення ВККС до ВРЮ.
Остання встановила, що В.Спаї відкрила провадження в одній зі справ у грудні 2010 р., а засідання призначила аж на квітень 2011-го. На думку ВРЮ, законниця необгрунтовано оголошувала тривалі перерви між засіданнями (переважно на строк понад один місяць). Справу розглядала 15 місяців.
«Мають місце випадки звернень громадян, які є сторонами у справах, що перебувають в її провадженні, зі скаргами на дії (бездіяльність) судді, а також з приводу неввічливого спілкування. Крім того, до неї є окремі зауваження з боку голови суду», — йдеться в рішенні ВРЮ.
До того ж, як з’ясувала Рада, навантаження у В.Спаї — не найбільше в суді. «Врахувавши характер проступку, його наслідки, особу судді та ступінь її вини, ВККС обгрунтовано дійшла висновку про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї стягнення у вигляді догани», — підсумувала ВРЮ.
Ще один приклад — «справа Руслана Галасюка». Він працює в Корольовському райсуді м.Житомира. Його суддівський стаж — 12,5 року. Характеризується позитивно. Однак у 2012 р. отримав догану (це було не перше дисциплінарне стягнення) за те, що розглядав цивільну справу майже 4 роки. З рішенням ВККС Р.Галасюк не погодився та звернувся зі скаргою до ВРЮ.
Та врахувала, що керівництво суду позитивно характеризує законника. До того ж Р.Галасюк розглядає багато справ. Наприклад, у 2011 р. він розглянув 1245 цивільних справ (середня кількість розглянутих справ у суді — 1053).
«Разом з тим наведені відомості не спростовують допущених суддею порушень», — зауважила ВРЮ.
Заради єдності підходів
Як бачимо, іноді ВРЮ оголошує «дисциплінарну амністію» служителям Феміди, окремі дії яких, як уважає ВККС, заслуговують на догану. Часто конституційний орган і погоджується з вердиктами «кваліфікаційників» про застосування дисциплінарного стягнення. Проте, на думку експертів, потрібно досягти єдності дисциплінарної практики, щоб звести до мінімуму кількість скасованих ВРЮ рішень ВККС. Дехто не виключає, що і Рада, скасовуючи рішення комісії, робить помилку. Однак ВККС цей вердикт оскаржити не може, тому останнє слово — саме за ВРЮ.
Як би там не було, ми не шукатимемо правих і винних. Адже помилятися можуть усі. Головне, аби кожний із цих органів пам’ятав: при прийнятті «дисциплінарного» рішення варто враховувати всі надані сторонами конфлікту (скаржником та суддею) факти, за необхідності зібрати додаткові відомості.
Необхідно з’ясувати, чому суддя зробив ту чи іншу помилку, до яких наслідків вона призвела. Також варто детально вивчити суддівське досьє: скільки років він працює в суді, чи є зауваження до його роботи, як він ставиться до сторін, як поводиться з ними. Велике значення має й навантаження на законника, кількість скасованих чи змінених рішень, ухвалених ним, те, чи вживає всіх можливих заходів задля вчасного розгляду справи тощо.
Очевидно, тих, хто несумлінно виконує свої обов’язки, карати треба. А тих, хто відповідально ставиться до здійснення правосуддя й один раз оступився, — ні. Проте іноді не так уже й легко встановити, чи умисно володар мантії помилився. Адже потрібно проаналізувати дії судді та з’ясувати, які ж чинники — об’єктивні чи суб’єктивні — стали причиною виникнення тих чи інших обставин. Це теж не завжди просто зробити, бо правда в кожного своя, а знайти істину вдається не всім. Однак і ВККС, і ВРЮ її знайти потрібно. І в пошуках відповіді на запитання «Чи потрібно за вчинення тих чи інших дій карати суддю доганою?» йти одним і тим самим шляхом, оцінюючи всі факти в сукупності, а не кожний з них окремо.
Пряма мова
«При розгляді кожної скарги слід ураховувати як характер самого проступку, так і роботу судді в цілому»
ОЛЕКСАНДР УДОВИЧЕНКО, заступник голови Вищої ради юстиції
— Чому часто позиції ВККС та ВРЮ щодо наявності підстав для
притягнення судді до дисциплінарної відповідальності різняться? Яких заходів варто вжити, щоб виробити єдиний, правильний, підхід до розгляду таких питань?
— ВРЮ в межах своїх повноважень розглядає скарги на рішення ВККС щодо притягнення суддів першої та апеляційної інстанцій до дисциплінарної відповідальності.
Дійсно, є випадки, коли Рада скасовує рішення кваліфкомісії, але я б не сказав, що у ВРЮ та ВККС — різні підходи до принципу притягнення до дисциплінарної відповідальності. Підстави для такої відповідальності визначені законом, і їх наявність або відсутність встановлюється під час перевірки обставин, на які посилаються скаржники.
Деякі недоліки рішень ВККС, через які скасовуються стягнення, частково зумовлені великим обсягом роботи членів кваліфкомісії. Внаслідок відсутності необхідного часу не повністю досліджуються всі обставини можливого дисциплінарного проступку.
Найчастіше притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів пов’язане з невжиттям заходів для розгляду справи в розумні строки. Інколи ці строки дуже суттєво перевищуються, що і встановлює ВККС. Разом з тим у деяких випадках за таких обставин ВРЮ вирішує, що притягати суддю до дисциплінарної відповідальності не варто. Наприклад, тривалий розгляд справи може бути зумовлений необхідністю проведення експертиз, без яких неможливо провести судове слідство. При цьому в деяких випадках суддям фактично доводиться усувати недоліки досудового слідства. А якщо цього не зробити, справу, швидше за все, буде повернуто на новий судовий розгляд або навіть на нове досудове слідство. Тоді строки будуть ще більше затягуватися.
Під час спільних заходів з ВККС на конференціях та семінарах ми завжди
виробляємо спільні підходи до визначення дисциплінарної відповідальності суддів. І можу відзначити, що тенденція є досить позитивною — зменшується кількість і скарг на рішення кваліфкомісії, і рішень, які скасовуються. До того ж варто пам’ятати, що закон «Про судоустрій і статус суддів», який регулює притягнення до дисциплінарної відповідальності, — порівняно новий, і за таких умов вироблення певних підходів і критеріїв — цілком нормальна практика.
— В ст.46 закону «Про Вищу раду юстиції» зазначається, що ВРЮ розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів… не пізніше одного місяця з дня їх надходження, а за потреби додаткової перевірки обставин та матеріалів справи — не пізніше двох місяців з дня надходження скарги. Зазвичай ВРЮ розглядає такі скарги значно довше. З яких причин їх розгляд затягується?
— У ВРЮ, так само як і у ВККС, наразі є проблема перевантаження матеріалами. При цьому члени Ради, крім голови, заступника та секретарів секцій, працюють на громадських засадах. Це судді, прокурори, адвокати. І вони мають виконувати основну роботу. Тому у зв’язку з перевантаженістю та браком часу ці строки дещо затягуються.
Разом з тим випадків розгляду скарг на рішення ВККС, який тривав би роками, я не пам’ятаю. Як правило, їх розглядають у розумні строки.
— Часто ВРЮ у своїх рішеннях вказує на те, що ВККС при оголошенні догани «не врахувала особу судді» (вимога ч.2 ст.87 закону «Про судоустрій і статус суддів»). Що мається на увазі під поняттям «врахування особи судді»?
— Безперечно, при розгляді кожної скарги слід ураховувати як характер самого проступку, так і роботу судді в цілому. Під час розгляду скарг ми звертаємо увагу на кількість справ, які суддя розглядає, показники його роботи. Якщо при надмірному навантаженні суддя майже завжди виносить правильні рішення, які не оскаржуються або після оскарження залишаються в силі, це може слугувати підставою для скасування притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім цього, ВРЮ завжди звертає увагу на те, це поодинокий випадок проступку судді чи проступки мають місце впродовж тривалого часу.
Як приклад, можна навести розгляд скарги судді Єнакієвського міського суду Донецької області Володимира Подколзіна, скаргу якого на притягнення до дисциплінарної відповідальності Рада задовольнила. Його суддівський стаж — 15 років, він має позитивну характеристику й розглядає велику кількість справ, у тому числі досить складних. При цьому показники його роботи просто вражають своєю якістю — відсоток скасованих рішень є незначним. До того ж за весь час роботи на посаді він уперше був притягнений до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, ми звернули увагу на те, що суддівська помилка не призвела до негативних наслідків. Це ще один із факторів, який маємо враховувати. Сама по собі відсутність негативних наслідків, звичайно, не означає звільнення від відповідальності, але в сукупності з іншими обставинами має суттєве значення. До речі, у випадку з В.Подколзіним навіть представники ВККС погодились із нашою позицією й особливих заперечень не мали.
У цілому ж чітких «математичних» критеріїв притягнення до дисциплінарної відповідальності бути не може. Кожне таке питання індивідуальне й потребує виваженого розгляду.
«Закон не містить умов, що передбачають обов’язковість звільнення суддів від дисциплінарної відповідальності»
МИКОЛА ПІНЧУК, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
— Чому часто позиції ВККС та ВРЮ щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності різняться? Яких заходів варто вжити, щоб виробити єдиний, правильний, підхід до розгляду таких питань?
— Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено законом «Про судоустрій і статус суддів», зокрема ст.83, яка так і називається: «Підстави дисциплінарної відповідальності судді». І ВРЮ, і ВККС у питанні дисциплінарної відповідальності суддів дотримуються цих норм закону. У цьому й полягає єдність підходів.
Сьогодні постало питання щодо вдосконалення підстав для дисциплінарної відповідальності судді, що є предметом фахових дискусій.
Тільки за минулий рік за ініціативою ВККС було проведено:
- 24—26 липня — практичний семінар для дисциплінарних інспекторів та членів комісії «Розслідування фактів неналежної поведінки судді»;
- 28—29 жовтня — ІІІ щорічну міжнародну науково-практичну конференцію «Правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: шляхи вдосконалення кваліфікаційних та дисциплінарних інституцій у світлі конституційної реформи»;
- 21—22 листопада — круглий стіл «Теоретичні та практичні питання дисциплінарного провадження щодо судді».
У всіх зазначених заходах брали участь представники ВРЮ. Тому ВККС робить усі можливі та необхідні кроки для налагодження ефективної взаємодії з ВРЮ.
— Часто ВРЮ у своїх рішеннях вказує на те, що ВККС при оголошенні догани «не врахувала особи судді» (ч.2 ст.87 закону «Про судоустрій і статус суддів»). Як, на вашу думку, потрібно трактувати це поняття? Що мається на увазі під поняттям «врахування особи судді»? Чи враховує ВККС особу судді?
— Чіткого законодавчого визначення немає, тому це може бути сукупність усіх обставин, що характеризують суддю як особу. Сюди можна віднести його поведінку під час здійснення правосуддя, в сім’ї, побуті, громадських місцях. Його ставлення до учасників процесу, колег, підлеглих, а також до виконання своїх професійних обов’язків. Безумовно, враховуються особисті та моральні якості, загальна культура поведінки судді.
Відповідно до ч.2 ст.87 закону «Про судоустрій і статус суддів» при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді мають бути враховані також й інші умови: характер проступку, його наслідки, ступінь вини судді, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Значимість врахування цих умов стоїть на одному щаблі зі значимістю врахування особи судді. Слід зазначити, що до суддів може застосовуватися єдиний вид дисциплінарного стягнення — догана.
Умови ж, передбачені в ч.2 ст.87 закону «Про судоустрій і статус суддів», не є підставами для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності, а тільки враховуються під час прийняття комісією рішення в дисциплінарній справі. Тому в разі вчинення суддею діяння, яке підпадає під ознаки, передбачені в ст.83 закону «Про судоустрій і статус суддів», він має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Марина Закаблук, Марина Бойко, Олексій Писарев
Закон і бізнес. — 07.02.2014. №6 (1148)
