Дивіться, хто прийшов! А хто залишився… Ігор САМСІН: «У судову систему повинна прийти перш за все кваліфікована людина»
У вересні Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила переможців другого в цьому році конкурсу на заміщення вакантних посад суддів. Склад «новобранців» учергове підтвердив: після проведення реформи 2010 року одягти мантії можуть лише найкращі. Ні зв’язки, ні тим більше гроші стати суддею не допоможуть.
Нові судді: хто вони?
Цього року ще 461 юрист уперше одягнув або найближчим часом одягне мантію: 356 вакансій у судах були заповнені в березні, ще 105 — цього місяця. Своєї черги в резерві очікують 753 кандидати, до яких мають шанс невдовзі приєднатися перші 630 випускників Національної школи суддів. Звісно, якщо впораються з кваліфікаційним іспитом, другий етап якого пройшов цього тижня.
Якщо скласти портрет нового судді, то ним виявиться колишній працівник апарату місцевого суду 30—35- річного віку, який набрав 70—75 балів, тобто склав тест на тверду четвірку. Якщо поглянути на географічне представництво, то найбільше переможців є жителями Києва (74), Донецької (63) та Львівської (45) областей. Це й не дивно, оскільки саме ці регіони є одними з найчисельніших у країні. Натомість найменше поталанило мешканцям Севастополя (3) та Житомирської області (2).
За даними ВККС, серед переможців конкурсу кожен третій представляє саме суди першої інстанції, а загалом працівників апарату більше половини — 55,5%. Трохи менше 20%, перш ніж одягти мантію, працювали юрисконсультами на підприємствах. Майже однакова кількість — близько 5% — це колишні прокурори та адвокати.
Якщо до цього розподілу за професійною ознакою додати склад «резервістів», картина стане більш красномовною. При середньому відсотку переможців конкурсів на рівні 38% близько до цього числа — знов-таки представники судів першої та апеляційної інстанцій. Дещо гірші показники в працівників апарату вищих спеціалізованих та Верховного судів.
Відзначимо й таку особливість цих двох конкурсів, як дуже високий рівень «потрапляння на посаду» нотаріусів: 4 з 5. Напевне, останні зміни в законодавстві щодо покладання на них функцій реєстраторів змусили замислитися над зміною професії.
Водночас обидва конкурсанти, які працюють у Конституційному Суді, так і залишаться поки що на своїх посадах. Також нижче середнього виявився відсоток переможців, які представляють такі інститути, як Верховна Рада, Міністерство юстиції та ВККС. Тобто більшість із них, хоч і мали бажання працювати в судах, поки що залишаються в резерві, поступившись місцем більш кваліфікованим кандидатам.
Природно, що й рівень знань у переможців та «резервістів» суттєво різниться. Якщо 2/3 нових суддів мають рейтинг, вищий за 70 балів, то в тих, хто не пройшов конкурсного відбору, навпаки, 3/4 (577 чоловік) — з оцінками від 60 до 70 балів.
З-поміж «резервістів» кожен 5-ий — киянин. При цьому наполовину менше львів’ян, харків’ян та донеччан. Найвищі показники працевлаштування, тобто співвідношення переможців конкурсу до «резервістів», мають жителі Вінницької (24 проти 18), Донецької (63 проти 51), Луганської (по 28) областей та АР Крим (16 проти 15). Прикметно, що в розподілі за віком найкраще співвідношення мають наймолодші претенденти — до 30 років: 175 переможців проти 212 «резервістів».
Звичайно, певною мірою далася взнаки «географія» вакансій. Наприклад, зі 105 вільних посад, на заміщення яких було оголошено конкурс у липні, — жодної в столиці, а на Донеччині — відразу 18. А під час березневого конкурсу найбільше вакансій — 84 (по 8 у місцевих господарському та адміністративному судах та 68 — у судах загальної юрисдикції) було на тій самій Донеччині. І тільки 4 (!) — в столиці (у Голосіївському райсуді та 3 — у Господарському суді м.Києва).
Однак при проведенні конкурсу місце проживання претендента жодної ролі не відіграє. Тож 70 киян або розпочали суддівську кар’єру в Київській області (5 вакансій), або подалися в інші регіони. Решта (150), напевне, вирішили дочекатися кращих місць.
Без шансів на протекцію
Отже, тим, хто прагне відразу працевлаштуватись у столиці, стати суддею найважче. Тут і охочих найбільше, і вакансій найменше. Експерти, з якими спілкувалися кореспонденти «ЗіБ», крім того, звертають увагу на обставину, що одягти мантію не допоможуть ні попереднє місце роботи, ні банальна спроба «купити» посаду. Адже навіть суто теоретично ніхто не може вплинути на результати анонімного тестування, кваліфіспиту й, відповідно, на результати добору, який проводиться за прозорими критеріями.
Два конкурси, які відбулися цього року, на думку експертів, однозначно підтвердили лише те, що суддями стають найкращі. І це — завдяки прозорості процедури. Наприклад, переможцями березневого конкурсу на заміщення посад у Господарському суді м.Києва стали кандидати, які показали найвищі результати тестування — 96, 93 і 87,5 балів — з-поміж інших претендентів. Тобто і для кваліфкомісії, яка підбивала підсумки, і для Вищої ради юстиції, котра вносила Президентові подання про призначення, рівень знань був визначальним критерієм.
Керівник суду зі стажем пригадав, як ще років 5 тому читав у жовтій пресі про «розцінки» на суддівські посади, що вимірювалися десятками тисяч доларів. Натомість останніми роками немає навіть згадок про те, що хтось купив відповіді на тестові питання чи в якийсь інший спосіб спробував одягти мантію в обхід конкурсу. «Завдяки новій процедурі були зняті навіть підозри стосовно керівників судів, які нібито мали можливість працевлаштувати «потрібних» людей», — з помітним полегшенням констатував він.
Та й фактичне представництво переможців конкурсів не дозволяє поставити під сумнів прозорість добору. Адже навіть робота у вищих судових установах, Вищій раді юстиції чи самій ВККС не дає жодних преференцій для початку суддівської кар’єри. Навпаки, перевагу отримують працівники апарату судів першої та другої інстанцій, які щодня у своїй роботі стикаються і з новим законодавством, і з особливостями складання тих чи інших процесуальних документів.
Якщо на початку запровадження нової процедури були перестороги, що за умов анонімності конкурсів у суди прийдуть темні конячки, то за 3 роки такі побоювання втратили актуальність. Як відзначають експерти, по-перше, під час піврічної підготовки в НШС з’ясовують та оцінюють моральні якості кандидата. Проте це робиться без прив’язання до його майбутнього місця роботи, що забезпечує об’єктивність. А якщо кандидата вже зараховано в резерв, то які підстави можуть бути, аби не допустити його до конкурсу на заміщення посади в конкретному суді?
Також, за словами аналітиків, відсутність будь-якої залежності при вступі на посаду стає одним із чинників самостійності при здійсненні правосуддя. І непіддатливість сторонньому впливу тільки посилиться після прийняття запропонованого проекту змін до Основного Закону, недавно направленого парламентом по висновок до єдиного органу конституційної юрисдикції. Йдеться про відмову від інституту першого призначення. Адже, відзначають як вітчизняні, так і європейські експерти, усувається навіть теоретична можливість політичного впливу на суддів під час процедури обрання безстроково.
Також, зауважують фахівці, дається взнаки вік претендента: чим більше часу проходить після випуску з вишу, тим менше шансів на перемогу в конкурсі. Хоча більш кваліфікованими, з огляду на рейтинг, усе ж виявляються ті, хто має понад 5 років юридичного стажу. Як відомо, у проекті змін до Конституції пропонується підвищити віковий ценз для зайняття суддівської посади до 30 років.
Що ж, конкурс закінчився — добір триває. Якщо деякі кандидати з високим рейтингом вирішили дочекатися кращих пропозицій, то не факт, що нові претенденти не покажуть вищих результатів під час кваліфікаційного іспиту й не складуть нинішнім «резервістам» гідну конкуренцію. Тим краще для вітчизняного судочинства: чим більше претендентів, тим кваліфікованіші юристи прийдуть служити інтересам правосуддя.
Пряма мова
ІГОР САМСІН, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів:
— Думаю, що стати суддею юристам допомагає наполегливість у роботі. Кандидат у судді повинен усвідомити, що сьогодні в судову систему повинна прийти перш за все кваліфікована людина. Ми проводимо вже третій добір кандидатів на посади суддів. І певні результати вже є. Згадаймо часи до прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів»: суддів обирали 20 кваліфкомісій, не було уніфікованих критеріїв відбору кандидатів, хтось писав реферати, хтось усно відповідав на питання. Сьогодні ми структуризували все, визначили критерії відбору. Для того щоб пройти перший етап добору, даю вам гарантію, що близько 50% кандидатів грунтовно, наполегливо готуються до екзамену. Готуються фахово: наймають викладачів, спілкуються між собою, вирішують різні завдання на інтернет-форумах.
Лев Семишоцький
Закон і бізнес. – 21.09.2013. – № 38 (1128)
