Четверта навчальна сесія для суддів-тренерів з методології тлумачення нормативно-правових актів
З 3 по 7 жовтня 2011 року в приміщенні готелю «Баккара» (м. Київ) Вища кваліфікаційна комісія суддів України за підтримки Спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи «Прозорість та ефективність судової системи України» у рамках навчального модуля з методології тлумачення нормативно-правових актів провела четверту навчальну сесію для суддів-тренерів, у якій взяло участь близько 30 майбутніх суддів-викладачів. У роботі четвертої навчальної сесії були задіяні національні та міжнародні експерти. Зокрема, національними експертами виступили Ігор Самсін – Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Володимир Ротань – завідувач кафедри цивільного та трудового права Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, Олег Сонін – доцент кафедри цивільного та трудового права Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Міжнародний контекст тлумачення нормативно-правових актів при провадженні судочинства презентував експерт Ради Європи – Джон Ліптон.
Відкриваючи навчальну сесію, Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін, відзначив вагомість проведення таких заходів для процесу здійснення ефективного правосуддя на засадах правової визначеності, винесення чітких і зрозумілих судових рішень, та побажав плідної роботи всім учасникам. Адже мета даного заходу полягає в проведенні відвертої дискусії з питань сучасного стану і перспектив розвитку системи законодавства і правового положення людини з позиції публічно-правового регулювання.
Під час науково-практичного форуму планувалось сформулювати пропозиції, спрямовані на оптимізацію діючого законодавства і практики його застосування з метою створення умов для динамічного розвитку юридичної науки різної галузевої належності та методики викладання юридичних дисциплін.
За словами професора Володимира Ротаня, очікувана мета даного заходу полягала в оцінці практикуючими суддями, як висококваліфікованими професіоналами своєї справи, рекомендацій щодо раціоналістичного опрацювання положень нормативно-правових актів, наданих упродовж попередніх навчальних сесій та розміщених у Плані-конспекті з методології тлумачення нормативно-правових актів.
Робота сесії тривала протягом п'яти днів та складалася з окремих засідань, у ході яких розглядалися актуальні питання для правозастосування законодавства України. Детального дослідження в контексті опрацювання теми раціоналістичного та ірраціоналістичного підходів до тлумачення нормативно-правових актів здобули питання:
- логічне опрацювання нормативного тексту (на основі прикладів судової практики, що містять тлумачення правових приписів, відокремлене від тексту нормативно-правового акта);
- судовий прецедент як джерело права, зокрема:
- практика Європейського суду з прав людини як джерело права (на основі аналізу рішень: «Лейла Шахін проти Туреччини»,«Буланов та Купчик проти України», «Новоселецький проти України» та ін., а також механізму реалізації статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»);
- особливості транспонування актів законодавства Європейського Союзу та рішень ЄСПЛ з метою створення порядку та процедур їх впровадження;
- обов'язковість застосування практики ЄСПЛ, переклад та опублікування якої українською мовою спеціалізованим юридичним виданням, що має поширення у професійному середовищі правників, не було забезпечено;
- обов'язковість постанов Пленуму Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів;
- реалізація правових позицій Верховного Суду України у практиці вищих спеціалізованих судів.
Низку теоретичних питань, вирішення яких відіграє первинну роль у майбутньому правореалізаційному процесі, окреслено суддями-тренерами під час обговорення теми щодо застосування Конституції України та вирішення ієрархічних колізій, зокрема:
- норми Конституції України як норми прямої дії (за результатами аналізу нормативних положень статей 9, 19, 57 Конституції України);
- норми Конституції України як обов'язкові, формально визначені правила поведінки загального характеру в системі права України;
- необхідність використання динамічного підходу до правотлумачення (за результатами аналізу частини другої статті 46 Конституції України);
- дотримання принципу підпорядкованості нормативно-правових актів як першочерговий засіб подолання правових колізій.
Під час семінару також системно розглядались засоби вирішення юридичних колізій як правових явищ, що породжують проблему вибору правового акта у правозастосовній практиці.
Так, особливо жвава дискусія розгорнулась навколо теми, присвяченої вирішенню колізій за допомогою правила «lex special derogate lex generali», яке застосовується щодо правових норм однакової юридичної сили. Зокрема, у ході презентації матеріалу з означеної тематики слухачами встановлено рівні визначення загального і спеціального у правовому регулюванні (нормативно-правовий акт, правова норма та правовий припис); способи та юридичне значення такого розмежування (визначення законодавчого акта як спеціального — на прикладі порівняльного аналізу положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III; встановлення в одному нормативно-правовому акті виключень на користь переважного регулювання іншими нормативно-правовими актами - на прикладі розгляду пункту 13 статті 3 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI; наявності в нормативно-правовому акті застереження законодавця щодо його переважного застосування перед іншими актами — на прикладі пункту 22.2. статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 № 889-IV; наявності в нормативно-правовому акті застереження «якщо інше не встановлене законом»). При цьому визначальне значення при встановленні спеціального нормативно-правового акта має рівень правової норми або правового припису, результати якого не завжди тотожні аналогічному процесу на рівні нормативно-правового акта. Виявлення спеціального нормативно-правового акта пов'язане з деталізацією законодавцем особливостей правового регулювання певної сфери суспільних відносин.
На основі установлення структурних зв'язків та предмета регулювання положень частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII, пункту 1.2. статті 1, статті 129 Податкового кодексу учасники четвертої навчальної сесії розглянули критерії визначення загальної і спеціальної правової норми та правового припису, з-поміж яких головною ознакою розмежування беззаперечно виступає коло суспільних відносин, врегульованих окремими правовими нормами, та їх співвідношення як роду та виду відповідно.
Разом з тим, концептуалізуючи дану теорію на прикладі положень статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України, Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності», судді-тренери дійшли спільного висновку, що не менш вагому роль під час визначення загальної та спеціальної правової норми відіграють учасники суспільних відносин, об'єкти суспільних відносин та простір і час дії правової норми.
Таким чином, на підставі зазначеного суддями-тренерами та національними експертами сформовано наступні правила співвідношення загальної правової норми та спеціальної:
- загальна правова норма як опосередковано, так і безпосередньо реалізується через спеціальну, але наявність останньої не виключає існування загальної (на прикладі частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та частини п'ятої зазначеної статті);
- в процесі інтерпретації тексту нормативно-правового акта розмежування загальних та спеціальних обов'язкових, формально визначених правил поведінки здійснюється на підставі широти змісту правового положення відповідно до рівнів нормативно-правового акта, правової норми та правового припису. Проте дотримання даної послідовності не є обов'язковим та обумовлене ступенем неузгодженості й колізійності правових норм (на прикладі пункту 1.3. статті 3, підпунктів 87.1 та 87.2. статті 87 Податкового кодексу України);
- спеціальна правова норма має перевагу у застосуванні над загальною нормою незалежно від дати прийняття останньої, за винятком випадку, в якому спеціальна правова норма виявляється за допомогою висновку a contrario;
- диспозиція не є критерієм при розмежуванні загальної та спеціальної правової норми.
Зокрема, обґрунтовано способи здійснення розмежування загального та спеціального законодавчих актів (на підставі нормативно-правових положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», досліджено випадки встановлення виключень в конкретному нормативно-правовому акті на користь переважного застосування іншого нормативно-правового акта (на підставі пункту 13 статті 3 Податкового кодексу України), наявності в нормативно-правовому акті застереження з приводу переважного значення його норм та вимоги приведення у відповідність інших нормативно-правових актів (на підставі пункту 22.2. статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Також у контексті аналізу співвідношення правових приписів частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та пункту 1.3. статті 1 та статті 129 Податкового кодексу України проаналізовано критерії визначення загальної та спеціальної правових норм.
Маючи за мету оволодіння раціональною методологією тлумачення, впровадження її у правосуддя у відповідності з європейськими стандартами у сфері судочинства, учасники сесії ґрунтовно дослідили раціоналістичний та ірраціоналістичний підходи до тлумачення нормативно-правових актів. Зокрема, на основі аналізу існуючої класифікації ірраціонального методу тлумачення за окремими категоріями, як-от: юридичний інстинкт, прояв мудрості, рефлекторне сприйняття закону, органоліптичне правосуддя, юридична інтуїція, «герменевтичне коло», суддями-тренерами узагальнено особливості існуючих правових інструментаріїв.
Підсумовуючи дослідження інструментаріїв ірраціонального методу тлумачення, окрему увагу було приділено останньому, на сьогодні, науковому доробку, що претендує на нове бачення даної концепції, спрямоване не на спосіб тлумачення, а на його кінцеву мету — досягнення справедливості. Тому існування ірраціонального методу тлумачення під час здійснення правосуддя водночас можна вважати і помилкою, і своєрідним надбанням. Першого значення окреслений спосіб набуває за умови його виключного використання при з'ясуванні та?або роз'ясненні (інтерпретації) змісту норми, оскільки має за основу досвід, не підтверджений логікою.
За таких умов серед учасників заходу здобула підтримку пропозиція розробити курс «Суддівське тлумачення нормативно-правових актів» або «Судова герменевтика», які відображали б специфіку методології саме суддівського тлумачення із притаманними їй методами, якими володіють носії судової влади. Обов'язковими елементами даного курсу мають стати теорії, що базуються на різноаспектних:
- історичних підходах;
- політико-правових міркуваннях;
- використанні попереднього суддівського розсуду;
- участі суддів у законодавчому процесі.
У контексті зазначеної тематики учасниками четвертої навчальної сесії обговорено суддівський активізм, стриманість, мінімалізм, конструктивізм, девелопменталізм, оригіналізм та доктриналізм.
Окрім того, широкий спектр досліджуваних фаховими експертами та учасниками семінару питань охоплював найбільш актуальні теми конституційного, цивільного, трудового, кримінального, авторського та інших галузей права; практичні аспекти визнання правових норм загальними та спеціальними; припустимості застосування правила про перевагу спеціального закону за умов сумісності диспозицій правових норм; встановлення правил вирішення колізій між окремими статтями Цивільного та Господарського кодексів України; застосування закону і права за аналогією; значення нормативних застережень для тлумачення нормативно-правових актів та інші дискусійні питання тлумачення нормативно-правових актів.
Унікальність четвертої навчальної сесії полягає передусім у продовженні систематичної співпраці з тією ж групою суддів-учасників протягом декількох етапів та залученні суддів-учасників до самостійної підготовки доповідей та презентацій за розподіленими темами. При цьому основою кожної презентації були матеріали, попередньо досліджені на перших трьох навчальних сесіях, а також методичні матеріали експертів та власні матеріали учасників. Наприкінці кожної доповіді було відведено час для власних коментарів учасників із приводу виконаного ними практичного завдання. Безсумнівно, подібний алгоритм сприяв отриманню суддями, орієнтованими поширювати набуті знання, необхідних практичних навичок та мати об'єктивні відгуки від національних та європейських експертів, а також інших учасників тренінгу.
З ґрунтовними та цікавими доповідями виступили судді Вищого адміністративного суду України Співак Василь Іванович на тему: «Застосування Конституції. Вирішення ієрархічних колізій», Гашицький Олександр Васильович на тему: «Колізії між правовими нормами, сфери дії яких частково співпадають», суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Євгенія Андріївна та суддя апеляційного суду Волинської області Матвійчук Людмила Володимирівна на тему: «Вирішення колізій за допомогою правила «lex special derogate lex generali», суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Карпенко Світлана Олексіївна на тему: «Застосування закону і права за аналогією», судді Вищого господарського суду України Муравйов Олексій Валентинович та Подоляк Ольга Антонівна на тему: «Висновок від протилежного при тлумаченні норм Господарського та Цивільного кодексів», суддя апеляційного адміністративного суду Харківської області Шевцова Наталія Володимирівна та суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Черненкова Людмила Володимирівна на тему: «Вирішення хронологічних колізій», суддя апеляційного суду Чернівецької області Височанська Наталія Казимирівна на тему: «Верховенство права», суддя апеляційного суду Івано-Франківської області Пнівчук Оксана Василівна на тему: «Вирішення колізій між правовими нормами, що виявляються за допомогою висновку від протилежного, та іншими правовими нормами», суддя апеляційного суду Одеської області Журавльов Олександр Геннадійович на тему: «Дискусійні питання тлумачення актів законодавства», суддя апеляційного суду м. Севастополя Лівінський Сергій Володимирович на тему: «Значення застереження «якщо інше не передбачено законом» та подібних застережень для тлумачення нормативно-правових актів».
Не менш яскравими та інформаційно насиченими виявились електронні презентації, підготовлені суддею Вищого адміністративного суду України Смоковичем Михайлом Івановичем та суддею апеляційного суду Львівської області Приколотою Тетяною Іванівною на тему: «Вирішення колізій між правовими нормами, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від попереднього правового явища або навпаки, та іншими правовими нормами», головою апеляційного суду Запорізької області Городовенком Віктором Васильовичем та суддею апеляційного суду Запорізької області Кримською Оксаною Михайлівною на тему: «Раціоналістичний та ірраціоналістичний підходи до тлумачення нормативно-правових актів», а також суддею апеляційного суду Харківської області Курилом Олександром Миколайовичем на тему: «Телеологічне та історичне тлумачення».
Загалом, під час четвертої навчальної сесії було представлено 12 доповідей та 5 презентацій суддів-тренерів, які містили відповідний нормативний матеріал, на прикладі опрацювання якого судді демонстрували рівень оволодіння певним інструментом тлумачення. Окрім цього, підготовлені учасниками сесії аналітичні матеріали відображали не лише об'єкт вивчення, але й усвідомлення мети та її практичного втілення.
Зазначене переконливо свідчить про високий рівень зацікавленості та ентузіазму суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих та апеляційних судів України як однодумців, об’єднаних єдиною метою розробки методології тлумачення нормативно-правових актів, яка була б найбільш прийнятною для забезпечення ефективності і раціональності правозастосування в Україні.
Водночас у ході згаданого заходу учасники четвертої навчальної сесії - судді Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, апеляційних та апеляційних адміністративних судів, а також представники Національної школи суддів України, отримали корисну нагоду ознайомитися з досвідом колег у правотлумаченні при вирішенні окремих категорій судових справ, заглибитися в проблематику співвідношення інтуїтивного підходу вирішення справ та правотлумачення, побудованого на об’єктивних критеріях - логіці права та практиці; набути нових системних знань, що актуально для майбутніх суддів-викладачів.
Четверта навчальна сесія для суддів-тренерів стала тим базисом, на якому дискусія з проблем методології правотлумачення через призму розвитку системи законодавства і правового статусу людини з позиції публічно-правового регулювання набуває не виключно юридико-технічного, а загальноправового характеру.
