Ігор Самсін: «Істина не терпить зволікань»
ОПИС ГЕРБА:
У синьому полі Самсон у срібній одежі роздирає пащу золотому леву; у золотій главі три дерева з чорними стовбурами та зеленими кронами, між якими – по пурпуровому лапчастому хресту. Щит увінчаний сталевим лицарським шоломом, вкритим синім наметом, підбитим золотом. Клейнод: на золото-синьому буре леті срібний меч із золоти руків’ям додолу, на нього накладено золоті терези. На синій стрічці девіз золотом: VERITAS ODIT MORAS (істина не терпить зволікань).
ПОЯСНЕННЯ ЗМІСТУ СИМВОЛІВ:
Самсон, який бореться з левом, асоціюється з родовим прізвищем. Три дерева та два лапчасті пурпурові хрести символізують козацьку Триліську сотню Білоцерківського полку, з якої, за переказами, мали походити предки, зафіксовані ще в джерелах ХVII ст.. як козаки Триліської сотні. Меч і терези уособлюють юриспруденцію, а девіз підкреслює специфіку професійної діяльності.
Ігор Самсін: «Істина не терпить зволікань»
Президент України Віктор Янукович переконаний, що ефективна судова реформа є практичним кроком до модернізації країни та реальним шляхом до європейської спільноти. На цьому він наголосив у виступі на урочистому засіданні з нагоди Дня працівників суду. Саме тому, сказав Віктор Янукович, глибока судова реформа стала однією з перших його ініціатив на посаді Глави держави.
«Головна вимога – в країні має працювати справедливий, чесний суд, що діє за законом і захищає права кожного громадянина. Саме це – вимога та надія громадян України», – підкреслив Президент. Він зауважив, що запроваджена Законом «Про судоустрій і статус суддів» процедура призначення на посаду судді дозволяє забезпечувати об’єктивний та неупереджений процес, основними критеріями якого є рівень знань та моральні якості кандидатів на посаду судді.
«Вищою кваліфікаційною комісією суддів України вже завершено добір кандидатів на посади суддів за новими правилами. Це дає підстави говорити, що майбутніми суддями стануть громадяни, які найбільш гідні цього високого звання», – сказав Глава держави.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів», що став першим етапом в реформуванні українського судочинства, закріпив статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) як постійно діючого органу в системі судоустрою України. До цього часу Комісія діяла на громадських засадах.
Відповідно до Закону, ВККСУ було наділено повноваженнями добору суддів, спеціальної підготовки суддів та дисциплінарного провадження щодо них. Організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, підготовку суддів, підвищення їх кваліфікації, проведення науково-дослідної роботи покладено на Національну школу суддів, що була утворена при ВККСУ. До складу Комісії увійшло 11 членів. Головою вищої кваліфікаційної комісії суддів одноголосно було обрано суддю Верховного Суду України, члена Комісії Самсіна Ігоря Леоновича, який у 2006-2009 роках очолював Комісію, що діяла на громадських засадах.
– Ігоре Леоновичу! У вересні минув рік роботи Комісії у статусі постійно діючого органу в системі судоустрою України. Що показав цей рік?
– Президент України ще на початку минулого року чітко визначив свою позицію щодо судової влади в Україні, акцентувавши на тому, що вона має бути реально, а не декларативно незалежною, повинна працювати ефективно, щоб кожна людина почувала себе захищеною від свавілля чиновників, від помилок і рішень, які порушують права людини. А ухвалений Верховною Радою України 7 липня 2010 року Закон «Про судоустрій і статус суддів» став першим підтвердженням того, що проголошена Президентом судова реформа стала втілюватися в життя в конкретних формах. Завдяки цілеспрямованим, злагодженим спільним діям Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Вищої ради юстиції та інших органів влади реформа успішно стартувала і стала відчутно набирати обертів.
Цей рік довів громадськості розумність і доцільність положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо функціонування Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ. Закон став потужним імпульсом і в подальшій долі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Формат діяльності Комісії змінився і вона увійшла як важлива складова в систему координат судової реформи.
Отримавши виняткові повноваження щодо формування висококваліфікованого суддівського корпусу, члени Комісії разом з колективом секретаріату розпочали нову історію якщо не з чистого аркуша, адже певний досвід минулих років був, то, в усякому разі, приступивши до розв’язання завдання з багатьма невідомими.
– Думаю, те, що Ви кілька років очолювали Комісію, коли вона ще діяла на громадських засадах, допомогло в роботі…
– Так, звичайно. Попри всі негаразди організаційного і матеріально-технічного характеру та проблеми, пов’язані з розміщенням колективу Комісії і облаштуванням робочих місць, скажу, що все заплановане нами на рік – виконано.
Ми пройшли установчий етап, зокрема, створили необхідну нормативно-правову базу для повноцінного функціонування Комісії і національної школи суддів, запроваджуємо оптимально зручну систему електронного документообігу, вирішили усі проблеми підготовчого періоду добору кандидатів на посаду суддів. Стабільно функціонують усі структурні підрозділи секретаріату Комісії, служба дисциплінарних інспекторів, і це дозволяє Комісії повною мірою здійснювати законні повноваження.
– Цьогорічний добір кандидатів на посади суддів вперше за новими правилами викликав неабиякий інтерес не тільки у представників Феміди, журналістів, а й значної частини суспільства. Хотілося б дізнатися, з чого все починалося?
– Проведення добору на посаду судді вперше за новою процедурою безсумнівно, є головним підсумком спільних зусиль нашого колективу.
Перш за все, треба було оперативно знайти приміщення для прийому документів у кандидатів, готувати необхідні на початковому етапі добору рішення Комісії, нормативні документи щодо процедури проведення іспитів, разом з науковцями та міжнародними експертами проводити апробацію тестів, забезпечувати процес комп’ютерною технікою та відповідними програмами, готувати базу для складання іспитів. 22 квітня 2011 року Комісія завершила прийняття документів у кандидатів на посаду судді вперше, яке розпочалося 28 березня. Усього було прийнято документи від 3430 осіб, тоді як прогнозована кількість вакантних посад суддів становила 686 місць.
Наступний етап процедури передбачав анонімне тестування. За підсумками опрацювання результатів складення кандидатами першого в Україні національного анонімного тестування, що відбулося в травні у Києві, Львові, Одесі та Харкові, було встановлено, що успішно його пройшли 896 кандидатів. 2 489 кандидатів не склали успішно анонімне тестування.
Я щиро вдячний працівникам Комісії, які відповідали за проведення добору, адже вимоги і умови роботи були жорсткі – це стислі терміни, деякі процедурні питання доводилося вирішувати вперше, без будь-якого практичного досвіду.
Особливу подяку за допомогу організації прийняття документів від кандидатів і проведенні іспитів висловлюю керівництву Державної судової адміністрації, керівникам та професорсько-викладацькому складу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, національним університетам «Одеська юридична академія» і «Юридична академія імені Ярослава Мудрого», а також суддям, які були членами екзаменаційних комісій.
Процедуру відбору завершив кваліфікаційний іспит, за результатами якого і визначався рейтинг кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
– Що вкладалося в даному випадку у поняття – кваліфікаційний іспит?
– Кваліфікаційний іспит – це письмове анонімне тестування. Його мета – об’єктивна оцінка належних теоретичних та практичних знань кандидатів у галузі права, рівня їх професійної підготовки, ступеня готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також оцінка їх особистих та моральних якостей.
У червні в Одесі на базі Національного університету «Одеська юридична академія» ми провели кваліфікаційний іспит кандидатів на посаду судді вперше. Сувора конфіденційність забезпечувала на всіх стадіях підготовки та складання іспиту. Представники громадських організацій, засобів масової інформацій, засобів масової інформації і навчальних закладів спостерігали за проведенням кваліфікаційного іспиту. Оцінювання практичних завдань кандидатів здійснювалося екзаменаційними комісіями, створеними ВККСУ.
До резерву на заміщення вакантних посад суддів зараховано 687 кандидатів на посаду судді, які склали кваліфікаційний іспит, і рейтинг яких визначений ВККСУ.
– Нещодавно завершився конкурс на заміщення 635 вакансій. Які його результати?
– Завершився і конкурс, і процес надання рекомендацій кандидатам на посаду судді вперше. Усього було подано 644 заяви кандидатів, 474 претенденти визнані переможцями конкурсу. Вже надано 472 рекомендації. Одній особі відмовлено і один розгляд відкладено.
– Як часто до Комісії звертаються громадяни зі своїм проблемами?
– Від початку нинішнього року і до сьогодні секретаріатом Комісії було оброблено приблизно 60 тисяч документів, з них 40 тисяч становить листування щодо звернень громадян. Проблеми заявників докладно вивчаються, надсилаються роз’яснення по суті, ведуться перевірки. Тобто, цей механізм працює безперебійно, і на актуальний момент наші фахівці працюють над упровадженням в його роботу сучасних інформаційних технологій.
– Повноваження Комісії щодо просування судді в його професійній кар’єрі досить широкі. А це – висока відповідальність…
– Безумовно. За рік Комісією було прийнято 1 рішень про відмову в рекомендуванні для обрання на посаду суддів безстроково, рекомендовано для обрання – 791 суддю. За постановами Генерального прокурора України 12 суддів відсторонено від посади у зв’язку з притягненням їх до кримінальної відповідальності. Службою дисциплінарних інспекторів опрацьовано близько 16 400 скарг на дії суддів. На підставі проведених службою перевірок Комісія прийняла рішення оголосити догану 56 суддям. Крім того, у 13-ти випадках Комісією було прийнято мотивовані рішення звернутися з поданням до Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади.
– Чи вдалося Комісії налагодити ефективну взаємодію з міжнародними інституціями, що діють у сфері права?
– Так, вдалося. У першу чергу я хочу відзначити активне сприяння в роботі Комісії Проекту «Україна: верховенство права» Агентства США з міжнародного розвитку і Спільної програми Ради Європи та Європейського Союзу «Прозорість та ефективність судової системи України». Переконаний, що засвоєння міжнародного досвіду і його осмислення через призму власних напрацювань дозволить досягти кращого результату в процесі побудови в нашій країні ефективно функціонуючої, прозорої і справедливої системи судочинства. Ця співпраця відіграла чималу роль у становленні Комісії. І до успішних підсумків роботи Комісії, з якими ми завершуємо перший рік, безумовно, причетні і наші надійні міжнародні партнери.
Тепер для нас надзвичайно важливо – зберегти досягнутий темп і рівень професіоналізму в усіх напрямках нашої роботи. Я переконаний, що колектив Комісії у конструктивній взаємодії з Вищою радою юстиції, Державною судовою адміністрацією, за підтримки органів суддівського самоврядування та судів вищих інстанцій буде здатен і надалі відповідально і високопрофесійно виконувати завдання, визначені реформаторською політикою Президента України.
– І традиційне запитання: чи хтось із Ваших дітей став юристом?
– Ні. Але мої предки були юристами. Причому, ще й козаками. Є версія, яка цілком ймовірна, що в свій час польський шляхтич Гжегож Самсон взяв участь у військових діях проти Османської імперії, війська якої часто нападали на польські південно-східні воєводства. У військових діях проти турків і татар польські війська й запорозькі козаки діяли спільними силами. Після закінчення кампанії Гжегож Самсон разом з козаками пішов у Запоріжську Січ, де був записаний у Білоцерковський полк. Згадка про покозаченого шляхтича Триліської сотні Гришка Самсона є в переписі Білоцерковського полку (1648-1712). Він брав участь у походах разом з Богданом Хмельницьким, та до Києва Григорій Самсін не повернувся з Військом Козацьким, а осів поблизу Львова в селі Тишиця. Його нащадки Іван і Гнат згадуються в Йосифінській метриці 1785 року. Історію нашого роду досліджував мій двоюрідний брат Роман Зінько, який минулого року подарував мені до дня народження зображення герба роду Самсіних. Він вивчає геральдистику і довів, що мої предки займались юриспруденцією, підтвердження чому знайшов в архівах. До речі, Ви перші, кому я про це розповідаю. Ніколи не думав, що буду працювати в Києві. Та долі, як кажуть, видніше. Напевне, у цьому й є певна закономірність історії, що через кілька поколінь представник роду повертається в регіон, де колись жили його пращури.
– Ваше життєве кредо?
– Істина не терпить зволікань.
Тамара Лозова
Ми і Президент. – № 17-18, 2011
