Мета виправдовує ставлення. Чому в одних країнах служителі Феміди не проти оцінювання, а в інших ненавидять екзаменаторів
Розпочинаючи кваліфікаційне оцінювання суддів, Україна приєднується до європейських країн, які вже проводять подібні процедури. Водночас, наголошують закордонні експерти, оцінювання в жодному разі не має перетворюватися на інструмент тиску чи люстрації. Погоджуються з ними і члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Переатестація чи іспит?
Практично відразу після зміни влади високопосадовці заговорили про необхідність переатестації всього суддівського корпусу. Очевидно, що термін «переатестація» має негативний відтінок, адже з нього випливає, що судді, які одного разу вже пройшли атестацію, тепер повертатимуться до неї. І, видається, ті, хто її не витримає, втратять посади.
Саме таким чином розуміли заплановані зміни й самі судді. «Існує реальна загроза, що під виглядом атестації відбудеться масове звільнення з метою заповнення вакансій новими, необхідними владі суддями. Тотальна переатестація — це, по суті, третя люстрація», — йшлося, наприклад, у відкритому зверненні Верховного Суду.
Таке ж ставлення до майбутнього процесу, схоже, намагалися закріпити й самі високопосадовці. «Ухвалено закон «Про забезпечення права на справедливий суд», на підставі якого буде реформовано систему судочинства. У межах реформування відбудеться переатестація суддів. Таким чином, на мою думку, ми очистимо систему», — зазначала в одному з інтерв’ю перший заступник міністра юстиції Наталя Севостьянова.
Водночас такого слова, як «переатестація», ухвалений закон узагалі не містить. Натомість у ньому йдеться про «первинне кваліфікаційне оцінювання» суддівського корпусу. За його результатами суддя може бути відсторонений від посади для перепідготовки в Національній школі суддів. І лише в разі, якщо навіть після навчання він знову не складе повторного кваліфоцінювання, Вищій раді юстиції рекомендуватимуть його звільнити.
Таким чином, процедура хоча й передбачає ризик втрати посади, але багато залежатиме від ВККСУ, яка організовуватиме оцінювання, та її розуміння мети перевірки.
Широка географія
Для того щоб збагнути, яким чином відбувається відповідна процедура за кордоном, ВККСУ спільно з низкою міжнародних інституцій провела семінар, на який запросили фахівців з різних країн. Як наголосив під час заходу міжнародний експерт у сфері правосуддя Пім Алберс, оцінювання професійної діяльності не повинне бути інструментом покарання судді. Натомість, за його словами, метою мали б стати заохочення самовдосконалення та підвищення якості судочинства.
Саме така мета оцінювання в більшості європейських країн. Відповідно до висновку, який минулого року оприлюднила Консультативна рада європейських суддів, понад 20 держав Старого світу проводять подібні процедури. Крім цього, наприклад, у Фінляндії, Швейцарії та Великій Британії застосовується оцінювання суддів для їх просування по кар’єрній драбині.
«Оцінювання використовується для забезпечення зворотного зв’язку, визначення потреб у навчанні та призначення зарплати на основі продуктивності», — йдеться у висновку. Водночас, визнає КРЄС, результатом такого випробування може стати обмеження незалежності третьої гілки влади, особливо якщо за наслідком іспиту суддя ризикує втратити посаду.
Як відзначив П.Алберс, у деяких країнах подібна перевірка стала інструментом санкцій. Наприклад, саме так сталося в Бахрейні. Як наслідок, розповів експерт, місцеві законники ненавидять орган, який займається екзаменуванням.
З тим, що метою оцінювання не повинно бути звільнення чи покарання, погодилась і керівник з питань верховенства права бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ Тіна Гевіс. В іншому разі оцінювання підмінить собою добір на посаду, переконана вона.
Про те, як оцінювання відбувається на її батьківщині, розповіла голова Національної судової адміністрації Литви Реда Молєне. За її словами, за результатами «випробувань» до законника не може бути застосовано жодних санкцій. Водночас, визнала вона, під час перевірки можуть стати відомі й факти допущених суддею порушень. Однак уся ця інформація передається іншому органу, який і проводитиме власне дослідження всіх обставин, а на саме оцінювання це жодним чином не вплине.
При цьому, повідомила Р.Молєне, головну увагу екзаменатори приділяють поводженню судді під час процесу. Так, коли відбувається розгляд справи, у залі, не повідомляючи своєї мети, може перебувати контролер, який складе власне враження про роботу законника.
Національні особливості
Незважаючи на радикальну позицію деяких політиків, члени ВККСУ погоджуються з точкою зору європейських експертів. «Я не хотів би розділити долю працівників органу, що відповідає за оцінювання суддів у Бахрейні», — зізнався секретар кваліфікаційної палати ВККСУ Станіслав Щотка. За його словами, логіка закону спрямована на те, щоб відповідна процедура підвищила рівень судівництва та кваліфікацію суддів.
При цьому член Комісії розуміє, що далеко не всі в Україні готові до проходження процедури. «Є судді, які підтримують цю ідею. Проте є й інша точка зору, мовляв, оцінювання стане формою тиску», — визнав він.
Підтвердив неоднозначність ситуації й семінар. Так, член Ради суддів Олександр Сасевич наголосив, що більшість його колег не вірить у високу мету процедури. А суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Галина Юровська повідомила, що в регіонах судді вже почали писати заяви про вихід у відставку. На думку О.Сасевича, для того, щоб його колеги погодилися на оцінювання, необхідно, аби за кожним критерієм були об’єктивні оцінки, а всі прояви суб’єктивізму — виключені.
За словами голови ВККСУ Сергія Козьякова, Комісія готова виконати свої функції на високому рівні. «Наше завдання — здійснити оцінювання таким чином, щоб не принизити суддів, щоб наші рішення були зрозумілі для всіх. Процедура буде прозора й відома задовго до початку його проведення», — наголосив він.
Відповідно до закону оцінювання розпочнеться з найважчої частини — перевірки представників Верховного та вищих судів. Отже, весь суддівський корпус матиме змогу побачити, чи відповідатимуть дійсності зобов’язання ВККСУ, та зрозуміти, до чого їм готуватись. А також визначитись із тим, як ставитися до майбутнього екзаменування. Хоча вже зараз домінує позиція, що тестування вищих інстанцій відрізнятиметься від перевірки решти.
Олексій Писарев
Закон і бізнес. – 02.05–14.05.2015. – №18 (1212)
