215/ас-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі Другої палати:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач),

членів Комісії: Віталія ГАЦЕЛЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Галини ШЕВЧУК,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Євгена ВАСИЛЬЄВА,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Васильєва Євгена Олександровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних господарських судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року №  72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі господарської юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних господарських судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі.

Васильєв Є.О. 31 грудня 2023 року звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного господарського суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, а також просив провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року №  48/ас-24 Васильєва Є.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Васильєв Є.О. ____ року народження, громадянин України.

У 2007 році закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

У 2011 році в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого захистив кандидатську дисертацію «Розвиток правового регулювання оподаткування в Україні в роки незалежності: (історико-правове дослідження)» за спеціальністю «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правих учень» та отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Стаж професійної діяльності у сфері права перевищує 17 років. З 2004 до 2007 року працював юрисконсультом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Міжрегіон»; з 2008 року – директор товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Майстер Консалт». З 2010 року і дотепер викладає правничі дисципліни в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, де обіймав посади асистента та доцента кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн. У 2011 році Васильєв Є.О. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1086, видане Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. З 2017 року та дотепер здійснює адвокатську діяльність на посаді директора адвокатського бюро «Євгена Васильєва».

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 335/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 18/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 16 та 17 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішеннями Комісії від 19 березня 2025 року № 52/зп-25 та № 56/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 26 та 27 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23.

Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на зазначене Васильєв Є.О. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14  вересня 2023 року № 94/зп-23:

 

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	57,5	378,5
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	150
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	131

 

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 378,5 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Васильєвим Є.О. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Васильєва Є.О.

Запити про надання відомостей стосовно Васильєва Є.О. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 травня 2025 року № 16/ас-25 установлено, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Васильєва Є.О. вимогам до кандидата на посаду судді, та визначено, що результати спеціальної перевірки мають бути враховані при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішеннями Комісії від 19 березня 2025 року № 56/зп-25 допущено 83 кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема Васильєва Є.О. Цим же ж рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі Другої палати.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від  20  березня  2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Васильєва Є.О. визначено члена Комісії Омельяна О.С.

Комісія 11 квітня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних господарських судах (лист № 21-2600/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою. Водночас увагу кандидатів було звернено на пункт  5.6 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: критеріями компетентності є, зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

Кандидатом Васильєвим Є.О. 28 квітня 2025 року надіслано до Комісії відповідні пояснення та докази на їх підтвердження. У своїх поясненнях кандидат навів інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 07 липня 2025 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі  – ГРД) про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації стосовно кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Васильєва Є.О.

Членом Комісії – доповідачем запропоновано (лист від 07 липня 2025 року №  32  дпс- 1404/24) Васильєву Є.О. надати пояснення та документи чи інші відомості, які доповнюють, спростовують або уточнюють інформацію, викладену в рішенні ГРД. З метою сприяння своєчасному ознайомленню кандидата із рішенням ГРД Комісією надіслано електронну копію цього рішення.

Кандидатом 08 липня 2025 року надіслано на адресу Комісії пояснення.

Кандидату забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з кандидатом призначено на 10 липня 2025 року. У засіданні 10  липня  2025  року відкладено співбесіду на 25 липня 2025 року з метою отримання додаткових документів.

Комісією 25 липня 2025 року проведено співбесіду із Васильєвим Є.О. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1.1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

1.2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

 

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками						Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	19	20		18	19	19	19	40
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	21	21		18	21	21	21

Надана Васильєвим Є.О. інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40 балів із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1.1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

1.2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

1.3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

1.4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Як і у випадку з особистою компетентністю, при оцінці відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Співбесіда є ключовим етапом, під час якого формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія наголошує, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється кожним членом Комісії відповідно до його внутрішнього переконання із застосуванням доступних засобів для її встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Надані Васильєвим Є.О. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

 

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками						Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	11		10	11	11	10,66666667	42
	Ефективна взаємодія	11	11		10	11	11	11
	Стійкість мотивації	10	10		10	10	10	10
	Емоційна стійкість	10	11		10	10	11	10,33333333

 

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 42 бали із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті (пункт 18 Єдиних показників).

Згідно з підпунктом 2 пункту 18 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.

Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання кандидатом на посаду судді своїх обов’язків (пункт 19 Єдиних показників).

Відповідно до підпункту 1 пункту 19 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим.

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності показнику кандидату на посаду судді знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Комісією не встановлено істотних обставин, які б могли свідчити про невідповідність Васильєва Є.О. критеріям професійної етики та доброчесності.

Однак Комісія звертає увагу на таке.

Як зазначалось вище, до Комісії надійшло рішення ГРД про надання інформації про кандидата на посаду судді Васильєва Є.О., яка не є самостійною підставою для висновку, однак є такою, що може бути врахована під час його кваліфікаційного оцінювання (далі – інформація ГРД).

Васильєв Є.О. надіслав до Комісії письмові пояснення щодо обставин, викладених в інформації ГРД.

Комісією 25 липня 2025 року під час співбесіди з кандидатом обговорено обставини, викладені в інформації ГРД, а також інформацію, яка викликала запитання у членів Комісії, та встановлено таке.

Згідно з даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2018 рік, поданої Васильєвим Є.О., члену сім’ї суб’єкта декларування ОСОБА_1 (мати кандидата) з 09 червня 1995 року на праві спільної часткової власності (50%) належить житловий будинок АДРЕСА_1 в місті  Харкові площею 168,30 кв.м та на праві постійного користування (50%) належить земельна ділянка площею 1 292 кв.м, на якій розташований цей будинок, проте кандидат не вказав відомостей про іншого співвласника. Відповідно до декларацій за 2021–2024 роки співвласником цих об’єктів нерухомості є ОСОБА_2.

Крім того, ГРД звернула увагу, що в декларації за 2018 рік кандидат вказав, що він сам набув право користування будинок АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м з 11 лютого 1985 року, тобто до того, як його мати набула права власності на цей будинок  (09  червня 1995 рік).

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м належить на праві спільної часткової власності його матері ОСОБА_1 (50%) та ОСОБА_2 (50%). На момент подання декларації за  2018  рік йому було відомо про набуття ОСОБА_2 07 вересня 2018 року права власності на ½ частку цього житлового будинку в порядку спадкування. Однак ОСОБА_2 та члени її сім’ї не є його близькими особами чи близькими особами його матері, будь-яка ступінь споріднення та взаємні права та обов’язки (крім сусідських) у них відсутні. Вказаний житловий будинок був поділений на два окремі об’єкти – квартири, які розташовані на земельній ділянці площею 1 292 кв.м, що перебуває на праві постійного користування також у двох осіб – його матері та ОСОБА_2 в рівних частинах по ½ відповідно. 04  квітня  1979  року між його бабусею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (попередній власник ½ частки цього будинку) було укладено договір про порядок користування спільними будинками та надвірними спорудами, посвідчений державним нотаріусом Харківської нотаріальної контори, реєстраційний номер  1-676, яким підтверджено перебування у власності кожної зі сторін по ½ частини домоволодіння. Ці квартири згідно з технічним паспортом, виданим Харківським бюро технічної інвентаризації 06 квітня 1994 року, визнано ізольованими помешканням, кожну з яких обладнано окремим входом. Договір про порядок користування спільними будинками та надвірними спорудами продовжує бути чинним для усіх наступних власників часток у спільній частковій власності. 09  червня  1995 року його бабуся подарувала його матері ОСОБА_1 належну їй ½ частку вказаного домоволодіння. На підтвердження вказаних обставин кандидатом надано копії відповідних договорів. З огляду на чинність договору від 04  квітня  1979  року про порядок користування спільними будинками та надвірними спорудами, роздільного користування нерухомим майном власниками часток упродовж тривалого часу він вважав, що декларування права іншої особи, яка не є членом його сім’ї чи родичем, у праві спільної часткової власності не відповідатиме меті декларування. При поданні декларацій за 2021–2024 роки було оновлено форму декларації, яка передбачала механізм арифметичного контролю сумарної кількості часток у праві власності, що перешкоджало підписанню декларації без внесення інформації про власника іншої ½ частки у спільній частковій власності та ½ частки у праві постійного користування на об’єкти нерухомого майна. Ця технічна перешкода зробила очевидним необхідність декларування у спосіб визначення всіх співвласників, тому в деклараціях за  2021–2024 роки ним вже було вказано відомості про іншого співвласника цього будинку та користувача земельною ділянкою.

Стосовно зазначення в декларації за 2018 рік відомостей про те, що він має право користування цим будинком із 11 лютого 1985 року кандидат пояснив, що на момент подачі цієї декларації формою декларації було передбачено, що в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» інформацію про об’єкт нерухомості, який належить члену сім’ї декларанту, на який декларант має інші права, ніж власність (право користування), необхідно зазначати в декларації про такий об’єкт двічі. Власником ½ будинку № 5 на вулиці Трубна в місті Харкові площею 168,30 кв.м до укладення договору дарування була його бабуся. Оскільки він проживав у цьому будинку від народження, то в декларації за 2018 рік ним зазначено дату набуття права ним на цей об’єкт – дата його народження. Потім форма декларації змінилась та інформація про об’єкт нерухомості, який належить члену сім’ї декларанту, на який декларант має інші права, ніж власність (право користування), вказується лише один раз. З  09  червня 1995 року, після укладення договору дарування, власником цієї частини будинку стала його мати, тому в деклараціях за  2021– 2024  роки в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» у графі «Дата набуття права» він зазначає саме дату 09 червня 1995 року.

Під час співбесіди кандидат доповнив свої письмові пояснення, зазначивши, що не вважав за необхідне декларувати інформацію про співвласника житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м, а також про особу, яка користується земельною ділянкою, на якій розташована ця частина будинку, оскільки ні він, ні його мати не є власниками цієї ½ частини будинку, а земельна ділянка перебуває в користуванні третьої особи, яка не передавала їм право користування ані на частину будинку, ані на відповідну земельну ділянку на підставі будь-яких договорів. Кандидат вказав, що почав декларувати ці відомості виключно у зв’язку зі зміною форми декларації.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно з пунктом 7 Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агенства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) від 11 серпня 2016 року № 3 (чинного на час подання декларації за 2018 рік), у випадку спільної часткової власності після вибору типу права «Спільна власність» необхідно вказати частку власності кожного із співвласників у відповідному полі.

Таким чином, положеннями антикорупційного законодавства чітко визначено порядок декларування відомостей про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї, зокрема на праві спільної часткової власності чи перебувають на іншому праві користування, із зазначенням відомостей про всіх співвласників (співкористувачів) такого майна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2). ОСОБА_1 є власником ½ частини цього будинку на підставі договору дарування від 09 червня 1995 року.

Відповідно до копії договору про порядок користування спільними будинками та надвірними спорудами від 04  квітня  1979  року, укладеного між попередніми власниками ½  часток житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м, який є чинним для усіх наступних власників часток у спільній частковій власності, будинок розташований на земельній ділянці площею 1 292 кв.м. Вказана земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у власників цього будинку – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах – по ½ відповідно.

Однак з аналізу декларації за 2018 рік встановлено, що Васильєв Є.О. в розділі  3  «Об’єкти нерухомості» зазначив, що члену сім’ї суб’єкта декларування ОСОБА_1 (мати кандидата) з 09 червня 1995 року на праві спільної часткової власності (50%) належить житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м та на праві постійного користування  (50%) – земельна ділянка площею 1 292 кв.м, на якій розташовано цей будинок. Відомостей про іншого співвласника цього будинку та співкористувача земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок, у декларації кандидатом не вказано.

Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м перебуває у спільній частковій власності двох осіб – члена сім’ї декларанта ОСОБА_1 (мати) та ОСОБА_2, а земельна ділянка, на якій він розташований, перебуває на праві постійного користування співвласників цього будинку у відповідних частинах, то відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в кандидата виник обов’язок зазначити в декларації за 2018 рік відомості про усіх співвласників будинку та співкористувачів земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок.

Комісією встановлено, що Васильєв Є.О. не зазначив у декларації за 2018 рік відомостей про іншого співвласника житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м та співкористувача земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок, – ОСОБА_2.

Васильєв Є.О. під час співбесіди підтвердив, що йому було достовірно відомо, що власником ½ будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м і, відповідно, постійним користувачем ½ земельної ділянки площею 1 292 кв.м, на якій розташовано цю частину будинку, є ОСОБА_2 із 07 вересня 2018 року, однак він не зазначив у декларації відомостей про іншого співвласника будинку та співкористувача земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 та члени її сім’ї не є його близькими особами чи близькими особами його матері, будь-яка ступінь споріднення та взаємні права та обов’язки (крім сусідських) у них відсутні, а договором про порядок користування спільними будинками та надвірними спорудами від  04  квітня 1979 року підтверджено перебування у власності кожної зі сторін по ½ частини домоволодіння. Зазначення у цьому конкретному випадку відомостей про ОСОБА_2 не відповідає меті декларування.

Комісія критично оцінює пояснення Васильєва Є.О. щодо підстав недекларування ним відомостей про співвласника житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м та співкористувача земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок, які були достеменно відомі кандидату, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті  46 Закону України «Про запобігання корупції» на кандидата покладено обов’язок зазначити в декларації відповідні відомості, незалежно від наявності між співвласниками (співкористувачами) нерухомого майна родинних відносин та наявності взаємних прав та обов’язків щодо такого майна.

Комісія звертає увагу, що з 2018 року не змінювались норми антикорупційного законодавства щодо необхідності вказувати в декларації відомості про всіх співвласників (співкористувачів) нерухомого майна, в разі якщо таке майно перебуває в спільній частковій власності або на праві спільного користування члена сім’ї декларанта, а також залишався незмінним обов’язок декларанта зазначати відповідні відомості, у разі якщо вони йому відомі.

Комісія нагадує, що мета інституту декларування майна, доходів, витрат та фінансових зобов’язань полягає у створенні ефективного інструменту запобігання корупції та забезпеченні публічного контролю за «майновим» аспектом життя осіб, які отримують заробітну плату із державного бюджету, або ж осіб, які претендують обійняти відповідну посаду.

Тому, обравши такий метод декларування, кандидат допустив істотну помилку у відомостях про об’єкти нерухомості, що належать на праві спільної часткової власності та перебувають на праві постійного користування члена сім’ї суб’єкта декларування – матері, які підлягали декларуванню, в результаті чого подав неповну інформацію про власників житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові площею 168,30 кв.м та користувачів земельної ділянки, на якій цей будинок розташовано. Недекларування кандидатом відомостей про всіх співвласників будинку, який належить члену сім’ї суб’єкта декларування на праві спільної часткової власності, та про всіх співкористувачів земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок, не відповідає принципу прозорості та перешкоджає досягненню мети, за для якої таке декларування здійснюється.

Комісія також враховує, що кандидат змінив свою позицію щодо необхідності відображення в деклараціях за 2021–2024 роки відомостей про всіх власників зазначеного будинку та співкористувачів земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок, не через усвідомлення правового обов’язку чи виправлення допущеного порушення вимог антикорупційного законодавства, а начебто тільки через технічну неможливість підписати декларацію без заповнення відомостей про всіх співвласників (співкористувачів) цих об’єктів нерухомості. Водночас Комісія також критично оцінює суб’єктивне ставлення самого кандидата до виконання визначеного законодавством обов’язку щодо повного декларування активів.

У підпункті 2 пункту 18 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.

Комісія наголошує, що за змістом роз’яснень, наведених у Коментарі до Кодексу суддівської етики, доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, зокрема матеріальної (майнової) сфери. Обов’язок судді бути поінформованим про матеріальні інтереси тісно пов’язаний з його законодавчо закріпленим податковим і антикорупційним обов’язком зазначити в декларації відомості про доходи, наявне майно та зобов’язання фінансового характеру як свої, так і членів сім’ї.

Хоча Комісія не оцінює ці обставини як «істотну невідповідність», це не означає, що вони не можуть бути визначені як суттєва невідповідність, яка має своїм наслідком зниження балів за показником «Чесність», оскільки подання неповної інформації в декларації свідчить про певний рівень «непрозорості» у поведінці кандидата на посаду судді, що не бажано для такого високого статусу.

Таким чином, Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність».

Стосовно зазначення Васильєвим Є.О. в декларації за 2018 рік інформації про те, що він набув право на користування будинком АДРЕСА_1 в місті Харкові площею  168,30 кв.м – ___________ року (з моменту народження), зважаючи на встановлені обставини та надані документи, Комісія приймає такі пояснення кандидата та вважає їх достатніми.

Також під час дослідження досьє Комісією встановлено, що кандидатом допущено порушення під час заповнення розділу 7 «Цінні папери» декларації за 2018 рік, яке полягає в такому.

У розділі 7 «Цінні папери» декларації за 2018 рік кандидат зазначив, що володіє 252  акціями приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель» на суму 63 грн, а його мати – 2 970 акціями на суму 742,5 грн, із датою набуття 31 грудня 2018 року. Водночас у деклараціях за 2021–2024 роки кандидат надав зовсім інші відомості щодо цих цінних паперів, на що також звернула увагу ГРД.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що декларацію за 2018 рік заповнював уперше, і на момент її подання (25 вересня 2019 року) керувався власними записами про кількість акцій, а також загальнодоступною інформацією щодо їхньої номінальної вартості. Він не мав на руках паперових сертифікатів простих іменних акцій, які дозволили б точно встановити дату набуття права власності, оскільки ці документи зберігалися в його матері. На той час вона перебувала за кордоном, тож він не мав змоги самостійно відшукати ці сертифікати. У зв’язку з цим у декларації за 2018 рік він зазначив дату набуття акцій 31  грудня 2018 року, керуючись аналогією з порядком декларування грошових активів – із зазначенням дати на останній день звітного періоду. Надалі в деклараціях за 2021–2024 роки він уже вказував фактичну дату набуття права власності на акції відповідно до інформації, зазначеної в сертифікатах.

Стосовно вартості цінних паперів, вказаної в декларації за 2018 рік, Васильєв Є.О. зазначив, що через відсутність практичного досвіду в заповненні декларацій помилково вказав сукупну номінальну вартість усього пакета акцій, а не номінальну вартість однієї акції. Також він зауважив, що, на його думку, на той час у декларації не було чітко визначено, яку саме вартість слід зазначати у відповідній графі – однієї акції чи всієї сукупності. Надалі він самостійно усунув цю помилку та в деклараціях за 2021–2024 роки ним вказувалась номінальна вартість однієї акції.

Аналізуючи зазначені обставини, Комісія звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості  про цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, з відображенням відомостей про вид цінного папера, його емітента, дату набуття цінних паперів у власність, їх загальну кількість та номінальну вартість одного цінного папера на дату набуття.

У частині першій статті 9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» закріплено, що акція – це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до частини четвертої статті 9 вказаного закону акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж 1 копійка.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що номінальна вартість акції – це зафіксована в статуті товариства сума, яка призначається одному грошовому документу в момент його випуску.

Комісія зауважує, що чинним законодавством не передбачено поняття «сукупна номінальна вартість акцій», а оперування здійснюється виключно категорією номінальної вартості одного цінного папера.

Таким чином, у декларації мають бути відображені загальна кількість акцій та номінальна вартість однієї акції на дату набуття, а не сукупна вартість пакету акцій, що належать декларанту та членам його сім’ї.

Комісія звертає увагу, що доказів того, що кандидат мав на меті приховати відомості про номінальну вартість однієї акції, що належить йому та його матері, не отримано. Водночас помилкове зазначення в розділі 7 «Цінні папери» декларації за 2018 рік інформації про вартість пакету акцій, що належить йому та члену його сім’ї, Комісія оцінює як некоректну інтерпретацію кандидатом визначення номінальної вартості акції не лише як технічну неточність, а і як прояв певної неуважності, недбалості та недостатньої відповідальності у виконанні юридично значущих обов’язків. Слід зауважити, що антикорупційним законодавством чітко визначено, що номінальна вартість цінного папера – це вартість одного цінного папера на дату набуття. Намагання кандидата надати вказаним нормам законодавства викривленого тлумачення також може вказувати на свідоме намагання спотворити чіткі та очевидні для практикуючого юриста приписи нормативного акта. Проте в цьому конкретному випадку Комісія схиляється до думки про допущення кандидатом неуважності високого рівня під час декларування відповідних активів.

Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006  року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006  року №  2006/23, суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.

Згідно зі статтею 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.

Комісія відзначає, що Васильєв Є.О. не зміг надати переконливих пояснень на підтвердження обставин, які йому об’єктивно перешкоджали зазначити в декларації за 2018 рік правильну дату набуття права власності на акції приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель». Надані пояснення не свідчать про наявність поважних причин, що унеможливлювали встановлення цієї інформації, ураховуючи, що відповідні сертифікати зберігались у його матері за місцем їхнього спільного проживання. Крім того, існували інші альтернативні способи з’ясування цих відомостей.

З огляду на обставини, встановлені під час співбесіди, Комісія дійшла висновку, що надані Васильєвим Є.О. пояснення свідчать про невжиття достатніх зусиль для того, щоб бути поінформованим про свої майнові інтереси та члена своєї сім’ї в наведеній частині.

У зв’язку із наведеним Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

Комісією під час співбесіди також обговорено обставини відчуження автомобіля марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що автомобіль марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску було передано за програмою «Trade in» дилеру з метою подальшого придбання іншого автомобіля марки «Seat Ateca» 2021 року випуску. У межах цієї програми автомобіль марки «Chevrolet Cruze» передано дилеру на підставі довіреності із правом продажу та переоформлення. Надалі дилер самостійно реалізував цей автомобіль на вторинному ринку від свого імені. Договору купівлі-продажу із дилером щодо автомобіля марки «Chevrolet Cruze» не укладалось, оскільки так начебто було зручніше для дилера в рамках їхньої внутрішньої процедури обміну автомобілів за програмою «Trade in». Своєю чергою кандидат придбав інший автомобіль марки «Seat Ateca» 2021 року випуску в цього ж дилера відповідно до погоджених умов. У декларації за 2021 рік у розділі «Доходи, у тому числі подарунки» ним задекларовано дохід від відчуження автомобіля марки «Chevrolet Cruze» в розмірі 179 725 грн, який визначено як різницю між 50 % суми першого внеску за новий автомобіль та фактичними коштами, сплаченими ним дилеру в безготівковій формі. Таким чином, передача автомобіля марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску була частиною угоди обміну і здійснювалась відповідно до законодавства України з використанням виданої ним довіреності, а відповідний дохід від відчуження цього автомобіля ним було задекларовано.

Комісія приймає до уваги пояснення Васильєва Є.О. щодо обставин відчуження належного йому автомобіля марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску, проте звертає увагу на таке.

За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску було перереєстровано на іншого власника за договором, укладеним в Територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України 28 липня 2021 року.

Згідно з пунктом 71 Роз’яснення «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням НАЗК від 13 лютого 2020 року № 1 (чинного на час подання декларації за 2021 рік) (далі – Роз’яснення), видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Такий транспортний засіб слід декларувати.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, якими визначено певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа цивільного представництва врегульовується положеннями глави 17 ЦК України. Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами. Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

У пункті 66 Роз’яснення зазначено, що в декларації зазначають транспортні засоби, які відповідають хоча б одній з таких обставин, зокрема, транспортний засіб перебував у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом не менше половини днів звітного періоду.

Як встановлено вище, перереєстрація транспортного засобу на нового власника автомобіля марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску відбулась 28 липня 2021 року. Таким чином, автомобіль марки «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску перебував у власності кандидата в 2021 році більше 6 місяців. Тому вказаний транспортний засіб мав бути зазначений Васильєвим Є.О. в декларації за 2021 рік як такий, що належав йому на праві власності до його перереєстрації на нового власника.

Водночас у декларації за 2021 рік у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Васильєвим Є.О. не зазначено відомостей про належний йому на праві власності автомобіль «Chevrolet Cruze» 2011 року випуску.

Комісією також встановлено, що кандидатом у деклараціях за 2018, 2021–2024 роки в розділі 15 «Робота за сумісництвом суб’єкта декларування» вказано відомості про виконання обов’язків директора товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Майстер Консалт» за сумісництвом як неоплачувана робота.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що у 2008 році було створено ТОВ  «Юридична компанія «Майстер Консалт», у якому він є співзасновником. У цьому ж році рішенням загальних зборів учасників товариства його обрали на посаду директора. Водночас ТОВ  «Юридична компанія «Майстер Консалт» вже тривалий час не здійснює діяльності та не отримує будь-яких доходів, тому він жодної діяльності як директор не здійснює, управлінських або представницьких функцій не виконує та не отримує заробітної плати, а фактично обіймає посаду директора цього товариства формально. З огляду на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що він є директором ТОВ «Юридична компанія «Майстер Консалт», ним у деклараціях зазначаються відомості про роботу за сумісництвом як неоплачувану роботу. На думку кандидата, наявність в нього статусу керівника підприємства підпадає під визначення роботи за сумісництвом у розумінні антикорупційного законодавства. Кандидат зазначив, що відповідну інформацію відображено ним у деклараціях без наміру щось приховати або ввести в оману.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (стаття 102-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Згідно з пунктом 181 Роз’яснення щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку), затвердженого рішенням НАЗК від   13  листопада 2023 року № 4, у розділі 15 «Робота за сумісництвом суб’єкта декларування» декларації необхідно відображати відомості про іншу роботу чи посаду, яку виконує (займає) суб’єкт декларування на підставі трудового договору (контракту), крім основної роботи.

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства слідує, що суб’єкт декларування зобов’язаний відображати в розділі 15 «Робота за сумісництвом суб’єкта декларування» декларації відомості про всі посади або роботи, які він виконує (обіймає) за трудовим договором (контрактом), яке не є основним місцем роботи. Така діяльність вважається сумісництвом і підлягає обов’язковому декларуванню відповідно до статті  102-1  КЗпП  України та вимог антикорупційного законодавства.

Комісією встановлено, що кандидат не дотримався вказаних вимог.

З пояснень кандидата слідує, що наведене декларування мало місце з огляду на його помилкове уявлення про те, що наявність статусу директора підприємства є роботою за сумісництвом, а тому підлягає декларуванню.

Комісія зауважує, що правове регулювання питання роботи за сумісництвом у контексті декларування чітко врегульовано чинним законодавством, тому неправильне трактування вказаних норм свідчить про недостатній рівень уважності при їх аналізі, а отже і несумлінне ставлення до виконання обов’язку декларування.

У Бангалорських принципах поведінки суддів закріплено, що поведінка судді має відповідати високому статусу його посади. Кодекс суддівської етики встановлює для суддів обов’язок докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, їх поведінка була бездоганною (стаття 3).

Одним зі складових доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

Оцінюючи наведені вище пояснення, Комісія вважає, що  Васильєв Є.О. під час заповнення декларацій за 2018, 2021–2024 роки вчергове продемонстрував недостатню сумлінність, оскільки він мав можливість і повинен був перед заповненням декларацій проаналізувати різні за змістом норми права (пункти 3, 11 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», главу 17 ЦК України, статтю 102-1 КЗпП України), детально ознайомитись з роз’ясненнями Національного агенства з питань запобігання корупції щодо порядку декларування і під час прийняття рішення щодо належного виконання кожної з них проявити відповідний рівень обачності та відповідальності. Отже, у Васильєва Є.О. неодноразово була можливість відповідальніше поставитись до заповнення декларацій, однак він не виконав вимог чинного законодавства в окресленій частині. Хоча Комісія не знайшла підстав вважати таку поведінку умисною, все ж таки послідовне виявлення кандидатом неналежної сумлінності під час заповнення декларацій свідчить про недостатню увагу з боку Васильєва  Є.О. щодо виконання вимог антикорупційного законодавства. Указані обставини впливають на загальну оцінку відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності та враховуються при визначенні кількості балів.

У зв’язку із наведеним Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидату за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

Водночас Комісія вважає, що вказані вище факти як кожен окремо, так і в сукупності не є достатніми для визнання Васильєва Є.О. таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Досліджену інформацію належним чином враховано Комісією при дослідженні досьє та проведенні співбесіди, що знайшло своє відображення у зниженні балів за виявлені порушення правил та/або норм.

Стосовно інших обставин, зазначених в інформації ГРД та обговорених під час співбесіди, Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про порушення кандидатом Васильєвим Є.О. критеріїв професійної етики та доброчесності та впливали б на їх оцінку.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225  балів) максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

            Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

 

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	57,5	378,5
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	150
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	131
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19	40
	Безперервний розвиток	21
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10,66666667	42
	Ефективна взаємодія	11
	Стійкість мотивації	10
	Емоційна стійкість	10,33333333
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		255
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	715,5

 

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Васильєв Є.О. у сукупності набрав 715,5 бала, що є підставою для визнання його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду Васильєв Євген Олександрович набрав 715,5 бала.

Визнати Васильєва Євгена Олександровича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Головуючий                                                                                           Олексій ОМЕЛЬЯН

Члени Комісії:                                                                                       Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                                               Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                               Володимир ЛУГАНСЬКИЙ

                                                                                                               Галина ШЕВЧУК