231/ко-24

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША (доповідач), Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,

за участі:

судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Вікторії ОСТАПЕНКО,

представника Громадської ради доброчесності Олега ЯКИМ’ЯКА,

розглянувши питання щодо відповідності судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко Вікторії Олександрівни займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проведену процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.

1. Остапенко Вікторія Олександрівна, _____ року народження, громадянка України.
2. Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 Остапенко В.О. призначено на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п’ять років.
3. Наказом голови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2002 року № 272-к суддю Остапенко В.О. зараховано до штату суду.
4. Присягу судді Остапенко В.О. склала 10 березня 2004 року.
5. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року  № 525-VI Остапенко В.О. обрано на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області безстроково.
6. Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2513-VI Остапенко В.О. обрано на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.
7. Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О.
8. Остапенко В.О. склала письмове анонімне тестування, за результатами якого набрала 86,4 бала. За результатами виконання практичного завдання суддя набрала 82,5 бала. Загальний результат складеного суддею Остапенко В.О. іспиту становить 168,9 бала.
9. Остапенко В.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
10. Рішенням Комісії від 03 березня 2018 року № 44/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 19 лютого 2018 року, зокрема судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О.; суддю допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
11. До Комісії 15 березня 2018 року надійшов висновок громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Остапенко В.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 12 березня 2018 року.
12. Комісією у складі колегії 23 травня 2018 року, 09 жовтня 2018 року, 25 жовтня 2018 року, 23 березня 2019 року проведено співбесіду із суддею в межах кваліфікаційного оцінювання.
13. За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі колегії ухвалено рішення від 22 березня 2019 року № 58/ко-19. Цим рішенням визначено, зокрема, що суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 672,9 бала.
14. Рішенням Комісії у пленарному складі від 12 червня 2019 року № 469/ко-19 суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. визнано такою, що не відповідає займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності. Внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення Остапенко В.О. з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.
15. Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 жовтня 2020 року № 2824/0/15-20 відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення Остапенко В.О. з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
16. Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 13 січня 2022 року № 31/0/15-22 суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. відряджено до Дніпровського апеляційного суду строком на один рік.
17. Рішенням Голови Верховного Суду від 14 листопада 2022 року № 516/0/149-22 продовжено строк відрядження судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. до Дніпровського апеляційного суду строком на один рік.
18. Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 квітня 2024 року № 1020/0/15-24 суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. відряджено до Дніпровського апеляційного суду строком на один рік.
19. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Остапенко В.О.
20. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
21. Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 18 січня 2024 року доповідачем з цього питання визначено члена Комісії Сабодаша Р.Б.
22. Абзацами першим та другим пункту 201 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX) передбачено, якщо Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді у зв’язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
23. У такому разі оцінювання відповідності судді займаній посаді продовжується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в пленарному складі із стадії, що визначена Вищою радою правосуддя в рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді.
24. Рішенням Комісії у пленарному складі від 22 травня 2024 року № 127/зп-24 оцінювання судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. на відповідність займаній посаді продовжено зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у пленарному складі.
25. До Комісії 11 листопада 2024 року надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД 10 листопада 2024 року.
26. На спростування висновку ГРД суддею надані письмові пояснення.
27. Питання про відповідність судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. займаній посаді внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі на 26 листопада 2024 року.
28. У зв’язку з перебуванням Остапенко В.О. у відпустці співбесіду 26 листопада 2024 року було відкладено до 16 грудня 2024 року.

ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

29. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
30. Абзацами першим та другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
31. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
32. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
33. Із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією.
34. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
35. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. На відміну від процедур дисциплінарного провадження процедури кваліфікаційного оцінювання суддів не мають «ієрархії покарань», а мають своєрідний характер, спрямований на досягнення легітимної мети запровадження таких процедур. Викладене вимагає від Комісії пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
36. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
37. Відповідна процедура здійснюється за критеріями та в порядку, визначеному Законом, та є тим винятковим заходом, що застосовується до всіх суддів.
38. Згідно з частиною другою статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
    1. компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
    2. професійна етика;
    3. доброчесність.
39. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
40. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
41. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16) (далі – Положення).
42. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
43. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
44. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0 (мінімально прийнятний рівень).
45. Показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному з критеріїв, визначено в розділі ІІ Положення.
46. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
47. І хоча Комісія виходить із презумпції, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
48. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
49. «Доброчесність» – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
50. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.
51. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХX з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, встановлено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
52. Комісія підтримує Раду суддів України у її твердженні про те, що враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті під час резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1).
53. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
54. Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема активно реалізувати права бути заслуханим у контексті сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.
55. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди, щоб спростувати такий сумнів.
56. На стадії кваліфікаційного оцінювання Комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку чи вчинення будь-якого правопорушення. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею.
57. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).
58. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
59. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
60. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
61. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи при цьому істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

ІІІ. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.

62. У висновку ГРД стверджує, що суддя розглядала справи та/або ухвалювала рішення на користь певної особи інакше, ніж у схожих випадках. Суддя не повідомила про наявність конфлікту інтересів та (або) не вжила інших заходів для його запобігання.
    1. Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07 грудня 2009 року у справі № 3-3246/2009 суддя звільнила від адміністративної відповідальності за частиною другою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння особу, яка працює директором ТОВ «Капітал».
    2. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2009 року у справі № 3-3244 суддя звільнила від адміністративної відповідальності за частиною першої статті 163-1 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння особу, яка працює головним бухгалтером ТОВ «Капітал».
    3. Чоловік судді  ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціаром та співзасновником ТОВ «Капітал».
63. Також ГРД вказує, що Остапенко В.О. була головуючою суддею в цивільній справі № 408/5119/12 за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі (далі – ВВД ФССНВУ у місті Кривому Розі) та відкритого акціонерного товариства «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» (далі – КГМК «Криворіжсталь») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Згідно з інформацією з суддівського досьє у 1991–1992 роках суддя була учнем оператора КГМК «Криворіжсталь».
64. ГРД зазначає, що суддя використовувала сумнівні способи набуття майна у власність.
    1. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 25 березня 2011 року у справі № 2-998/11 задоволено позов ОСОБА_3 та Остапенко В.О. до Криворізької міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення.
    2. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 08 вересня 2011 року у справі № 2-2974/11 визнано право власності Остапенко В.О. на самочинне будівництво – житловий будинок 246,2 кв.м, літню кухню 69 кв.м, гараж 75,2 кв.м.
65. ГРД також відзначила, що суддя пов’язана з політичними силами, - вплив  цього зв’язку простежується в її діяльності.
    1. Чоловік судді ОСОБА_1 був на громадських засадах помічником народного депутата від політичної партії «Партія регіонів» Білого О.П. (Верховна Рада України, УІ-УІІ скликання). Указаний депутат голосував за «диктаторські закони» 16 січня 2014 року, сьогодні він є керівником регіональної організації політичної партії «Опозиційний блок» в Донецькій області.
    2. Ділові стосунки з Білим О.П. підтверджуються й тим, що чоловік судді має з ним спільний бізнес, зокрема вони є засновниками і (або) кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Капітал», ТОВ «РБО Україна», ТОВ «Тондо», ТОВ «Тондо-Інвест».
66. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але може мати значення при кваліфікаційному оцінюванні судді на відповідність займаній посаді.
    1. Станом на листопад 2024 року Вища рада правосуддя (далі – ВРП) ухвалила 9 рішень про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг на суддю та 3 рішення про відмову у відкритті дисциплінарних справ за скаргами на суддю. У висновку ГРД зазначено, що 6 скарг на суддю подав ОСОБА_4. Потребує пояснення судді у в чому полягають його активність і претензії, у чому полягали претензії скаржника ОСОБА_5.
    2. Суддя зверталась із позовами до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду про скасування рішення Комісії від 12 червня 2019 року та Дніпропетровського адміністративного суду про скасування висновку ГРД.
    3. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація, Декларації) за 2018 рік суддею зазначено дохід дочки ОСОБА_6 у розмірі 365 167 грн від зайняття підприємницькою діяльністю, проте не вказано джерело доходу доньки у віці 18 років.
    4. У 2019 році суддя задекларувала дохід дочки ОСОБА_6 у розмірі 1 811 649 грн, джерело доходу – ТОВ «РБО Україна» та ТОВ «Тондо Інвест», а також подарунок у грошовій формі чоловіка в сумі 281 437 гривень.
    5. Суддя, працюючи в Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, до 2010 року 433 судові рішення (вироків і постанов) виклала російською мовою.
    6. У Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік суддя як членів своєї сім’ї зазначає чоловіка і двох доньок. Однак в електронній Декларації за цей рік молодшої доньки ОСОБА_7 не вказано.
    7. Суддя до 2022 року не проходила навчання і не підвищувала свою кваліфікацію.
    8. У Деклараціях за 2013 та 2016 рік відсутні відомості про право власності на мотоцикл «Ноnda VFR 1200» 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об’ємом двигуна 1237 куб.см, набутий 30 січня 2016 року у власність чоловіком судді ОСОБА_1.
    9. В електронних Деклараціях за 2015–2016 роки суддя не вказала вартість квартири в місті Кривий Ріг площею 65,2 кв.м, право власності на яку виникло 11 травня 2011 року на підставі рішення суду. Ураховуючи, що квартиру було придбано 29 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, суддя не могла не знати її вартості.
67. До Комісії 15 листопада 2024 року суддя надала письмові пояснення щодо висновку Громадської ради доброчесності.

ІV. Висновки та мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.

68.  Рішенням Комісії у складі колегії від 22 березня 2019 року № 58/ко-19 суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
69. Із рішення Комісії від 22 березня 2019 року № 58/ко-19 слідує, що наведені у висновку ГРД відомості стали предметом розгляду Комісії у складі колегії, яка дала їм оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Зокрема, на підставі пояснень судді Остапенко В.О. та наданих нею документів Комісія у складі колегії дійшла висновку про відсутність підстав для висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
70. Відповідно до вказаного рішення Комісії за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Остапенко В.О. набрала 339,9 бала, з них: за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрала 160 балів, за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, – 173 бали. За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. набрала 672,9 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому, Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді займаній посаді.
71. Дослідивши матеріали суддівського досьє Остапенко В.О., зокрема висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, Комісія у пленарному складі встановила таке.
72. Стосовно ухвалення суддею рішень в умовах конфлікту інтересів суддя пояснила, що на момент прийняття судових рішень в Дніпропетровській області та місті Кривий Ріг працювало декілька десятків підприємств, які містили у своїй назві частку «Капітал». Працюючи суддею першої інстанції та розглядаючи велику кількість справ і матеріалів кожен місяць, знати, що розподілена справа безпосередньо стосується члена її родини, було неможливо. Також не можливо лише за назвою підприємства визначити кінцевих бенефіціарних власників товариства, оскільки податкова інспекція при складанні протоколів таких відомостей суду не надавала.
73. Суддя вказала, що за назвою юридичної особи неможливо прослідкувати, хто є кінцевими бенефіціарами. Про те, що її чоловік є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Капітал» дізналась лише в 2015 році під час заповнення електронної Декларації, оскільки в попередніх Деклараціях така інформація не вимагалась.
74. Комісія зауважує, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не має процесуальних норм, які передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити судді відвід або суддею заявити самовідвід. Тобто порядку розгляду заяви про відвід чи самовідвід не передбачено.
75. Однак Комісія відзначає, що суддя не була позбавлена можливості заявити самовідвід з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» та національну судову практику застосування у таких випадках положень інших процесуальних норм.
76. Варто відзначити, що пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Пунктом 4.4 вказаних принципів визначено, що суддя не бере участі в розгляді справи, якщо будь-хто із членів його родини виступає як представник будь-якої сторони чи в іншій формі має стосунок до справи.
77. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 3 травня 2007 року Суд зазначив, що «безсторонність» у розумінні пункту першого статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто, жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були в судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, насамперед, сторонам у процесі.
78. Згідно з пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, у якому вказано, що незалежність судової влади означає повну неупередженість суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому разі довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
79. Узагальнюючи свої рекомендації, КРЄС у пункті 50 Висновку № 3 (2002) зазначає: i) кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; ii) судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; iii) вони повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні; iv) вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; v) судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; vi) вони повинні демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає; vii) вони повинні виконувати свої обов’язки з повагою до рівноправного ставлення до сторін, уникаючи будь-якої упередженості та будь-якої дискримінації, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін; viii) вони повинні демонструвати обережність у своїх відносинах із засобами масової інформації, підтримувати свою незалежність та безсторонність, утримуючись від переслідування особистих інтересів у відносинах з пресою та уникаючи безпідставних коментарів щодо справ, які вони розглядають; ix) вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності; x) вони повинні мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк; xi) вони повинні присвячувати більшу частину свого робочого часу здійсненню своїх судових функцій та інших пов’язаних з ними видів діяльності; xii) вони повинні утримуватися від будь-якої політичної діяльності, що може підірвати їхню незалежність та завдати шкоди їхньому іміджу безсторонності.
80. Саме порушення цих правил, на думку КРЄС, і викликатиме «у очах розумного спостерігача» сумнів у безсторонності судді.
81. Комісія враховує, що наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29 жовтня 2005 року № 1294/11574 було затверджено Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
82. Це положення розроблено відповідно до статей 7 та 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» і встановлювало єдиний порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
83. Зміст цього положення свідчить, що отримання інформації про засновників (учасників) юридичних осіб кардинально відрізнявся від того інструментарію, який наявний сьогодні. Такі відомості, незважаючи на їх відкритість, не були загальнодоступними, а встановлення переліку юридичних осіб, які є у власності другого з подружжя, потребували значно більших зусиль ніж сьогодні. З’ясувати інформацію про кінцевого опосередкованого власника було неможливо.
84. На переконання Комісії, матеріали суддівського досьє не містять інформації, яка б могла свідчити про порушення суддею принципів незалежності та безсторонності за суб’єктивним критерієм. Однак Комісія відзначає, що пояснення судді свідчать про те, що вона знала про факти заснування юридичних осіб її чоловіком, а тому з огляду на об’єктивний критерій мала вжити заходів, щоб бути достатньо проінформованою про юридичні особи, учасником яких був її чоловік, щоб обставини, описані в пунктах 72 – 84 цього рішення, у стороннього спостерігача не могли викликати сумнів у незалежності та неупередженості суду. Суддя мала вжити заходів, щоб не було причин для таких сумнів.
85. Комісія звертає увагу на те, що згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суддею Остапенко В.О. було винесено постанови у справах № 3-1466/2009, № 3-1465/2009, № 3-3246/2009, № 3-3244/2009, № 3-935/2009 про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 163-1 КУпАП.
86. За змістом зазначених судових рішень посадові особи юридичних осіб, як і у випадку зі справами щодо посадових осіб ТОВ «Капітал», були звільненими від адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю, стосовно них було застосовано усне зауваження.
87. На переконання Комісії, рішення судді Остапенко В.О. відповідали типовій практиці судді звільнення осіб від адміністративної відповідальності у такій категорії справ.
88. Стосовно розгляду суддею цивільної справи № 408/5119/12 за позовом ОСОБА_2 до ВВД ФССНВУ в місті Кривому Розі та КГМК «Криворіжсталь» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди Комісія зауважує таке.
89. Так, у суддівському досьє наявна інформація про те, що суддя у 1991–1992 роках була учнем оператора КГМК «Криворіжсталь», проте вказана обставина не може свідчити про наявність в її діях конфлікту інтересів.
90. Суддя пояснила, що позови фізичних до ВВД ФССНВУ в місті Кривому Розі та КГМК «Криворіжсталь» складають великий відсоток цивільних справ, які перебувають в провадженні суддів у місті Кривому Розі, знати усіх працівників підприємства неможливо, тому в неї був відсутній будь-який конфлікт інтересів.
91. Комісія вважає безпідставними твердження ГРД про те, що в судді міг бути наявний конфлікт інтересів при розгляді справи № 408/5119/12, який було здійснено після 20 років з дня, коли суддя була учнем на КГМК «Криворіжсталь».
92.  Стосовно інформації, викладеної у висновку ГРД, про те, що суддя Остапенко В.О. здійснювала самочинні (незаконні) будівництва, перепланування та використовувала для їх легалізації місцеві суди в межах територіальної юрисдикції апеляційного суду, де вона є суддею, зокрема суд, у якому працювала раніше.
93. У своїх поясненнях щодо «легалізування» самочинного будівництва житлового будинку та перепланування квартири суддя пояснила, що відповідно до чинного на той час законодавства районними судами першої інстанції у 2011 році були ухвалені судові рішення, якими задоволено її позови про визнання права власності на нежитлове приміщення після реконструкції, а також про визнання права власності на житловий будинок після реконструкції.
94. Вона була вимушена звернутись до суду, оскільки отримала відмову в реєстрації права власності в органах місцевого самоврядування. На час звернення до районних судів у жодному із них вона не працювала, судові рішення відповідачами не оскаржувалися та набрали законної сили.
95. Комісія не вдається до перевірки постановлених рішень, обставин справи та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання надається оцінка фактам (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики.
96. Комісія враховує, що відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (стаття 114 цивільного процесуального кодексу України, чинна на момент ухвалення судових рішень).
97. Таким чином, ураховуючи, що позовні заяви про визнання права власності на нежитлове приміщення та житловий будинок суддею були подані до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу та Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу, тобто за місцезнаходженням такого майна, вона не мала можливості звернутись до будь-яких інших судів, окрім зазначених.
98.  Оцінивши під час співбесіди пояснення судді, дослідивши матеріали суддівського досьє та долучені до нього документи, які підтверджують повідомлені суддею обставини, Комісія оцінює їх в сукупності з іншими відомостями.
99.  Стосовно наявних, на думку ГРД, суперечностей, помилок і неповноти в майнових Деклараціях Комісія враховує таке.
100. Остапенко В.О. пояснила, що відповідно до чинного сімейного та житлового законодавства України, місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх батьків, що вказала в майновій Декларації. Стосовно невнесення до електронної Декларації за 2015 рік про доньку ОСОБА_7 суддя пояснити не змогла, проте вказала, що умислу приховувати таку інформацію не мала.
101. З урахуванням наданих суддею пояснень причин подання неповних відомостей у Декларації за 2015 рік Комісія вважає, що дії Остапенко В.О. мають ознаки добросовісної помилки та не носять ознак умисних дій, спрямованих на ухилення від декларування достовірної інформації.
102. Стосовно мотоцикла «Honda VFR 1200» 2013 року випуску суддя пояснила, що вказаний транспортний засіб було придбано її чоловіком у 2016 році, однак таке придбання він приховав від неї, оскільки вона категорично проти використання такого виду транспорту. Відтак вона була позбавлена можливості зазначити в майновій Декларації за 2016 рік відомості про цей мотоцикл. Після того, як їй стало відомо про наявність у чоловіка мотоцикла, вона вказала про нього у наступних Деклараціях.
103. Комісія враховує, що відповідно до статті 18 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
104. Водночас, оцінивши під час співбесіди пояснення судді, що вказаний мотоцикл не перебував у володінні чи користуванні Остапенко В.О., а також той факт, що надалі в Деклараціях нею зазначались такі відомості, Комісія вважає, що наведені вище обставини свідчать про те, що суддя не доклала належних зусиль для отримання інформації про майновий стан свого чоловіка, однак вони не носять ознак умисних дій, спрямованих на ухилення від декларування достовірної інформації.
105. Стосовно вартості задекларованого майна суддя пояснила, що вказане в Деклараціях майно було придбано в різні роки, тому його вартість неможливо правильно зазначити з урахуванням сплину часу без проведення окремої оцінки чи експертизи, зокрема ювелірних виробів, що не вимагається при поданні Декларації. Крім того, частину нерухомого майна набуто у власність шляхом приватизації, що також унеможливлює правильне визначення його вартості.
106. Комісія враховує, що закон не вимагав від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення Декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля Декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо». Тому під час дослідження досьє та проведення співбесіди не встановлено, що суддя навмисно приховувала таку інформацію.
107. Суддею Остапенко В.О. також було надано пояснення стосовно перебування її чоловіка на громадських засадах помічником народного депутата Білого О.П., у яких вона зазначила, що чоловік ніколи не був членом жодної політичної партії чи громадської організації, а з 2014 року він уже не є помічником народного депутата Білого О.П. на громадських засадах.
108. Комісія зауважує, що в матеріалах суддівського досьє Остапенко В.О. не містяться жодних відомостей, які б давали підстави для твердження, що члени сім’ї мали політичний вплив на суддю при ухваленні нею судових рішень.
109. Стосовно інформації ГРД про те, що станом на листопад 2024 року ВРП ухвалила 9 рішень про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг на суддю та 3 рішення про відмову у відкритті дисциплінарних справ за скаргами на суддю.
110. Також ГРД вказала, що 6 скарг на суддю подав ОСОБА_4 і потребує пояснення судді у в чому полягають його активність і претензії, у чому полягали претензії скаржника ОСОБА_5.
111. Суддя в письмових поясненнях та під час співбесіди пояснила, що вона позбавлена можливості з’ясовувати причини подання скарг, оскільки вирішення цього питання покладено на ВРП, яка дійшла висновку про законність дій судді.
112. Комісія оцінює факт звернення судді з позовом до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду про скасування рішення Комісії від 12 червня 2019 року та Дніпропетровського адміністративного суду про скасування висновку ГРД в сукупності з іншими відомостями.
113. Стосовно не внесення суддею у Декларацію за 2018 рік джерела доходу доньки судді ОСОБА_6 у сумі 365 167 гривень, то ні з письмових пояснень судді, ні з пояснень судді наданих під час співбесіди не вбачаєтся, які саме розумні заходи були нею вжиті для з’ясування джерела походження зазначених коштів.
114. Відтак, Комісія вважає, що суддя у цьому випадку не проявила достатньої старанності та відповідно допустила порушення вимог статті 18 Кодексу суддівської етики в частині її обов’язку бути обізнаною про майнові інтереси своєї доньки.
115. Проте Комісією також враховується, що суддею був задекларований відповідний дохід доньки, а також життєві обставини в яких перебувала суддя у зазначений період, що могло зумовити допущення зазначених помилок.
116. Комісія відзначає, що під час дослідження досьє та проведення співбесіди встановлено, що 281 437 грн є подарунком чоловіка судді його рідній донці. Водночас матеріалами суддівського досьє підтверджується, що дохід чоловіка дозволяв йому зробити такий подарунок.
117. У висновку ГРД зазначено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень суддя, перебуваючи на посаді судді Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг, виклала 433 судових рішення (348 вироків та 85 постанов) російською мовою.
118. Під час співбесіди суддя пояснила, що відповідно до чинного на той момент законодавства було встановлено, що судочинство в Україні в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснювалось державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, суди могли здійснювати провадження цією регіональною мовою.
119. Комісія враховує зазначені обставини при оцінюванні судді на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності в сукупності з іншими відомостями.
120. Стосовно обставин, викладених в інформації ГРД, про те, що суддя до 2022 року не проходила навчання і не підвищувала кваліфікацію.
121. Суддя в письмових поясненнях та під час співбесіди пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 та тривалий час була у відпустці ІНФОРМАЦІЯ_2.
122. Комісія з огляду на матеріали суддівського досьє (зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3) вважає такі пояснення судді прийнятними, тому відхиляє в цій частині висновок ГРД.
123. Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Остапенко В.О. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі доходить висновку про відсутність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію професійної етики та доброчесності за дослідженими вище показниками.

V. Результати голосування Комісією у пленарному складі.

124. Абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
125. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
126. За результатами перевірки обставин, викладених у висновку ГРД, взявши до уваги наданні суддею Остапенко В.О. пояснення, дослідивши матеріали суддівського досьє, Комісія не встановила фактів, які б свідчили про невідповідність судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. критеріям доброчесності та професійної етики та могли б вплинути на результати кваліфікаційного оцінювання.
127. З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 22 березня 2019 року № 58/ко-19, висновок ГРД від 11 листопада 2024 року, пояснення судді Остапенко В.О., інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку, що суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. є такою, що відповідає займаній посаді.
128. За результатами засідання Комісії у пленарному складі 16 грудня 2024 року відповідність судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. займаній посаді підтримано одноголосно членами Комісії.
129. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визнати суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко Вікторію Олександрівну такою, що відповідає займаній посаді.

Головуючий                                                                                          Андрій ПАСІЧНИК

Члени Комісії:                                                                                      Михайло БОГОНІС

                                                                                                             Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                             Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                                             Ярослав ДУХ

                                                                                                             Роман КИДИСЮК

                                                                                                             Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                             Олег КОЛІУШ

                                                                                                             Володимир ЛУГАНСЬКИЙ

                                                                                                             Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                                             Олексій ОМЕЛЬЯН

                                                                                                             Роман САБОДАШ

                                                                                                             Руслан СИДОРОВИЧ

                                                                                                             Сергій ЧУМАК

                                                                                                             Галина ШЕВЧУК