260/ас-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Асена АДАМОВА,

представника Громадської ради доброчесності Олега ЯКИМʼЯКА,

розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Адамова Асена Семеновича здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

1. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних адміністративних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
3. За змістом частини другої статті 79³ Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
4. Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). За змістом пунктів 1.1‒1.6 цього положення завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді. 
6. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах (далі – Конкурс).
7. Частиною четвертою статті 83 Закону установлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі. 
8. Адамов Асен Семенович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

2. Стислий опис проходження першого та другого етапів кваліфікаційного оцінювання. 

9. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Адамова А.С. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
10. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
11. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
12. Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
13. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу.
14. Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
15. Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
16. З огляду на зазначене вище Адамов А.С. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу: 1) когнітивні здібності – 59,6 бала; 2) знання історії української державності – 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 150 балів; 4) практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 132,5 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності – 382,1 бала.
17. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Цим же ж рішенням установлено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу, проводиться у складі Першої палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
18. Комісією 11 квітня 2025 року надіслано запит Адамову А.С. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої компетентності, за відповідною формою. У відповідь на запит кандидатом Адамовим А.С. 22 квітня 2025 року надіслано до Комісії пояснення та докази. У своїх поясненнях кандидат навів інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
19. До Комісії 16 липня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Адамова А.С. критеріям доброчесності та професійної етики.
20. Комісією у складі Першої палати 16 липня та 25 липня 2025 року проведено співбесіду з кандидатом. Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності та професійної етики.
21. Рішенням Комісії у складі Першої палати від 25 липня 2025 року № 214/ас-25 визначено, що кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Адамов А.С. за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання набрав 716,1 бала. Питання про підтвердження або непідтвердження здатності Адамова А.С. здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

3. Розгляд питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм професійної етики та доброчесності Комісією у Пленарному складі.

22. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
23. Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
24. Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 06 серпня 2025 року.
25. В основу висновку ГРД, затвердженого 15 липня 2025 року, покладено такі аргументи.
26. Відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), за 2023–2024 роки, донька кандидата орендувала житлові будинки в місті Одесі. Водночас, Адамовим А.С. не задекларовано площу та вартість будинку, який орендувала його донька з 01 січня 2023 року, а також вартість будинку площею 332,6 м², який вона орендувала з 01 червня 2024 року. Жодних доходів донька кандидата, відповідно до поданих ним декларацій, не мала. У зв’язку з цим вартість оренди та джерела походження коштів для її оплати потребують пояснень Адамова А.С.
27. Адамов А.С., ознайомившись із висновком ГРД, надав такі пояснення щодо вартості оренди будинків в місті Одесі, право користування якими має його донька.
28. Після припинення шлюбних відносин та розлучення з дружиною в 2023 році вони проживають окремо. Донька залишилась проживати зі своєю матір’ю, колишньою дружиною кандидата. У якості помешкання для себе та доньки колишня дружина Адамова А.С. орендувала будинки, вказані у висновку ГРД. Донька кандидата не виступала самостійним орендарем будинків.
29. Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» до членів сім’ї суб’єкта декларування відносяться діти до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання із суб’єктом декларування. 
30. Отже, оскільки Адамов А.С. був зобов’язаний вказати у майновій декларації факт проживання та користування його малолітньою донькою житлом, він зазначив орендовані колишньою дружиною будинки. Враховуючи, що колишня дружина орендувала житло на платній основі, кандидат задекларував, що донька користується цими об’єктами нерухомості на праві оренди. Відобразити цей факт іншим шляхом було, на його думку, неможливо.
31. У майновій декларації Адамов А.С. зазначив в повному обсязі ті дані щодо будинків, які були йому відомі, оскільки копії правовстановлюючих документів щодо них у кандидата відсутні. 
32. Адамов А.С. пояснив, що як малолітня дитина його донька не має самостійних доходів, вказаних будинків особисто не орендувала та не оплачувала. Орендарем помешкань є її матір, колишня дружина кандидата.
33. Так, вартість оренди першого будинку становила 300 дол США, вартість оренди другого – 400 дол США. Ціна зумовлена, зокрема, станом та оздобленням будинків, а також фактом оренди на тривалий час, а не подобово / помісячно. Крім того, нині орендований будинок (так само, які попередній) знаходиться на спільній території з будинком власника, без огорожі між ними, та в користування дочки та колишньої дружини Адамова А.С. надано не всю площу орендованої будівлі. Кошти за оренду житла в рівних частинах вносять кандидат та його колишня дружина з власних доходів.
34. Комісія у складі Першої палати, проаналізувавши надані кандидатом пояснення, дійшла висновку, що Адамовим А.С. при декларуванні прав на вказані у висновку ГРД будинки допущено некоректність при відображенні типу права на таке житло у зв’язку з наступним.
35. Відповідно до вимог частини першої статті 395 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Частиною другою статті 395 ЦК України визначено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
36. Згідно з вимогами статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
37. Абзацом 2 частини третьої статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
38. Таким чином, ЦК України встановлює презумпцію того, що місце проживання особи від 10 до 14 років співпадає з місцем проживання її законних представників чи органів, що виконують щодо неї функції опікуна.
39. Відповідно до вимог частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
40. Під час співбесіди з Комісією у складі Першої палати кандидату було поставлено питання, чи укладався договір оренди від імені малолітньої доньки її батьками, тобто ним самим та колишньою дружиною. За таких обставин, у разі коректного декларування речового права на чуже майно у вигляді оренди будинку донькою, мав би існувати договір, укладений між нею на власником майна.
41. Разом з тим, статтею 31 ЦК України встановлено, що особи, які не досягли 14 років, володіють частковою цивільною дієздатністю та не можуть виступати сторонами або вчиняти правочини, окім винятків, визначених цією статтею. Згідно з вимогами частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
42. Під час співбесіди Адамов А.С. підтвердив, що договори оренди укладалися не донькою, а його колишньою дружиною, при цьому він компенсує частину орендної плати.
43. Хоча виявлену невідповідність задекларованих правовідносин фактичним не можна кваліфікувати як серйозне порушення правил декларування, однак в очах стороннього спостерігача виникає сумнів у достовірності вказаних кандидатом у майнових деклараціях даних, що в цілому негативно впливає на ставлення суспільства до представників судової влади.
44. Попри те, що зазначені недоліки не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак вони демонструють певну неуважність, недбалість та недостатню відповідальність у виконанні юридично значущих обов’язків. У зв’язку з викладеним, Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність». 
45. Комісія у пленарному складі підтримала висновки Першої палати щодо викладених вище обставин.
46. У висновку ГРД зазначено, що дружина (на той час) кандидата 10 грудня 2003 року набула у власність дві квартири в місті Одесі: площею 52,9 м² вартістю 7 357 грн та площею 18,4 м² вартістю 2 558 грн. Зазначена вартість вочевидь є в десятки разів нижчою за ринкові ціни.
47. Адамов А.С. пояснив, що хоча зазначені об’єкти нерухомості мають різні правовстановлюючі документи, фактично вони складають одну квартиру за однією адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1. Колишня дружина кандидата отримала їх у власність за договорами дарування від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які протягом всього життя неофіційно вважалися її дідусем та бабусею та разом з батьками займалися її вихованням.
48. Вартість квартир задекларовано Адамовим А.С. на підставі інвентаризаційних оцінок, про які зазначено в договорі дарування. Інші дані щодо вартості квартир, окрім вказаних, відсутні, оцінка цих об’єктів нерухомості окремо не проводилась. Отже, зауважив кандидат, ним у майновій декларації повідомлено єдині вірні та відомі йому відомості щодо вартості майна. 
49. ГРД у висновку вказала, що дружина (на той час) Адамова А.С. 24 квітня 2018 року отримала у дар квартиру в місті Одесі площею 48 м² вартістю 378 242 грн (еквівалент 14 500 дол США за курсом на дату набуття), або приблизно 300 дол США за один квадратний метр, що суттєво дешевшим за середні ринкові ціни на нерухомість в Одесі, які на той час становили близько 690 дол США за один квадратний метр.
50. Кандидат пояснив, що колишня дружина отримала вказану вище квартиру в дар від свого батька, який отримав її у спадщину 24 квітня 2018 року після смерті своєї дружини, матері колишньої дружини кандидата. Матір колишньої дружини Адамова А.С. набула цю квартиру на підставі договору дарування від 09 грудня 2005 року від близького друга своєї родини.
51. Вартість квартири площею 48 м² в розмірі 378 242 грн було визначено Звітом про незалежну оцінку майна від 26 березня 2018 року, складеним незалежним сертифікованим суб’єктом оціночної діяльності – товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс і партнери». Кандидат повідомив, що на даний момент квартира вже не належить його колишній дружині, оскільки вона продала її третій особі у 2023 році.
52. У висновку ГРД також зазначено, що дружина (на той час) кандидата 16 липня 2021 року набула майнові права на об’єкт незавершеного будівництва – квартиру в місті Одесі площею 46,06 м². У майновій декларації за 2021 рік у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» Адамов А.С. вказав фінансове зобов’язання перед товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест» в розмірі 11 964 дол США, що, на думку ГРД, є значно нижчим за ринкові ціні на інвестування подібних об’єктів.
53. Кандидат повідомив, що колишня дружина 16 липня 2021 року уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест» договір передачі (відступлення) майнових прав № 16/07/21-А3/24.4.А, згідно з яким в неї виникло право на отримання об’єкта нерухомості орієнтовною площею 46,06 м².
54. Суму 11 964 дол США зазначено Адамовим А.С. у майновій декларації не як вартість об’єкта незавершеного будівництва, а як фінансове зобов’язання (розділ 13 майнової декларації – «Фінансові зобов’язання»), тобто станом на кінець звітного періоду саме цю суму коштів ще належало сплатити для повного розрахунку за договором. Загальна вартість квартири відповідно до умов договору від 16 липня 2021 року № 16/07/21-А3/24.4.А становила 51 889 дол США або 1 444 070,87 грн.
55. Перший внесок за квартиру було зроблено колишньою дружиною кандидата 16 липня 2021 року, переважно за рахунок особистих коштів, отриманих нею від продажу 31 травня 2021 року належно їй іншої квартири, та отриманої заробітної плати.
56. ГРД вказала, що Адамов А.С. 08 квітня 2021 року набув у власність автомобіль марки «AUDI» моделі «А3» 2014 року випуску вартістю 156 286 грн (еквівалент 5 600 дол США за курсом на момент придбання). ГРД висловила сумнів щодо вартості автомобіля, оскільки станом на сьогодні аналогічні машини коштують в середньому 13–14 тис. дол США.
57. Стосовно придбання автомобіля марки «AUDI» 2014 року випуску за ціною 156 286 грн кандидат пояснив, що вказану машину було замовлено на закордонному аукціоні за 5 471 дол США. Вартість автомобіля задекларовано за останньою грошовою оцінкою, визначеною митним органом під час оформлення. На підтвердження кандидат надав копію інвойсу від 15 жовтня 2020 року № ЕН300111-3 та митної декларації від 24 грудня 2020 року № UA500030/20220/540412.
58. З огляду на те, що автомобіль, придбаний на аукціоні в Кореї, був після дорожньо-транспортної пригоди у пошкодженому стані, певні кошти було витрачено на його ремонт. Водночас, згідно з роз’ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції, витрати на митне оформлення та ремонт автомобіля не включаються до його вартості для цілей декларування, що і було дотримано Адамовим А.С. під час заповнення декларації.
59. Машину було придбано за рахунок заощаджень кандидата, зазначених у 12 розділі майнової декларації як готівкові кошти (у зменшенні готівкових активів за 2021 рік це простежується несуттєво у зв’язку з продажем того ж року автомобіля марки «HONDA» за 300 000 грн, чим покрито витрати на автомобіль марки «AUDI»). Відповідно до договору про поділ спільного майна подружжя від 04 квітня 2023 року автомобіль марки «AUDI» моделі «А3» перейшов у власність колишньої дружини Адамова А.С.
60. Комісія вважає надані кандидатом пояснення обґрунтованими та достатніми.
61. У висновку ГРД зазначає, що Адамов А.С. фігурує в низці публікацій, а також у судових справах, пов’язаних із так званим «поромом «Кислицький». ГРД у зв’язку з цим зауважила, що суть цієї справи, роль кандидата в ній та причини згадок про нього у вказаних публікаціях потребують пояснень Адамова А.С.
62. Стосовно суті справи щодо так званого порому «Кислицький», ролі в ній кандидата та причин появи згадок про нього в низці публікацій в медіа, які він не спростовував, Адамов А.С. пояснив, що про існування цих публікацій не знав до ознайомлення з висновком ГРД, а отже не мав можливості вжити заходів для їх спростування.
63. На думку кандидата, не можна сказати, що ресурс Seafarersjournal.com, на якому розміщено згадані у висновку ГРД публікації, є поширеним серед громадськості та користується популярністю серед читачів. На користь цього свідчить, зокрема, те, що з моменту оприлюднення інформації у 2023–2024 роках відсутні жодні коментарі до цих статей, автори публікацій також не відомі.
64. Адамов А.С. зазначив, що в трьох з п’яти наведених публікацій відсутня будь-яка згадка його прізвища. Ще одна публікація недоступна або видалена, що позбавляє кандидата можливості надати оцінку її змісту та взагалі встановити, чи стосується вона його. Лише стаття від 30 травня 2024 року, у якій йдеться про рейдерський захват порому, містить твердження, що суддя Адамов А.С., серед інших, бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду. Будь-якого опису протиправних дій з боку кандидата чи доказів цього у статті не наведено. Таким чином, у публікаціях відсутня інформація, яка потребує спростування або іншої активної реакції кандидата.
65. У зв’язку з викладеним Адамов А.С. зауважив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини судді обмежені у захисті себе і наданні активної відсічі нападкам на себе. Так, відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 1995 року в справі «Прагер і Обершлік проти Австрії» зазначено, що судова влада відіграє у суспільстві особливу роль, та як гарант правосуддя та фундаментальна цінність у правовій державі має користуватись довірою громадян, щоб успішно виконувати свої обов’язки. Тому може стати необхідним охороняти цю довіру від деструктивних та по суті необґрунтованих нападок на судову владу, особливо враховуючи що судді, які піддані критиці, мають обов’язок проявляти обачливість, що заважає їм дати відсіч.
66. У пункті 67 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бушемі проти Італії» суд підкреслив, що представники судової влади мають виявляти щонайбільшу стриманість при виконанні ними службових обов’язків для того, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства. Почуття стриманості має підказати їм не робити заяв у пресі навіть у відповідь на провокації. Цього вимагають вищі інтереси юстиції і престиж суддівської професії.
67. На переконання Адамова А.С., той обсяг інформації, що був зазначений стосовно нього у наведених у висновку ГРД публікаціях, не вимагає від нього будь-якої активної реакції чи спростування.
68. Адамов А.С. як слідчий суддя розглядав чисельні скарги, клопотання, відводи, подані особами в порядку Кримінального процесуального кодексу України (наприклад, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, бездіяльності щодо розгляду клопотань, оскарження постанов слідчих, встановлення строку для вчинення окремих дій, відводів слідчому та прокурору тощо), які так чи інакше пов’язані з подіями навколо порому «Кислицький». Серед вказаних звернень є значний відсоток задоволених скарг. Кандидат повідомив, що всі постановлені ним ухвали у цих справах набрали законної сили, оскільки або не оскаржувались, або були залишені в силі судом вищої інстанції. 
69. На запитання, чи розглядав Адамов А.С. виключно заяви, подані в порядку Кримінального процесуального кодексу України, стосовно порому «Кислицький», кандидат під час співбесіди з Комісією у складі Першої палати надав ствердну відповідь. Разом з тим, представником ГРД було зауважено, що кандидат також розглядав клопотання про забезпечення позову у межах цієї справи.
70. У поясненнях, надісланих до Комісії після співбесіди з Комісією у складі Першої палати Адамов А.С. зазначив, що дійсно ним розглядалося клопотання про забезпечення позову в справі № 500/2395/18, предметом якої був, зокрема, пором «Кислицький». Ухвалою від 04 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на те, що раніше ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 січня 2022 року вже було вжито заходів забезпечення позову щодо предмету спору – порому «Кислицький». Рештки порому «Кислицький», гідротехнічна споруда (міст) не є предметом спору в справі, що розглядається, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову щодо вказаного майна були відсутні. Кандидат також повідомив, що по суті вказана справа ним не розглядалась, жодного іншого стосунку до неї чи до самого так званого порому «Кислицький» він не мав та не має.
71. Комісія у складі Першої палати, оцінивши надані Адамовим А.С. пояснення, звернула увагу, що під час співбесіди ним надано неповну інформацію щодо власної участі у резонансній справі, зазначеній у висновку ГРД. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нещирості, у зв’язку з чим Комісія у складі Першої палати зменшила бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
72. Під час співбесіди 06 серпня 2025 року Адамов А.С. повідомив, що висновок ГРД надійшов до Комісії та був наданий йому для ознайомлення у день співбесіди (16 липня 2025 року), тому він не мав можливості заздалегідь ознайомитись з його змістом, аби ретельно підготувати відповіді на всі викладені аргументи. У зв’язку з цим, Адамов А.С. одразу не згадав про розгляд ним клопотання про забезпечення позову в справі № 500/2395/18. 
73. Водночас, Комісія відзначає, що кандидату 16 липня 2025 року було запропоновано відкласти проведення засідання, зокрема, з метою надання Адамову А.С. достатнього часу для підготовки, але він відхилив таку пропозицію.
74. Комісія у пленарному складі підтримує висновки Першої палати щодо зменшення балів кандидата у зв’язку з викладеними вище обставинами.
75. При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісію також встановлено, що кандидат як суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області розглядав, зокрема, справи про позбавлення матерів батьківських прав. Так, на розгляді Адамова А.С. перебувала справа № 946/4409/23 про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. Позовна заява надійшла до суду 19 червня 2023 року, ухвалою від 20 червня 2023 року відкрито провадження у справі та на 12 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання. Рішенням від 12 липня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та позбавлено матір дитини батьківських прав.
76. Зі змісту прийнятого Адамовим А.С. рішення встановлено, що у судове засідання 12 липня 2023 року не з’явились ані сторони, ані представник органу опіки та піклування, надіславши заяви про розгляд справи без їхньої участі.
77. Також у провадженні кандидата перебувала справа № 946/4315/23 про позбавлення батьківських прав матері дитини. Позовна заява надійшла до суду 16 червня 2023 року, ухвалою від 27 червня 2023 року відкрито провадження у справі та на 19 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання. Рішенням від 19 липня 2023 року позов задоволено, позбавлено матір дитини батьківських прав. У рішенні зазначено, що ані сторони, ані представник органу опіки та піклування у засідання не з’явились, надіславши заяви про розгляд справи без їхньої участі.
78. Комісія наголошує, що спори про позбавлення батьківських прав є справами підвищеної чутливості, які стосуються фундаментальних прав дитини та її батьків. У таких справах суд повинен проявити особливу ретельність у дотриманні процесуальних гарантій, зокрема, забезпечити участь органів опіки та піклування та належне з’ясування обставин, що мають значення для вирішенні справи по суті. Відповідно до Сімейного кодексу України участь представника органу опіки та піклування у справах про позбавлення батьківських прав є обов’язковою. На переконання Комісії, навіть якщо такий орган не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, суд має впевнитися у повноті та достовірності наданого висновку і може зобов’язати орган опіки забезпечити свою участь, якщо цього вимагають інтереси дитини.
79. Адамов А.С. пояснив, що рішення були ухвалені ним в найкращих інтересах дітей, з урахуванням усіх наявних у справах матеріалів. На запитання Комісії, чи не склалося в нього враження, що вказані вище спори можуть мати штучний характер, тобто бути результатом домовленості між сторонами з метою створення підстав для уникнення чоловіками мобілізації, кандидат надав негативну відповідь.
80. Комісія у складі Першої палати, урахувавши надані кандидатом пояснення, дійшла висновку, що його дії під час розгляду зазначених спорів не свідчать про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Водночас, Комісія також констатувала, що розгляд справ про позбавлення батьківських прав матерів в умовах війни, який здійснено протягом одного місяця за відсутності в засіданні сторін та представників органу опіки та піклування, в очах стороннього спостерігача не сприяють укріпленню суспільної довіри до суду. У зв’язку з викладеним, Комісія у складі Першої палати вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».
81. Під час співбесіди 06 серпня 2025 року кандидат пояснив, що розглядаючи вказані вище справи він не вбачав зловживань з боку сторін, відповідачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, надіслали заяви про розгляд за їх відсутності, а підстав для відкладення розгляду не було. Крім того, Адамовим А.С. у встановленому порядку було залучено органи опіки та піклування, висновки яких були враховані ним при прийнятті рішень. 
82. Кандидат також зауважив, що на момент ухвалення рішень (у 2023 році) не можна було стверджувати, що справи про позбавлення батьківських прав належали до резонансної категорії, яка привертала б підвищену увагу суспільства. Загалом доволі велику кількість справ, що перебували в провадженні Адамова А.С., було розглянуто ним в такі саме короткі строки за умови відсутності підстав для відкладення розгляду, відтак не можна стверджувати, що рішення у двох зазначених справах становлять виключення в його практиці.
83. Комісія наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Відтак у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
84. Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. За змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 Сімейного кодексу України дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
85. Також Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави. З метою забезпечення реалізації̈ прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний̆ захист, всебічний̆ розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
86. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке, серед іншого, охоплює питання батьківства та позбавлення батьківських прав. Право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположну складову сімейного життя, тобто одного з фундаментальних прав, гарантованих Конвенцією. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці неодноразово звертав увагу, що у справах, які стосуються відносин батьків з їхніми дітьми, існує обов’язок діяти швидко та проявляти виняткову ретельність, враховуючи ризик того, що плин часу може фактично визначити результат справи. У справах щодо догляду за дитиною для забезпечення її найкращих інтересів національні суди повинні насамперед швидко та належним чином реагувати на динамічну ситуацію в сім’ї, а не керуватися метою формального завершення провадження. Залежно від обставин, сімейні суди можуть бути зобов’язані пом’якшити конфліктну ситуацію, якщо така існує між розлученими батьками, наприклад, шляхом звернення до медіації або інших способів вирішення конфлікту. Вони також можуть мати необхідність сприяти контактам між батьком, який̆ не має опіки, та дитиною за допомогою тимчасових рішень. Обов’язок оперативного розгляду справи щодо догляду за дитиною та обов’язок оцінки суті справи на основі якісних і достатніх доказів є однаково важливими складовими поняття ретельності, яку національні суди повинні проявляти для дотримання статті 8 Конвенції̈ (справи «Т.С. проти Італії», «М.Х. проти Польщі»).
87. Комісія відзначає прагнення кандидата розв’язати вказані вище справи про позбавлення батьківських справ без зайвих зволікань, що також узгоджується з позицією ЄСПЛ щодо швидкості розгляду цієї категорії справ. Втім, за відсутністю у судових засіданнях сторін та представників органів опіки та піклування, справи було розглянуто на підставі письмових доказів, що майже виключило можливість поглибленого дослідження всієї сімейної ситуації, яка склалася в кожній родині, а відтак кандидатом не в повній мірі дотримано вимоги щодо виняткової ретельності дослідження всіх обставин.
88. На підставі викладеного, Комісія у пленарному складі констатує, що розгляд Адамовим А.С. указаних справ в умовах війни, здійснений протягом одного місяця та за відсутності учасників справи, щонайменше, створює враження формального та механічного підходу, який є неприйнятним при вирішенні питання щодо фундаментальних прав людини, та свідчить про істотну невідповідність кандидата показнику «сумлінність». 
89. Отже, дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані Адамовим А.С. під час співбесіди, Комісія у пленарному складі вважає, що обставини, викладені у пунктах 75–88 цього рішення, свідчать про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
90. Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, доповідачем на голосування поставлено пропозицію про визнання Адамова А.С. таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді. «ЗА» визнання кандидата таким, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя, проголосувало шість членів Комісії (Віталій ГАЦЕЛЮК, Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан МЕЛЬНИК, Олексій ОМЕЛЬЯН, Руслан СИДОРОВИЧ),  «ПРОТИ» – сім членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Андрій ПАСІЧНИК, Роман САБОДАШ, Галина ШЕВЧУК).
91. Таким чином, кандидат на посаду апеляційного адміністративного суду визнається таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
92. Ураховуючи викладене, керуючись Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України

вирішила:

визнати Адамова Асена Семеновича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Головуючий                                                                                      Андрій ПАСІЧНИК

Члени Комісії                                                                                   Михайло БОГОНІС

                                                                                                            Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                                            Ярослав ДУХ

                                                                                                            Роман КИДИСЮК

                                                                                                            Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                            Олег КОЛІУШ

                                                                                                            Володимир ЛУГАНСЬКИЙ

                                                                                                            Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                                            Олексій ОМЕЛЬЯН

                                                                                                            Роман САБОДАШ

                                                                                                            Руслан СИДОРОВИЧ

                                                                                                            Галина ШЕВЧУК