Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач), Руслана СИДОРОВИЧА Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
судді Любарського районного суду Житомирської області Павла ГУЦАЛА,
представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНИК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала Павла Івановича займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Гуцала П.І. призначено строком на 5 років на посаду судді Любарського районного суду Житомирської області.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала П.І.
Рішенням Комісії від 18 грудня 2018 року № 319/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». Загальний результат складеного суддею Гуцалом П.І. анонімного письмового тестування та виконаного практичного завдання становив 169,375 бала. Гуцала П.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Гуцал П.І. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
На адресу Комісії 21 червня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала П.І. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок ГРД).
Суддя надав Комісії письмові пояснення, у яких висловив незгоду з Висновком ГРД.
За підсумками дослідження досьє та проведення співбесіди рішенням колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08 серпня 2024 року № 121/ко-24 визначено, що суддя Любарського районного суду Житомирської області Гуцал П.І. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 671 бал; вирішено внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала П.І. займаній посаді (згідно пункту 123 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із урахуванням змін від 11 січня 2024 року); ухвалено повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею Любарського районного суду Житомирської області Гуцалом П.І. законодавства у сфері запобігання корупції.
До Комісії від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) надійшов лист від 11 вересня 2024 року № 37-01/66621-24, у якому зазначено, що питання щодо проведення моніторингу способу життя Гуцала П.І. буде розглянуто в разі надання відомостей про набуття активів після 28 листопада 2019 року і якщо їх вартість перевищуватиме законні доходи судді на суму 1 003 500,00 грн.
Засідання Комісії у пленарному складі призначено на 21 жовтня 2024 року.
На адресу Комісії 07 жовтня 2024 року надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала П.І. критеріям доброчесності та професійної етики у новій редакції (далі – Висновок ГРД у новій редакції).
Гуцалом П.І. 16 жовтня 2024 року надіслано до Комісії пояснення щодо викладених у Висновку ГРД у новій редакції обставин.
У засіданні Комісії у пленарному складі 21 жовтня 2024 року обговорено рішення, ухвалене у складі колегії, про підтвердження відповідності судді Гуцала П.І. займаній посаді, зміст Висновку ГРД у новій редакції, пояснення судді та подані ним документи на їх підтвердження, інші обставини, документи та матеріали.
Комісією оголошено перерву в засіданні 21 жовтня 2024 року у зв’язку з необхідністю надання суддею Гуцалом П.І. додаткових пояснень та документів, що їх підтверджують, зокрема, стосовно будівництва будинку у місті Новояворівськ Яворівського району Львівської області, який належить дружині судді, та джерел походження коштів на його будівництво; стосовно отримання доходу дружиною судді від здійснюваної нею діяльності як ФОП за період з 2016 до 2021 року.
Гуцалом П.І. 31 жовтня 2024 року надіслано до Комісії пояснення та документи.
За клопотанням ГРД 10 лютого 2025 року співбесіду із суддею відкладено.
Комісією у пленарному складі 14 квітня 2025 року продовжено співбесіду з суддею Гуцалом П.І.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до пункту 122 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), за результатами співбесіди Комісія у складі Колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
Пунктом 124 Регламенту передбачено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку Громадської ради доброчесності, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Згідно з пунктом 126 Регламенту у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Під час кваліфікаційного оцінювання, зважаючи на мету і завдання його проведення, у звичайного розсудливого спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. Під терміном «звичайний розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти законослухняну людину, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади, який суддя має зберегти за тих чи інших обставин.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з погляду вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Комісія враховує, що згідно із пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Водночас Вищою радою правосуддя рішенням від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15- 24 затверджено Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Показники) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб’єктами оцінювання.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу І Показників визначено, що показники застосовуються суб’єктами оцінювання: Вищою радою правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, їх органами або іншими суб’єктами, у випадках, визначених законом, у межах оцінки відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (пункт 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).
Пунктом 3 розділу І Показників установлено, що показники застосовуються до процедур оцінювання, що виникли до їх затвердження, але не були завершені, та до процедур, що розпочинаються після їх затвердження.
З підстав викладеного Комісія в межах процедури кваліфікаційного оцінювання зважає на ціннісні орієнтири для оцінки доброчесності та професійної етики судді, закладені у вказаних показниках.
Наразі Гуцал П.І. обіймає посаду судді в Любарському районному суді Житомирської області, але не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням строку повноважень, а отже, ця посада не є вакантною.
Як вже було зазначено, до Комісії 07 жовтня 2024 року надійшов Висновок ГРД у новій редакції.
У Висновку ГРД у новій редакції повідомлено, що дружиною судді 05 січня 2021 року придбано автомобіль «AUDI Q5» 2011 року випуску, вартістю 254 644 грн. Водночас у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої суддею Гуцалом П.І., не вказано грошових активів сім’ї судді станом на 31 грудня 2020 року, що є підставою для сумніву щодо обґрунтованості набуття вказаного активу із законних джерел. Крім того, ГРД встановила VIN-код цього автомобіля і з’ясувала, що цей автомобіль продавався через сайт «AUTORIA» за ціною 14 400 доларів США (приблизно 597 456 грн). Така ціна, на думку ГРД, є співмірною з ринковою вартістю подібних автомобілів такої марки, моделі та року випуску. З викладених причин ГРД дійшла висновку, що наявний обґрунтований сумнів щодо відповідності зазначеної в декларації вартості автомобіля його реальній вартості. Тому ГРД вважає, що суддя надавав очевидно недостовірні відомості членам Комісії та ГРД щодо реального видатку на купівлю цього актива.
У межах забезпечення права на відповідь суддя пояснив, що кошти на купівлю автомобіля були сформовані за рахунок доходів та заощаджень за 2020–2021 роки. З викладеного слідує, що оскільки в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік суддя не вказав жодних грошових активів, які зазначаються станом на кінець звітного періоду, тобто 31 грудня 2020 року, то така сума відповідно до законодавства про запобігання корупції не мала перевищувати 210 000 грн на двох осіб.
Крім того, ГРД зазначила, що за твердженням судді частину коштів у сумі 65 000 грн, сплачених за придбання автомобіля, дружиною судді було отримано від підприємницької діяльності як фізичною особою – підприємцем у готівковій формі від матері судді, підтвердженням чого є акт виконаних робіт від 31 березня 2021 року. ГРД звертає увагу на те, що розмір розрахунків готівкою між дружиною судді, яка є фізичною особою – підприємцем, та матір’ю судді, яка є нотаріусом, перевищував встановлений на той час ліміт розрахунків готівкою, встановлений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148. Тому ГРД вважає, що згаданий авансовий платіж зроблено з порушенням вказаного Положення або ж відповідний акт виконаних робіт має ознаки підробки.
На думку ГРД суддя не лише міг надати недостовірні відомості щодо вартості автомобіля, але й надати Комісії акт виконаних робіт, що має ознаки підробки, задля позитивного для себе результату кваліфікаційного оцінювання. Таким чином, ГРД виснувала про те, що сім’я судді не мала достатніх коштів придбати автомобіль – ні за умов купівлі за декларовану ціну, ні за ринкову, незалежно від достовірності згаданого акта виконаних робіт.
Згідно з письмовими поясненнями судді Гуцала П.І., які надійшли до Комісії 16 жовтня 2024 року, автомобіль «AUDI Q5» 2011 року випуску імпортовано зі Сполучених Штатів Америки і його було придбано дружиною судді в Україні, але, попри виправлені зовнішні недоліки, автомобіль мав технічні несправності, які неможливо було усунути, що своєю чергою вплинуло на його вартість. Суддя зазначив, що ціна автомобіля «AUDI Q5» становила 254 644,00 грн, на підтвердження чого надав Комісії акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05 січня 2021 року. Суддя також послався на те, що не має можливості отримати інші документи від продавця – ТОВ «ПАРК РЕЗЕРВ», оскільки вказану юридичну особу припинено.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ТОВ «ПАРК РЕЗЕРВ» ліквідовано 07 червня 2023 року.
Згідно з актом огляду реалізованого транспортного засобу від 05 січня 2021 року автомобіль «AUDI Q5» має ідентифікаційний номер (VIN-код НОМЕР_1). Комісією із загальнодоступного джерела інформації сервісу «STAT.VIN» за відповідним ідентифікаційним номером (VIN-кодом) одержано інформацію, що оголошення про продаж цього автомобіля було розміщено на сервісі «AUTO.RIA» за ціною 14 400 доларів США, деактивація вказаного оголошення відбулась 05 січня 2021 року із зазначенням причини – «продано».
Виходячи зі змісту документів, наданих суддею, та змісту оголошення, розміщеного на сервісі «AUTO.RIA», щодо ціни автомобіля «AUDI Q5», Комісія констатує розбіжності в ціні вказаного автомобіля. Ураховуючи, що ТОВ «ПАРК РЕЗЕРВ» ліквідовано і отримати від продавця додаткові документи, які б підтверджували ціну автомобіля, неможливо, то Комісія виснує про об’єктивну неможливість достовірно встановити правильність висновку ГРД, що ціна продажу автомобіля «AUDI Q5» була іншою, ніж зазначена в акті огляду реалізованого транспортного засобу від 05 січня 2021 року.
Водночас Комісія вважає, що такі обставини не є достатніми для висновку про невідповідність судді займаній посаді чи про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики. Досліджену інформацію належним чином враховано Комісією у складі колегії при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, що знайшло своє відображення при визначенні балів за результатами відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання судді.
Стосовно фінансової спроможності придбати вказаний автомобіль суддя повідомив, що станом на 31 грудня 2020 року в нього та його дружини були грошові активи, джерелом яких були кошти, отримані дружиною від зайняття підприємницькою діяльністю, доходи судді та кошти від відчуження рухомого майна, а саме автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», які разом становили суму, що не перевищувала 210 000 грн і не підлягала відображенню в декларації. Також суддя зазначив, що його дружина у І кварталі 2021 року отримала дохід в сумі 110 700 грн, частину якого було отримано 04 січня 2021 року як аванс в розмірі 65 000 грн. Додатково суддя послався на те, що, зважаючи на правовий статус нотаріуса, пункт 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, не застосовується до відповідних відносин з проведення розрахунків.
Надаючи оцінку викладеним обставинам, Комісія виходить з того, що відповідно до пункту 8 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, становив 2 102 грн, відповідно, поріг декларування становив 105 100 грн на кожного з подружжя, що обумовлює вірогідність наявності в подружжя коштів у розмірі до 210 200 грн без необхідності їх відображення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
Водночас Комісія критично оцінює інформацію, відображену в наданій суддею копії акта виконаних робіт від 31 березня 2021 року як документа, що підтверджує отримання дружиною саме 04 січня 2021 року авансу в розмірі 65 000 грн, з огляду на таке.
Згідно з актом, складеним між дружиною судді (ФОП) та матір’ю судді (приватним нотаріусом), роботи виконувалися в період з 01 березня 2021 року до 31 березня 2021 року на підставі договору від 11 січня 2019 року, вартість робіт становила 75 000 грн, з яких 65 000 грн сплачено як аванс 04 січня 2021 року.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків дружина судді в січні 2021 року отримала доходи в сумі 1 700 грн від Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та в сумі 1 300 грн від товариства з обмеженою відповідальністю «КМК ЗАХІД», інших доходів у січні 2021 року нею не отримано. Згідно з інформацією із вказаного реєстру дружина судді отримала дохід у сумі 75 000 грн від матері судді саме у березні 2021 року.
Ураховуючи викладене, Комісія констатує наявність очевидної невідповідності щодо часу отримання дружиною судді доходу в зазначеному розмірі, з підстав вимог норм пункту 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, які застосовуються до вказаних правовідносин, оскільки учасником розрахунків є фізична особа – підприємець (дружина судді). Проте сама по собі наявність порушень законодавства в частині обігу готівкових коштів між членами родини не є підставою для висновку про наявність підстав для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.
Слід відмітити, що після реєстрації дружиною судді права власності на автомобіль «AUDI Q5» на нього розповсюджується правовий режим спільної сумісної власності, оскільки при його придбанні використано, у тому числі, кошти, які є спільною сумісною власністю судді та його дружини. Тому суддя зобов’язаний був вжити розумних заходів для з’ясування джерела походження коштів у дружини, які нею отримано як фізичною особою – підприємцем. Проте суддею не надано Комісії пояснень, які б підтверджувалися належними доказами щодо наявності джерел для акумулювання достатньої суми коштів для придбання дружиною автомобіля «AUDI Q5» вартістю 254 644 грн. З викладених підстав Комісія у складі колегії дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо законності джерел походження вказаного майна, який суддею в повній мірі не спростовано.
Згідно з рішенням Комісії у складі колегії від 08 серпня 2024 року № 121/ко-24 про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції, повідомлено Національне агентство.
До Комісії від Національного агентства надійшов лист від 11 вересня 2024 року № 37- 01/66621-24, у якому зазначено, що, ураховуючи відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, у рішенні Комісії від 08 серпня 2024 року № 121/ко- 24, відсутні відомості про набуття активів після 28 листопада 2019 року, вартість яких перевищуватиме законні доходи Гуцала П.І. на суму 1 003 500 грн. Тому в Національного агентства наразі відсутні підстави для реагування в межах прав та повноважень, визначених статтями 11, 12 Закону України «Про запобігання корупції».
Водночас Комісією в межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення вказані обставини придбання автомобіля оцінюються з погляду відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.
Статтею 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (який був чинний на момент придбання автомобіля) передбачено, що суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Згідно зі статтею 18 цього Кодексу суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.
Комісія відзначає, що суддя не зміг надати переконливих пояснень та належних доказів на підтвердження наявності у дружини коштів для придбання автомобіля «AUDI Q5» 2011 року випуску, а отже, законність активів, використаних членом сім’ї судді для придбання транспортного засобу, викликає обґрунтований сумнів.
З огляду на обставини, які були встановлені при проведенні кваліфікаційного оцінювання судді, Комісія доходить висновку, що надані суддею Гуцалом П.І. пояснення свідчать про невжиття достатніх зусиль для того, щоб бути поінформованим про майнові інтереси членів своєї сім’ї в наведеній частині.
Проте Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зазначає, що досліджені обставини не є підставою для обґрунтованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, їх належним чином враховано колегією при визначенні балів за результатами проведення відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання судді.
У Висновку ГРД у новій редакції також зазначено, що суддя та його дружина 20 листопада 2015 року набули у власність автомобіль «MAZDA 3» 2005 року випуску за ціною 149 000 грн. На думку ГРД, вказану ціну було визначено з наміром уникнути фінансового моніторингу цієї операції, оскільки в період із середини 2013 року до початку 2017 року діяв ліміт на готівкові розрахунки фізичних осіб між собою за договорами купівлі- продажу, що не підлягали обов’язковому фінансовому моніторингу, у розмірі 150 000 грн. Водночас 08 серпня 2017 року вказаний автомобіль відчужено за 156 795 грн. На думку ГРД, зазначену ціну купівлі було вказано з метою не досягти ліміту для розрахунку й реальна ціна відрізнялася від вказаної в договорі.
На спростування доводів ГРД у цій частині суддя Гуцал П.І. у своїх письмових поясненнях вказав, що на час придбання автомобіля він не обіймав посади судді, а ціна обумовлена технічними несправностями та станом кузова автомобіля. За два роки експлуатації автомобіля було усунено майже усі несправності, що і вплинуло на ціну його продажу.
ГРД також вказує, що у 2020 році суддя відчужив автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску за 49 000 грн за договором від 18 грудня 2020 року, і вважає, що така ціна не відповідала дійсній вартості автомобіля та слугувала меті уникнення оподаткування та проведення операції в готівковій формі.
Стосовно цих доводів ГРД суддя пояснив, що автомобіль було придбано в стані після дорожньо-транспортної пригоди в попереднього власника, а основною причиною його продажу була корозія, яка унеможливила відновлення деяких елементів кузова, що і вплинуло на ціну продажу автомобіля.
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини стосовно вартості придбання дружиною судді автомобіля «MAZDA 3» 2005 року випуску та вартості відчуження автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» 2007 року випуску, Комісія вважає, що суддею надано достатні докази та пояснення на спростування доводів ГРД у цій частині, а отримана інформація не впливає негативно на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
У Висновку ГРД у новій редакції також вказано, що дружиною судді 17 лютого 2016 року було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва будинку в місті Новояворівськ Яворівського району Львівської області, а 06 липня 2020 року набуто право власності на вказаний будинок. Водночас у поданих суддею деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2017 та 2018 роки не зазначено жодного об’єкта незавершеного будівництва.
ГРД посилаючись на матеріали співбесіди, зазначила, що члени Комісії звертали увагу на фотознімки з інтернет сервісу Google Earth стосовно стану будівництва вказаного будинку, з яких вбачається, що станом на 31 серпня 2017 року та 05 жовтня 2018 року візуальний вигляд місця забудови дозволяє дійти висновку, що розміщений на земельній ділянці об’єкт матеріального світу щонайменше відповідає ознакам об’єкта незавершеного будівництва, тому такий об’єкт підлягав декларуванню.
Отже, ГРД виснувала, що суддя не лише не вказав у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 та 2018 роки цей об’єкт, але і надав недостовірні відомості Комісії та ГРД.
Суддя Гуцал П.І. у засіданні Комісії у складі колегії 28 червня 2024 року вказав, що дійсно декларацію про початок будівельних робіт його дружиною було подано 17 лютого 2016 року, проте будівельні роботи було розпочато лише у 2019 році, тому об’єкт незавершеного будівництва не було відображено в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2017 та 2018 роки. Упродовж будівництва здійснювалися видатки, які окремо становили суми, розмір яких не перевищував поріг для декларування видатків. У засіданні Комісії у складі колегії 08 серпня 2024 року суддя Гуцал П.І. змінив свої пояснення та повідомив, що фундамент, стіни та дах будинку зведено у 2017 році, а також послався на те, що у 2019 році ним задекларовано цей об’єкт незавершеного будівництва.
У письмових поясненнях від 15 жовтня 2024 року Гуцал П.І. послався на норми цивільного законодавства в частині визначення об’єкта незавершеного будівництва, та те, що права на такий об’єкт виникають з моменту державної реєстрації цього права. Тому, на думку судді, за відсутності зареєстрованого права на об’єкт незавершеного будівництва такий об’єкт не підлягав декларуванню. Гуцал П.І. також зазначив, що згідно з роз’ясненнями Національного агентства № 1 від 13 лютого 2020 року «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» відповідно до пункту 2-1 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації зазначаються: об’єкти незавершеного будівництва; об’єкти, не прийняті в експлуатацію; об’єкти, право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку. Відповідно, в цьому розділі декларації не зазначаються об’єкти, які мають одночасно всі такі характеристики: будівництво об’єкта завершено, він прийнятий в експлуатацію і право власності на нього зареєстровано в установленому законом порядку. В останньому випадку, такий об’єкт відображається в розділі 3 «Об’єкти нерухомості».
На думку Гуцала П.І., згідно з оновленими офіційними роз’ясненнями Національного агентства № 11 від 29 грудня 2021 року поняття «об’єкт незавершеного будівництва» слід розуміти в ширшому сенсі, ніж це визначено в Цивільному кодексі України, який до моменту завершення будівництва оперує поняттям «матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва».
З матеріалів суддівського досьє вбачається, що дружина судді на підставі договору суборенди від 28 липня 2015 року № ДСО/002 орендувала земельну ділянку площею 0,10 га в місті Новояворівськ Яворівського району Львівської області. 17 лютого 2016 року нею подано повідомлення про початок будівельних робіт. Надалі на вказаній земельній ділянці розпочато будівництво, 10 квітня 2020 року зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.
Відповідно до пункту 2-1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначаються відомості про об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які: а) належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України; б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права; в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї.
Рішенням Національного агентства від 11 серпня 2016 року № 3 «Про роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» затверджено Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (далі – Роз’яснення).
У пункті 28 Роз’яснень вказано, що відповідно до пункту 2-1 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у розділі «Об’єкти незавершеного будівництва» у декларації зазначаються: об’єкти незавершеного будівництва; об’єкти, не прийняті в експлуатацію; об’єкти, право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку.
Загальнодоступне джерело інформації додаток Google Earth Pro містить супутникові фотознімки, серед іншого, об’єктів нерухомості, які перебували у володінні сім’ї судді. Так, згідно з супутниковими фотознімками датованим серпнем 2017 року та жовтнем 2018 року, на земельній ділянці, яку було орендовано дружиною судді, вже було зведено будинок із покрівлею, а станом на квітень 2021 року навколо цього будинку поставлено огорожу.
З огляду на наведене, можна дійти висновку, що згаданий будинок існував як об’єкт незавершеного будівництва у 2017 та 2018 роках.
Як вже зазначалася, суддя Гуцал П.І. визнавав у засіданні Комісії у складі колегії, що фундамент, стіни та дах будинку було зведено у 2017 році.
З викладеного випливає, що оскільки дружині судді належало речове право на земельну ділянку з 2015 року, на якій у 2017 році зведено фундамент, стіни та дах будинку, то суддя Гуцал П.І. в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017, 2018 роки зобов’язаний був вказати в розділі «Об’єкти незавершеного будівництва» вказаний об’єкт, проте цього не зробив.
Оцінюючи викладені обставини Комісія бере до уваги таке.
Статтею 12 Закону України «Про запобігання корупції» визначено права Національного агентства. Зокрема, у пункті 51 частини першої цієї статті зазначено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має, зокрема, право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
Згідно з інформацією, викладеною в листі Національного агентства від 11 вересня 2024 року № 37-01/66621-24, Національним агентством у межах компетенції розглянуто лист Комісії від 03 вересня 2024 року, за результатами чого встановлено: закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наведеними в листі фактами можливого порушення суддею Любарського районного суду Житомирської області Гуцалом П.І. Закону України «Про запобігання корупції»; відсутність підстав у Національного агентства для реагування в межах прав та повноважень, визначених статтями 11, 12 Закону України «Про запобігання корупції».
Комісія підкреслює, що на стадії кваліфікаційного оцінювання Комісія не встановлює і не кваліфікує наявні в діях судді ознаки складу дисциплінарного проступку чи вчинення суддею будь-якого правопорушення. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею.
Комісія зважає на положення пункту 9 розділу ІІ Показників, відповідно до яких оцінювання відповідності Показникам судді (кандидата на посаду судді) може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, з урахуванням давності та подальшої поведінки судді (кандидата на посаду судді).
Під час ухвалення рішення Комісії у складі колегії від 08 серпня 2024 року № 121/ко- 24 встановлено, що Гуцал П.І. при заповненні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017, 2018 роки не дотримався правил декларування, оскільки не вказав у розділі «Об’єкти незавершеного будівництва» відомості про об’єкт незавершеного будівництва, зведений у 2017 році на земельній ділянці, орендованій дружиною судді.
Комісія критично оцінює пояснення судді щодо підстав недекларування ним відомостей про вказаний будинок, який існував як об’єкт незавершеного будівництва у 2017 та 2018 роках, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017, 2018 роки, оскільки відповідно до пункту 2-1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» на суддю покладено обов’язок зазначити в декларації відомості про всі майнові активи, які перебували у володінні сім’ї судді.
Комісія наголошує, що за змістом роз’яснень, наведених у Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, зокрема матеріальної (майнової) сфери. Обов’язок судді бути поінформованим про матеріальні інтереси тісно пов’язаний з його законодавчо закріпленим податковим і антикорупційним обов’язком зазначити в декларації відомості про доходи, наявне майно та зобов’язання фінансового характеру як свої, так і членів сім’ї.
Ураховуючи викладене, Комісія вважає, що пояснення, надані суддею Гуцалом П.І., підтверджують висновок про недостатність вжитих зусиль у дотриманні високих стандартів поведінки та виконанні обов’язків судді в аспекті майнових інтересів.
Водночас Комісія враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово роз’яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає у здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (рішення Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, від 20 червня 2024 року у справі № 990/2/24).
Надаючи оцінку зазначеним обставинам та поясненням судді, Комісія виснує, що відповідне ставлення судді до заповнення декларацій не є наслідком умисних дій, спрямованих на ухилення від декларування достовірної інформації, а зумовлено неправильним трактуванням суддею вимог законодавства в частині декларування «об’єкта незавершеного будівництва», та вбачає, що ці обставини не є достатніми для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.
Водночас у Комісії викликало занепокоєння надання суддею різних пояснень щодо часу зведення зазначеного будівництва. В оцінці наведеного Комісія вчергове звертається до положень Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, яким передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї (статті 1, 3, 18 цього Кодексу).
Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року також визначено, що суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді. Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї (статті 1, 3, 20 цього Кодексу).
Крім того, пунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.
Комісія також зважає на положення пункту 18 розділу ІІІ Показників відповідно до яких суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності якщо, зокрема, надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в кваліфікаційному оцінюванні, в якому такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі.
Комісія в черговий раз констатує розбіжності в поясненнях судді, наданих у засіданні Комісії у складі колегії 28 червня 2024 року та в засіданні Комісії у складі колегії 08 серпня 2024 року, а також невідповідність пояснень судді матеріалам суддівського досьє у частині періоду початку будівництва будинку. Водночас Комісія у пленарному складі відзначає, що зазначені обставини було враховано колегією при проведенні кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, і підстав для спростування таких висновків не вбачає.
Комісія враховує, що під час співбесіди у пленарному складі 21 жовтня 2024 року в ході обговорення із суддею питання щодо періоду початку будівництва будинку та порядку декларування «об’єкта незавершеного будівництва», суддя підтримав свої пояснення, надані у засіданні 08 серпня 2024 року, вказавши, що фундамент, стіни та дах будинку зведено у 2017 році.
З викладених підстав Комісія дійшла висновку, що поведінка судді свідчить про його нещирість під час кваліфікаційного оцінювання. Однак Комісія зважає, що такі дії судді належним чином оцінено Комісією у складі колегії в сукупності з іншими відомостями, і не вважає, що в даному конкретному випадку, вони можуть бути самостійною і достатньою підставою для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.
У Висновку ГРД у новій редакції також зазначено, що суддя ухвалював процесуальні рішення, які не передбачені законодавством і явно суперечать засадам справедливого судочинства; суддя допускав іншу схожу поведінку, яка свідчить про недотримання ним принципу чесності і непідкупності. Так, суддя приймав рішення про передачу на поруки трудовому колективу правопорушника у справах про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, суддя звільнив 3 водіїв (справи №№ 282/436/20, 282/537/20, 282/526/20) від адміністративної відповідальності та передав матеріали на розгляд трудовому колективу для застосування до водіїв заходів громадського впливу.
Комісія не може погодитися із такими доводами ГРД, оскільки право суду ухвалювати такі рішення було врегульовано статтею 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка діяла на час ухвалення відповідних судових рішень. Тому в кожному з наведених випадків суд самостійно мав можливість і повинен був забезпечити ухвалення відповідного судового рішення, виходячи з внутрішнього переконання судді, ураховуючи всі обставини, що підлягають з’ясуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, та керуючись вимогами закону.
ГРД також зазначила, що суддею ухвалювалися постанови, якими поверталися адміністративні матеріали на дооформлення:
1) матеріали повернено у зв’язку з неправильним зазначенням дати судового засідання у протоколі (справи №№ 282/1886/18, 282/69/29, 282/285/19), хоча суддя був наділений можливістю самостійно визначити дату судового засідання;
2) матеріали повернено для встановлення місця проживання особи або інших даних щодо особи (№№ 282/657/17, 282/495,17, 282/702/19, 282/1213/20, 282/1423/20), хоча суддя був наділений можливістю самостійно вчиняти дії для встановлення такої інформації.
Суддя надав письмові пояснення, у яких зазначив, що під час розгляду вказаних справ керувався постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», статтями 247, 256, 268, 277-2, 278, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суддя зауважив, що всі рішення, які було ухвалено під його головуванням, постановлені відповідно до вимог законодавства України та ґрунтувались на всебічному та повному дослідженні обставин справ.
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини у відповідній частині, Комісія вважає, що суддею надано докази та пояснення, які частково спростовують сумніви ГРД, висловлені у Висновку ГРД стосовно розгляду суддею Гуцалом П.І. справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Комісія відмічає, що в організації роботи суддею Гуцалом П.І. з розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності вбачаються окремі недоліки, які пов’язані із поверненням протоколів на доопрацювання. Водночас за тих обставин, які мали місце, Комісія не вбачає в діяльності судді критичних ризиків, які б могли істотно поставити під сумнів питання доброчесності судді в цьому аспекті оцінювання на відповідність займаній посаді. Досліджені обставини належним чином враховані колегією при визначенні балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.
У Висновку ГРД у новій редакції також вказано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але, на думку ГРД, є важливою в рамках проведення кваліфікаційного оцінювання та потребує пояснення судді.
Так, ГРД зазначила, що Гуцал П.І. з 2009 до 2016 року працював в Апеляційному суді Львівської області. Батько Гуцала П.І. з 2012 року працював у цьому суді. На думку ГРД, робота Гуцала П.І. саме в цьому суді могла бути обумовлена родинними зв’язками.
Суддя в письмових поясненнях не погодився із припущенням ГРД та зазначив, що у 2003 році його батьки розлучилися і батько проживав окремо. Працювати у вказаному суді Гуцал П.І. почав у 2009 році на посаді помічника судді. У грудні 2010 року обійняв посаду помічника заступника голови Апеляційного суду Львівської області. І лише через два роки батько обійняв посаду судді Апеляційного суду Львівської області. Гуцал П.І. роботу припинив у зв’язку із призначенням на посаду судді.
Комісія вважає ці пояснення достатніми та бере їх до уваги.
Крім того, ГРД звернула увагу, що за місцем роботи судді в місті Любар Житомирської області упродовж 2016–2018 років суддею не задекларовано жодного об’єкта нерухомості, хоч і вважала, що надані суддею пояснення та документи на їх підтвердження на адресу ГРД є прийнятними та такими, що достатньо обґрунтовують причини незазначення в деклараціях судді об’єктів нерухомості за місцем роботи.
Стосовно цього питання суддею Гуцалом П.І. надано документи, які підтверджують перебування ним у відпустці ІНФОРМАЦІЯ_1, Комісія вважає ці пояснення обґрунтованими.
Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Гуцала П.І. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі не вбачає достатніх підстав для висновку про невідповідність судді Гуцала П.І. критеріям професійної етики та доброчесності за визначеними показниками.
Висновки Комісії.
Абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798- VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали суддівського досьє, рішення Комісії у складі колегії від 08 серпня 2024 року № 121/ко-24, Висновок ГРД у новій редакції, взявши до уваги наданні суддею Гуцалом П.І. пояснення, інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо невідповідності судді Гуцала П.І. критеріям професійної етики та доброчесності. Це своєю чергою є підставою для ухвалення рішення про визнання судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала П.І. таким, що відповідає займаній посаді.
Беручи до уваги результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія у пленарному складі також дійшла висновку про можливість надання рекомендації для призначення Гуцала П.І. на посаду судді Любарського районного суду Житомирської області.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України десятьма голосами «ЗА» та двома голосами «ПРОТИ»
вирішила:
1. Визнати суддю Любарського районного суду Житомирської області Гуцала Павла Івановича таким, що відповідає займаній посаді.
2. Внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення на посаду судді Любарського районного суду Житомирської області Гуцала Павла Івановича.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК «ПРОТИ»
Ярослав ДУХ «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»
Олег КОЛІУШ «ЗА»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ПРОТИ»
Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»
Сергій ЧУМАК «ЗА»
Галина ШЕВЧУК «ЗА»
