Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),
членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіци Ірини Василівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Явіцу І.В. призначено на посаду судді Арбузинського районного суду Миколаївської області строком на п’ять років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для суддів місцевих судів, зокрема Явіци І.В.
Рішенням Комісії від 27 липня 2018 року № 182/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Явіцу І.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Явіца І.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 28 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Явіци І.В. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Державної податкової служби України, Служби безпеки України.
У відповідь на запити стосовно судді отримано інформацію, яку долучено до матеріалів суддівського досьє.
На адресу Комісії 21 листопада 2024 року надійшло рішення ГРД про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації, затверджене 19 листопада 2024 року (далі – Інформація).
Стислий виклад Інформації Громадської ради доброчесності.
В Інформації ГРД вказано про те, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2020 рік суддя задекларувала подарунок у грошовій формі в розмірі 108 000 грн, джерелом доходу вказала батьків. Проте, за інформацією Державної податкової служби, у батька судді не було доходів, що дозволяли б зробити цей подарунок; мати судді в 2020 році загалом отримала дохід у розмірі 23 485 грн, в 2019 році – 33 762 грн (наводяться доходи тільки за останні роки).
Також в Інформації ГРД вказано, що в Деклараціях за 2016–2020 роки суддя декларувала «інше право користування» квартирою загальною площею 44,3 кв.м; в Деклараціях за 2020-2023 роки Явіца І.В. зазначала право проживання з дозволу власника в квартирі загальною площею 39 кв.м у місті Южноукраїнськ.
Крім того, в Інформації ГРД указано, що в 2018 році Явіца І.В. задекларувала дохід у вигляді спадщини на суму 125 000 грн та 104 467 грн від ОСОБА_1, проте у 2020 році суддя декларувала спадщину від ОСОБА_1 у сумі 104 152 грн.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон України від 02 червня 2016 року № 1401) і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення».
Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього Кодексу).
Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з тією метою, щоб спростувати такий сумнів.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18).
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
- компетентність (професійна, особиста, соціальна);
- професійна етика;
- доброчесність.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 84,375 бала, за виконання практичного завдання – 97,5 бала.
Отже, за вказаними показниками суддя набрала 181,875 бала.
Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.
У межах оцінювання ефективності здійснення правосуддя Комісією досліджено інформацію щодо дотримання суддею строків надсилання (оприлюднення) електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень. Середнє значення перевищення суддею строків надсилання (днів) судових рішень за період з 01 листопада 2017 року до 30 вересня 2021 року становить 6,6 дня.
Під час співбесіди суддя надала пояснення щодо вказаних обставин.
У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Явіцею І.В. необхідно оцінити в 60 балів.
Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.
Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 1 бал.
Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
Комісією встановлено, що Явіца І.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 43 бали.
Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 52 бали.
У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Явіца І.В. набрала 337,875 бала.
Оцінювання відповідності судді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:
1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;
2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);
4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;
5) результатів регулярного оцінювання;
6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);
7) висновків або інформації ГРД (за наявності);
8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
У матеріалах суддівського досьє Явіци І.В. відсутні відомості щодо притягнення її до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя Явіца І.В. не притягувалася.
Однак, варто зазначити, що на запит Комісії Національною поліцією України листом від 11 січня 2024 року № 6460-2024 повідомлено про притягнення Явіци І.В. до адміністративної відповідальності. Управлінням патрульної поліції в Черкаській області винесено адміністративну постанову (серії ЕАС № 6502607 від 05 лютого 2023 року) за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, який сплачено.
Під час співбесіди суддя підтвердила факт притягнення її до адміністративної відповідальності та зазначила, що сплатила штраф.
Комісія зазначає про недостатність указаних обставин для висновку про невідповідність чи обґрунтований сумнів у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики, тому цю інформацію буде враховано при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання в балах.
Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія виявила відомості, які потребують додаткового аналізу та пояснень щодо відповідності витрат і майна судді, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, дотримання Кодексу суддівської етики та обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону.
Під час кваліфікаційного оцінювання Явіци І.В. Комісія, зокрема, досліджувала Інформацію, викладену в рішенні ГРД 19 листопада 2024 року, пояснення Явіци І.В., надані під час співбесіди, а також відомості, надані державними органами на запити Комісії стосовно судді.
Надаючи оцінку Інформації ГРД, Комісія керується такими мотивами.
Стосовно безоплатного користування суддею майном третіх осіб.
ГРД зазначає, що в період з 2016 року до 2020 року суддя мала право користування квартирами в місті Южноукраїнськ Миколаївської області загальною площею 44,30 кв.м; з 2020 року до 2023 року ‒ загальною площею 39,00 кв.м.
Явіца І.В. пояснила, що після призначення її на посаду судді Арбузинського районного суду Миколаївської області виникла необхідність пошуку житла за місцем роботи в селищі Арбузинка. Це становило проблему, оскільки вказаний населений пункт невеликий і переважна більшість квартир у ньому продається. Судді не вдалось орендувати житло в селищі Арбузинка, тому вона вирішила орендувати квартиру в місті Южноукраїнськ. Суддя пояснила, що проживала в квартирі (44,3 кв.м) у місті Южноукраїнськ без укладення договору оренди, адже власниця квартири відмовилась укладати такий договір у зв’язку з тим, що планувала виїхати на роботу в іншу місцевість і згодом продати квартиру. Явіца І.В. зазначила, що між нею та власницею квартири фактично існували орендні відносини. Відображення в Деклараціях інформації як «інше право користування» (проживання) вказаною квартирою обумовлено необхідністю заповнення всіх розділів Декларації, оскільки через відсутність дати та номера договору оренди були незаповнені обов’язкові розділи в Декларації, що позбавляло можливості подати її взагалі.
Стосовно користування квартирою загальною площею 39 кв.м суддя пояснила, що проживає в квартирі з дозволу власниці за умови сплати витрат на утримання нерухомого майна. Явіца І.В. повідомила, що власниця квартири ОСОБА_2 є донькою вчительки школи, у якій вона навчалась. Договір оренди з ОСОБА_2 не укладався, оскільки власниця квартири не вважає відносини орендними.
Крім того, Явіца І.В. зазначила, що власниця квартири з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України взагалі відмовилась отримувати будь-які кошти за проживання у квартирі, посилаючись на необхідність допомоги один одному у складний для країни час.
Оцінюючи інформацію стосовно користування суддею вказаним майном, Комісія вважає за необхідне зазначити таке.
У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки Явіца І.В. зазначає «інше право користування» (проживання) квартирою 44,30 кв.м у місті Южноукраїнськ (дата набуття права 01 жовтня 2016 року), власницею якої є ОСОБА_3.
У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки суддя зазначає «інше право користування» (проживання) квартирою 39,00 кв.м у місті Южноукраїнськ (дата набуття права 07 січня 2020 року), власницею якої є ОСОБА_2.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, Комісія акцентує увагу на тому, що статус Явіци І.В. спонукає дослідити отриману нею можливість безоплатного користування нерухомим майном з погляду антикорупційних заборон та обмежень.
Комісія зауважує, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були близькими особами судді Явіци І.В., тому безоплатне користування їх майном може розцінюватися як одержання подарунка в розумінні зазначеного закону.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що подарунок – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Обмеження щодо одержання подарунків визначено статтею 23 вказаного закону, частинами першою та другою якої встановлено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Особи, зазначені в пунктах 1, 2 частини першої статті 3 вказаного вище закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки.
Для оцінки поведінки судді в наведеному випадку Комісія враховує перелік індикаторів, узгоджених для спільного застосування ГРД та Комісією, які свідчать про недоброчесність. За змістом пункту 2 індикаторів на недоброчесність може вказувати отримання суддею або пов’язаною з ним особою майна, доходу або вигоди, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтований сумнів (у тому числі, отримання в подарунок, безкоштовне користування або зі значною знижкою ліквідного майна).
Комісія вважає пояснення судді непереконливими, оскільки суддя не надала документів, які б підтверджували внесення нею платежів за користування квартирами чи понесені нею витрати на утримання нерухомого майна. Водночас Комісія зазначає, що одним із принципів оцінювання індикаторів є врахування істотності будь-якого порушення (пункт 4 Принципів оцінювання індикаторів).
Ураховуючи обставини користування суддею вказаними квартирами, застосовуючи виявлений ГРД індикатор крізь призму істотності, Комісія доходить висновку про недостатність вказаних обставин для висновку про невідповідність чи обґрунтований сумнів у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики. Досліджена інформація враховуватиметься при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді в балах.
Стосовно подарунка у грошовій формі, який відображено суддею в Декларації за 2020 рік.
У Декларації за 2020 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» суддя задекларувала подарунок у грошовій формі в загальному розмірі 108 000 грн, вказавши джерелом доходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто батьків.
Суддя пояснила, що вказані кошти були подаровані для придбання автомобіля Toyota Yaris 2020 року випуску, який придбано нею згідно з договором купівлі-продажу від 13 червня 2020 року №1126/20 за 451 000 грн.
Указані кошти були заощадженнями батьків за період їх трудової та підприємницької діяльності. У поясненнях, наданих Явіцою І.В. ГРД, суддя зазначила, що мати з 2001 року працювала фармацевтом в приватному підприємстві «Династія», з 2005 року працювала директором приватного підприємства «Валентина 2005», з 2009 року зареєстрована фізичною особою–підприємцем із роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. Батько з 2000-го до 2015 року займався підприємницькою діяльністю, з 2008 року перебуває на пенсії за віком.
Комісія проаналізувала додатки, надані ГРД до Інформації, зокрема копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи–підприємця ОСОБА_4, копію ліцензії Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів НОМЕР_1, видану ОСОБА_4, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_4, копії трудових книжок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, лист Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Миколаївській області (щодо здійснення ОСОБА_5 діяльності на спрощеній системі оподаткування (друга група).
Також, у суддівському досьє Явіци І.В. міститься лист Національного антикорупційного бюро України від 09 листопада 2018 року № 02-178/42124, згідно з відомостями якого сукупний дохід її батьків за період з 2013-го до 2017 року становить 3 518 466 грн.
Комісія зауважує, що, беручи до уваги пояснення судді про джерела доходів батьків, особливості оподаткування їх підприємницької діяльності, документи, що містяться в суддівському досьє Явіци І.В., та факт відсутності інформації про придбання батьками судді коштовного майна, вважає їх переконливими.
Водночас Комісія звертає увагу, що ГРД в Інформації зазначила, що, оскільки сума подарунку невелика, перелічених обставин недостатньо для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Стосовно декларування доходу у вигляді спадщини в різному розмірі.
В Інформації ГРД вказано, що у 2018 році суддя задекларувала дохід у вигляді спадщини в розмірі 125 000 грн та 104 467 грн від ОСОБА_1, проте у 2020 році суддя декларувала спадщину від ОСОБА_1 у розмірі 104 152 грн.
Суддя пояснила, що у 2018 році фактично задекларувала факт прийняття спадщини з огляду на положення частини п’ятої статті 1268 Цивільного кодексу України, а у 2020 році задекларувала спадщину згідно з отриманими свідоцтвами про право на спадщину за законом та згідно з даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Явіца І.В. повідомила, що оцінки об’єктів спадщини не проводилося, оскільки вона є спадкоємцем другого ступеня споріднення. Проте повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у 2018 році не могло бути подане без зазначення вартості об’єктів спадщини, адже вартість повинна бути задекларована в розділі «Доходи, у тому числі подарунки». Суддя пояснила, що вартість об’єктів спадщини визначила самостійно на основі аналізу даних мережі «Інтернет» щодо ринкових цін у цій місцевості за схожими параметрами житлового будинку та земельної ділянки. При цьому суддя зазначила, що при декларуванні у 2020 році вказала вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно з даними Державного земельного кадастру.
Водночас суддя зауважила, що у 2018 році не було чітких роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відображення спадщини.
Комісією встановлено, що в Декларації за 2018 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» суддя вказала дохід у розмірі 125 000 грн та 104 467 грн, вид доходу «Спадщина», джерело доходу – ОСОБА_1. У Декларації за 2020 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» суддя вказала дохід у розмірі 104 152 грн, вид доходу «Спадщина», джерело доходу – ОСОБА_1.
За відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 25 червня 2018 року Явіца І.В. подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, де в розділі 2 «Доходи у тому числі подарунки» відобразила аналогічну інформацію щодо розміру доходу спадщини.
Комісія бере до уваги пояснення Явіци І.В. щодо відсутності на момент подання нею повідомлення про суттєві зміни в майновому стані чітких роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно особливостей декларування спадщини та зауважує, що такі роз’яснення з’явились 29 грудня 2018 року.
Комісія вважає за необхідне зазначити, що на момент подання Явіцою І.В. повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (щодо спадщини) було чинним Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджене рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, яким передбачено, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону в декларації зазначаються доходи суб’єкта декларування та членів його сім’ї, які були отримані або нараховані упродовж звітного періоду. При цьому доходи включають, зокрема, спадщину.
Указані роз’яснення згідно з рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 грудня 2018 року № 3225 доповнено запитанням 66-2, де зазначено, що якщо при отриманні спадщини, подарунка, приватизації нерухомого майна грошова оцінка такого майна не проводилась і вартість його не відома, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подається.
Оцінивши вказані вище обставини, Комісія вважає пояснення судді прийнятними, оскільки не виявила ознак умисних дій, спрямованих на вчинення корупційних чи пов’язаних з корупцією правопорушень. Встановлені обставини в поєднанні з наданими суддею поясненнями та доказами, які їх підтверджують, впливають на загальну оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також є підставою для визнання її такою, що відповідає займаній посаді.
Досліджені матеріали суддівського досьє, співбесіда із суддею Явіцею І.В. та надані нею пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дають підстави Комісії оцінити відповідність судді цим критеріям у 372,5 бала.
Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Явіца І.В. у сукупності набрала 710,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв та є підставою для визнання її такою, що відповідає займаній посаді.
Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца Ірина Василівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 710,375 бала.
Визнати суддю Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіцу Ірину Василівну такою, що відповідає займаній посаді.
Головуючий Михайло БОГОНІС
Члени Комісії: Надія КОБЕЦЬКА
Галина ШЕВЧУК