Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицької Олени Андріївни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач),

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА,

за участі:

судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Олени НЕВМЕРЖИЦЬКОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Олега ЯКИМ’ЯКА,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицької Олени Андріївни на відповідність займаній посаді,

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.

1. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Невмержицьку О.А. призначено на посаду судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області строком на п’ять років.

2. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для Невмержицької О.А.

3. Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 309/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Невмержицьку О.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

4. Невмержицька О.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

5. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.

6. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.

7. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, суддів, п’ятирічний строк призначення яких на посаду закінчився.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

8. З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства внутрішніх справ, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної виконавчої служби, Державної митної служби України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.

9. На адресу Комісії 23 квітня 2025 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації. ГРД, проаналізувавши інформацію про суддю Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицьку О.А., виявила дані, які не є самостійною підставою для висновку, однак є такими, що характеризують суддю та можуть бути використані під час оцінювання.

10. Комісією у складі колегії 29 квітня 2025 року проведено співбесіду із суддею Невмержицькою О.А., досліджено матеріали досьє, зокрема рішення ГРД, усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

2. Стислий виклад рішення Громадської ради доброчесності.

11. В основу рішення ГРД про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації, яке надійшло на адресу Комісії 24 квітня 2025 року, покладено такі аргументи.

11.1. Суддя 09 жовтня 2013 року придбала квартиру, розташовану в місті Коростень, загальною площею 38,4 м². Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вартість квартири становила 53 000 грн.

11.2. Чоловік судді, ОСОБА_1, 24 червня 2005 року набув у власність квартиру в місті Коростень загальною площею 59,4 м². У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вартість квартири зазначена в сумі 27 435 грн.

ГРД вважає заниження вартості майна свідченням недоброчесної поведінки. Однак, ураховуючи, що квартири розташовано на околиці міста Коростень, не в елітній забудові, придбані до набуття статусу судді, ГРД дійшла висновку, що в цьому разі поведінка судді не є підставою для затвердження висновку про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.

11.3. Згідно із щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік чоловік судді ОСОБА_1 24 липня 2021 року набув у власність квартиру в місті Коростень загальною площею 50,8 м² вартістю 33 900 грн.

11.4. Чоловік судді, ОСОБА_1, 17 грудня 2008 року набув у власність автомобіль марки «MAZDA» 2008 року випуску за ціною 180 000 грн.

11.5. У щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік суддею не зазначено вартості автомобіля марки «ВАЗ» 2005 року випуску, набутого у власність її чоловіком 30 червня 2021 року.

11.6. ГРД встановлено, що суддею ухвалювалися рішення про звільнення осіб від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у таких справах: № 279/4591/19, № 279/4645/19, № 296/8502/19, № 279/142/20, № 279/415/20, № 279/4729/20, № 279/5097/20, № 279/1461/19, № 279/1237/18, № 279/591/19, № 279/3668/19. 

Крім того, у справі № 279/6646/19 Невмержицькою О.А. 06 березня 2020 року ухвалено рішення звільнити особу від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, передавши матеріали про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу ФОП «ОСОБА_4».

12. Ураховуючи пояснення судді, детальне обґрунтування мотивів таких рішень, згідно з якими звільнено від адміністративної відповідальності осіб, які є водіями, а відтак водіння транспортного засобу є єдиним джерелом їхнього заробітку, а також фактів, що кожен із водіїв мав на утриманні батьків з інвалідністю, дітей або сам мав інвалідність чи статус учасника бойових дій, ГРД вважає, що ухвалення таких рішень не є підставою для висновку, однак характеризує суддю та може бути використано під час її оцінювання.

3. Джерела права та їх застосування.

13. Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

14. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

15. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

16. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.

17. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською Комісією (пункти 98–99).

18. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.

19. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.

20. Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

21. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

22. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

23. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.

24. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).

25. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

26. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

27. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

28. Главою 2 розділу ІІ Положення встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:

28.1. Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди).

28.2. Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).

28.3. Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).

28.4. Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

28.5. Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

29. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

30. І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.

31. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

32. Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

33. Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

34. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

35. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.

36. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.

Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

37. Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього кодексу).

38. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.

39. У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути в ході дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.

40. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростувати такий сумнів.

41. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18 цього рішення).

42. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).

43. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.

44. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.

45. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

46. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

4. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.

47. Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.

48. Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.

49. Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

50. За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 77,625 бала, за виконання практичного завдання – 84 бали.

Отже, за вказаними показниками суддя набрала 161,625 бала.

51. Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.

52. Судді надіслано лист, у якому запропоновано проаналізувати інформацію про підстави зміни та скасування рішень, ухвалених нею, із повідомленням про врахування або неврахування зроблених висновків у подальшій роботі.

У відповідь Невмержицькою О.А. надіслано перелік змінених та скасованих рішень, втім аналізу він не містив.

53. Під час співбесіди судді поставлено запитання щодо причин скасування значної кількості ухвалених нею рішень у справах про стягнення заборгованості, переважно за позовами банків, але не виключно. Так, серед підстав скасування рішень цієї категорії зазначено неналежне обґрунтування суми заборгованості, відсутність розрахунку в справах про стягнення кредитної заборгованості, нестягнення суми відсотків тощо. Подібна статистика може свідчити про наявність системної помилки в підході судді до обрахунку сум заборгованості, оскільки скасовані та змінені рішення ухвалювались суддею протягом усього періоду роботи на посаді.

Невмержицька О.А. пояснила, що справи про стягнення заборгованості становили близько 80 % від усіх справ, які надходили на її розгляд, їх велика кількість створювала значне судове навантаження. Під час роботи вона прагнула керуватись судовою практикою вищих інстанції, однак практика апеляційних судів та Верховного Суду в той період була мінливою та не завжди послідовною.

На запитання члена Комісії – доповідача про результати перегляду розглянутих Невмержицькою О.А. справ Верховним Судом суддя не надала Комісії переконливої відповіді. У надісланому до Комісії переліку змінених та скасованих рішень суддею таку інформацію теж не зазначено.

54. У межах оцінювання ефективності здійснення правосуддя Комісією досліджено інформацію щодо дотримання суддею строків надсилання (оприлюднення) електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр).

Згідно з інформацією Державного підприємства «Інформаційні судові системи» суддею у 2017 році несвоєчасно внесено до Реєстру (оприлюднено) 28 судових рішень, у 2018 році – 92, у 2019 році – 70, у 2020 році – 76, у 2021 році – 44. Середнє значення перевищення строків надсилання (днів) становить 11 днів.

55. У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Невмержицькою О.А. необхідно оцінити в 40 балів.

56. Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.

57. Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 1 бал.

5. Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.

58. Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

59. Комісією встановлено, що Невмержицька О.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 47 балів.

6. Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.

60. Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

61. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 85 балів.

62. У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Невмержицька О.А. набрала 334,625 бала.

7. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.

63. Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

64. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

65. У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо притягнення судді Невмержицької О.А. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя Невмержицька О.А. не притягувалася.

66. При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.

67. Ураховуючи наведене, Комісія зауважує, що під час кваліфікаційного оцінювання Невмержицької О.А. було досліджено рішення ГРД від 22 квітня 2025 року, письмові пояснення судді, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані суддею декларації, а також інформація, надана державними органами на запити Комісії стосовно судді.

68. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.

69. У разі виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).

70. І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для виникнення обґрунтованого сумніву, суддя повинен брати активну участь у його спростуванні. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.

71. Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади, і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.

72. Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

73. Суддя Невмержицька О.А., ознайомившись із рішенням ГРД, надала такі письмові пояснення щодо набуття нею у 2013 році квартири загальною площею 38,4 м² за ціною 53 000 грн та причин, ймовірного, заниження вартості цього майна.

Експертна грошова оцінка зазначеної квартири загальною площею 38,4 м² становила 53 000 грн.

Квартиру придбан на кошти, отримані 08 жовтня 2013 року від продажу кооперативної трикімнатної квартири загальною площею 65,6 м², розташованої в місті Коростень, експертна грошова оцінка якої становила 98 200 грн. Трикімнатна квартира перейшла у власність судді від її батьків на підставі договору дарування від 04 червня 2009 року.

Невмержицькою О.А. надано копію договору купівлі-продажу квартири загальною площею 38,4 м² в місті Коростень від 19 жовтня 2013 року. У пункті 4 цього договору зазначено, що експертна грошова оцінка квартири згідно зі Звітом про оцінку вартості квартири в житловому будинку від 30 вересня 2013 року, виданим суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційне свідоцтво від 07 квітня 2000 року № 794, видане Фондом державного майна України спільно з Українською комерційною школою. Сертифікат ФДМУ № 11192/10  від 10 грудня 2010 року), становить 53 000 грн без урахування ПДВ.

Також суддею надано копію договору купівлі-продажу квартири прощею 65,6 м², розташованої в місті Коростень, від 08 жовтня 2013 року. У пункті 4 цього договору зазначено, що експертна грошова оцінка квартири згідно зі Звітом про оцінку вартості квартири в житловому будинку від 31 серпня 2013 року, виданим суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційне свідоцтво від 07 квітня 2000 року № 794, видане Фондом державного майна України спільно з Українською комерційною школою. Сертифікат ФДМУ № 11192/10 від 10 грудня 2010 року), становить 98 200 грн без урахування ПДВ.

У пункті 5 договору дарування квартири від 04 червня 2009 року, копію якого надано суддею, зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації від 03 червня 2009 року за № 22918417, вартість квартири становить 141 881 грн.

74. Стосовно набуття у 2005 році чоловіком судді квартири загальною площею 59,4 м² за ціною 27 435 грн суддя пояснила таке.

Її чоловік, ОСОБА_1, є власником трикімнатної квартири в місті Коростень загальною площею 59,4 м².

Зазначену квартиру придбано за кошти, отримані від продажу 22 червня 2005 року належної чоловіку судді двокімнатної квартири загальною площею 45,3 м² у місті Коростень. Двокімнатну квартиру чоловік судді набув у власність від своєї бабусі за договором дарування від 16 серпня 1995 року.

На підтвердження викладеного суддею надано копію договору купівлі продажу трикімнатної квартири від 02 червня 2005 року, у пункті 4 якого зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16 червня 2005 року № 7538167, вартість квартири з урахуванням індексації вартості нерухомого майна становить 27 435 грн.

Також Невмержицькою О.А. надано копію договору купівлі продажу двокімнатної квартири площею 45,3 м² від 02 червня 2005 року, у пункті 4 якого зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16 червня 2005 року № 7544654, вартість квартири з урахуванням індексації вартості нерухомого майна становить 8 488 грн.

У договорі дарування двокімнатної квартири від 16 серпня 1995 року, копію якого також надано суддею, вартість квартири оцінено у 3 648 000 карбованців.

75. Стосовно набуття у власність чоловіком у 2021 році квартири в місті Коростень загальною площею 50,8 м² за ціною 33 900 грн суддею надано такі пояснення.

У щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік зазначено, що 24 липня 2021 року чоловік судді набув у власність квартиру загальною площею 50,8 м² за ціною 33 900 грн.

Стосовно ймовірного заниження вартості квартири суддя пояснила, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 26 лютого 1998 року № 5984 чоловіку судді та його батькам на праві спільної часткової власності належала двокімнатна квартира в місті Коростень загальною площею 50,8 м², вартість на момент приватизації 9,14 карбованців.

У 2021 році чоловік судді після смерті батька успадкував 1/3 частину вказаної вище квартири. Згідно з витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі загальна вартість майна становить 0,01 грн.

Свекруха судді 24 липня 2021 року подарувала своєму сину, чоловіку судді, належну їй 1/3 частину зазначеної вище квартири. Згідно з пунктом 3 договору дарування частки квартири, копію якого надано суддею, сторони оцінили дар у сумі 33 900 грн.

На підставі викладеного суддею у щорічній декларації за 2021 рік Невмержицькою О.А. зазначено вартість на дату набуття права на квартиру в сумі 33 900 грн.

76. Суддею також надано пояснення стосовно джерел походження коштів для придбання чоловіком судді у 2008 році автомобіля марки «MAZDA» 2008 року випуску за ціною 180 000 грн.

Її чоловік 17 грудня 2008 року придбав указаний автомобіль в офіційному автосалоні за ціною 180 00 грн. На його придбання було витрачено кошти в сумі 91 400 грн, отримані від продажу 16 листопада 2004 року належної чоловіку судді та його батьку двокімнатної квартири в місті Коростень загальною площею 39 м². Квартиру отримано у спадщину батьком чоловіка після смерті його матері.

Крім того, суддя пояснила, що вони з чоловіком постійно працювали та мали власні заощадження із заробітної плати. Сукупний дохід чоловіка судді, зокрема, за 2008 рік, становив 53 557 грн. У 2006 році суддею отримано 17 913 грн за судовим рішенням у справі № 2-8037/05. Також родині судді допомагали батьки чоловіка, який є єдиним сином, як продуктами харчування, так і грошима.

77. Стосовно незазначення суддею вартості автомобіля марки «ВАЗ» 2005 року випуску, набутого у власність її чоловіком 30 червня 2021 року, у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік.

Згідно з поясненнями судді, зазначений автомобіль набуто у власність чоловіка в порядку спадкування після смерті батька. Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі загальна вартість майна становить 0,01 грн.

У розділі VI «Цінне рухоме майно – транспорті засоби» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначається вартість майна на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою. Оскільки автомобіль марки «ВАЗ» 2005 року випуску ані суддя, ані її чоловік не купували, його вартість на момент придбання свекром їм не відома, жодних документів щодо його вартості у розпорядженні родини судді також не було. У зв’язку з цим у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік стосовно вартості автомобіля «ВАЗ» суддею зазначено «Не відомо».

78. Комісія зауважує, що мета інституту декларування майна, доходів, витрат та фінансових зобов’язань полягає у створенні ефективного інструменту запобігання корупції та забезпеченні публічного контролю за «майновим» аспектом життя осіб, які отримують заробітну плату із державного бюджету.

79. Тому, на думку Комісії, викладені в пунктах 73 – 77 обставини не свідчать про недбале ставлення судді до обов’язку декларування та не можуть бути підставою для визнання її такої, що не відповідає займаній посаді.

80. Стосовно ухвалення суддею рішень про звільнення осіб від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП Невмержицька О.А. пояснила таке.

81. У період здійснення нею правосуддя статтями 21, 22 КУпАП було передбачено можливість передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу та звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП.

82. Згідно з положеннями статті 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

83. Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

84. Водночас, норми статей 21, 22 КУпАП під час розгляду справ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, були застосовані суддею виключно за результатами врахування всіх обставин справи у їх сукупності, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, відношення до вчиненого, майнового та сімейного стану, обставин, що пом’якшують відповідальність.

85. Лише встановлення в сукупності декількох відповідних обставин справи та обставин, що пом’якшують відповідальність, надавало суду можливість застосувати положення цих статей.

86. Суддя також зазначає, що зміни до положень статті 22 КУпАП, якими виключено можливість застосування вказаної статті до адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX. Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» від 06 жовтня 2022 року № 2657-ІХ статтю 21 взагалі виключено із КУпАП. Ураховуючи викладене, застосування суддею під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, норм статей 21, 22 КУпАП узгоджувалось із актуальною на той час практикою судів апеляційної інстанції, які є найвищою судовою інстанцією у таких справах.

87. Невмержицька О.А. у своїх поясненнях послалась на практику деяких судів апеляційної інстанції. Так, у постанові Житомирського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в справі № 295/4274/20 зазначено, що оскільки ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро кається, працює трактористом в компанії «Сіногідро Корпорейшн Лімітед», тобто його робота полягає у керуванні транспортним засобом, проживає з дружиною, має на утриманні двох малолітніх дітей – доньку та сина, який має хворобу серця, він фактично є єдиним годувальником в сім’ї, оскільки його дружина перебуває у декретній відпустці для догляду за дитиною, а також те, що результат тесту на приладі «Драгер» показав 0,26 % алкоголю і вказаним адміністративним правопорушенням не було завдано будь-якої шкоди, апеляційний суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення.

88. У постанові Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в справі № 295/8743/20 вказано: ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей 2003 та 2013 років народження, працює у ТОВ «АКРІС ЛОПСТИК» на посаді водія, щиро розкаявся у вчиненому та зазначив, що позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить можливості працювати та утримувати свою сім’ю, суд вважає за можливе визнати вчинене ОСОБА_1 правопорушення малозначним та звільнити його від адміністративної відповідальності за його вчинення відповідно до положень статті 22 КУпАП. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що безальтернативність стягнення за частиною першою статті 130 КУпАП позбавляє суд можливості враховувати особливості вчинення правопорушення та особу правопорушника, призначити індивідуально визначене стягнення, та в цьому випадку, не дивлячись на малозначність правопорушення та відсутність негативних його наслідків, призведе до вкрай негативних наслідків для правопорушника у вигляді втрати останнім роботи на посаді водія, яка є єдиним джерелом утримання його сім’ї, зокрема двох неповнолітніх дітей.

89. У постанові Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 944/2656/20 зазначено: ураховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме те, що ОСОБА_2, у супереч вимогам ПДР, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, однак з урахуванням медичного висновку лікаря про те, що ОСОБА_2 протипоказано вживання алкоголю, через його захворювання; пенсійний вік, а також те, що останній раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, що є обставинами, які пом’якшують відповідальність; відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд доходить до висновку, що на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА_2 необхідно звільнити від адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

90. У постанові Львівського апеляційного суду від 06 травня 2020 року в справі № 445/129/20 зазначено: ураховуючи, що вміст алкоголю у організмі ОСОБА_1 незначно перевищує допустиму норму, а також з огляду на її особу, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю адміністративного правопорушення.

91. Стосовно постанови у справі № 279/4591/19 Невмержицька О.А. надала такі письмові пояснення.

У судовому засіданні порушник підтвердив, що дійсно в той день керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, однак вживав на передодні лише пиво. Водночас правил дорожнього руху не порушував, був у пригніченому стані через сімейні неприємності. Спиртними напоями не зловживає, працює, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, має родину та вагітну дружину, яку повинен підтримувати. Керування транспортним засобом є одним із засобів його підробітку та можливості забезпечити сім’ю. Просив пом’якшити стягнення за вчинене ним правопорушення, врахувати всі фактичні обставини справи, його сімейний та майновий стан, зробив для себе належні висновки і запевнив суд, що такого більше не повториться.

На підтвердження вказаних обставин порушник надав суду письмові докази щодо сімейного стану і вагітності дружини, трудову книжку, характеристику з місця роботи, згідно з якою вн характеризується виключно позитивно. Матеріали справи не містили доказів, що правопорушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи всі фактичні обставини справи, а саме: особу правопорушника та його молодий вік (20 років); ставлення до вчиненого; щире каяття; тай факт, що до адміністративної відповідальності притягується вперше; працює та за місцем роботи характеризується позитивно; має родину, вагітну дружину, яка потребує його підтримки та матеріальної допомоги; автомобіль для порушника є одним із засобів для підробітку та можливості забезпечити свою сім’ю, суд дійшов до висновку, що є підстави для застосування статті 22 КУпАП.

У зв’язку з викладеним 18 вересня 2019 року Невмержицькою О.А. прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

92. Стосовно постанови у справі № 279/4645/19 Невмержицька О.А. повідомила, що в судовому засіданні порушник підтвердив факт керування 16 серпня 2019 року автомобілем батька та зупинення його працівниками поліції. Однак йому вкрай необхідно було сісти за кермо, щоб купити ліки для батька, який тяжко хворіє, перебуває на його утриманні та за яким він доглядає. Напередодні він дійсно трохи випив. Розкаявся у вчиненому, просив пом’якшити стягнення, врахувати всі фактичні обставини справи, його сімейний та майновий стан, що підробляє водієм, має на утриманні малолітню дитину і хворого батька, який є інвалідом 2 групи та потребує постійного стороннього догляду. Запевнив суд, що зробив для себе належні висновки та що такого більше не повториться.

На підтвердження вказаних обставин надав суду трудову книжку, письмові докази щодо сімейного стану, наявності утриманців (малолітньої дитини), інвалідності та хвороби батька, згідно з якими останній потребує постійного стороннього догляду.

Матеріали справи не містили доказів, що порушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи всі фактичні обставини справи, особу правопорушника та його молодий вік, ставлення до вчиненого, щире розкаяння, факт, що до адміністративної відповідальності притягується вперше, керування автомобілем є засобом його підробітку і можливості забезпечити родину, наявність утриманців, суд дійшов до висновку, що є підстави для застосування статті 22 КУпАП.

У зв’язку з викладеним 27 вересня 2019 року прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

93. Стосовно ухвалення постанови у справі № 296/8502/19.

У судовому засіданні порушник пояснив, що 25 серпня 2019 року знайомі попросили перепаркувати автомобіль, що стояв у дворі та заважав виїзду іншому транспорту, з одного місця на інше. Визнав, що не мав сідати за кермо, оскільки напередодні вживав спиртне, і те, що відмовився їхати на освідування, бо вранці потрібно було їхати на роботу. Однак спиртними напоями не зловживає, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ «НВО «Промвпровадження». Керування транспортним засобом є єдиним із засобів його заробітку та можливості забезпечити своє існування. Просив пом’якшити стягнення за вчинене ним правопорушення, врахувати всі фактичні обставини справи, що він зробив для себе належні висновки та такого більше не повториться.

На підтвердження вказаних обставин надав суду письмові докази щодо сімейного стану, трудових відносин, роботи водієм. Матеріали справи не містили доказів, що правопорушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Ураховуючи всі фактичні обставини справи, особу правопорушника, його вік (24 роки), ставлення до вчиненого, щире каяття, роботу водієм (далекобійником) автотранспортних засобів у ТОВ «НВО «Промвпровадження», що автомобіль для нього є єдиним засобом для заробітку та можливості забезпечити себе, суд дійшов до висновку, що є підстави для застосування статті 22 КУпАП.

На підставі зазначеного вище 09 жовтня 2019 року прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

94. Стосовно постанови у справі № 279/142/20 суддя повідомила, що в судовому засіданні правопорушник свою вину визнав та пояснив, що приймав лікувально-солодку настоянку на спирті, не планував керувати автомобілем. Однак зателефонувала дружина і попросила забрати її з лікарні. Розкаявся у скоєному, просив пом’якшити стягнення за вчинене ним правопорушення, врахувати всі фактичні обставини справи, що керує транспортними засобами 40 років, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є пенсіонером та інвалідом 2 групи, має низку тяжких захворювань, постійно лікується. На підтвердження вказаних обставин надав суду письмові докази щодо сімейного стану та трудового стажу, наявності інвалідності і тяжких захворювань, які має він та його дружина, проходження лікування.

Ураховуючи всі фактичні обставини справи, особу правопорушника, його вік (66 років), ставлення до вчиненого, щире каяття, пенсійний вік та інвалідність 2 групи, наявність низки тяжких захворювань, у зв’язку з чим постійно лікується, факт, що автомобіль для нього є засобом можливості забезпечити себе та сім’ю, майновий стан порушника, суд дійшов до висновку про наявність підстав для застосування статті 22 КУпАП.

У зв’язку з викладеним 30 січня 2020 року прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

95. Стосовно постанови у справі № 279/415/20 Невмержицька О.А. пояснила, що в судовому засіданні правопорушник визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, пообіцяв, що такого більше не повториться, клопотав не притягувати його до адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням. Просив врахувати його вік, що до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, доглядає за хворою матір’ю, керування транспортним засобом є єдиним із засобів його підробітку та можливості забезпечити себе і родину.

На підтвердження вказаних обставин надав суду письмові докази щодо сімейного стану, довідку з місця проживання, що здійснює постійний догляд за матір’ю 1941 року народження.

Матеріали справи не містили доказів, що порушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Ураховуючи всі фактичні обставини справи, особу правопорушника, його вік (54 роки), ставлення до вчиненого, щире каяття, сімейний та майновий стан, що автомобіль для нього є єдиним засобом забезпечити себе та свою родину в повсякденному побуті, суд дійшов до висновку, що є підстави для застосування статті 22 КУпАП.

У зв’язку з викладеним 13 лютого 2020 року прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

96. Стосовно постанови у справі № 279/4729/20.

Згідно з поясненнями Невмержицької О.А. в судовому засіданні порушник свою вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, запевнив, що такого більше не повториться, правопорушення допустив ненавмисно, сів за кермо, бо вважав себе тверезим, оскільки вживав лише вдень пиво, а від проходження огляду відмовився, бо злякався. Клопотав не притягувати його до адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Просив врахувати його позитивну характеристику, що є батьком багатодітної сім’ї і на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей. Проживає з ним ще дідусь, який є інвалідом 1 групи, за яким він доглядає. До адміністративної відповідальності раніше не притягувався, керує автомобілем 16 років, а керування транспортним засобом є єдиним із засобів його підробітку і можливості забезпечити себе та родину, оскільки працює водієм і іншої професії не має.

На підтвердження вказаних обставин надав суду письмові докази щодо сімейного стану, наявності утриманців, стану здоров’я, перебування у трудових відносинах, характеристику з місця проживання.

Матеріали справи не містили доказів, що ця особа раніше притягувалася до адміністративної відповідальності. Ураховуючи всі фактичні обставини справи, вік порушника (33 роки), його ставлення до вчиненого (щире розкаяння), соціальний та майновий стан, позитивну характеристику, сімейний стан: є батьком багатодітної сім’ї та утримує троє малолітніх дітей, здійснює догляд за 83-річним дідусем, який є інвалідом 1 групи, роботу водієм, що є єдиним засобом для підробітку та можливості забезпечити свою родину, суд дійшов до висновку, що є підстави для застосування статті 22 КУпАП.

Судом 06 листопада 2020 року прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

97. Стосовно ухвалення постанови у справі № 279/5097/20 суддя повідомила, що порушник у судовому засіданні визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, запевнив, що такого більше не повториться, правопорушення вчинив ненавмисно, сідаючи за кермо вважав себе тверезим, оскільки вживав спиртні напої напередодні. Від проходження огляду відмовився через те, що злякався. Клопотав не притягувати його до адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Також просив урахувати позитивну характеристику, а також те, що має тяжку хворобу та потребує постійного лікування. Здійснює догляд та матеріально допомагає своєму батькові, потерпілому від аварії на Чорнобильській атомній електростанції першої категорії. До адміністративної відповідальності не притягувався, керує автомобілем тривалий час.

На підтвердження вказаних обставин надав суду письмові докази щодо сімейного стану, наявності утриманців, стану здоров’я, перебування у трудових відносинах, характеристику з місця роботи.

Матеріали справи не містили доказів, що правопорушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

Урахувавши всі фактичні обставини справи, ставлення порушника до вчиненого, його соціальний та матеріальний стан, позитивну характеристику з місця роботи, наявність родини та утриманців, наявність хронічної хвороби та потреби в постійному лікуванні, а також того факту, що ця особа раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, 24 листопада 2020 року суддею прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

98. У письмових поясненнях Невмержицької О.А. щодо ухвалення постанови у справі № 279/1461/19 зазначено, що правопорушник у засіданні повідомив, що був зупинений працівниками поліції з вимогою перевірки документів. Поліцейські наполягали, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння, склали стосовно нього адміністративний протокол. Від проходження медичного догляду відмовився через сильне хвилювання, яке не міг угамувати. Просив врахувати його сімейний та майновий стан, статус учасника бойових дій і те, що він працевлаштовується на роботу. Клопотав про пом’якшення стягнення, оскільки зробив належні висновки, запевнив суд, що такого більше не вчинить.

На підтвердження вказаних обставин надав суду письмові докази щодо сімейного стану, стану здоров’я, зокрема втрати 20 % професійної працездатності, статусу учасника бойових дій.

Матеріали справи не містили доказів, що порушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи особу правопорушника, ставлення до вчиненого, щире розкаяння, наявність родини, майновий стан, наявність статусу учасника бойових дій, наявність тяжких захворювань, набутих під час захисту Батьківщини, 12 квітня 2019 року Невмержицькою О.А. прийнято постанову про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

99. Стосовно постанови у справі № 279/6646/19 Невмержицька О.А. пояснила, що правопорушник у судовому засіданні визнав свою вину. Його захисник просив врахувати наявність у порушника родини та утримання ним двох неповнолітніх дітей. Зазначив, що застосування до порушника стягнення в межах санкції статті 130 КУпАП поставить родину у вкрай скрутне матеріальне становище, оскільки він працює водієм та не має іншої професії чи джерел доходу.

До суду також надійшло клопотання трудового колективу ФОП ОСОБА_3 про передачу матеріалів стосовно правопорушника на розгляд трудового колективу. Зазначено, що порушник працює водієм, під час роботи зарекомендував себе позитивно, має утриманців, а позбавлення прав керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи та можливості повноцінно утримувати сім’ю.

При визначенні виду адміністративного стягнення суд врахував всі обставини справи в їх сукупності, зокрема особу правопорушника, який позитивно характеризується за місцем роботи; визнання ним вини та щире розкаяння у вчиненні правопорушення; характер вчиненого правопорушення; факту, що єдиним джерелом доходу є робота на посаді водія, та дійшов до висновку, що доцільно застосувати захід громадського впливу, передавши матеріали на розгляд трудового колективу ФОП ОСОБА_3, звільнивши порушника від адміністративної відповідальності.

100. Узагальнюючі висновки щодо причин прийняття постанов про закриття провадження у справі у зв’язку із малозначністю та передачі справ на розгляд трудового колективу суддя зазначає, що такі судові рішення були ухвалені нею із дотриманням вимог та у відповідності до закону. При прийнятті таких постанов з’ясовувалось: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

101. Указані висновки здійснювались також на підставі ретельної та повної оцінки усіх доказів у справі у їх сукупності, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують відповідальність. Ці докази узгоджувались із актуальною на той час практикою судів апеляційної інстанції, які є найвищою судовою інстанцією у таких справах.

102. Під час співбесіди суддя повідомила, що нею, зокрема, ухвалювались постанови про закриття провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальність за статтею 130 КУпАП у зв’язку з неналежним оформленням адміністративних матеріалів працівниками поліції.

103. На запитання представника ГРД щодо вжитих суддею заходів реагування на неналежну якість оформлення адміністративних матеріалів Невмержицька О.А. відповіла, що направляла листи із зауваженнями в окремих справах. Надати копії таких листів не змогла, адже вони залишились у матеріалах відповідних справ. Також суддя усно доводила до відома працівників поліції свої зауваження під час судових засідань.

104. Пояснюючи свої міркування щодо звільнення осіб від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, суддя зазначила, що досліджувала усі докази в сукупності, тож навести конкретні критерії оцінювання правопорушення як малозначного вона не може.

105. Комісією встановлено, що протягом 2018–2019 років апеляційною інстанцією на підставі частин першої та сьомої статті 247 КУпАП було скасовано декілька рішень, ухвалених суддею Невмержицькою О.А., якими осіб було притягнуто до відповідальності за статтею 130 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 10 000 грн. На запитання щодо причин скасування рішень та зроблених висновків суддя повідомила, що основною підставою було ухвалення рішень за відсутності правопорушника, а також недостатність доказів. Оскільки правопорушники не з’являлись у судове засідання, ними не подавались клопотання про допит свідків, матеріали справ не містили показів свідків, апеляційна інстанція, зокрема, зауважувала на недостатності доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

106. Комісія відзначає, що однією з гарантій незалежності судді при здійсненні правосуддя є обмеження оцінки мотивів та підстав ухвалення судових рішень поза процедурою їх процесуального перегляду.

107. У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

108. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

109. У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

110. Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.

111. Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Відтак у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.

112. Стосовно наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень значної кількості ухвал про виправлення описок Невмержицька О.А. надала Комісії такі пояснення.

113. На запитання члена Комісії щодо порядку організації суддею власної роботи, а саме підготовки проєктів судових рішень, суддя відповіла, що в залежності від складності рішення проєкт готує вона особисто або помічник судді. Так, проєкти постанов у справах про адміністративні правопорушення, ухвали про відкриття провадження або залишення без руху готує помічник. Також помічник готує проєкти нескладних рішень, до яких суддя відносить аліменти, судові накази, стягнення боргу, соціальні спори. Рішення в кримінальних справах Невмержицька О.А. складає особисто. Підготовлені помічником судді проєкти суддя перед підписанням перевіряє, прагнучи робити це уважно.

114. Водночас Комісією в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено близько 280 ухвал про виправлення описки, які приймалися суддею протягом п’яти років її роботи. Ухвалами внесено виправлення щодо дат ухвалення рішень, номерів судових рішень, а також прізвищ, імен та по-батькові сторін, зазначених в резолютивній частині.

Причиною необхідності виправлення такої кількості помилок суддя назвала надмірне судове навантаження, а також похибки інформаційної системи, з якої автоматично завантажувалась календарна дата та прізвище, ім’я та по-батькові сторін, ймовірно, внесені з помилками до системи. Через велику кількість справ, що перебували на розгляді судді, вона могла автоматично проглядати проєкт рішення перед підписанням.

115. Комісією встановлено, що Невмержицькою О.А. неодноразово вносилися зміни до резолютивних частин рішень щодо дати, з якої мала нараховуватись та чи інша соціальна виплата, отже таке виправлення може мати наслідком зміну суми коштів, що підлягає стягненню. Суддя оцінює такі помилки як технічні, а не як зміну самого судового рішення.

116. Також суддею постановлено ухвалу, якою внесено зміни до резолютивної частини вироку, а саме зазначено про необхідність застосування додаткового виду покарання у вигляді конфіскації визначеного майна.

Невмержицька О.А. пояснила, що про необхідність застосування додаткового виду покарання нею вказувалось у мотивувальній частині вироку, тому внесення змін до резолютивної частини є саме виправленням описки. Вирок було скасовано, тож досліджувана ухвала про виправлення описки теж була скасована.

На пропозицію члена Комісії висловити власне ставлення до зазначення про застосування додаткового виду покарання в ухвалі про виправлення описки, а також чи вважає суддя внесення таких змін до резолютивної частини зміною самого вироку, Невмержицька О.А. оцінила власний підхід як помилковий, але не змогла надати Комісії ґрунтовних пояснень.

117. Великою кількістю ухвал виправлено описки в прізвищах, іменах та або по-батькові осіб в резолютивних частинах вироків. У справах про визначення частки в майні суддею виправлялись описки в резолютивних частинах рішень щодо розміру цих часток. Крім того, ухвалами про виправлення описки змінювався визначений у резолютивних частинах рішень розмір коштів, що підлягали виплаті на користь осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ураховуючи системність виявленого явища здається, що суддя шляхом постановлення ухвал про виправлення описки змінювала по суті резолютивні частини рішень.

118. Під час співбесіди Невмержицька О.А. чітко не змогла пояснити, якими заходами забезпечувала зменшення кількості суттєвих помилок в ухвалених нею рішеннях.

119. Статтею 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (зі змінами), передбачено, що суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок.

120. Оцінюючи поведінку судді, Комісія доходить висновку, що виявлені помилки свідчать про несумлінність при викладенні судових рішень, впливають на оцінку судді за критерієм професійної етики, однак не є самостійною підставою для визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.

121. У контексті обставин, досліджених під час кваліфікаційного оцінювання судді Невмержицької О.А. на відповідність займаній посаді, необхідно згадати, що багаторазове застосування хибного підходу при вирішенні справ певної категорії, про яке зазначалось у пункті 53 цього рішення, також є проявом недостатньої сумлінності, тому враховано Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики.

122. На запитання члена Комісії щодо можливості виникнення конфлікту інтересів та вжиття заходів для його врегулювання через те, що рідний брат Невмержицької О.А. працював суддею у Коростенському міськрайонному суді Житомирської області суддя повідомила, що її брат помер у 2021 році. Під час спільної роботи в суді вони не розглядали справи в одній колегії, потенційний конфлікт інтересів врегульовували шляхом самовідводу, такі випадки були поодинокі та не перешкоджали роботі.

123. Як наслідок, досліджені матеріали суддівського досьє, співбесіда із суддею Невмержицькою О.А., надані нею пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дали підстави Комісії оцінити відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності у 337,5 бала.

8. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

124. За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Невмержицька О.А. у сукупності набрала 671,125 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	77,625	202,625
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	84
	Ефективність здійснення правосуддя	40
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	1
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	47	47
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	85	85
Професійна етика	Показники професійної етики	89	154
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	65
Доброчесність	Показники доброчесності	106	183,5
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	77,5
Всього			671,125

 

125. Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицька Олена Андріївна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 671,125 бала.

Визнати суддю Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицьку Олену Андріївну такою, що відповідає займаній посаді.

Головуючий                                                                                               Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                                           Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                      Роман КИДИСЮК