Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі тимчасової колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),
членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,
провівши співбесіду із Мартинюком Олександром Володимировичем, переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23,
встановила:
Стислий виклад інформації про кандидата.
Мартинюк Олександр Володимирович, дата народження – ______ року, громадянин України.
У 2004 році Мартинюк О.В. закінчив Київський юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та здобув кваліфікацію юриста.
Відповідно до державного сертифіката Мартинюк О.В. володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня.
Стаж професійної діяльності у сфері права становить понад 5 років.
Інформація про етапи конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.
До Комісії 16 жовтня 2023 року надійшла заява Мартинюка О.В. про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ заяву Мартинюка О.В. передано на розгляд члену Комісії Гацелюку В.О.
Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 27/дс-23 Мартинюка О.В. допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі.
Рішенням Комісії від 05 грудня 2023 року № 155/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду, в якому Мартинюк О.В. займає переможну позицію.
Рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 3/зп-24 утворено тимчасові колегії Комісії для проведення співбесід та надання рекомендацій в зазначеному конкурсі.
30 січня 2024 року Комісією проведено співбесіду із Мартинюком Олександром Володимировичем (далі – Кандидат) та прийнято протокольне рішення про оголошення перерви для надання додаткових пояснень Кандидатом.
22 лютого 2024 року до Комісії надійшли письмові пояснення Мартинюка О.В.
Комісією 21 березня 2024 року проведено співбесіду з Кандидатом.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Згідно з пунктом 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри».
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Частинами першою та другою статті 795 Закону передбачено, що після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За результатами співбесіди Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Висновок Комісії за результатами проведеної співбесіди.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє в системі правосуддя України. Основною метою Комісії є формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.
На етапах призначення на посаду судді, визначених Законом, встановлюється відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом вимогам, зокрема критеріям доброчесності і професійної етики. Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об’єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, що формуються залежно від персонального складу осіб, які призначаються на посади суддів.
Під час співбесіди з Кандидатом та дослідження досьє Комісією встановлено його належність до громадянства України, перевірено дотримання вікового та професійного цензу, а також надано оцінку документу про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до визначеного стандарту.
Частиною дев’ятою статті 69 Закону встановлено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
Доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що ґрунтується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, ухвалена у справі № 9901/355/21).
Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про рекомендування його на посаду судді необхідно враховувати всі обставини, які перешкоджають обіймати таку посаду, в тому числі й ті, що негативно характеризують кандидата. Таким чином, відповідність кандидата на посаду судді розглядається через призму відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Дослідивши в сукупності матеріали досьє кандидата на посаду судді, заслухавши пояснення Мартинюка О.В., Комісією встановлено таке.
Відповідно до розділу 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік Мартинюку О.В. з 12 червня 2012 року належить на праві користування автомобіль Mercedes-Benz E200CDI 2008 року випуску. У графі «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» Кандидат вказав інше право користування, інший тип: «Користування з дозволу власника за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу». Власником вказаного транспортного засобу є мати Кандидата, ОСОБА_1. У графі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» Мартинюком О.В. обрано позначку [Не відомо].
Під час співбесіди у Комісії виникло питання щодо підстав набуття права власності на вказаний автомобіль матір’ю Кандидата, підстав набуття права користування Кандидатом, а також щодо його вартості на дату набуття права власності та користування.
У своїх поясненнях Мартинюк О.В. зазначив, що з 12 червня 2012 року автомобіль Mercedes-Benz E200CDI 2008 року випуску належить на праві приватної власності його матері, ОСОБА_1. Його вартість на момент придбання становила близько 178,42 тис. грн, що за комерційним курсом продажу валют AT «КБ «ПриватБанк» (1 долар = 8,11 грн) на той час було еквівалентом 22 000 доларів США. Довідка-рахунок не зберіглась.
З 12 червня 2012 року та дотепер Кандидат користується вказаним автомобілем для потреб матері, ОСОБА_1, власних потреб та потреб сестри ОСОБА_2.
Для придбання автомобіля були використані заощадження ОСОБА_1 в сумі близько 16 220 грн за період з січня 2011 року до червня 2012 року та кошти Мартинюка О.В. в сумі близько 32 440 грн, а також кошти в сумі 16 000 доларів США, які ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 терміном до 31 грудня 2015 року (еквівалент 129 760 грн).
Мартинюк О.В. зазначив, що позичені кошти він разом із ОСОБА_1 повернули ОСОБА_3 спільними зусиллями до кінця 2015 року.
На підтвердження вказаних обставин Мартинюк О.В. долучив до письмових пояснень копію розписки від 03 червня 2012 року із записами про повернення позичених коштів частинами. Мартинюк О.В. зазначив, що вказана копія була зроблена з копії. Оригінал розписки на співбесіді він не пред’явив.
Крім того, Мартинюк О.В. у своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_3 є головою правління і кінцевим бенефіціарним власником Приватного акціонерного товариства «Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій» (далі – ПрАТ «ОЗ ЗБВіК») та мав у розпорядженні станом на 12 червня 2012 року заощадження в сумі 16 000 доларів США. На підтвердження вказаних обставин Мартинюк О.В. надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань щодо цього товариства.
Також Кандидатом зазначено, що за період з січня 2011 до травня 2012 року його дохід становив 65 708,94 грн, дохід ОСОБА_1 – 27 098,28 грн, разом 92 807,22 грн.
Зазначений дохід, за твердженнями Кандидата, дав можливість заощадити 48 660 грн на день придбання автомобіля.
З червня до грудня 2012 року дохід ОСОБА_1 становив 12 971,35 грн, Кандидата – 38 124,19 грн, разом 51 095,54 грн.
Зазначений дохід, за твердженнями Кандидата, дав змогу повернути 30 грудня 2012 року частину позики в сумі 3 000 доларів США, що за комерційним курсом продажу валюти AT «КБ «ПриватБанк» на цей день (1 долар = 8,103 грн) було еквівалентно 24 309,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин Кандидатом надано довідки з ПрАТ «03 ЗБВіК» № 4 від 07 лютого 2024 року про дохід ОСОБА_1 за 2011, 2012 роки, копію довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення за 2004–2015 роки та сплачені страхові внески від 10 червня 2020 року № 119, виданої УМВС України у Вінницькій області Мартинюку О.В.; відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2011, 2012 роки від 06 лютого 2024 року.
У 2013 році дохід ОСОБА_1 становив 19 771,81 грн, дохід Кандидата – 71 047,44 грн, разом 90 819,25 грн.
Зазначений дохід, за твердженнями Кандидата, дав змогу повернути 29 грудня 2013 року частину позики в сумі 5 000 доларів США, що за комерційним курсом продажу валюти AT «КБ ПриватБанк» на цей день (1 долар = 8,245 грн) було еквівалентно 41 225,00 грн, та додатково заощадити близько 10 000,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин Мартинюком О.В. надано Комісії довідку ПрАТ «03 ЗБВіК» від 05 лютого 2024 року № 2 про дохід ОСОБА_1 за 2013 рік, роздруківку відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2013 рік від 08 лютого 2024 року.
У 2014 році дохід ОСОБА_1 становив 20 771,90 грн, дохід Кандидата – 79 218,25 грн, разом 99 990,15 грн.
Зазначений дохід, за твердженнями Кандидата, дав змогу повернути 31 грудня 2014 року частину позики в сумі 5 000 доларів США, що за комерційним курсом продажу валюти AT «КБ «ПриватБанк» (впродовж 2014 року курс 1 долара виріс з 8,29 грн до 16,53 грн, в середньому становив 12,41 грн) було еквівалентом 62 050,00 грн, та зберегти заощадження в сумі близько 10 000,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин Кандидатом надано довідку ПрАТ «03 ЗБВіК» від 05 лютого 2024 року № 3 про дохід ОСОБА_1 за 2014 рік; роздруківку відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2014 рік від 06 лютого 2024 року.
У 2015 році дохід ОСОБА_1 становив 29 049,10 грн, дохід Кандидата – 57 858,32 грн, разом 86 907,42 грн.
Зазначений дохід та заощадження в сумі 10 000,00 грн, за твердженнями Кандидата, дали змогу повернути 26 грудня 2015 року решту позики в сумі 3 000 доларів США, що за комерційним курсом продажу валюти AT «КБ «ПриватБанк» (ОСОБА_1 вказує, що впродовж 2015 року курс 1 долара виріс з 16,53 до 25,19 грн, в середньому становив 20,86 грн) було еквівалентом 62 580,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин Мартинюком О.В. надано довідку ПрАТ «03 ЗБВіК» від 05 лютого 2024 року № 3/1 про дохід ОСОБА_1 за 2015 рік, розрахункові листи Мартинюка О.В. за листопад та грудень 2015 року, роздруківку відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2015 рік від 06 лютого 2024 року.
Крім того, Мартинюк О.В. зазначив, що у 2011–2015 роках він, його мати та сестра ОСОБА_2 працювали і отримували дохід у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення). Іншого автомобіля, окрім марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, у користуванні не мали. У 2014-2015 роках у зв’язку з необхідністю заощаджень для погашення боргу, зважаючи на девальвацію гривні ОСОБА_1 іноді позичала кошти у ОСОБА_2, а потім повертала. У вказаний період доходи ОСОБА_2 були вищими, ніж ОСОБА_1.
На підтвердження вказаних обставин Кандидат надав індивідуальні відомості про застраховану особу щодо ОСОБА_2. за формою ОК-5.
Також під час співбесіди Мартинюк О.В. повідомив, що його мати не має водійського посвідчення та не користується вказаним транспортним засобом, а автомобіль був придбаний для потреб всієї родини, враховуючи, що у родини не було жодного автомобіля.
Комісія критично сприймає вказані пояснення з урахуванням такого.
Кандидатом надані пояснення та документи на підтвердження наявних заощаджень для придбання автомобіля та спроможності його родини повернути запозичені кошти.
Наданий Кандидатом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «ОЗ ЗБВіК» підтверджує, що ОСОБА_3 є головою правління і кінцевим бенефіціарним власником зазначеного товариства, водночас не доводить факту наявності у його розпорядженні станом на 12 червня 2012 року заощаджень в розмірі 16 000 доларів США.
Крім того, у Комісії викликає обґрунтований сумнів копія з копії розписки від 03 березня 2012 року, надана на підтвердження отримання матір’ю Кандидата від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 16 000 доларів США.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Водночас Комісія констатує відсутність належних обставин, які би давали підстави для спростування обґрунтованого сумніву щодо дійсності розписки від 03 червня 2012 року, враховуючи, що Кандидатом надано копію з копії вказаного документа. Можна припустити: якщо оригінал розписки перебуває у позикодавця, це може свідчити про невиконання ОСОБА_1 умов договору.
Комісія наголошує, що не оцінює розписку від 03 червня 2012 року за ознаками належності та допустимості доказів у розумінні цивільного процесуального закону, а лише надає правову оцінку обставинам з точки зору дотримання Кандидатом вимог щодо професійної етики та доброчесності.
Таким чином, Комісія доходить висновку, що готівкові кошти у розмірі 16 000 доларів США отримані з джерел, законність походження яких викликає обґрунтований сумнів.
Крім того, з пояснень Кандидата вбачається, що де-факто автомобіль належить саме йому.
Отже, недостатніми та такими, що викликають обґрунтований сумнів, є пояснення Кандидата щодо необхідності придбання автомобіля для всієї родини та оформлення права власності на матір, враховуючи, що ОСОБА_1 не має водійських прав та не користується транспортним засобом, а з дня набуття права власності на вказаний автомобіль Кандидат декларує право користування.
Достатніх пояснень, чому не оформлено автомобіль Mercedes-Benz E200CDI 2008 року випуску на Кандидата, Мартинюк О.В. під час співбесіди не надав.
Кандидат на момент придбання автомобіля працював на посаді заступника начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі із організованою злочинністю Управління МВС України у Вінницькій області, а отже, посадовою особою, до якої застосовувалися вимоги антикорупційного законодавства.
Таким чином, транспортний засіб придбано у вказаний період за 22 000 доларів США, з яких, 16 000 доларів США позичені матір’ю Кандидата у третьої особи. Матір Кандидата не мала на меті користуватися вказаним автомобілем, а дата набуття права користування Мартинюком О.В. збігається з датою придбання автомобіля. Все це може свідчити про наявність необґрунтованих доходів Кандидата та приховування або подання недостовірних даних про його доходи та майновий стан.
Також Комісією встановлено, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік Мартинюк О.В. задкларував вид активу: «право вимоги позичених грошових коштів, отриманих і переданих за договором комісії» у розмірі 32 160 доларів США у громадянина ОСОБА_4. У графі «інформація про особу, якій належить об’єкт і права на нього» Кандидат вказує, що зазначені кошти є власністю його матері ОСОБА_1 та перебувають у володінні (без права користування) у дружини Кандидата ОСОБА_5.
У письмових поясненнях Мартинюк О.В. зазначив, що ВАТ «Гніванський кар’єр» багато років був одним із постачальників щебню ПрАТ «03 ЗБВіК». Тривалий час головою правління і кінцевим бенефіціарним власником ВАТ «Гніванський кар’єр» був ОСОБА_6.
ОСОБА_1 (мати Кандидата) як начальник відділу матеріально-технічного забезпечення ПрАТ «03 ЗБВіК» багато років була знайома з ОСОБА_6. Зятем ОСОБА_6 був ОСОБА_4, який надавав в оренду житлову і комерційну нерухомість своєї дружини ОСОБА_7, займався роздрібною торгівлею паливом, імпортом автомобілів з Європи, США, Республіки Корея та роздрібною торгівлею запчастинами до автотранспорту і техніки. ОСОБА_4 був директором і єдиним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СВС-Авто Він», яке постачало запчастини до ВАТ «Гніванський кар’єр» і мало дебіторську заборгованість із цим товариством.
В липні 2020 року ОСОБА_4 просив ОСОБА_1 позичити йому грошові кошти на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт у квартирах у м. Києві, щоб здати їх в оренду. Зазначені квартири належали його дружині. ОСОБА_4 обіцяв повернути грошові кошти декількома платежами впродовж року. ОСОБА_1 погодилась, вважаючи родину ІНФОРМАЦІЯ_1 порядною і платоспроможною.
Під час співбесіди 30 січня 2024 року Кандидат повідомив, що ОСОБА_1 17 липня 2020 року позичила ОСОБА_4 грошові кошти в сумі, що була еквівалентом 55 900 доларів США, терміном до 17 липня 2021 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_4 і ОСОБА_1 уклали договір позики від 17 липня 2020 року. Зазначена позика була забезпечена іпотекою. Договір іпотеки того ж дня ОСОБА_1 уклала з майновим поручителем ОСОБА_7, після чого він був нотаріально засвідчений. В офісі приватного нотаріуса 16 липня 2021 року в присутності дружини Кандидата – ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ОСОБА_4 в повному обсязі повернув позику ОСОБА_1. Хоча фактично кошти за ОСОБА_4 віддавав ОСОБА_6.
На підтвердження вказаних обставин Кандидатом надано копію договору іпотеки та заяви про повернення коштів.
Кандидат стверджував, що до повернення позики в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_5 про те, що знову позичить у неї меншу суму коштів, оскільки він не завершив всі ремонтно-оздоблювальні роботи на належних його дружині об’єктах нерухомого майна. ОСОБА_4 обіцяв повернути грошові кошти одним або декількома платежами за три місяці. Договір позики мав бути укладений в простій письмовій формі без забезпечення іпотекою. Обговорювалось можливе забезпечення позики порукою від імені одного із суб’єктів господарювання, який належав ОСОБА_4.
У ОСОБА_1 була запланована поїздка до сестри в АДРЕСА_1, тому кошти для позики ОСОБА_4 вона передала ОСОБА_5. Під час передачі коштів ОСОБА_1 обговорила з ОСОБА_5 умови майбутнього договору позики з ОСОБА_4 та уклала договір комісії на позику грошей від 17 липня 2021 року.
ОСОБА_5 18 липня 2021 року передала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 472 671,46 грн, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ, були еквівалентом 17 320 доларів США, як позику терміном до 18 жовтня 2021 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір позики від 18 липня 2021 року.
Для забезпечення цієї позики ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір поруки від 18 липня 2021 року, згідно з яким ТОВ «СВС-АВТО ВІН» як поручитель відповідає перед ОСОБА_5 за порушення зобов’язання ОСОБА_4 у повному обсязі.
В серпні 2021 року ОСОБА_4 знову попросив у ОСОБА_1 позичити йому грошові кошти, оскільки йому не вистачило на закінчення ремонтно-оздоблювальних робіт на належних його дружині об’єктах нерухомого майна. ОСОБА_4 обіцяв повернути другу позику відразу після першої.
За твердженнями кандидата, у ОСОБА_1 були заплановані невідкладні робочі справи (виїзд у відрядження в межах області до постачальників сировини для залізобетонного заводу), тому кошти для позики ОСОБА_4 вона передала ОСОБА_5. Під час передачі коштів ОСОБА_1 обговорила з ОСОБА_5 умови майбутнього договору позики з ОСОБА_4 та уклала договір комісії на позику грошей від 08 серпня 2021 року.
ОСОБА_5 10 серпня 2021 року передала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 536 022,00 грн, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ, були еквівалентом 20 000 доларів США, як позику строком до 10 грудня 2021 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір позики від 10 серпня 2021 року.
Для забезпечення цієї позики ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір поруки від 10 серпня 2021 року, згідно з яким ТОВ «СВС-Авто Він» як поручитель відповідає перед ОСОБА_5 за порушення зобов’язання ОСОБА_4 у повному обсязі.
За договором позики від 18 липня 2021 року ОСОБА_4 15 вересня 2021 року повернув ОСОБА_5 готівкою 940 доларів США. Зазначені кошти ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 18 вересня 2021 року.
Також Мартинюк О.В. у своїх поясненнях зазначає, що в жовтні 2021 року ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_5, чи зможе ОСОБА_1 позичити йому ще коштів. Він планував придбати автомобіль марки «BMW» і вигідно його продати. За словами ОСОБА_4 він не має вільних коштів, оскільки ТОВ «СВС-Авто Він» заборгувало ВАТ «Гніванський кар’єр» за постачання автозапчастин. Тому ОСОБА_4 дуже просив ще трохи позичити йому коштів і обіцяв їх повернути в першу чергу (раніше попередніх позик) протягом не більше двох місяців.
За договором позики від 18 липня 2021 року ОСОБА_4 14 жовтня 2021 року повернув ОСОБА_5 готівкою 940 доларів США. Зазначені кошти ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 16 жовтня 2021 року.
ОСОБА_1 погодилась позичити кошти ОСОБА_4 та передала їх ОСОБА_5. Під час передачі коштів ОСОБА_1 обговорила з ОСОБА_5 умови майбутнього договору позики з ОСОБА_4. та уклала договір комісії на позику грошей від 16 жовтня 2021 року.
ОСОБА_5 17 жовтня 2021 року передала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 158 094,46 грн, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ, було еквівалентом 6 000 доларів США, як позику строком до 17 грудня 2021 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір позики від 17 жовтня 2021 року.
ОСОБА_4 повернув ОСОБА_5 готівкою 5 640 доларів США за договором позики від 17 жовтня 2021 року: 05 грудня 2021 року – 1140 доларів США, 31 березня 2022 року – 400 доларів США, 04 серпня 2022 року – 1300 доларів США, 27 серпня 2022 року – 800 доларів США, 02 листопада 2022 року – 1000 доларів США, 28 листопада 2022 року – 500 доларів США, 03 грудня 2022 року – 500 доларів США.
Зазначені кошти ОСОБА_5 передала ОСОБА_1.: 10 грудня 2021 року – 1140 доларів США, 06 квітня 2022 року – 400 доларів США, 10 серпня 2022 року – 1300 доларів США, 01 вересня 2022 року – 800 доларів США, 05 листопада 2022 року – 1000 доларів США, 03 грудня 2022 року – 1000 доларів США.
Також ОСОБА_4 повернув 133 100,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_5.
Зокрема, 12 жовтня 2022 року ОСОБА_4 повернув 4 300,00 грн, 18 жовтня 2022 року – 5 000,00 грн, 31 жовтня 2022 року – 5 000,00 грн, що за курсом валют, встановленим НБУ, у дні повернення коштів було еквівалентом відповідно 391 долару США. Тобто здійснено повний розрахунок за договором позики від 17 жовтня 2021 року в сумі 360 доларів США, а також повернуто 31 долар США за договором позики від 18 жовтня 2021 року.
Крім того, ОСОБА_4 за договором позики від 18 липня 2021 року повернув 118 800,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_5, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ, станом на відповідні дати платежів (1 долар США - 36,5686 грн) було еквівалентом 3 289 доларів США.
Зазначені кошти ОСОБА_5 повернула ОСОБА_1: 15 жовтня 2021 року – 118 доларів США, 05 листопада 2022 року – 246 доларів США, 27 листопада 2022 року – 976 доларів США, 10 грудня 2022 року – 1112 доларів США, 17 грудня 2022 року – 547 доларів США, 27 грудня 2022 року – 604 долари США.
Отже, за твердженнями Кандидата, ОСОБА_4 за договором позики від 18 липня 2021 року з отриманих 17 320 доларів США повернув 5160 доларів США, залишок заборгованості становить 12 160 доларів США; за договором позики від 10 серпня 2021 року заборгованість становить 20 000 доларів США, оскільки борг не погашався взагалі; за договором позики від 17 жовтня 2021 року борг повернуто повністю (6000 доларів США). Загальна сума коштів, які ОСОБА_4 повернув ОСОБА_5 – 11 160 доларів США. Вказані кошти ОСОБА_5 в повному обсязі повернула ОСОБА_1. Загальна заборгованість ОСОБА_4 за договорами позики від 18 липня 2021 року та від 10 серпня 2021 року на кінець 2022 року становила 32 160 доларів США.
Кандидат зазначає, що оскільки термін повернення позик за договорами позики від 18 липня 2021 року та від 10 серпня 2021 року сплив, ОСОБА_4 з 30 грудня 2022 року змінив місце проживання та засоби зв’язку без повідомлення ОСОБА_5. Відповідно до пункту 5 договорів комісії на позику грошей у неї з 30 грудня 2022 року виникло право вимоги 32 160 доларів США у ОСОБА_4. Оскільки таке право існувало станом на кінець 2022 року, воно було задеклароване щодо ОСОБА_5.
Крім того, Кандидат зауважує, що кошти, які отримувала ОСОБА_5 від ОСОБА_1 за договорами комісій, мали цільовий характер – для позики ОСОБА_4. Кошти, які повертав ОСОБА_4 за договорами позик ОСОБА_5 також мали цільовий характер – для повернення ОСОБА_1. ОСОБА_5 не мала права розпоряджатись зазначеними коштами, використовувати їх в інтересах і на потреби сім’ї.
На підтвердження вказаних пояснень Кандидатом надано копію договору комісії на позику грошей від 17 липня 2021 року, копію договору позики від 18 липня 2021 року, копію договору поруки від 18 липня 2021 року; копії розписок ОСОБА_1 від 18 вересня 2021 року, 16 жовтня 2021 року, 27 листопада 2022 року, 10 грудня 2022 року, 17 грудня 2022 року, 27 грудня 2022 року, копію договору комісії на позику грошей від 08 серпня 2021 року, копію договору позики від 10 серпня 2021 року, копію договору поруки від 10 серпня 2021 року, копію договору комісії на позику грошей від 16 жовтня 2021 року, копію договору позики від 17 жовтня 2021 року, копію розписок ОСОБА_1 від 10 грудня 2021 року, 06 квітня 2022 року, 10 серпня 2022 року, 01 вересня 2022, 15 жовтня 2022 року, 22 жовтня 2022 року, 05 листопада 2022 року, 03 грудня 2022 року, виписки за рахунками ОСОБА_5 в АТ «КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня до 31 грудня 2022 року.
Під час співбесіди Комісією досліджено вказані документи та встановлено, що мати Кандидата ОСОБА_1 відповідно до договорів позики та комісії через дружину Кандидата ОСОБА_5 у 2021 році позичила грошові кошти ОСОБА_4. Загальна сума позичених коштів становить 43 320 доларів США, сума повернутих коштів становить 11 160 доларів США. Таким чином, борг ОСОБА_4 перед матір’ю Кандидата становить 32 160 доларів США.
Враховуючи, що ОСОБА_4 не виконав свої фінансові зобов’язання у сумі 32 160 доларів США у строк, визначений договорами позики, а кредитором відповідно до договорів поруки є дружина Кандидата, то, відповідно, і право вимоги позичених грошових коштів, отриманих і переданих за договором комісії, належить саме їй, тому Кандидатом і відображено про це у декларації.
Водночас у Комісії виникло питання щодо джерела походження коштів, які були позичені матір’ю Кандидата.
Мартинюк О.В. пояснив, що запозичені ОСОБА_4 кошти були отримані матір’ю Кандидата ОСОБА_1 від близької особи, а саме від ОСОБА_3, у якого вже позичала кошти на придбання автомобіля у 2012 році. Кошти були надані готівкою без будь-якого юридичного оформлення.
Комісія критично оцінює пояснення Кандидата та доходить висновку, що готівкові кошти, отримані ОСОБА_1 у 2020 році у розмірі 55900 доларів США (відомостей щодо повернення вказаних коштів ОСОБА_3 Комісії не має), отримані з джерел, законність походження яких викликає обґрунтований сумнів.
Крім того, як зазначено самим Кандидатом, мати Кандидата ОСОБА_1 як начальник відділу матеріально-технічного забезпечення ПрАТ «03 ЗБВіК» багато років була знайома з ОСОБА_6, свекром ОСОБА_4, перебувала у близьких стосунках з ОСОБА_3, який є головою правління і кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «ОЗ ЗБВіК».
Отже, можна припустити, що ОСОБА_3 як голова правління та кінцевий бенефіціарний власник ПрАТ «ОЗ ЗБВіК» та ОСОБА_6 (тесть ОСОБА_4) як голова правління та кінцевий бенефіціарний власник ВАТ «Гніванський кар’єр» були знайомі, враховуючи пояснення Кандидата, що ВАТ «Гніванський кар’єр» був багато років одним із постачальників щебню ПрАТ «ОЗ ЗБВіК».
До того ж кошти за ОСОБА_4 за договором позики від 17 липня 2020 року у розмірі 55 900 доларів США, який передував договорам позики у 2021 році, віддавав ОСОБА_6.
Обґрунтованих пояснень на запитання, чому правочини щодо позики грошей не були оформлені між матір’ю Кандидата та ОСОБА_4 або між матір’ю Кандидата та свекром ОСОБА_4 ОСОБА_6, або між матір’ю Кандидата та самим ОСОБА_3 Комісії надано не було.
Також не було надано обґрунтованих пояснень щодо необхідності вчинення великої кількість юридичних дій та залучення інших осіб (дружини Кандидата) для надання грошей, враховуючи, що вчинення таких дій мало наслідком відображення відповідних відомостей у декларації.
Пояснення Мартинюка О.В., що це було зумовлено тим, що мати Кандидата не хотіла виїжджати у місто для передачі грошей, не приймаються Комісією, оскільки договори позики були укладені в місті Вінниця за її присутності, а повернення коштів ОСОБА_1 через дружину Кандидата здійснювалося протягом 4–7 днів після отримання їх від ОСОБА_4.
Оцінюючи вказані обставини в сукупності, Комісія зазначає таке.
При ухваленні рішення про надання рекомендації для призначення на посаду судді Комісія враховує міжнародні та національні стандарти добору суддівських кадрів.
Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23) передбачено, що суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини (пункт 4.7 цих принципів).
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2 вказаних принципів).
Суддя повинен бути готовим до того, що він стане об’єктом прискіпливої уваги і обговорення з боку суспільства, тому він має прийняти ряд обмежень щодо своїх дій, які могли би здатися обтяжливими пересічному громадянину. Суддя має прийняти ці обмеження добровільно і охоче, навіть якщо його/її дії не викликали б осуду, якби їх вчинили інші громадяни чи представники інших професій. Це стосується як професійної, так і особистої поведінки судді. Законність поведінки судді, будучи досить важливим аспектом, не є єдиним мірилом правильності такої поведінки (пункт 114 Коментарів щодо Бангалорських принципів поведінки суддів, вересень 2007 року).
У постанові від 24 червня 2020 року (справа № 9901/764/18) щодо визнання правомірним рішення Комісії про припинення участі кандидата в доборі на посаду судді місцевого суду у зв’язку з невжиттям ним належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція» (пункт 76).
Кандидати на посаду судді мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до суду. Ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики. За загальними правилами Кодексу судді зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Комісія зауважує, що суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих Мартинюком О.В. під час співбесіди пояснень свідчать про недостатнє сприйняття Кандидатом фундаментальних засад доброчесності, високі стандарти яких визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ з’їздом суддів України 22.02.2013.
Згідно з пунктом 10 резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Основні принципи незалежності судових органів» від 13 грудня 1985 року особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості та здібності.
Вимоги щодо високих моральних і етичних якостей кандидата на посаду судді закріплені також в Європейській Хартії про статус суддів 1998 року, Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23.
Кандидат на посаду судді повинен відповідати вимогам статті 69 Закону, має дотримуватися у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті вимог, передбачених Кодексом суддівської етики, затвердженим ХІ з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, які спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов’язаних зі статусом судді, з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Майбутній суддя має бути прикладом законослухняності, має зміцнювати довіру громадян до суду, утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри громадян у порядність суддів, докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
На думку Комісії, кандидат на посаду судді повинен бути відданим принципу справедливості, відповідати за свої дії, не допускати ситуацій, в яких у стороннього спостерігача могли б виникнути обґрунтовані сумніви щодо його чесності, незалежності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, відповідності його дій етичним нормам.
З’ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з Кандидатом обставини розглядаються Комісією в сукупності як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності Мартинюка О.В. критерію доброчесності.
Відповідно до частини третьої статті 79-5 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
Комісія у складі колегії, заслухавши доповідача, пояснення кандидата на посаду судді, дослідивши документи та матеріали, вважає, що існує обґрунтований сумнів щодо відповідності Мартинюка О.В. критеріям доброчесності, та дійшла висновку про відмову в наданні рекомендації для його призначення на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 69, 79-5, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
відмовити в наданні рекомендації для призначення Мартинюка Олександра Володимировича на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
