Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого ‑ Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Патрюка М.В., Прилипка С.М., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича за зверненням виконуючого обов’язки прокурора Житомирської області Чумаченка А.І.,
встановила:
У березні 2014 року на адресу Комісії надійшло звернення виконуючого обов’язки прокурора Житомирської області Чумаченка А.І. щодо поведінки судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича
У зверненні вказано на неналежне ставлення судді до службових обов’язків та наведені порушення норм матеріального та процесуального права під час розгляду цивільної справи № 201/4974/13-ц, провадження № 2/201/1639/2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 1005740 Євро і 100000 доларів США та зобов’язання відповідача повернути вказані кошти.
Зокрема, зазначено про те, що суддею Галічим В.М. без врахування інтересів держави 29 квітня 2013 року ухвалено рішення, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на грошові кошти, що були вилучені 07 вересня 2012 року під час обшуку співробітниками УБОЗ МВС України в Житомирській області з сейфу ТОВ ІІоліпромінвест» та передані на зберігання ФЗТО УМВС України в Житомирській області у зв’язку з розслідуванням кримінального провадження № НОМЕР_1 за підозрою ОСОБА_2 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України.
Автор звернення зауважує на порушення суддею вимог статті 184, частини 3 статті 213, статті 392 ЦК України та статей 3, 11, частини 1 статті 33, статей 57-60, 121 ЦПК України, роз’яснень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (із подальшими змінами) та пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду».
Заявник стверджує, що внаслідок таких порушень, до участі у справі не залучені Державна податкова інспекція та особи, прав і інтересів яких стосується вказане судове рішення, а також не було повідомлено про розгляд справи УМВС України в Житомирській області, яким під час досудового розслідування накладено арешт на ці кошти. Крім того, суддею не було вжито передбачених законом заходів щодо повного, об’єктивного встановлення обставин справи, зокрема, з’ясування обставин щодо наявності чи відсутності спору між сторонами.
Як зазначено у зверненні, такі порушення вимог Закону призвели до ухвалення незаконного рішення щодо спору, який був штучно створений між сторонами з метою ухилення від майнової відповідальності у зв’язку із вчиненим злочином, зокрема ОСОБА_2. На підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року під час підготовчого засідання у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 Богунським районним судом міста Житомира 16 травня 2013 року постановлено ухвалу про скасування арешту на вилучені кошти, які на виконання ухвали суду віддано ОСОБА_1, тим самим унеможливлено реальне забезпечення конфіскації майна у кримінальному провадженні та відшкодування завданої злочином шкоди.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2013 року за апеляційною скаргою прокурора скасовано рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року та постановлено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
З урахуванням викладених обставин виконуючий обов’язки прокурора Житомирської області Чумаченко А.І. просить притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича за умисне порушення норм права та неналежне ставлення до службових обов’язків.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 Розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги) до Комісії, відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Враховуючи наведене, дисциплінарне провадження за даною скаргою здійснюється за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Відповідно до вимог статті 86 Закону членом Комісії проведено перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді Галічого В.М. до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої складено висновок з викладенням виявлених фактів та обставин.
Рішенням Комісії від 04 червня 2015 року № 1485/дп-15 стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого В.М. відкрито дисциплінарну справу.
Копію зазначеного рішення Комісії та висновок члена Комісії, складений за результатами перевірки за зверненням виконуючого обов’язки прокурора Житомирської області Чумаченка А.І., суддя Галічий В.М. отримав 17 червня 2015 року.
Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічий В.М. на засідання Комісії 27 серпня, 29 жовтня, 17 грудня 2015 року та 20 січня 2016 року не з’явився. Запрошення на засідання Комісії з повідомленням про день, час та місце засідання направлялися належним чином.
Інформація про час, день і місце розгляду Комісією дисциплінарної справи стосовно судді Галічого В.М. завчасно була розміщена на офіційному веб-порталі Комісії (http://vkksu.gov.ua/ua/zasidannya-komisii/).
Відповідно до частини 10 статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суддя, справа стосовно якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді оголошуються на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в обов'язковому порядку. Повторна неявка цього судді на засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
Суддя Галічий В.М. скористався своїм правом та надав Комісії письмові пояснення, в яких зазначив, що він не був обізнаний про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у Богунському районному суді м. Житомира, що справу № 201/4974/13-ц, провадження № 2/201/1639/2013 розглянув відповідно до вимог ЦПК України, не допускав умисного порушення норм права або неналежного ставлення до службових обов’язків, тому скасування або зміна судового рішення відповідно до частини 2 статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді. Суддя Галічий В.М. зауважує також на визначені у Додатку до «Рекомендації СМ/Rec (2010) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки», ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, положення про те, що судді не повинні нести особисту відповідальність за випадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі апеляційного розгляду (параграф 70).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Комісія встановила такі факти та обставини.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 22 червня 2009 року № 465/2009 Галічого Вадима Миколайовича призначено на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
28 вересня 2009 року Галічим Вадимом Миколайовичем складено присягу судді.
Указом Президента України «Про переведення суддів» від 18 липня 2011 року № 764/2011 суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича переведено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
24 квітня 2013 року у провадження судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого В.М. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на грошові кошти у розмірі 1005740 Євро та 100000 доларів США та зобов’язати ОСОБА_2 повернути йому ці кошти, що передані ним на зберігання ОСОБА_2 за договором зберігання від 14 січня 2009 року та 07 вересня 2012 року були вилучені співробітниками УБОЗ МВС України в Житомирській області з сейфу під час обшуку офісу ТОВ «ІІоліпромінвест».
Постановою старшого слідчого УМВС України в Житомирській області від 30 жовтня 2012 року на вилучені кошти було накладено арешт та кошти здані для зберігання до ВФЗБО УМВС України в Житомирській області на депозитний рахунок.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем ОСОБА_1 зазначено, що вилучені співробітниками УБОЗ МВС України в Житомирській області при обшуку офісу ТОВ ІІоліпромінвест» грошові кошти належать йому на праві власності, є особистими заощадженнями його родини.
24 квітня 2013 року, в день надходження позовної заяви до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, суддею Галічим В.М. відкрито провадження у цивільній справі № 201/4974/13-ц, провадження №2/201/1639/2013, та призначено справу до судового розгляду на 29 квітня 2013 року, тобто на п’ятий день після надходження позовної заяви до суду.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в розмірі 1005740 Євро і 100000 доларів США, передані на зберігання ОСОБА_2 за договором зберігання від 14 серпня 2009 року, які були вилучені з сейфу при обшуку офісу ТОВ «Поліпромінвест» працівниками УБОЗ України в Житомирській області 07 вересня 2012 року; зобов’язано ОСОБА_2 повернути грошові кошти в розмірі 1005740 Євро і 100000 доларів США, передані для зберігання за договором зберігання від 14 серпня 2009 року, що були вилучені з сейфу при обшуку ТОВ «Поліпромінвест» працівниками УБОЗ України в Житомирській області 07 вересня 2012 року; в порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3441 грн.
05 вересня 2013 року суддею Галічим В.М. ухвалено додаткове рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат та стягнуто з ОСОБА_1 114,70 грн в доход держави та 114,70 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.
Прокуратурою Житомирської області вказане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено; рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року та додаткове рішення від 05 вересня 2013 року скасовано; постановлено нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області набрало законної сили.
Під час розгляду цієї справи і ухвалення рішення від 29 квітня 2013 року суддею Галічим В.М. не дотримано принципу верховенства права, внаслідок недоброчесного та несумлінного виконання ним обов’язків судді
У матеріалах справи наявні копії протоколу обшуку від 07 вересня 2012 року та постанова про накладення арешту від 30 жовтня 2012 року в яких містяться відомості про те, що грошові кошти, на які просив визнати право власності позивач, були вилучені в ході обшуку в межах здійснення кримінального провадження № НОМЕР_1 за підозрою ОСОБА_2 (відповідач у цивільній справі), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України - у заволодінні бюджетними коштами, та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах у складі організованої групи.
З підстав можливого отримання вилучених коштів злочинним шляхом, а також з метою забезпечення можливої конфіскації та відшкодування заподіяної злочином шкоди постановою слідчого від 30 жовтня 2012 року на зазначені кошти відповідно до статей 125, 126 КПК України (1960 р.) накладено арешт.
Суддею Галічим В.М. за наявності даних, що з’ясування джерел походження вилучених в офісі ТОВ «Поліпромінвест» грошових коштів здійснюється в порядку досудового розслідування та за наявності даних, що свідчать про штучно створений спір між сторонами у цивільній справі, всупереч вимогам статей 60, 213 ЦПК України ухвалено рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на ці кошти.
При цьому проігноровано той факт, який встановлено рішенням апеляційного суду від 07 листопада 2013 року, що позивачем не надано доказів наявності спору між сторонами про право власності позивача на зазначені в позові кошти. Із рішення від 29 квітня 2013 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував такого права позивача.
Суддею Галічим В.М. проігноровано також роз’яснення пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (із подальшими змінами), які зводяться до того, що вимоги особи ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про звільнення майна з- під арешту.
Відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. У тих випадках, коли опис проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.
До участі у справі не було залучено Державну податкову інспекцію та потерпілих від злочину, прав і інтересів яких стосується судове рішення, та не повідомлено про розгляд справи УМВС України в Житомирській області, яким накладено арешт на спірні кошти.
У поясненнях суддя Галічий В.М. зазначає, що діяв за приписами статті 35 ЦПК України, відповідно до якої суд не може за власною ініціативою змінити відповідача або залучити в якості співвідповідача іншу особу, оскільки така прерогатива належить виключно позивачу.
Однак, дії судді з урахуванням змісту ухваленого ним рішення, суперечать роз’ясненням пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», у якому зазначено, що у випадках відсутності ініціативи і згоди позивача залучити інших відповідачів до участі у справі суд зобов’язаний вирішити справу за тим позовом, що пред’явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому, а це, в свою чергу, також є підставою для відмови у задоволенні позову.
За висновком апеляційного суду рішення про визначення права власності ухвалено на підставі суперечливих та непереконливих даних, та за відсутності об’єктивних даних, які б свідчили про те, що вилучені органами розслідування готівкові кошти, або яка-небудь їх частина, що знаходилась у сейфі в офісі ТОВ «Поліпромінвест», належали ОСОБА_1 та він є володільцем цього майна.
На момент подання позову вилучені в офісі ТОВ «Поліпромінвест» кошти знаходилися не у ОСОБА_2, а у зв’язку з арештом, на зберіганні в ВФЗБО УМВС України в Житомирській області.
Відповідно до пункту 5 Договору зберігання від 14 серпня 2009 року, укладеного за твердженням сторін між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, грошові кошти мали зберігатись у сейфі в офісному приміщенні за адресою м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.
У рішенні від 29 квітня 2013 року суддя Галічий В.М. послався на те, що за вказаною адресою розташований офіс ТОВ «Квізан», де ОСОБА_2 працює заступником генерального директора ТОВ «Квізан» (2-3 поверх), однак не навів мотивів, з яких вважав доведеним, що кошти було вилучено із сейфу ТОВ «Квізан».
Крім того, відповідно до довідки ТОВ «Квізан» від 29 квітня 2013 року № 29/04, ОСОБА_2 обіймав посаду заступника генерального директора товариства з 22 серпня 2011 року. Докази перебування на роботі ОСОБА_2 у ТОВ «Квізан» у серпні 2009 року у цивільній справі відсутні.
Внаслідок несумлінного виконання обов’язків судді, суддею проігноровано той факт, що позивачем не було надано доказів знаходження в сейфі ТОВ «Поліпромінвест», за станом на 30 жовтня 2012 року, саме тих грошових купюр, які були передані ним у 2009 році ОСОБА_2.
Відповідно до п. 6 Договору зберігання від 14 серпня 2009 року сторони домовилися про зобов’язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 саме ті грошові купюри, які йому передасть останній. Між тим, в матеріалах цивільної справи відсутні відомості, які саме купюри були передані позивачем відповідачу (номер, серія, номінал, тощо).
Таким чином, суддя Галічий В.М. за відсутності даних про наявність спору між сторонами щодо права власності позивача на грошові кошти та за відсутності доказів належності позивачу вилучених та арештованих органами досудового розслідування коштів в особливо великих розмірах ухвалив незаконне рішення про визнання права власності на ці кошти за ОСОБА_1, зобов’язавши ОСОБА_2, підозрюваного у кримінальному провадженні, повернути вилучені слідчим кошти, які на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду знаходились на зберіганні в ВФЗБО УМВС України в Житомирській області.
Ухвалення суддею Галічим В.М. незаконного рішення створило передумови настання істотних суспільно-резонансних негативних наслідків та приниженню авторитету правосуддя.
У період після ухвалення 29 квітня 2013 року суддею Галічим В.М. рішення та до скасування цього рішення апеляційним судом Дніпропетровської області 07 листопада 2013 року після поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою прокурора, у Богунському районному суді Житомирської області 16 травня 2013 року відбулось підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 16 травня 2013 року було скасовано арешт грошових коштів у розмірі 1005740 Євро та 100000 доларів США, що вилучені з сейфу при обшуку ТОВ «Поліпромінвест» працівниками УБОЗ України в Житомирській області 07 вересня 2012 року, та приєднані до матеріалів кримінального провадження старшим слідчим УМВС України в Житомирській області постановою від 30 жовтня 2012 року; зобов’язано ВФЗБО УМВС України в Житомирській області повернути ОСОБА_1 вказані грошові кошти.
Підставою скасування арешту та зобов’язання повернення коштів ОСОБА_1 стало рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року у справі № 201/4974/13-ц про визнання права власності на грошові кошти за ОСОБА_1, яке на час проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 набуло законної сили та 07 листопада 2013 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області скасоване, як незаконне.
У травні 2013 року вилучені під час обшуку кошти ВФЗПО УМВС України в Житомирській області на виконання судових рішень повернуто ОСОБА_1, що унеможливило реальне забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди та можливої конфіскації. Досудовим розслідуванням встановлено, що діями підозрюваних у кримінальному провадженні завдано шкоду державним установам, які фінансуються за рахунок державних коштів.
На цей час розгляд у Богунському районному суді міста Житомира кримінального провадження № НОМЕР_1 триває.
Суддею Галічим В.М. надано копію рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2014 року у справі № 201/275/14-ц, провадження № 2/201/403/2014, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2014 року залишено без змін та яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до ОСОБА_1, третя особа ‑ Баранівська районна державна адміністрація, Володарсько-Волинська районна державна адміністрація, Черняхівська районна державна адміністрація, Чуднівська районна державна адміністрація, Житомирська обласна державна адміністрація про витребування майна з незаконного володіння (коштів, з яких 16 травня 2013 року було знято арешт).
При цьому суддею Галічим В.М. не спростовано висновки рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2013 року щодо незаконності ухваленого ним рішення від 29 квітня 2013 року з підстав істотного порушення матеріального та процесуального права.
За фактом постановлення суддею Галічим В.М. рішення у справі № 201/4974/13-ц проводилось досудове розслідування кримінального провадження № НОМЕР_2 від 08 травня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 375 КК України. Постановою старшого прокурора прокуратури Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, в якому зазначено про відсутність у судді Галічого В.М. умислу на постановлення завідомо неправосудного рішення.
Зазначені в рішенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2014 року, ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2015 року, постанові старшого прокурора прокуратури Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року відомості не спростовують встановлених Комісією фактів та обставин, які свідчать про вчинення суддею Галічим В.М. дій, що порочать звання судді, принижують авторитет правосуддя, та про порушення суддею Галічим В.М. присяги судді.
Згідно зі статтею 55 Закону суддя присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально- етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» порушенням суддею присяги також є вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніви у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Відповідно до частини 5 статті 87 Закону за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
Відповідно до частини 2 статті 105 Закону факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Комісія враховує характер дій судді Галічого В.М. щодо недоброчесного та несумлінного виконання ним обов’язків судді, наслідки таких дій та особу судді. Суддя Галічий В.М. головою Жовтневого районного суд міста Дніпропетровська Гончаренком В.М. характеризується позитивно.
Проте, під час розгляду цивільної справи № 201/4974/13-ц ним не виконано, передбачених статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року обов’язків справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді.
Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, з огляду на положення статті 55 Закону і статті 32 Закону України «Про Вишу раду юстиції», Комісія дійшла висновку, що суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічим В.М.. вчинено дії, що порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості та принижують авторитет судової влади.
Крім того Комісія враховує, що строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження, і строки для застосування дисциплінарного стягнення (строки давності) не ідентичні. У період з 27 лютого 2015 року до 28 березня 2015 року такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, ще не був імплементований у перелік дисциплінарних стягнень, тому строки провадження щодо звільнення судді за порушення присяги не були узгоджені зі строками для застосування дисциплінарного стягнення. У цей період відповідно до статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів можна було застосувати тільки дисциплінарне стягнення у виді догани. Інших видів дисциплінарних стягнень Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на той час, не передбачав.
Узгодження строків дисциплінарного провадження щодо звільнення судді за порушення присяги відповідно до статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, яка набула чинності 27 лютого 2015 року, зі строками для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади з підстав порушення присяги відбулось з набранням чинності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який з 28 березня 2015 року запровадив строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги. Тобто законодавче закріплення звільнення судді за порушення присяги як виду дисциплінарного стягнення та встановлення трирічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось одночасно і набрало чинності з 28 березня 2015 року.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Строк накладання дисциплінарного стягнення, встановлений у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 7 липня 2010 року, до звільнення за порушення присяги не застосовувався, і звільнення судді за порушення присяги не було обмежено в часі.
Комісія при розгляді дисциплінарної справи керується статтею 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (пункт 2) зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно- правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно- правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу з боку уповноваженого державою органу.
Встановлення строку притягнення до юридичної відповідальності означає неможливість реалізації відповідальності у формі примусу зі спливом цього строку.
Таким чином, підлягає застосуванню частина четверта статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якої строк застосування дисциплінарного стягнення до судді Галічого В.М. у виді направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги за дії, вчинені 29 квітня 2013 року, не закінчився та є домірним.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема порушення суддею присяги.
За правилами частини 1 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини 5 статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
Зважаючи на викладені обставини, на підставі статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статей 87, 105 Закону зазначений висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підлягає направленню до Вищої ради юстиції з рекомендацією розглянути питання про звільнення судді Галічого В.М. з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за порушення присяги.
Керуючись статтями 83-89, 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
направити рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України (за порушення присяги).
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
М.В. Патрюк
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
