Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА (доповідач), Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Наталії Анатоліївни займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Кондратьєву Н.А. призначено на посаду судді Яворівського районного суду Львівської області строком на п’ять років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для Кондратьєвої Н.А.
Рішенням Комісії від 13 березня 2019 року № 32/зп-19 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення суддю допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Кондратьєва Н.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Кондратьєвої Н.А. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Національного агентства з питань запобігання корупції, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Державної податкової служби України, Служби безпеки України.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.
На адресу Комісії 16 вересня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Кондратьєвої Н.А. критеріям доброчесності та професійної етики.
Під час співбесіди суддя зазначила, що не має наміру надавати додаткові письмові пояснення. Повідомила, що необхідні пояснення надала на звернення ГРД. Зміст цих пояснень відображено у висновку.
Рішенням Комісії у складі колегії від 17 вересня 2024 року № 150/ко-24 визначено, що суддя Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєва Н.А. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 784,75 бала.
Внесено на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо відповідності судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А. займаній посаді.
Комісією у пленарному складі 04 листопада 2024 року оголошено перерву у розгляді питання щодо відповідності судді займаній посаді для проведення додаткового дослідження та перевірки окремих обставин та питань, що виникли під час засідання.
Комісією 07 листопада 2024 року надіслано запит до голови Яворівського районного суду Львівської області щодо надання електронних копій 9 матеріалів справ про адміністративні правопорушення (№№ 460/1181/17, 460/1388/17, 460/1650/17, 460/3192/17, 460/603/18, 460/1772/18, 460/45/19, 944/2283/20, 460/2186/17), у яких матеріали передано на розгляд трудових колективів фізичних осіб – підприємців для застосування заходів громадського впливу.
У відповідь на цей запит в.о. голови Яворівського районного суду Львівської області 12 листопада 2024 року надіслано лист, в якому повідомлено про надання електронних копій лише 2 матеріалів справ про адміністративні правопорушення № 460/45/19 та № 944/2283/20. Поінформовано, що надати інші матеріали неможливо, оскільки їх знищено згідно з Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання.
З метою з’ясування обставин щодо видів та наслідків застосованих трудовими колективами заходів громадського впливу до звільнених суддею від відповідальності осіб у 9 справах про адміністративні правопорушення Комісією надіслано запит Кондратьєвій Н.А.
У відповідь на цей запит суддя 12 листопада 2024 року надала пояснення, зазначивши, що більшість матеріалів знищено через закінчення строку їх зберігання, на підтвердження долучила довідку від 11 листопада 2024 року № 73. Пояснила, що із цих причин надати детальні відомості про заходи громадського впливу неможливо через відсутність відповідних документів.
Стосовно 2 справ про адміністративні правопорушення (№ 460/45/19 та № 944/2283/20) суддя надала пояснення та документи для доведення їх переконливості. У них висвітлено вид та наслідки застосованих трудовими колективами фізичних осіб – підприємців заходів громадського впливу до звільнених від відповідальності осіб у цих справах.
Комісією у пленарному складі 02 грудня 2024 року проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності.
Висновок ГРД про невідповідність судді Кондратьєвої Н.А. критеріям доброчесності та професійної етики, що надійшов на адресу Комісії 16 серпня 2024 року, обґрунтовано таким.
За період з 01 січня 2017 року до 23 вересня 2021 року суддя Кондратьєва Н.А. розглянула 287 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП, Кодекс), з яких: у 19 справах осіб було звільнено від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів на розгляд трудових колективів; у 9 справах провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення.
Стосовно 19 судових справ (№№ 460/1335/17, 460/1650/17, 460/973/18, 460/974/17, 460/836/17, 460/2186/17, 460/1772/18, 460/5041/18, 944/2048/20, 944/2283/20, 460/1181/17, 460/697/17, 460/3192/17, 460/1960/17, 460/1388/71, 460/4984/17, 460/603/18, 460/45/19, 460/43/17), у яких осіб звільнено від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів на розгляд трудових колективів для вирішення питання про застосування заходів громадського впливу, ГРД зазначає таке.
У постановах у цих справах суддя здебільшого керувалась схожими аргументами для звільнення осіб від відповідальності, такими як: «особа є членом трудового колективу», «позитивно характеризується», «використовує автомобіль для виконання службових обов’язків», «не вчиняв неправомірних дій під час роботи», «колектив зобов’язався провести виховні заходи».
Проте ГРД звертає увагу Комісії на те, що в цих постановах відсутній опис доказів, які підтверджують: використання транспортних засобів для виконання службових обов’язків, обсяг службових обов’язків, посад, які обіймали водії, а також неповно досліджено докази членства водіїв у громадських організаціях та їхні трудові відносини із колективами, яким передавалися матеріали на розгляд для застосування заходів громадського впливу.
Стосовно 9 судових справ, у яких провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (№№ 460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19), ГРД повідомила, що у двох з них постанови про повернення справ для належного оформлення були ухвалені більше ніж через два місяці після їх розподілу судді. У семи інших випадках неможливо встановити причини відкладення, оскільки матеріали справи відсутні, а в постановах таку інформацію не зазначено. Згідно із відомостями в обліково-статистичній картці ГРД встановлено, що причиною відкладення слугували «інші причини».
Таким чином, ГРД просить урахувати, що поведінка судді у процесі розгляду справ призвела до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), визначено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Відповідно до пункту 126 Регламенту в засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами), передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Рішенням Комісії у складі колегії від 17 вересня 2024 року № 150/ко-24 визначено, що суддя Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєва Н.А. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 784,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів.
На розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі внесено питання щодо відповідності судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А. займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що Кондратьєва Н.А. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання суддя набрала 86 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 173,75 бала. За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Кондратьєва Н.А. набрала 389,75 бала, за критеріями професійної етики та доброчесності – 395 балів.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Кондратьєвої Н.А., зокрема висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, порівнявши їх з інформацією, одержаною від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Комісія у пленарному складі встановила таке.
У висновку ГРД зазначено про такі обставини:
- винесення суддею постанов про звільнення правопорушників від відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудових колективів або громадських організацій для вирішення питання про застосування заходів громадського впливу у 19 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. Водночас ГРД стверджує, що суддя керувалась схожими аргументами для звільнення осіб від відповідальності, такими як: «особа (правопорушник) є членом трудового колективу», «особа (правопорушник) позитивно характеризується», «особа (правопорушник) використовує автомобіль для виконання службових обов’язків», «особа (правопорушник) не вчиняв неправомірних дій під час роботи» або «колектив зобов’язався провести виховні заходи»;
- винесення суддею постанов про закриття проваджень у 9 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з підстав закінчення строку накладення адміністративного стягнення. ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ мають ознаки судової тяганини, яка стала причиною уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
Під час ухвалення рішення Комісії у складі колегії від 17 вересня 2024 року № 150/ко-24 встановлено, що у провадженні судді Кондратьєвої Н.А. за період з 01 січня 2017 року до 23 вересня 2021 року перебувало 287 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з яких:
- у 19 справах (№№ 460/1335/17, 460/1650/17, 460/973/18, 460/974/17, 460/836/17, 460/2186/17, 460/1772/18, 460/5041/18, 944/2048/20, 944/2283/20, 460/1181/17, 460/697/17, 460/3192/17, 460/1960/17, 460/1388/71, 460/4984/17, 460/603/18, 460/45/19, 460/43/17) осіб, які притягувались до відповідальності, звільнено від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів на розгляд трудових колективів або громадських організацій, провадження у справах закрито;
- у 9 справах (№№ 460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19) провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення.
ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ у першому випадку мають ознаки необґрунтованого звільнення від адміністративної відповідальності, у другому – ознаки судової тяганини, що призвела до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
У письмових поясненнях стосовно обставин, наданих ГРД, та усних поясненнях під час співбесіди суддя просила врахувати, що під час винесення постанов про звільнення від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів справи на розгляд трудового колективу судом враховано особу правопорушника, його ставлення до вчинених дій, характер правопорушення, а також наявність обґрунтованих клопотань від трудових колективів та громадських організацій про передання їм матеріалів для застосування заходів громадського впливу.
Суддя зауважила, що нею враховувалась практика апеляційного суду із розгляду аналогічної категорії справ, оскільки частину судових рішень про накладення стягнень після перегляду в апеляційній інстанції було скасовано, а матеріали передано на розгляд трудових колективів або громадських організацій.
Кондратьєва Н.А. пояснила, що в 16 справах стосовно водіїв, матеріали яких передано судом для застосування заходів громадського впливу, позбавлення права керування транспортним засобом могло призвести до втрати правопорушником роботи. Судом також враховано позитивні характеристики правопорушників, невисокий рівень їх сп’яніння (від 0,25 до 0,88 проміле), місце роботи та звернення роботодавців.
В інших справах матеріали передано громадським організаціям з огляду на особу порушника, його позитивну характеристику, ставлення до вчиненого діяння, матеріали справи, мотиви поданих клопотань, активну участь у громадському житті, сумлінне ставленні до громадських обов’язків та невисокий рівень алкогольного сп’яніння (до 0,82 проміле).
Стосовно затягування розгляду 9 справ Кондратьєва Н.А. зазначила, що справи про адміністративні правопорушення за 2017–2018 роки знищено, тому всі пояснення щодо їх руху надано з урахуванням мотивів постанов у справах та відомостей, які містяться в системі Д-3.
Суддею, зокрема, вказано, що справи, про які йдеться у висновку ГРД, дійсно не розглянено у строки, визначені Кодексом для накладення адміністративного стягнення, що й стало безумовною підставою для закриття провадження. Проте Кондратьєва Н.А. не погодилась, що поведінку суду у процесі можна вважати «судовою тяганиною», та просила врахувати, що нею вживались усі можливі заходи для ухвалення постанов у межах тримісячного строку, а причини відкладення обумовлено такими обставинами: необхідністю допиту свідків, її відпусткою, встановленням належних поштових адрес правопорушників та іншими об’єктивними обставинами.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зауважує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Комісія зауважує, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, що визначені приписами КУпАП, суспільною шкідливістю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в багатьох інших випадках, передбачених КУпАП.
Водночас статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання закону. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 21 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року, чинній до 17 березня 2021 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178–180 цього Кодексу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
Комісія бере до уваги, що функціональні недоліки механізму своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, неможливість вирішення питання про притягнення до відповідальності вказаних осіб із причини спливу строку накладення адміністративного стягнення набули певного резонансу в суспільстві та викликали занепокоєння як у громадськості, так і в законодавця. Однак було б несправедливо ототожнювати ці недоліки та їх наслідки виключно із діяльністю суду при розгляді адміністративних справ, адже усунення їх причин перебуває у площині формування адміністративної чи кримінально-правової політики і може бути реалізоване шляхом виконання законотворчої функції Верховної Ради України.
Як наслідок, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності 01 липня 2020 року, адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, скасовано. Натомість цим законом доповнено Кримінальний кодекс України статтею 286-1, згідно з якою ці діяння віднесено до кримінальних проступків.
Незважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону № 2617» від 17 червня 2020 року № 720-IX із Закону № 2617 виключено положення про криміналізацію вказаних діянь, слід констатувати особливий підхід законодавця до визначення виду юридичної відповідальності за їх вчинення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX внесено зміни до КУпАП у частині, що стосується строків накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Впроваджено більш сувору відповідальність за вчинення такого правопорушення.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, віднесено до переліку тих, на які не поширюється дія статті 21 КУпАП.
Надалі Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» від 06 жовтня 2022 року № 2657-IX статтю 21 виключено із КУпАП.
Комісія зауважує, що провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Таким чином, на момент прийняття суддею Кондратьєвою Н.А. рішення про звільнення від адміністративної відповідальності винних осіб за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу чи громадської організації статтею 21 КУпАП було встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Отже, одним із критеріїв звільнення особи від адміністративної відповідальності є врахування компетентним органом чи посадовою особою характеру вчиненого правопорушення.
Статтею 245 КУпАП визначено перелік завдань проваджень у справах про адміністративні правопорушення, для вирішення яких статтею 280 цього Кодексу на уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення орган або посадову особу покладено обов’язок з’ясування всіх необхідних обставин справ. Відповідно до статті 221 КУпАП уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, є суд.
Зокрема, статтею 280 КУпАП визначено обов’язок суду з’ясувати, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Таким чином, КУпАП у поєднанні з іншими встановленими цією нормою обов’язками суду (з’ясування наявності згідно із частиною першою статті 21 КУпАП підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу), визначеними статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи), передбаченими статтею 1 КУпАП завданнями цього Кодексу (охорона встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, відповідальності перед суспільством), було покладено на суд обов’язок вжити всіх можливих заходів для встановлення обставин у справі, усунення можливих сумнівів у справедливості судового розгляду, зміцнення суспільної довіри до суду.
Комісією встановлено, що в постановах про звільнення осіб від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу у справах №№ 460/1335/17, 460/1650/17, 460/973/18, 460/974/17, 460/836/17, 460/2186/17, 460/1772/18, 460/5041/18, 944/2048/20, 944/2283/20, 460/1181/17, 460/697/17, 460/3192/17, 460/1960/17, 460/1388/71, 460/4984/17, 460/603/18, 460/45/19, 460/43/17 суддя враховувала обставини та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин.
Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 11 (2008) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Хоча судді й мають можливість, а інколи й зобов’язані учиняти деякі дії з власної ініціативи, вони повинні давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Згідно з пунктом 41 зазначеного Висновку обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може надавати кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення у прецедентах Європейського суду з прав людини. Водночас, як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Межа, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи обрану Кондратьєвою Н.А. методику викладення мотивувальної частини постанов у справах про адміністративні правопорушення, на яких зауважено у висновку ГРД, Комісія погоджується із позицією ГРД, та й навіть суддя цього не заперечувала, що обсяг оцінки судом підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації чи трудового колективу, а також з’ясування істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання (зокрема, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність), а також повнота викладення мотивів загалом мають певні недоліки.
Однак при оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховуються істотність будь-якої обставини чи порушення, що можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.
Тому, враховуючи, що реалізовані судом повноваження відповідали чинним на момент ухвалення постанов нормам КУпАП (у частині застосування строків накладення адміністративного стягнення та процедури звільнення осіб від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу чи громадської організації), Комісія не вважає виявлені дефекти мотивування судових рішень такими, що свідчать про свавільне чи внаслідок грубої недбалості застосування судом КУпАП.
Отже, досліджені обставини не є підставою для виникнення в Комісії вмотивованого сумніву у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності та цілком обґрунтовано враховані колегією при визначенні балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.
Стосовно затягування суддею розгляду справ: №№ 460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19 що призвело до уникнення правопорушниками відповідальності, Комісія зауважує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з огляду, у тому числі, на характер суспільної шкоди, нанесеної внаслідок такого правопорушення, зобов’язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме досягненню мети юридичної відповідальності.
Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Водночас для встановлення в діях судді судової тяганини, що, на думку ГРД, допустила Кондратьєва Н.А., недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які передбачені законом обов’язкові дії були здійснені з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (справа № 11-442сап20) зробила висновок, що обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, визначеного законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом.
Оцінюючи дії судді, у цьому випадку Комісія враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у якій наголошено, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.
Крім того, у межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується ЄСПЛ), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з погляду Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).
Також згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
Водночас статтею 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент ухвалення постанов) встановлено строки накладення адміністративних стягнень. Частиною другою цієї статті передбачалось: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених статтею 38 цього Кодексу строків виключає здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення та є підставою для його закриття (пункт 7 статті 247 КУпАП).
Із наданих суддею пояснень та документів Комісія встановила, що причини, через які справи про адміністративні правопорушення №№ 460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19 не розглянено в межах строку накладення адміністративного стягнення, пов’язані з таким: необхідністю повернення справ для належного оформлення протоколів про адміністративні правопорушення (справа № 460/622/19); необхідністю повернення справ для належного оформлення протоколів, надходження цих справ до суду з порушенням строків, передбачених статтею 38 КУпАП (справи №№ 460/4009/17, 460/4186/18); викликом свідків та дослідженням доказів у справі, надсиланням запитів, іншими обставинами (справи №№ 460/2745/18, 460/2574/17, 460/2745/18, 460/2736/18, 460/1846/17); надходженням матеріалів за 17 днів до закінчення строку накладення адміністративного стягнення (справа № 460/4049/17); надходженням матеріалів через місяць після вчинення правопорушення, відпусткою судді та клопотанням про відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до відповідальності (справа № 460/2462/18).
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини, Комісія вважає переконливими пояснення судді, що причини, з яких закрито провадження у справах, вказаних ГРД, переважно мали об’єктивний характер. Отже, висновок про допущення суддею судової тяганини, що призвела до систематичного порушення встановлених строків розгляду справ та стала причиною уникнення порушниками покарання у зв’язку із закінченням строків притягнення їх до відповідальності, є необґрунтованим.
Встановлені обставини, надані суддею пояснення та докази, які їх підтверджують, впливають на загальну оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також є підставою для визнання її такою, що відповідає займаній посаді.
Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Кондратьєвої Н.А. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі вважає надані пояснення та наведені аргументи судді, інші фактичні дані, встановлені під час дослідження досьє, переконливими та такими, що можуть вважатись достатніми для спростування сумнівів у відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для оцінки вказаної у висновку ГРД інформації іншим чином, ніж це здійснено колегією в рішенні від 17 вересня 2024 року № 150/ко-24.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 17 вересня 2024 року № 150/ко-24, висновок ГРД, пояснення судді, інші зазначені вище в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді Кондратьєвої Н.А. критеріям доброчесності та професійної етики.
Це своєю чергою є підставою для ухвалення рішення про визнання судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А. такою, що відповідає займаній посаді.
Ураховуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про необхідність внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення Кондратьєвої Н.А. на посаду судді Яворівського районного суду Львівської області.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Комісія десятьма голосами «ЗА» та п’ятьма голосами «ПРОТИ»
вирішила:
Визнати суддю Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєву Наталію Анатоліївну такою, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Кондратьєвої Наталії Анатоліївни на посаду судді Яворівського районного суду Львівської області.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК (ЗА)
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС (ЗА)
Людмила ВОЛКОВА (ЗА)
Віталій ГАЦЕЛЮК (ПРОТИ)
Ярослав ДУХ (ЗА)
Роман КИДИСЮК (ЗА)
Надія КОБЕЦЬКА (ЗА)
Олег КОЛІУШ (ЗА)
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ (ЗА)
Руслан МЕЛЬНИК (ЗА)
Олексій ОМЕЛЬЯН (ПРОТИ)
Роман САБОДАШ (ПРОТИ)
Руслан СИДОРОВИЧ (ПРОТИ)
Сергій ЧУМАК (ПРОТИ)
Галина ШЕВЧУК (ЗА)
