Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА,
членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА (доповідач),
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Хайдарової Інни Олексіївни,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Секелик Лілії Володимирівни,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Хайдарової Інни Олексіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Хайдарова Інна Олексіївна, дата народження – __________ року, громадянка України.
У 2003 році Хайдарова І.О. закінчила Луганську академію внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України і отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста МВ № 13502592 від 20 липня 2003 року), у 2011 році – Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та добула кваліфікацію юриста (диплом магістра ХА № 39936011 від 01 лютого 2011 року).
У 2019 році Хайдарова І.О. в Університеті митної справи та фінансів здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю – адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право (диплом серії ДК №054722 від 16 грудня 2019 року).
Вчене звання в кандидата відсутнє.
Свою професійну діяльність розпочала в Господарському суді Луганської області, де з 2004 до 2007 року працювала на посаді помічника судді. З 2007 до 2014 року працювала юрисконсультом.
Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 Хайдарову І.О. призначено на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області строком на п’ять років.
Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 Хайдарову І.О. переведено на посаду судді Суворовського районного суду міста Херсона.
Указом Президента України від 22 серпня 2016 року № 342/2016 Хайдарову І.О. переведено на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.
Присягу судді складено 15 грудня 2016 року.
Указом Президента України від 13 грудня 2025 року № 945/2025 Хайдарову І.О. призначено на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області безстроково.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Хайдарова І.О. не обиралася.
Адміністративних посад суддя Хайдарова І.О. не займала.
Рішенням Комісії від 18 липня 2019 року № 640/ко-19 визначено, що суддя Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарова І.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 777,5 бала; суддю Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарову І.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Комісії у пленарному складі від 22 квітня 2024 року №85/ко-24 суддю Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарову І.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Хайдарова І.О. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Хайдарову І.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Хайдарову І.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Хайдарову І.О. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного господарського суду.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Хайдарову І.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 30 липня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Мельника Р.І.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.
За результатами спеціальної перевірки Хайдарової І.О. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 02 жовтня 2025 року № 21.2-555/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Хайдаровій І.О. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 4 20 січня 2025 року проведено співбесіду із кандидатом Хайдаровою І.О., досліджено матеріали досьє, зокрема рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), Хайдарова І.О. набрала 137 балів.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Хайдарова І.О. набрала 48,4 бала.
За результатами виконання практичного завдання з цивільної спеціалізації суду Хайдарова І.О. набрала 120,5 бала.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Хайдарова І.О.. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Хайдаровою І.О. кваліфікаційного іспиту становить 345,9 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення в значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Хайдаровій І.О. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 20 серпня 2025 року надійшли пояснення кандидата.
За результатами проведеної співбесіди Комісія зазначає, що відповіді кандидата мають загальний характер і не свідчать про сформованість чіткої, послідовної та самостійної позиції щодо професійних викликів суддівської діяльності. Кандидат не змогла надати конкретних відповідей на поставлені запитання щодо її особистої компетентності. Зокрема, щодо прояву своєї рішучості та відповідальності за вказаним критерієм суддя послалася виключно на те, що після складення нею присяги 15 грудня 2016 року не чекала початку нового року, не пішла у відпустку, а відразу приступила до виконання повноваження, у зв’язку з чим, зважаючи на кінець року, отримала у своє провадження значну кількість справ. Натомість кандидат не змогла навести жодних конкретних прикладів зі своєї професійної діяльності, які б демонстрували прояв суддею рішучості та готовність брати на себе відповідальність.
Кандидат також не змогла конструктивно відповісти на запитання щодо її безперервного розвитку, наведені відомості щодо підтримання та підвищення професійних знань не свідчать про системний підхід до вдосконалення професійних навичок судді. У письмових поясненнях до вказаного критерію кандидат послалася на те, що після закінчення п’ятирічного строку повноважень була відряджена до Національної школи суддів України з подальшим направленням до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для надання методичної допомоги. Водночас не змогла пояснити, які конкретно доручення вона виконувала, обмежившись поясненням, що робила узагальнення та складала проєкт листа, що стосувався податків. Відповіді кандидата на поставлене питання щодо результатів її дисертаційного дослідження, на думку Комісії, не продемонстрували розуміння особливостей функціонування ВАКС.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: рішучість та відповідальність (18, 18, 18) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 18; безперервний розвиток (17, 18, 18) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 17,67; загальний бал за критерій – 35,67.
З урахуванням викладеного Комісія вважає, що кандидатом не продемонстровано належного рівня рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 35,67 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та її відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Хайдарова І.О. не продемонструвала належного рівня соціальної компетентності.
Комісія зазначає, що значна частина відповідей кандидата, що стосувалися ефективної комунікації та ефективної взаємодії, носила багатослівний та несистемний характер із частими відхиленнями від суті поставлених запитань. Кандидат здебільшого зосереджувалася на загальних міркуваннях, уникаючи чіткої відповіді. Крім того, відповіді кандидата не завжди були структурованими та логічно завершеними, що ускладнює їхнє сприйняття.
Під час співбесіди кандидат повідомила, що не вбачає різниці між ефективною комунікацією та ефективною взаємодією, однак не змогла достатньо аргументувати свою позицію.
Розповідаючи про приклад прояву емоційної стійкості в судовому процесі, кандидат послалася лише на роз’яснення сторонам їхніх прав та обов’язків, а стійкість мотивації, виходячи з пояснень судді, полягає виключно в бажанні бути суддею апеляційного суду.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії: ефективна комунікація (9, 9, 8 ) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 8,67; ефективна взаємодія (8, 10, 9) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9; стійкість мотивації (9, 8, 9) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 8,67; емоційна стійкість (10, 9, 9) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,33; загальний бал за критерій – 35,67.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 35,67 бала із 50 можливих, що що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
У матеріалах досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Хайдарової І.О. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Хайдарова І.О. не притягувалася.
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.
На адресу Комісії 24 листопада 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 23 листопада 2025 року.
Указаний висновок ГРД з усіма додатками до нього надіслано кандидату.
У висновку ГРД зазначила, що суддя повідомила в декларації доброчесності недостовірні відомості: приховала факти про притягнення до адміністративної відповідальності, про що їй було відомо. У пункті 22 декларації доброчесності за 2016 рік, яка міститься в суддівському досьє, суддя вказала, що нею не здійснювалися вчинки, які можуть мати наслідком притягнення її до відповідальності. Водночас, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддю згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2016 року ПСЗ № 079330 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення в сумі 255 грн за порушення правил дорожнього руху. Суддя вказану постанову оскаржила, проте постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 667/1153/16-а апеляційну скаргу Управління патрульної поліції міста Херсона Департаменту патрульної поліції було задоволено, постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2016 року – скасовано. Прийнято нову постанову, на підставі якої в задоволенні позовних вимог судді відмовлено. Таким чином, ГРД виснує, що суддя здійснила вчинок, який мав наслідком притягнення її до адміністративної відповідальності, а отже, зазначила недостовірні відомості в декларації доброчесності за 2016 рік.
Як пояснила суддя, вона неправильно витлумачила цей пункт. На момент заповнення нею декларації доброчесності не існувало практики заповнення такої декларації, як і детальних роз’яснень щодо проставлення відповідних позначок у пунктах, твердження в яких допускали девіанти в тлумаченні їх змісту. Тому при заповненні декларації доброчесності суддя керувалася тим, що її не було притягнуто до відповідальності саме як суддю. З огляду на викладене Хайдарова І.О. зазначила, що вона не мала на меті умислу приховувати інформацію про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Комісія критично оцінює вказані пояснення кандидата, ураховуючи таке.
Згідно з пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.
Загальні правила подання декларації доброчесності судді встановлено статтею 62 Закону.
Частиною першою статті 62 Закону (у редакції, чинній на момент заповнення та подання суддею декларації) передбачено, що суддя зобов’язаний щорічно до 01 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.
Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону).
Частиною п’ятою статті 62 Закону встановлено презумпцію достовірності тверджень, зазначених у декларації доброчесності, тобто за відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними.
Однак указана презумпція належить до категорії спростовних, адже відповідно до частини шостої статті 62 Закону в разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді в декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку.
Рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 затверджено форму декларації доброчесності судді.
Пунктом 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, що були чинними станом на дату подання суддею Хайдаровою І.О. декларації доброчесності судді за 2016 рік, встановлено, що в декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року.
Формою декларації доброчесності судді передбачалось твердження «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності».
Комісією встановлено, що, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддю згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2016 року ПСЗ № 079330 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення в сумі 255 грн за порушення правил дорожнього руху. Суддя вказану постанову оскаржила, проте постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 667/1153/16-а апеляційну скаргу Управління патрульної поліції міста Херсона Департаменту патрульної поліції було задоволено, постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2016 року – скасовано. Прийнято нову постанову, на підставі якої в задоволенні позовних вимог судді відмовлено.
Однак у пункті 22 декларації доброчесності за 2016 рік Хайдарова І.О. навпроти твердження «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» проставила відмітку в колонці «Підтверджую».
Таким чином, задеклароване суддею твердження «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» не відповідає критеріям достовірності та об’єктивності, оскільки, попри наявність у 2016 році адміністративного стягнення, суддя в декларації доброчесності зазначила це твердження як «Підтверджую».
Водночас Комісія переконана, що наведені факти не є достатніми, щоб вважати кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, однак враховуються Комісією під час визначення балів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 18 Показників кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.
У зв’язку із наведеним Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «Чесність» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.
У висновку ГРД також зазначено, що кандидат Хайдарова І.О допустила академічну недоброчесність. Кандидат у 2019 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: «Адміністративно-правовий статус Вищого антикорупційного суду в Україні». Під час дослідження змісту наукової роботи, зокрема з використанням онлайн-системи Turnitin, ГРД виявила, що кандидат здійснила заміну літер «с», «і» та «о» з української мови на латинську 47 разів на 15 аркушах. Вказані дії свідчать про недоброчесність судді та умисну заміну з метою приховування копіювання тексту. Також кандидат здійснила копіювання тексту зі своїх наукових статей без відповідних посилань на них, що, на думку ГРД, є самоплагіатом в розумінні статті 4 Закону України «Про освіту». Окрім того, з точки зору ГРД дисертація кандидата містить ознаки схожості з дисертацією Мандичева Д.В. «Адміністративно-правове забезпечення діяльності господарських судів України».
Стосовно цього суддя пояснила, що не вважає використання її наукових статей самоплагіатом, оскільки метою їх написання було саме висвітлення в них основних наукових результатів її дисертації.
Комісія вважає обґрунтованими та достатніми пояснення судді щодо вищенаведеної у висновку ГРД обставини та не вбачає підстав для зменшення балів за відповідними показниками.
З-поміж іншого, ГРД у висновку зазначила про те, що 19 травня 2017 року та 16 лютого 2018 року суддя брала участь у семінарах (м. Херсон), водночас у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 травня 2017 року суддею ухвалено 11 судових рішень, а 16 лютого 2018 року – 23.
Такі обставини породжують у ГРД обґрунтований сумнів щодо достовірних відомостей про відвідування кандидатом заходів або ж щодо реального здійснення правосуддя в зазначений період.
Суддя Хайдарова І.О. надала пояснення стосовно вказаного, пославшись на те, що 19 травня 2017 року нею було розглянуто справу про встановлення факту смерті, оскільки така категорія справ потребує невідкладного вирішення, після чого поїхала на семінар із запізненням. 16 лютого 2017 року суддя розглянула цивільну справу про поновлення на роботі, яка була у провадженні тривалий час, а потім відвідала семінар у приміщенні апеляційного суду, який розміщено за 300 метрів від будівлі суду.
Стосовно цього Комісія також не вбачає підстав для зменшення балів за відповідним показником, пояснення судді вважає обґрунтованими та достатніми.
У висновку ГРД також зазначено, що суддя без нагальної потреби проживала на тимчасово окупованій території АР Крим: протягом 249 днів у період 2014–2015 років. ГРД припускає, що з високою ймовірністю суддя дотримувалася окупаційних законів країни-агресора, мала гарантії безпеки від окупаційної влади та використовувала іноземну валюту як засіб платежу на території України. Крім того, анексований півострів неодноразово відвідували близькі особи судді. ГРД вважає, що з огляду на декларації суддя мала достатній дохід для однієї особи, щоб орендувати житло на підконтрольній території України і не вступати в контакт з представниками окупаційної влади рф, не виконувати окупаційного законодавства, не сплачувати коштів до їхнього бюджету. ГРД переконана, що окупаційна влада, зокрема спецслужби рф, здійснювали перевірку і контроль всіх громадян України, які прибували на окуповану територію АР Крим. У ГРД виникає обґрунтований сумнів, що спецслужби рф не знали про статус судді при її в’їзді на тимчасово окуповану територію АР Крим, а суддя не мала гарантій безпеки від ФСБ, перебуваючи тривалий час на території окупованої АР Крим. Наголошує, що суддя свідомо поїхала і тривалий час проживала на тимчасово окупованій території уже після того, як резолюцією Генеральної Асамблеї ООН А/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Про підтримку територіальної цілісності України» підтверджено факт окупації росією території АР Крим, про що суддя не могла не знати.
У письмових поясненнях на висновок ГРД суддя щодо вказаних вище обставин пояснила, що після захоплення у 2014 році будівлі Ровеньківського міського суду Луганської області та проведенням антитерористичної операції на території Луганської області вона змушена була виїхати на підконтрольну Україні територію. Із серпня 2014 року та протягом наступних шести місяців їй не виплачували заробітної плати через зупинення роботи суду та не переводили на роботу до іншого суду. Через відсутність житла та родичів на підконтрольній Україні території їй довелося поїхати до родичів батька її дитини в АР Крим. Суддя повідомляє, що в матеріалах її суддівського досьє міститься інформація правоохоронних органів, якими не встановлено жодних фактів чи даних щодо наявності в неї контактів з окупаційною владою рф. Вона жодного разу не спілкувалася з представниками окупаційної влади та не повідомляла про свій статус. Хайдарова І.О. стверджує, що у 2014 – 2015 роках не було жодної заборони щодо відвідування тимчасово окупованих територій.
Під час засідання суддя ще раз підтвердила, що вона дійсно певний час, будучи вагітною, проживала на території АР Крим, оскільки тривалий час не отримувала суддівської винагороди та не мала фінансової можливості орендувати житло. В АР Крим вона в’їхала через офіційний ПП Чонгар, проживала в родичів батька своєї дитини. Суддя зазначила, що ні з ким на окупованій території не контактувала, її з дитиною утримував батько дитини. Водночас він не проживав постійно на території АР Крим, а періодично приїжджав з підконтрольної Україні території. Крім того, суддя повідомила, що за період перебування в АР Крим вона декілька разів приїжджала до Херсону та до Києва, оскільки подавала заяви на переведення до Суворовського районного суду міста Херсона та Херсонського міського суду Херсонської області.
Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції від 15 квітня 2014 року) датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07 квітня 2014 року.
Події 2014–2025 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, що здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та не потребує доведення.
Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.
У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.
Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.
Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.
Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також зауважено, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що, хоча відвідування тимчасово окупованих територій України не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування нею такої території.
У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, що беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження в суспільства, що судді в будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.
З огляду на зазначене Комісія критично оцінює пояснення кандидата стосовно цього та зауважує, що навіть за умови відсутності законодавчої заборони суддя мала утриматися від тривалого проживання на території АР Крим з огляду на особливість її статусу, з метою зміцнення довіри до носіїв судової влади, проявивши громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності й конституційного ладу.
На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії російської федерації проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідування зазначених територій.
Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.
Під час оцінки нагальності потреби Хайдаровою І.О. відвідувати тимчасово окуповану територію потрібно враховувати таке.
Нагальна потреба відвідування тимчасово окупованих територій та/чи території держави-агресора – виключна ситуація / життєва необхідність, коли особа має вагомі причини для перебування в цих регіонах, незважаючи на загрозу власній безпеці, близьким особам та національній безпеці України. Вказану потребу неможливо задовольнити в інший спосіб, без особистого відвідування цих територій.
Відповідно до пункту 17 Показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:
- виявляв громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності та конституційного ладу, не вчиняв дій, що свідчать про підтримку (виправдовування) агресивних дій інших держав проти України;
- не відвідував тимчасово держави/держав, яка/які перебуває/перебувають у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла/сприяли (сприяє/сприяють) вчиненню збройної агресії проти України або не визнає/визнають територіальної цілісності України або тимчасово окуповані території України та/чи території держави-агресора без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.
Надаючи пояснення щодо тривалого перебування на тимчасово окупованій території АР Крим, кандидат керувалася тим, що не мала на той час будь-яких можливостей перебувати на підконтрольній Україні території через відсутність житла, родичів та фінансові труднощі. Водночас як пояснює сама суддя, вона та батько її дитини неодноразово приїжджали до Києва та Херсона для вирішення власних питань та свідомо поверталися до окупованого Криму. Навіть після переведення до Суворовського районного суду міста Херсона Хайдарова І.О. ще певний час перебувала на окупованій території, мотивуючи це відсутністю в неї повноважень та житла в місті Херсон. Оцінюючи ситуацію з позиції сьогодення, суддя не вважає свої дії нерозсудливими та не припускає ймовірного існування на той момент інших можливостей вирішення обставин, аніж проживання на тимчасово окупованих територіях.
Оцінюючи відвідування кандидатом тимчасово окупованої території АР Крим у контексті нагальної потреби, тобто відсутність критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу власній безпеці, близьких осіб та національній безпеці України (підпункт 6 пункту 17 Показників), Комісія бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2024 року у справі № 990/2/24, яка полягає в тому, що поняття «нагальна потреба» є оціночним, тобто чітко не визначеним. Тому нагальна потреба має оцінюватись з урахуванням права на повагу до сімейного життя, яке гарантується статтею 8 Конвенції та практики ЄСПЛ щодо цього питання (пункти 162–163 постанови). Зміст права на повагу до сімейного життя охоплює право людини вимагати від держави виконання негативних (утримання від дій) і позитивних (вчинення дій) обов’язків зі створення умов, необхідних для безперешкодної реалізації її потреб та інтересів у сфері сімейного життя. Поняття «повага» передбачає визнання державою цінності конкретних сімейних відносин. При цьому повага з боку держави до гарантованих статтею 8 Конвенції прав людини є невід’ємною передумовою впевненості суспільства у верховенстві права (пункт 166 постанови). Сімейні цінності можуть мати різні форми прояву, але поважатися і захищатися повинні однаково. Демократичне суспільство характеризується плюралізмом і терпимістю. Однак держава повинна демонструвати однакове ставлення до людей незалежно від того, як організоване їх сімейне життя і яких традицій вони дотримуються (пункт 171 постанови).
У контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Комісія зважає на життєві обставини кандидата, які обумовили її переміщення на територію тимчасово окупованої АР Крим у 2014 році, водночас зазначені обставини не свідчать про нагальну необхідність досить тривалого перебування (протягом 249 днів) судді на тимчасово окупованій території АР Крим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.
Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.
У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб'єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.
У разі суттєвої невідповідності кандидата на посаду судді показнику знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.
Ураховуючи викладене вище, Комісія, керуючись пунктом 5.10 Положення, дійшла висновку про невідповідність кандидата Хайдарової І.О. критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».
Крім того, Комісія бере до уваги, що кваліфікаційне оцінювання здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді, яке проводиться в межах конкурсних процедур, на відміну від кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, є однією з процедур суддівської кар’єри, які заохочують суддів до підвищення кваліфікації та професійного розвитку, та мають на меті визначення найкращих кандидатів, які продемонстрували належний рівень кваліфікації, а також відповідність критеріям доброчесності та професійної етики згідно з умовами конкурсу.
Так, у пункті 44 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо добору і підвищення по службі суддів зазначено, що рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади. Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності.
Саме зазначена мета визначає межі дискреції Комісії під час кваліфікаційного оцінювання здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді, на відміну від кваліфікаційним оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, метою якого є визначення здатності судді виконувати обов’язки на мінімально прийнятному рівні.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, що є нижче 75% (225 балів) максимально можливого бала.
Ураховуючи наведене вище, Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидата Хайдарової І.О. критеріям особистої та соціальної компетентностей, а також критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Хайдарова І.О. набрала 417,24 бала, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» (Віталій Гацелюк, Руслан Мельник) та одним голосом «ПРОТИ» (Олег Коліуш)
вирішила:
Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Хайдарової Інни Олексіївни вимогам до кандидата на посаду судді.
Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Хайдарова Інна Олексіївна набрала 417,24 бала.
Визнати Хайдарову Інну Олексіївну такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
